malyj_gorgan: (Default)
Дякую тим, хто допоміг. Ось, прийшов бронік для нового кулеметника нашої армії:


malyj_gorgan: (Default)
До попереднього поста:
Дякую всім, хто відгукнувся. Потрібна сума вже готова, сьогодні ввечері перешлю адресату. Коли буде готовий бронік, попрошу його прислати фотку.
malyj_gorgan: (Default)
Re: ось цей пост

Я там писав про знайомого, який думав повернутися знову в АТО. Update: на цьому тижні він підписав контракт. Як і очікувалося, мама-ватниця дитині з броніком не допомогла. Хлопець, зі скрипом, але погодився прийняти мою допомогу. ("зі скрипом" внаслідок особливостей наших міжсімейних стосунків, там все складно, але то особисте.) Там все разом обійдеться в кількасот доларів, думаю, порядка $500. З приводу чого:

1. Якщо ви раптом хочете якось докластися до цеї покупки і достатньо довіряєте мереживному мені, щоби передати гроші мною, дайте знати, будь ласка. Один френд пропонував допомогу ще минулого місяця, але хто знає, може, вас таких більше :) Якщо що, мені можна переслати, скажімо, пейпелом. Я все зібране пошлю МаніГрамом наступного тижня.

2. Якщо ви точно знаєте вартість (в Україні) тактичного захисного комплекту хорошої якості (людина на передову зібралася) напишіть, будь-ласка.

3. На всякий випадок: якщо вдастся зібрати більше, ніж на бронік і каску, то не проблема, дошлю йому кілька тактичних причандал типу рукавиць, окулярів і такого іншого.

4. Якщо хто живе в SF Bay Area, хоче допомогти хорошій справі, але не впевнений в усяких знайомих через треті руки (що нормально, я і сам не знаю, кому би довіряв, а кому ні), то прямо зараз, в суботу, на Chabot Lake в Окленді проходить пікнік-fundraiser для пари поранених ветеранів АТО, які зараз в Каліфорнії на реабілітації.

Дякую.

P.S. Так, я знаю, що багато людей воювати, не маючи змоги забезпечити себе одразу хорошим захисним спорядженням. Вважайте, що тут у мене говорить совість: я бачу, як інша людина робить те, що я вважаю правильним, але на що мене би не знаю чи стало, живи я в Україні.

Update: 1. Вернувся з пікніка, там питався у хлопців ціну броніка. Кажуть, що достатньо міцний і, одночасно, не двадцятикілограмовий, тягне порядка $1000. Wow, думав менше. Ще уточню у знайомих волонтерів, які регулярно закуповують це діло.

Update 2: Direct quote : $630
malyj_gorgan: (Default)
Гарно від фонду Діани Макарової написали про Айдар: http://lenta-ua.dreamwidth.org/414604.html

З регулярністю десь раз чи два рік у нас з Яковом Джерковом виникають суперечки про позитивність/негативність таких речей, як угрупування типу Айдар чи той самий Правий Сектор, який став Українською Добровольчою Армією. Кожен раз ловлю себе на бажанні процитувати пісню Гадюкіних про батярів, але згадую, що уже цитував, причому, і говорив там з тим же Яковом, і посилався на ту ж Макарову. Словом, нічого нового в нашому акваріумі, тому ще раз повторювати все нема сенсу. Просто скажу, що горджуся, що маю серед знайомих колишніх айдарівців.

