malyj_gorgan: (Default)
1. Прополітику 1
МакКейн, все таки, молодець, недаремно маверіком називався. Він мені вперше сподобався ще на праймеріз в 2000, коли програв Бушу. Його було за що поважати і до літа 2008 особливих претензій у мене до нього не було. Того року, поки поряд не з’явилася Сара наша Пейлін я навіть думав собі, що, кого б не вибрали, буде добре. Але і після того МакКей себе вів, все-таки, в міру достойно. Власне, думаю, Пейлін там скорше симптомом тої хвороби GOP, яка зараз вилилася в Трампа: коли порядністю і послідовністю ідеології жертвують для того, щоби залучити таких виборців, яким що порядність, що послідовність, в кращому випадку байдужі, а в середньому просто заважають. (Підозрюю, трампофіли не використовували цю пісеньку лише за надмірну інтелектуальність і той факт, що там раз кажуть “Yo-Yo”, бо поза тим підходить ідеально, belong together like peas and carrots). Anyway, повертаючись до МакКейна” respect.

2. Прополітику 2
А знаєте, хто були ті двоє, які були “проти” в “98/2” голосуванні за закон про санкції вчора? Угадали: Ранд Пол з одного боку і Берні Сандерс з другого. Чергова ілюстрація того, як краї правого і лівого ідейних спектрів частенько змикаються в кільце. (Трамп в спектр не попадає, він йому ортогональний, а ідей в нього менше нуля. Белів мі.) І якщо Пол, як на мене, давно вже просто безпринципно грає роль (хоч і його татечко, людина багато масштабніша, теж, дуже імовірно, москвозапроданець), то голос Сандерса повинен нагадати тим, хто думав, що “feel the Bern” може до чогось хорошого привести, що ні, не може. Воно, звичайно, було би, скорше за все, ліпше, ніж зараз, але це лише тому, що зараз дно, а знизу ще й стукають.

3. Не про політику, а просто дибр про хороших людей
Сьогодні віз БАРТом (це метро місцеве) на роботу повісити оцю картину. Зайшов в вагон, припер картину до стіночки і включив автопілот. Через три станції, на МакАртурі, пересів в інший поїзд, а ще через три станції, заїжджаючи в тунель під Затокою, згадав про картину коло стіночки... Перенервува, понадумував, вичислив по їх вебсайту, на котрій станції той поїзд, де картина, і вже в Сан Франциско постукав в вікно до машиніста і почав несміливо питатися “а чи можна подзвонити в конкретний поїзд”... Той на мене подивився так уважно, і каже: “На дев’ятнадцятій вулиці. Ти ж про картину говориш, так? Вона на станції “Окланд, 19а вулиця”, подзвони.” І поїхав. Я -- бігом до будки станційного наглядача, кажу, що загубив жінчину картину, мус знайти. Наглядач, така бойова жіночка, одразу каже, що “треба, треба, якщо хочеш, щоб тебе додому впустили”. Видзвонила, питається в мене, що на картині намальовано, як називається... а в мене від стресу раптом ступор, я розумію, що не пам’ятаю навіть близько, яку картину віз, от хоч стріляй! Якось відбрехався, але працівниця під кінець, коли вже розповіла мені, де і коли я зможу підібрати картину, так трохи недобро на мене подивилася, і каже: “А картина називається “Татова Колискова”. Ясно!?!” Отак :)
malyj_gorgan: (Default)
Хріновий з мене статистик -- оце лише зараз вивчив термін "гомоскедастичність", хоча самою концепцією, без терміну, користувався вже не раз.
А зручне ж слово! Дивишся, наприклад, як твої сусіди по парковці регулярно паркуються з мінімальною варіативністю, максимально тебе затискаючи, і кажеш їм щиру правду: "Ви двоє -- гомоскедасти!"
malyj_gorgan: (Default)
Уже скоро рік як їжджу на роботу в Сан Франциско. БАРТ (місцеве метро) везе відносно швидко і недорого, але не завжди приємно в натовпі, плюс часом бувають накладки -- якщо десь поїзд ламається чи комусь на станції стає погано, то на якийсь час зупниняється весь рух. Тому по дорозі туди частенько намагаюся користуватися такою місцевою штучкою “casual carpool”: в певному місці Берклі водії підбирають двох-трьох пасажирів, щоби проїхати на міст по carpool lane: виділена смуга для автобусів і маших з трьома і більше особами всередині, це швидше і дешевше, ніж стояти в черзі на оплату мосту разом з усіма. Переважно, народ в машині мовчить, але зрідка попадаються цікаві співрозмовники: майже виключно люди не примітивно технологічних професій, а, там консультанти, підприємці, тех. письменники, перекладачі.... Сьогодні оце розговорився з священником пресвитеріанцем...
До чого це я? А, згадав: а на машині в нього була наліпка Coexist. Ну, знаєте, оця:

Оце з того часу думаю, що правий був Оруелл, some animals are more equal than others. Я цілком нормально сприймаю такий стікер на машині служителя пресвитеріанської, лютеранської, англіканської чи, очевидно, унітаріанської церкви. Але тяжко собі уявляю таке саме на машині ерпецешного попа або проповідника свідків Єгови, адвентистів сьомого дня чи мормонів. Яот мало здибався з муллами чи ортодоксальними ребе, як ви скажете, як у них, наліпить собі таке священник на машину, чи нє?
malyj_gorgan: (Default)
Поки не забув. Тут, в масі нинішньої мереживної бійки і переплювувалки з нагоди побєдобєсія, було одне відео, Разговор с дедом, таке емоційне, хороше, за наших. Народ лайкає, хтось, може, і сльозу пустив... А, цікаво, ви звернули увагу, що цей дід, з яким говорять, такий самий вєжлівий чєловєк, як і нинішні танкові буряти? Банальний агресор, бо "прошел две войны" разом з 1918-м роком народження означають Фінляндію. Так що, коли вголос гордитеся дідами-освободітєлямі, подумайте, чи не воювали вони колись в Червоній Армії. Бо хто воював -- вони майже всі замазані.
Це я до чого? Не до того, щоби не гордитися, а до того, що, коли робиш це вголос, то тщатєльнєє надо.
malyj_gorgan: (Default)
Радіо сказало, що сьогодні 40 років від початку операції Babylift. Не знав -- почитав -- вражений. Дуже хороша ілюстрація різниці між аморальним Заходом і високодуховною Росією, в її природній, сов'єцькій імплементації. Спочатку про Захід:

  • Якщо ви не в курсі, США у В'єтнамі воювали на боці одної з сторін в революційній громадянській війні: проти комуністів там були в тому числі і місцеві. Після війни, розуміючи, якого рівня ретрибуції грозять їх колишчнім союзникам в високоморальному В'єтнамі, американці перевезли до себе понад 100 тисяч біженців

  • Коли в'єтконґівці йшли на Сайгон, США врятувало звідтам понад 3 тисячі дітей. Переважно, сиріт, але, підозрюють, що багатьох з цих дітей батьки самі віддали на всиновлення американцям, знаючи, що тут Их нічого хорошого не чекає. Так, неоднозначно, але силою ніхто не забирав і, як на мене, достатньо очевидно, що для тих дітей воно вийшло на краще.


Якщо попередні два пункти стосувалися дій держави і її інститутів, то далі -- про людей.

  • Коли внаслідок вищезгаданої неоднозначності проект притормозив, його таки продавили силами громадських органзізацій і активістів

  • На американському боці дітей зустрічали і допомагали приймати і лікувати тисячі місцевих волонтерів. В тому числі і ветеранів війни у В'єтнамі.

  • Коли під кінець стало видно, що можуть не встигнути з евакуацією силами військових (там літаків не ставало, один розбився, все було непросто), то місцевий бізнесмен взяв кретдит під заставу будинку (іпотека?) і на ті гроші винайняв у авіакомпанії Пан Амерікан 747-й Боінг в якості чартера, щоби врятувати останні кілька сотень дітей.



Одною з над-ідей сучасної (і не тільки) вати є ідея, що інші не кращі. В ґротескних формах вона доходить до зворотнього карґо-культу, але то таке, гірше те, що в м'якших формах цю ідею можна надибати і в нормальних людей. Типу "ну да, Совок напав на Афганістан, але і Штати ось що витворяли у В'єтнамі." Ніби ж, і справді витворяли. І напалм був, і ейджент оранж, і купа індивідуалъних воєнних злочинів. Ніби все те ж саме, принаймі на рівні людей, хіба не так? Але щось я не пригадую чого небудь подібного в 88-му. А вже якої-небудь любові від ветеранів Афгану чи там Чечні до колишніх тамтешніх? Пффф... Та й які там афганські діти і біженці, там через пару років біженці з Кавказу і Середньож Азіж не мали куда дітися. Але якщо держава ще хоч колись щось зробила, ще хочи "дітей іспанських комуністів" перед війною привезла (хоча чому тільки комуністів? та і скільки їх там було), то чи робив щось народ? Чомусь пригадується лише інформація про масові зґвалтування в Німеччині після війни і все, що знаю, про поведінку "освободітєлєй" в Галичині. Та і зараз доступна мені інформація про те, як живеться біженцям з Кримнашу і Лугандону в глибині сибірських руд якось нагадує що завгодно, але не операцію Бейбіліфт.

