malyj_gorgan: (Default)
На собі перевірив стару інстину про бонус викладання: незалежно від того, шо там вивчать учні, принаймні, вчитель взнає щось нове. Хоча всього мого вчительства -- розказую кільком семиліткам в недільній школі байки на теми історії України, але і я оце щось взнав. Кілька тижнів тому розказував про Устима Кармелюка -- це ж офіґєнна історія! Там такий матеріал, що серіал на пару сезонів можна робити на голівудському рівні, не гірше Робіна Гуда.

Подумати тільки, чоловіка жодна тюрма ме могла втримати. Кріпак, потім відданий в прості солдати, успішно двічі втік з армії і п’ять разів з тюрем і каторг, з фантастичними деталями типу робління мотузки з арештантських сорочок або розламування стелі в камері. Наприкінці двадцятитрьохлітньої badass outlaw кар’єри, він мав таку репутацію невловимого, що його вже і не ловили, а застрелили з засідки. Отак от, а то Монте Крісто, Монте Крісто... :)

Як на мене, в світлі нових квот українськхи ЗМІ, щиро раджу і телевізійникам, і картунщикам адаптувати історію Кармелюка в щось для широкого загалу. Але таке, в сучасній манері, без тої глибокої печалі, яка в книжці Марка Вовчка чи в класово збочених історіях радянських часів. Принаймні, коли я про це розказував діям в школі, це був один з небагатьох разів за рік, коли дисципліна була ідеальна. Слухали пороззявлявши роти, лише питаннями задовбали: “а як він ту стелю розібрав? як?” А я де знаю, як?
malyj_gorgan: (Default)
    Знайомий.
    Етнічний росіянин: раніше і говорив лише російською, хоча його предки приїхали на Западенщину чи то ще “освободітєлями”, чи то застійних часів “братами”, словом покоління чи два. Правда, батьки ще ті, як поїхали в Італію на заробітки в ранніх дев’яностих, коли хлопець ще геть школяриком був, так і не вернулися, добре, хоч мама по телефону часом говорить, а пацан жив лише з старою бабкою.
    Жив, вчився, працював. Відвоював в АТО, півтора роки, чи скільки...
    Кілька місяців тому вернувся, а зараз каже, що відчуває, що мусить далі іти. Питався поради друзів.
    Як можна давати людині пораду іти на війну?
    Минулого тижня вирішив, каже, не може сидіти за спинами інших, знову їде. Оце хоче знайти гроші “на бронік”. Каже, думав попросити маму, але куда там. Вона його “карателем” називає по телефону, навряд чи допоможе.
    Мама обзиває карателем сина, який іде захищати свою країну, в якій і вона, курва, жила, поки не поїхала собі геть, кинувши рідну маму і рідну дитину одне на друге.
    А син іде другий раз на війну, тому, що совість не може заспокоїтися.
    Батьки за дітей, діти за батьків.
    Христос воскрес.
malyj_gorgan: (Default)
Завдяки передсвятковій програмі американського громадського радіо, почув цікаву історію про Гершеле Остропольського. Стидно, але ніколи раніше не чув про таку особу, хоч виріс в Чернівцях, місті, культура якого була помітно єврейською. (На свій захист мушу сказати, що в ті часи народ не дуже так ділився з ненайближчими людьми тими аспектами культури, які активно не одобрювали наші любі партія і правітєльство.) Знаю, що мене зрідка (а я часто і не пишу, хаха) читають люди, які набагато ближчі до єврейської культури, ніж я. Ви колись про нього чули? Це настільки відома постать, що мені повинно бути дуже стидно за незнання, чи просто стидно?
Note: Історія на NPR була про Гершеле і гоблінів, написана американським автором Еріком Кіммелем, тому, хоч фольклорні мотиви там точно були, але все ж не байка не автентична.
malyj_gorgan: (Default)
З нагоди Мукачева і, взагалі, популярної теми шельмування правосєків, добровольчих батальйонів і всякого такого. Цитата, я так розумію, в оригіналі з якоїсь з картинково-іграшкових соцмереж, була передрукована у Байтбастера в його денній підбірці (взагалі, дуже рекомендую цього юзера, я його читаю переважно на Дрімі, але і дзеркало в ЖЖ він має).
Власне, цитата:
Не працює тилове забезпечення – з'являються волонтери, немає армії – з'являються добровольці, немає правосуддя – обов'язково з'явиться самосуд.