А щодо тих, хто зараз в Айдарі чи УДА, хто досі там, побажаю удачі і здоров'я тим з них, котрі займаються правим ділом і розуму і совісті тим, котрі збиваються на манівці.
malyj_gorgan: (Default)
    Знайомий.
    Етнічний росіянин: раніше і говорив лише російською, хоча його предки приїхали на Западенщину чи то ще “освободітєлями”, чи то застійних часів “братами”, словом покоління чи два. Правда, батьки ще ті, як поїхали в Італію на заробітки в ранніх дев’яностих, коли хлопець ще геть школяриком був, так і не вернулися, добре, хоч мама по телефону часом говорить, а пацан жив лише з старою бабкою.
    Жив, вчився, працював. Відвоював в АТО, півтора роки, чи скільки...
    Кілька місяців тому вернувся, а зараз каже, що відчуває, що мусить далі іти. Питався поради друзів.
    Як можна давати людині пораду іти на війну?
    Минулого тижня вирішив, каже, не може сидіти за спинами інших, знову їде. Оце хоче знайти гроші “на бронік”. Каже, думав попросити маму, але куда там. Вона його “карателем” називає по телефону, навряд чи допоможе.
    Мама обзиває карателем сина, який іде захищати свою країну, в якій і вона, курва, жила, поки не поїхала собі геть, кинувши рідну маму і рідну дитину одне на друге.
    А син іде другий раз на війну, тому, що совість не може заспокоїтися.
    Батьки за дітей, діти за батьків.
    Христос воскрес.
malyj_gorgan: (Default)
З святом, друзі. Хто ще там, і хто вже тут.
Гоша, Володя, Валера, Тарас, Андрій, Борис, Владик, Олег, всі інші...
З святом і -- дякую! Вам і вашим рідним.

У Юлі сьогодні написалося:
      На ручках у мами маленький
      стискає в долонці човника.
      Не питайте тієї неньки
      Чом з солодкої стала гірка.
      Як то руді сандалики
      Виросли в бурі берці?
      Чом ви, роки, не равлики?
      Спи ще на мамчинім серці!
malyj_gorgan: (Default)
Хлопці -- герої. Мєнти собаки, ну так то ще й робота собача. Спочатку я думав лише на мєнтах зупинитися, написати, що ось так, картинка за картинкою, в народі зникають моральні сумніви на предмет спалити омонівця. (Були у мене парочка колишніх знайомих, які ще в зиму Майдану казали про "хто бєднєнькіх беркутовцев пожалеет, живого человека жечь не можно, і т. п. Воно все виродилося в банальну вату, surprise, surprise.) Але потім почитав коменти на ютюбі під цим відео... Так міліція ще далеко не найгірша частина того народу.

malyj_gorgan: (Default)
Нове. Писано вдома. Фото -- частина познаходжена в мережі, частина -- наші друзі і близькі в АТО.  Робилося швидко, на жаль не встигли знайти і дістати фото від частини родичів. Але це і про них теж. І про тих, хто чекав і чекає на те, щоби знову почути голоси хлопців і дівчат з передової.
 
 
Викладач і ветеринар, комп'ютерщики і вчителі. Артилеристи, танкісти і піхота. Олег, Андрій, Тарас, Володя, Гоша, Валера і ще багато хто. Вертайтеся живими. А хто вже повернувся з АТО -- вертайтеся до себе. 
malyj_gorgan: (Default)
- Звільни Джізасу місце і не шокай. Поки він не сяде - я не поїду.

Джізас вмостився в кріслі поряд зі мною. Він слухав “Аеросміт” так голосно, що я могла підспівувати.
- Дешеві навушники,- подумала я.
Джізасу здалося, що він мене вже десь бачив.
Я відламала більший шмат канапки і простягла йому.
“Аеросміт” спасував перед динаміками, з яких загепав непереможний маршрутковий бог. Месьє Шансон дав “добро” - неодмінну вказвівку зверху - і синя, як очі мого сусіда, маршрутка, рвонула вперед.

- Чуєш, Джізас, а цього разу куди? - повернувся всім тілом водій “газельки”, випускаючи на волю кільця диму.
Крейзі, він же Джізас, мовчав.
- Значить, туди ж… - відповів за нього водій. - Респект, братухо. Ти там їм кажи, що дядя Вася тисне краба. Най си тримают! … Чуєш, Джізас, як виходитемеш, то я там шось підкину, хлопцям на курево.