Оптимістична нота: дивлячись на те, як в Україні сприймають біженців з Донбасу (багатьох з яких є дуже багато за що не любити, я і сам спостерігав, і наслухався), виглядає, ніби ми, все-таки рухаємся в правильному напрямку в плані моралі. Подалі від москалів і поближче до цивілізації.
malyj_gorgan: (Default)
Вчора ввечері слухав в машині радіо, новини БіБіСі, інтерв'ю з якимось "independent (British) journalist just returned the conflict city of Donetsk". Журналіст (Ж) розповідає про лікарню недалеко від лінії фронту і включає запис інтерв'ю з головним лікарем. Детальна історія про те, як "нас бомбили, по нас стріляли, вікна розбиті і затягнуті плівкою, а кому повезло, то забиті фанерою, осьо воронка 10 метрів від кімнати пацієнта, раз попали в реєстрацію, а раз в операційну, страшно." Словом, все ясно, ніби, але жодного натяку про те, хто ж стріляв, всюди лише "вони". Після такого, бібісішний інтерв'юер (Б), очевидно, питаїться: "хто -- вони?". Дялі діалог.
Ж: Нууу, вони всі там дуже бояться казати, хто, не називають імен, ви розумієте, їм аби тілько пацієнтів вберегти, вони не хочуть вмішуватися в політику.
Б: Зрозуміло, а яке ваше відчуття, хто ж там такий ворог, бомбить і лютує?
Ж: Там все дуже складно, але я можу сказати, що місцеві жителі там дуже, дуже незадоволені Києвом. Як можна було до такого допустити, як можна було отак їм взяти і перестати платити гроші і допомогу? Хворі то не винні? Ось той лікар казав, що один психічний хворий був не втримався, зірвався в присутності "повстанців", але ж він хворий, як так можна?
Б: ??? Так ви можете сказати, хто ж, все таки, стріляв?
Ж: Місцеві жителі дуже нездоволені Українськими властями. Ну да, сепаратисти їздять і з поміж жилих будинків стріляють з своїх танків і ракет в українців. Але ж то все техніка на колесах, коли прилітає відповідь, деколи на півгодини, на годину пізніше, то сепаратисти уже часом поїхали, а місцеві жителі не розуміють, за що вони повинні в тому всьому жити.
Б: ???
(кінець сюжета)

Слухав вчора ввечері на ходу, може, щось плутаю, але основний смисл такий. Ми перед тим з vital_sol зустрічалися, може, він теж НПР слухав і чув той самий сюжет, якщо так, то не уточниш?

Висновок: і що ще хотіти від журналістів в Україні ? (Про Росію я мовчу, більшість тамтешніх журналістів після подій цього року, надіюся, всіх спіткає адекватна відповідь долі, бажано максимально жорстока і страшна.) Таке є, є частка здорового ґлузду в ідеї, щоби журналісти публічно розкривали всі фінансові джерела, бо там конфлікт інтересів на конфлікті сидить і страшно подумати, чим поганяє.
malyj_gorgan: (Default)
Нєкій мозгойо ... пардон, нєкто Мозговий, reportedly, видний дєятєль наших блудних східних типу-земляків, тобто, лугандонців видав черговий перл, і обіцяв всіх дівчат, знайдених в кабаках того. Тобто, спочатку заарештовувати, але і того також. Народ помітив і зрадів, навіть деякі пролугандонські юзери засудили. Але чомусь ніхто не звернув уваги, що цей мозговий не просто залякує бідних дівчат, а прямим текстом їм каже: арешту можна уникнути, якщо сидіти вдома і ... робити вишиванки. А-га! А ще в ЮТьюбі є ролик, де ніби то він співає пісню українською! Може, він наш диверсант і все це робить спеціально? Хоча навряд, занадто сильний акцент в українській мові, а от голос на диво хороший.

Profile

malyj_gorgan: (Default)
malyj_gorgan

August 2017

S M T W T F S
  1 23 45
6789101112
1314 1516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 12:46 am
Powered by Dreamwidth Studios