Думка очевидна, але від того не менш цінна. Я чому не згоден з тими, хто категорично проти азовів, айдарів, ПС і т. п? Не тому, що ці банди хороші самі по собі. Ясно, що вони є сумішшю ультрарадикалів і всяких типів, які ловлять рибку в каламутній воді. Але в умовах нинішнього українського суспісльства вони необхідні тому, що часто часом лише вони виступають в якості альтернативи інструментам, які не працюють або працюють проти нас, замість за нас. В умовах достатньо надійної цілісної армії без корупції і зради на всіх рівнях будуть непотрібні добровольчі батальйони. Власне, зараз ми бачимо, як, по мірі покращення регулярної армії, потрохи і зі скрипом ці батальйони вливаються в ЗСУ. Аналогічно, коли хоч якісь зрушення почнуться в тісній зграї корумпованих правоохоронців, прокурорів і судей з союзникми депутатами і урядовцями, тоді і не буде самосуду і стрілянини a la Мукачево. Ні, це не означає, що Правий Сектор в даному конфлікті скільки-небудь правий. Це означає, що не з заборони ПС і відстрілу сашків білих треба починати ремонт ситуації, а з розгрібання загальнодержавної балоги з ланьом і йовбаками. Поки що влада робила, переважно, перше. Діяльність позасистемних ПС і аналогічних "наших" тітушок корисна хоча б тим, що нагадує нам про тих йовбаків, які в систему інтегровані давно і міцно.
malyj_gorgan: (Default)
Про нинішні закони всі чули, надіюся. Не читав (тобто, текст повністю не читав), але одобрюю. Правильні закони. Всі чотири
1. Про визнання бійців УПА ветеранами -- то так давно пора і так наболіло, що слів нема. Ще би тепер забрати статус і бенефіти у ветеранів-енкаведистів і смершівців, але то пусті мрії. (З іншого боку, хай та сволота живе і бачить, що всі її зусилля були марні.) Крім того, раз всі ветерани, то всі. Тепер якщо хтось захоче пукнути, що, ай-ай-ай, може, серед нових ветеранів затесався який якийсь мельниківець (boo!), то хай перше повісить дюжину орденоносних вохрівців, а потім висуває претензії.
2. Очевидно, що конкретний день перемоги назвати нереально, але святкувати свято таки треба разом з нормальними людьми, а не путінопоклонниками-кацапами.
3. Сов'єцькі архіви просто однозначно повинні бути розкритими. Ех, якби вони були відкритими всі ці роки, то скільки сволоти би не поналазило до влади. І, головне, тепер уже шкоду не поправиш: та сволота ж понатягала за собою нових, яких зараз уже не розсортуєш….
4. Ну і, на десерт, комуністична символіка. При всіх неоднозначностях самого принципу заборони, "катюзі по заслузі". Нехай виглядає так, ніби принцип свободи слова входить в конфлікт з принципом справедливості, тільки, якщо придивитися, загальна кількість свободи слова особливо не змінилася, просто пройшов деякий перерозподіл. Поки воно там перерозподіляється, то вже нехай тим часом перемагає справедливість. :-) Одне цікаво: а сучасний гімн РФ під цей закон попадає? По логіці повинен би. І це би було 100% справедливо.

А замість епілогу неполіткоректне, але зате щире:
А кому не подобається -- чемодан, вокзал, ... ну, ви в курсі...
malyj_gorgan: (Default)
Ось тут виникла деяка перепалка між хорошими людьми (ок, переважно хорошими, одне чмо і один поц там таки затесалися, але їх легко видно неозброєним оком) з приводу того, чи правильно вказувати українцям на те, що вони самі недостатньо роблять, то чого їм чекати допомоги Заходу. Розуміючи тих наших, кому таке здається несправедливим, я все ж думаю, що певна правда в цих заявах є, хоч як гірко їх чути. Правда є, але висновки (якщо я правильно розумію висновки) там, можливо, не зовсім вірні.