Джізас мовчав. Він дивився на цю роздягнену, змерзлу осінь, будинки, що бігли за “газеллю”, як дурні, підняті вітром спіднички парасоль і - посміхався.
- І чому йому кажуть “Крейзі”, невже Джізаса не досить?
Я ж не сказала це вголос? Чи сказала? Чого він на мене так дивиться? Якийсь крейзі…
Та ну, не буває таких лисих джізасів. І в пуховках, і у берцях…
Джізас піднявся, вдаривши моє ліве вухо наплічником. Він не перепросив, лише подивився на мене так, що пішла б по воді, по груди в болоті, по вуха загорнута, як і він, в камуфляж.

Водій вирубив радіо і сунув у кишеню Крейзі зароблені за зміну гроші.
- Вокзал! - прогарчав він, і дві жіночки у квітчастих, чорній і червоній, хустках, поспішили до передніх дверей.

Джізас, обрамлений моїм запацьканим вікном, з німбом вокзального годинника над бейсболкою, з двома архангелами у хустках по праву і ліву руку, увійшов до будинку, в якому ніхто надовго не затримується, але мав такий вигляд, наче прийшов додому.
- Куди він? - схопивши шкіряний рукав водія, благально питала та, що так і не спромоглася проковтнути канапку. ї вже не йшла по воді, а тонула в чомусь соленому і прозорому.
- На схід.
- За зіркою?
- Мала, ти шо, крейзі? - гірко всміхнувся дядя Вася.
Я нічого йому не відповіла.
Сидніння Джізаса було ще тепле, і я пересіла, щоби не розтрясти бруківкою Його тепло.
Сьогодні бог - лисий. А кінцева зупинка - це завжди вокзал, де всі потяги їдуть на схід.
((c) Юля Косівчук, 27.11.2015)
malyj_gorgan: (Default)
Ще один зразок бездоганного тексту від професора Цибулі. Ні додати, ні відняти. Думаю я приблизно те ж саме, але так це написати, як автор, я, на жаль, ніколи не зможу:
http://gorky-look.livejournal.com/65051.html
malyj_gorgan: (Default)
Ще один дуж близький друг пішов на війну, один з найближчих друзів, знайомі вже 25 років.
Це вже троє родичів, двоє чи не найближчих друзів, ще кілька просто хороших друзів і ще багато рідних і близьких моїх друзів служать або відслужили в АТО. Слава богу, всі живі, хоча, не всі уникнули поранень і проблем... І це в мене, хоч я в Україні не живу вже понад двадцять років. А як воно тим, хто там?

Ergo: щиро бажаю московським добровільним і недобровільним засланцям, а також їх симпатизантам і іншим кримнашам тихо повиздихати. Хай навіть не мучаться, аби тільки якнайшвидше. Як вони себе називають, третім римом? Ну-ну... Але, якщо так, то поскорше їм пройти всі кінцеві стадії від коня в сенаті до гусей на руїнах столиці. Гуси не проти. (А ті одиниці, які у них хороші, від того тільки виграють.) Словом, Russland delenda est!

А всім, хто мене читає тут, за кордоном, нагадую, що скоро зима, а нашим хлопцям там потрібна допомога. Можна слати гроші, можна речі. Тут на всяких Ebay'ах і секонхендах можна купити речі відчутно дешевші і кращі, ніж вдома, де багато що вже не знайдеш. Ті самі спальники, хороші теплі фліси, ґортекс всякий, камуфляж запасний, медикаменти і засоби для очищення води. Біноклі, ліхтарики, ножі. Ще раз гроші. Якщо не маєте, кому слати особисто, шліть в фонд Макарової або іншим надійним добровольцям.

рік

Feb. 20th, 2015 11:21 am
malyj_gorgan: (Default)
О, хтось мій улюблений, в спогадах загублений,
У кватирку випуcти щось крилате.
Свічка сумно кліпає, вдосталь в Бога хліба є.
Тільки дуже холодно в землі спати.

О, хтось мій невтішений, в спогадах залишений,
Як мені безтілому в тебе біль прийняти?
Туга потічком пливе, з кулі вишенька росте,
Бог мені із хмари вже шиє хату.