Нам гірко слухати, що українці недостатньо роблять, тому що ля багатьох здавалось би, куди вже більше. Багато людей віддають цій війні все, що мають і матимуть: гроші, сили, час, вміння, здоров'я, життя. Проблема в тому, що поряд з цими людьми в українському суспільстві досі повно тих, які цій війні не віддають нічого, продовжують жити так, ніби нічого не помінялося, а то ще і шкодять: хто словами, хто краде ще більше... Словом, ті самі проблеми, що і до Майдану. Мало того, багато хто з цих людей залишається задіяними в адмінстрації, війську і т. п. В результаті, виходить, що зусилля кращої частини нації (СНСВ!!!) зводяться нанівець, або, принаймні, серйозно тормозяться другою частиною нації ж. При цьому, ці дві частини не так щоби були чітко розділеними, а непогано інтегровані одна в одну. Тому тут ми просимо допомоги, а тут раптом гуманітарку продають за гроші, тут нам не стає зброї, а там хтось продає, причому, ще й наліво. Ось і вся правда таких зауважень, які так нас обурюють.

Тільки ніяк не треба робити з цього висновків, ніби, поки ми в себе порядок не наведем, то нам не потрібна зовнішня допомога. Навпаки, потрібна, ще більше потрібна. Тільки допомога ця має бути не лише у вигляді абстрактних грошей і ешелонів зі збоєю і набоями, а, як любили казати американські політики при обговоренні державних програм виходу з недавньої кризи, with strings attached. Lots of strings attached. З своїми інструкторами і спостерігачами, а то і з умовами. Думаю, ті ж США добре знають принаймні декого, хто у нас в країні краде і вивозить гроші за кордон або саботує в армії і продає наліво зброю. Можливо, недостатньо добре, щоби судитися і ловити через інтерпол, але тут стане і оперативної інформації. Я би був не проти, якби вони грубо вмішалися в наші внутрішні справи, заявивши, наприклад, що передадуть порцію джавелінів лише за умови, що у нас звільнять з посад і віддадуть під слідство оцих от людей (список додається).

А що тим українцям, котрі і так роблять що можуть? Продовжувати робити, але не мовчати, коли бачимо щось не те, Ми не "граємо на руку ворогові", коли викриваємо хабарництво, непрофесіоналізм чи саботаж, ми граємо на руку ворогові, коли ми про таке мовчимо. Правда, не мовчати теж можна по різному. Ті, хто очевидним чином перетворює критику на самопіар, ще гірше. Словом, все складно, але ясно, що треба робити і ясно, хто у нас вороги. Тримаймося і гуртуймося, але так, щоби не переступати через власну совість.
malyj_gorgan: (Default)
Пару днів тому жжюзер Яків А. Джерченко написав популярний, в плані коментів, пост, де змішав в одну купу Навального з Кримом.(Tам ще була компонента, але то таке.) В обговоренні до цього поста добре видно, як велика кількість росіян і екс-росіян, цілком порядних, політично не обпутінених, в міру доброзичливих до України і все таке, коли справа доходить до Криму, дотримується позиції того самого Навального. В спрощеному варіанті такої: "хоч захоплення Криму -- це погано і жахливо неправильно, але Крим вже якийсь час буде російський, та і віддавати його Україні зараз теж неправильно". Скільки Яків і деякі з захисників його позиції не пробують пояснити основну хибність такого підходу, не працює і все. А оце зараз інший жжюзер, Об'єкт, написав пост лише про Навального, де в простих виразах пояснив, чому він активно не любить, коли люди пробують шукати раціональне зерно в юридичній стороні кримінальних справ проти Навального. Дуже правильно підсумував: це різновид шулерства. Так, обговорювати ті чи інші звинувачення Навального лише легітимізує злочин влади, бо процес по суті своїй є політичним переслідуванням. В коментах додали те ж саме про Ходорковського. Думаю, очевидно, що і Юлі Тимошенко це стосується так само.

Так от, точно так само постфактумні міркування про те, що Криму зараз, можливо, з тих чи інших причин, краще залишитися під Росією різновид шулерства, причому, підлого, хай і (хочеться вірити) не завжди зловмисного.

Update: хоч це і очевидно, але Russland delenda est
malyj_gorgan: (Default)
Виношу з коментів звідси. Стосовно цікавого інтерв'ю Олени Степової.

Степова (перераховуючи винних в тому, чому лугандонці підтримали Лугандонію): Партия регионов при поддержке Кремля, а еще – Ирина Фарион. Она даже не раздражитель, она взорвала Донбасс, как бомбу. Кровь детей Донбасса на руках Фарион.

Моя думка: With all due respect до Степової (а її дуже багато є за що поважати) і with all due disrespect до Фаріон (а її, очевидно, є за що не любити і не поважати), це вона серйозно загнула. Незрозуміло, чому стільки людей так на пустому місці роздувають роль і масштаб Фаріон. У купи поважаних людей одна одноразова депутатка ненайбліьшої і неоднозначної партії викликає якийсь супер-могутній баттхерт, ні разу не пропорційний образу і подальшій долі самої Фаріон. Мимоволі задумаєшся, що, може, в словах Фаріон є щось більше і влучніше, ніж поверхневий претензійно-зверхній містечковий націоналізм, навіть не надто радикальний? Одна Ірина Фаріон виявляється так само винною, як вся партія Регіонів разом з Кремлем, це треба ж....
malyj_gorgan: (Default)
Минулого тижня ще дві торби з речима приїхали до України. Речі вже кілька днів в Фонді Діани Макарової: шість спальників, купа термобілизни, просто білизни, шкарпеток, флісових светрів і штанів, лижних штанів, трохи шапок, рукавиць, ще там різного. Дякую Микитиному татові і Діаниній мамі за те, що перевезли. Дякую сан-франциським одеситам Славіку і Люді за речі, вони з відривом лідирують серед наших знайомих у забезпеченні солдатів АТО і жертв війни теплим одягом і речима. Ще мене дуже гріє думка, що нас тут таких багато: півтора тижні тому Марта і Свєта при мені запакували декілька великих коробок від церковної общини (одяг, іграшки, спальники) в дитячі будинки туди ж.
Історія: Пакуючи посилки, Марта розповіла, що її Іринка (7 років) за рік наскладала $40 (це ще багато, тут у дітей доступу до готівки мало, особливо коли, як у більшості, нема дідусів/бабусів, які регулярно грошинку підкинуть в подарунок, як це вдома прийнято). Підійшла до мами і питає, чи можна щось за ці гроші купити для солдатів в Україні. Мама каже: "та ми солдатам і так допомагаєм, а ти собі можеш на Свята щось вибрати." А Іринка: "Ні мамо, мені ж нічого такого не треба, а нашим солдатам там холодно і тяжко, то хай їм буде." Марта розповідає, а в самої на очах сльози. Файну батьки доньку ростять, можуть заслужено гордитися.
malyj_gorgan: (Default)
Тут останні дев'ять місяців з якоюсь регулярністю виповзає на люди тема можливих небезпек українізації і "а й справді чому б російська не могла бути другою державною". Тема виповзає навіть серед тих, хто в цілому симпатизує українській стороні. Давно збирався написати свою позицію, але не міг придумати правильні ілюстрації. А оце тут вчора в СФ послухав Оксану Білозір, згадав про її чоловіка, і все оформилося само. Отже, тема українізації рано чи пізно зводиться до порівняльного аналізу її плюсів і мінусів. Під українізацією я розумію політику, спрямовану на досягнення стану, коли всі в Україні можуть ефективно спілкуватися українською і вибирають її як пріорітетну/дефолтну мовою спілкування (а ні разу не єдину). Плюсів у такої мети багато, я не буду їх тут пояснювати, ось тут достатньо непогано написано. А от мінуси сформулювати толком у людей виходить не дуже. Пробують формулювати -- звучить несерйозно, але при цьому точно знають, що проти.

Моя теорія: більшість противників українізації серед нормальних людей, не імперців і не ватників, просто боїться цього. Хтось свідомо, всі -- підсвідомо. І я, здається, знаю причину цього страху: Вони бояться, що українізація буде виглядати точно так само, як виглядало в Союзі поширення мови російської! Бо навіть ті, хто сам ніяк не приклався до русифікації особисто, все життя жили з перевагою, що їх мова -- головна. І для них лише природньо очікувати такого ж ставлення, яке носії російської мови демонстрували до носіїв української, латиської, грузинської, естонської і т. д. Так от: НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ! Тому що НЕ ТРЕБА СУДИТИ ПО СОБІ! Нічого особистого, я про те, як діє ваша (виключно в плані мови) сторона.