О, хтось мій розгублений, в телефонні дзвони бий,
У кватирку випусти мою душу.
Рідна Земле, прощавай! Відкриває Бозя Рай,
Я за вас у тім раю помолитись мушу.
malyj_gorgan: (Default)
Що:Благодійна акція/зустріч на допомогу біцям АТО і біженцям.
Формат: концерт пісень Юлі Косівчук, аукціон картин її локальних художників, ще їжа/напої, як я розумію. Вхід вільний, всі кошти на всі цілі збиратимуть на місці.
Час/місце: 2015.03.01, 14:00, зал греко католицької церкви в СФ (215 Silliman Str, San Francisco)
Хто: всі, кому цікаво і/або небайдуже. Приходьте. Заодно, познайомимося, я там теж буду. Навіть на сцені, трохи щось акомпануватиму на гітарі.

Організатори, та і виконавці -- не професіонали, але вже які є, то все не для себе робиться. До речі, якщо ви музикант або звукооператор і хотіли би допомогти, дайте, будь ласка, знати a.s.a.p.

Для тих, хто хоче оголошення слухати/бачити, а не читати:

242

Jan. 22nd, 2015 09:45 am
malyj_gorgan: (Default)
Якщо,
Коли воно все закінчиться,
У тому, що залишиться від Донецька,
Ще буде сенс будувати новий аеропорт,
Не може бути сумнівів про те, як його назвати:
аеропорт Українсьих Кіборгів-Героїв / Ukrainian Cyborg Heroes airport
Тим більше, абревіатура UCH якраз вільна.
А як не в Донецьку, то деінде. Так чи інакше, they'll be back.


Ukrainian Cyborgs Landing on Donetsk Airport
(Натхненням для Юлиного малюнка частково була популярна останнім часом мексіканська приказка: "Вони хотіли нас закопати, але не знали, що ми -- насіння.")
malyj_gorgan: (Default)
Тут всі, кому не лінь, аналізують Росію і потенційні дії тих росіян, що розуміють катастрофічність нинішнього курсу РФ. Не треба лише сміятися з беззубості і безхребестності протестантів, порівнюючи їх з Майданами. Хребет там є, там більші яйця потрібні, щоби просто вийти прогулятися на дозволений мітинг, ніж у нас щоб переночувати на Майдані в перші його дні. У них же не лише опозиції нема, у них нема зубів. Це не їх вина, це їх проблема. Там виходить лише середній клас і інтеліґенція. Наші представники тих же класів свої зуби відростили не зразу, а дуже поступово. А таких, хто би вкусив одразу, у них нема. Їх потенційні УНСО, ультраси, інші бандерівці і просто "свободівці" -- всі на стороні влади. (Хороше місце визнати, що де факто радикальні праві сектори і леніновали і навіть доказані провокатори типу Корчинського на тракторі таки зіграли у нас важливу позитивну роль.) Може, хтось є серед націоналістів, але мало їх, а тут треба вчитися: почитайте блоґ того ж Дмитра Різниченка: такі люди, як він, повинні сформуватися, а де і коли це могло би статися в Росії? А без таких всякі масові протести ефективними не будуть, задавляться нараз ментами і/або тітушками. З іншого боку, якщо є протест і є запит на радикалів, то рано чи пізно вони з'являться. То якими ж вони будуть?

Мій прогноз: повтору 1905/1917 зараз в ерефії не буде, принаймні одразу. Нема у них "такої партії". Якщо шукати аналогії в історії Росії, то я би поставив на 1880-й. Нехай не Народна Воля, але так само -- люди, які стають шлях радикалізму не тому, що нічого втрачати, "кромє своїх цепєй", а тому, що розуміють, що треба діяти рішуче, а підтримки мас поки що нема. Люди, які не виростають в боротьбі, як тітушкоподібний ультрас або бойовик УНСО, який ще хлопчиком в таборі "Пласту" тренувався, а приходять в боротьбу з теплих офісів і аудиторій. Ну так і часи такі, що комп'ютер теж зброя, а нахапатися реального досвіду, як показала минула зима, можна швидко. Методи очевидні до неможливого: єдине, що скоро залишиться робити протествувальникам -- це частково переймати методи влади. От вивісить хтось десь анонімно, але помітно, особисту інформацію про суддю/прокурора/охоронця в останній справі Навальних, а хтось інший перестріне десь на вулиці як не саму суддю, то її брата або іншого родича... Далі ясно, спіраль насильства такими методами розкручується швидко і надовго. Отакий прогноз. Я, боронь боже, нікого не закликаю до таких дій, але, чесно, не вірю, що рано чи пізно там до такого не дійде.