  • Не треба боятися, що за ройсійську мову будуть бити і вбивати. Поки що в незалежній Україні було одне високопрофільне вбивство за вибір мови: в 2000-му році пара російськомовних офіцерів української (!) армії вбили у Львові (!!) співака і музиканта Ігора Білозіра за те, що співав в кафе по-українськи (!!!) Звичайно, наперед не вгадаєш, але хочеться вірити, що наші так робити не будуть. Принаймні, приводів про себе так подумати вони поки не давали.

  • Не треба боятися, що за російськомовність будуть використовувати для зведення професійних чи особистих рахунків політчним шляхом. Де як, але в західних областях в часи Союзу це було цілком таки нормою. Типовий приклад з життя: моя мама викладала в українському університеті латинь. Коли кілька студентів не отримали залік бо ніфіґа не знали і не ходили на заняття, на маму раптом наїхали з деканату/ректорат/профкому/іншого начальства, що її студенти не розуміють, бо вона україномовна, хоч всі пояснення вона завжди давала тою мовою, що просили. Скандал був: а чого це вона говорить українською, мабуть, буржуазна націоналістка? А чи не пора говорити про професійну невідповідність у людини, яка досі не перейшла на викладання російською? Втрималася на роботі лише тому, що кафедра взяла її на поруки... Прискорбний факт: підставили маму свої, приїжджі інших республік, та і з Росії якраз чомусь ніяких проблем з українською мовою викладання не мали, повністю опановуючи українську на потрібному для розуміння (а хтось і для викладання) рівні за лічені місяці. Те, що свої у нас часто ще ті гниди, означає, що такі спроби можуть бути і в зворотній бік, але хоч не буде офіційного політичного ярлика "бандерівець"

  • Ну і, нарешті, не треба боятися, що російськомовність буде джерелом незаслуженої зневаги. "Гаварітє на чєловєчєском язикє,-" казали мені в Чернівцях ще в кінці 80-х. Але щось приїжджі до Львова чи Тернополя навіть зараз на таке не скаржаться. Одна Фаріон була на грані, і туда їй і дорога. Це було про незаслужену зневагу. Бо агресивне небажання розуміти українську зневагу викликає, причому і в цілком російськомовних українців теж. Так зневага -- заслужена.