Зауваження: ще одна аналогія, яку часто згадують, -- 1801-й рік, табакерка. Може бути, я не проти :), але не думаю, що переворот у верхівці там зараз приведе до більше ніж чисто косметичних змін, тому це ніяк не виключає вищенаписаного.

2014

Dec. 31st, 2014 06:11 pm
malyj_gorgan: (Default)
Тяжкий рік. Пішов тато. Як в Марічки буде братик чи сестричка, то у них уже не буде дідуся Дмитра. А коли я, повертаючись з похорону, сідав в Борисполі на літак, на Майдані почалася стрільба... Радість нечастих перемог і гордість за свій народ і постійні смуток і біль за втрати, особисті і наші спільні. Ідуть на фронт родичі і близькі. Збори речей, передачі волонтерам. Вчишся сприймати свої проблеми простіше, хай здоров'я не дуже, хай на роботі проблеми, але це не сприймається як трагедія: розумієш, скільки є тих, кому гірше.
Тяжкий рік. Особливо тяжкий тим, що дав нам всім зрозуміти і відчути, що і кого ми маємо на увазі, коли кажемо: Героям слава.
malyj_gorgan: (Default)
Рівно рік тому. Включив pravda.com.ua, а там тоді був постійний стрім з Майдану, в малесенькому вікні, але зі звуком. І з цього звуку стало ясно, що щось там не в порядку. Включив hromadske… і вже того дня не виключав. Думаю, саме репортаж тож ночі остаточно затвердив Громадське ТВ, як телеканал. Картинки від пари вебкамів і від пари кореспондентів міналися циклічно. Сюр і агонія. Задеревілий від холоду Майдан (мороз можна було відчути через екран навіть тут, за півсвіту від України), жменька людей коло сцени і тонкі шеренги захисників на входах, а навколо -- рій міліцейських касок і машин. Захриплий і безсилий голос Руслани, яка тягне з себе останню енергію. Парубій, який часом з'являється на сцені і благає допомоги то до одної барикади, то до іншої. Депутат-свободівець під колесами трактора. Люди проти щитів. Все більше касок, все глухіший голос Руслани. І абсолютне моє безсилля: я можу лише дивитися на екран і кусати губи. Далекі дзвони набату. Священник в касці. Крики "тримайте стрій" і така невелика група наших ледве втримує натиск Беркуту вже на самому Майдані, вже за розламаною барикадою. Здавалося, уже все… Але вони зробили неможливе! Вони вистояли. Не самі: якимись неіснуючими шляхами, але вже через кілька годин на Майдані почали з'являтися нові люди. Київ став на захист. І вся Україна теж встала і поїхала Києву на допомогу. Вся, що би там хто не розповідав, ніби це були переважно западенці-бандерівці. Думаю, саме після тої ночі стало ясно, що люди перед владою вже більше не зігнуться.

Моя Юля, дивлячись на це, в той же день пише "На барикади, Україно":
  На барикади, Україно,
  До тебе Бог в плацкарті їде.
  До тебе йдуть святі без шоломів.
  Їх ешелони, їх ешелони!
        А ти, мій друже, а ти, мій брате,
        Дванадцять раундів тобі стояти.
        Дванадцять апостолів -- за тобою.
        Не йди без бою. Не йди без бою!
malyj_gorgan: (Default)
Минулого тижня ще дві торби з речима приїхали до України. Речі вже кілька днів в Фонді Діани Макарової: шість спальників, купа термобілизни, просто білизни, шкарпеток, флісових светрів і штанів, лижних штанів, трохи шапок, рукавиць, ще там різного. Дякую Микитиному татові і Діаниній мамі за те, що перевезли. Дякую сан-франциським одеситам Славіку і Люді за речі, вони з відривом лідирують серед наших знайомих у забезпеченні солдатів АТО і жертв війни теплим одягом і речима. Ще мене дуже гріє думка, що нас тут таких багато: півтора тижні тому Марта і Свєта при мені запакували декілька великих коробок від церковної общини (одяг, іграшки, спальники) в дитячі будинки туди ж.
Історія: Пакуючи посилки, Марта розповіла, що її Іринка (7 років) за рік наскладала $40 (це ще багато, тут у дітей доступу до готівки мало, особливо коли, як у більшості, нема дідусів/бабусів, які регулярно грошинку підкинуть в подарунок, як це вдома прийнято). Підійшла до мами і питає, чи можна щось за ці гроші купити для солдатів в Україні. Мама каже: "та ми солдатам і так допомагаєм, а ти собі можеш на Свята щось вибрати." А Іринка: "Ні мамо, мені ж нічого такого не треба, а нашим солдатам там холодно і тяжко, то хай їм буде." Марта розповідає, а в самої на очах сльози. Файну батьки доньку ростять, можуть заслужено гордитися.
malyj_gorgan: (Default)
Сумка з речима для АТО, про яку я писав позавчора, вчора знайшла своїх адресатів. Частина речей післязавтра їде в Маріуполь і далі прикордонникам, плюс, 7 кг термобілизни, думаю (це від іншої людини передавали, тому я лише здогадуюся) поїде в один з київських батальйонів.
Поки що з початку нашої з дружиною самодіяльної акції в допомогу бійцям АТО поїхало вже 27 спальних мішків, десяток коців і купа теплого одягу і білизни, плюс ще 35 кг допомоги біженцям пливе кораблем. Ще три спальники вже готові для наступної посилки, плюс, ми продовжуємо постійний пошук речей в магазинах і беремо у всіх, хто нам хоче допомогти. Беремо і речі, і гроші: попередні п'ять пакунків були повністю оплачені добровільними взносами, але, на жаль, все закінчується, гроші - в першу чергу.
При нагоді хотів дуже подякувати всім, хто нам вже допоміг.
malyj_gorgan: (Default)
В суботу в Україні отримали чергову передачу від нас і наших друзів з української общини Сан Франциско & околиць. На цей раз не в Чернівцях, а в Києві, в Фонді Діани Макарової. Їм зараз дуже потрібні теплі речі і спальники: кажуть, що протягом цього тижня все передане нами вже буде на передовій.
До речі, вперше вдалося організувати передачу в вигляді додаткової сумки людини, що летіла в Україну. Сотня за додаткову торбу і зайва десятка за пакування, і 50 фунтів теплих речей за два дні на місці. Але там ще потрібно. Словон, народ, хто хоче допомогти, то ось що треба робити:
1. Пересилка. Якщо ви, ваші знайомі, знайомі знайомих, хто небудь надійний летить в Україну, візьміть зайву торбу! Це виходить дешевше і швидше, ніж посилками.
2. Покупка речей. Не обов'язково нових, хорошого секонд хенду за ті гроші можна купити набагато більше. Ми в місцевому секондхенді Thrift Town менше ніж за півсотні скупили купу теплого одягу: гору термобілизни, кілька флісових светрів, якісь теплі шапочки і капронові штани, ще щось. Все, що тут виглядає дрібничками, а там рятує людям здоров'я і життя. На жаль, у нас в Каліфорнії в секонхендах теплих речей відносно не так багато, в тому ж Thrift Town ми взяли все, що підходило. Тому звертаюся до тих, хто живе в холодніших штатах: народ, сходіть в свої Goodwills і Salvation Armies, подивіться. Спальники, пуховки, флісові светри і штани, теплі шапки і рукавиці -- за ціну одного сімейного обіду в середньої руки ресторані ви зможете обігріти кількох наших бійців. Їм потрібно багато чого, включно до дронів і машин, все одразу зібрати важко, але можемо хоч потурбуватися про те, щоби вони не мерзли і не мокли в полі.

Profile

malyj_gorgan: (Default)
malyj_gorgan

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 10:30 pm
Powered by Dreamwidth Studios