Все сказав.
malyj_gorgan: (Default)
Сумка з речима для АТО, про яку я писав позавчора, вчора знайшла своїх адресатів. Частина речей післязавтра їде в Маріуполь і далі прикордонникам, плюс, 7 кг термобілизни, думаю (це від іншої людини передавали, тому я лише здогадуюся) поїде в один з київських батальйонів.
Поки що з початку нашої з дружиною самодіяльної акції в допомогу бійцям АТО поїхало вже 27 спальних мішків, десяток коців і купа теплого одягу і білизни, плюс ще 35 кг допомоги біженцям пливе кораблем. Ще три спальники вже готові для наступної посилки, плюс, ми продовжуємо постійний пошук речей в магазинах і беремо у всіх, хто нам хоче допомогти. Беремо і речі, і гроші: попередні п'ять пакунків були повністю оплачені добровільними взносами, але, на жаль, все закінчується, гроші - в першу чергу.
При нагоді хотів дуже подякувати всім, хто нам вже допоміг.
malyj_gorgan: (Default)
П'ятницю суботу провели на фестивалі. Якщо вас там не було, то вам же гірше, дуже все мило. Хоч і не надто організовано, але то у них перший раз.
День перший. В п'ятницю була лише вечірня програма. Ми приїхали чверть на сьому, думали, запізнимося, а все почалося лише десь в 7:30. Правда було дуже малоінтенсивно: пару столів з мистецтвом і виробами від Юлі Косівчук і Іви Демчук. Обіду не було, лише так, вино/сир. Потім зібралося трохи людей (дуже мало, шкода, але що поробиш, реклами не було майже ніякої), і почалася культурна програма. В якості розігріву Юля заспівала одну пісню, а потім на сцену вийшла Кітка з годинною програмою. Вони супер класні. Були не всі, лише троє, але нам стало. Потім коротка перерва, а після неї почав грати локальний клезьмер-гурт. На жаль, в цей момент ми вже поїхали додому, все-таки п'ятирічна дитина на руках.
День другий. Все почалося ще вдень. Ми трохи запізнилися, то коли приїхали, вже якісь діти з Сакраменто танцювали гопака, якісь інші діти співали, грала на бандурі їхня керівник, заслужена артистка України (от імені не знаю, звиняйте). Потім довго не ставалося нічого організованого, просто люди ходили одне поза другого, пили хто що мав, їли, хто що знайшов, співали пісень і фотографувалися. Тим часом, організатори готували український обід. В районі сьомої чи трохи пізніше почалася культурна програма: вечір знову відкрили ми з Юлею. Потім якась мама і донька, явно професійні вокалісти, пару пісень заспівали: щось народне і щось авторське. Потім Андрій і Марта Шеґери заспівали в два голоси кілька народних пісень під баян, дуже гарно. А потім вийшла "Коляда" (хор, в якого входять і ті длі співачки, і Андрій з Мартою) і вжарили кілька пісень в кілька голосів. Тим часом почалася вечеря, народ слухав з за обідніх столів. Потім культурна програма скінчилася, за столи сіли вже всі... але співати не перестали. Нормально так, кілька десятків голосів. Як на весіллі, тільки не було надміру п'яних, ніхто не фальшивив і не намагався одне одного перекричати. Словом, дуже теплий і хороший вечір вийшов абсолютно домашнього типу. Що би там хто не казав про українців, але стереотип "зате співаємо як!" таки про нас :) Шкода, що пішли ми знову задовго до кінця, але так вже вийшло.
Отаке. На другий раз приходьте!
malyj_gorgan: (Default)
Народ, хто читає мене і або сам в Києві, або має там близьких і надійних людей: може, ви допоможете. Випала термінова оказія передати до Києва торбу з допомогою для хлопців з АТО. (Ми з дружиною останнім часом закупаємо і збираємо від знайомих такі речі, уже передали в Україну купу всього.) Чотири спальних мішки, трохи теплих речей, термобілизни, шкарпеток, таке. Проблема: це діло везе зовсім незнайома мені людина, він летить до Борисполя, а потім кудась далі, просив забрати це в нього прямо в аеропорту. Ми-то речі передали, не було коли уточняти у знайомих, а так виходить, що саме завтра цього не може зробити ніхто з наших київських знайомих (та в нас в Києві знайомих майже і нема). Тому прошу: ХЕЛП! Якщо хтось може потратити три години часу і 100 гривень на автобус на хорошу справу, дайте знати! Це завтра (в Україні вже сьогодні), в понеділок 10 листопада, ввечері, в 22:40, рейс з Мюнхена. Потім це можна віддати в Фонд Діани Макарової протягом кількох днів.
Пишіть в будь який час, я напишу номер мобільного нашого імпровізованого кур'єра.
Ага, ще один момент: це м'яка торба 23 кг, так що можливий варіант, коли людина через вік чи здоров'я не зможе це підібрати.
UPDATE: Ніби, попередньо знайшли когось, хоча ще не 100%. Так що якщо у вас таки є контакт, то все ще давайте знати.
malyj_gorgan: (Default)
Всі в курсі про фестиваль в Moose Lodge в Сономі? Вони, виявляється місто-побратим/sister city Канева, тому там проводять фестиваль. Два вечори, в цю п'ятницю і суботу. Всяке мистецтво, потім ще обід і (Сонома, все-таки) дегустація вин.
Ми плануємо бути всі. Моя дружина привезе на продаж картини і всякі крафт дрібнички, типу українських віночків і персональних мальованих листівок. Ще, може, ми в суботу виконаєм пару пісень: точно "Маму", може, ще "Україна - це вдома", подивимося, як воно піде.
Деталі про те, де все буде, коли і скільки коштує:
http://eventful.com/sonoma/venues/the-moose-lodge-/V0-001-002171976-8

До речі про бендерівців: через пару днів після фестивалю української культури в тій самій локації вони будуть грати: група "Z & the Benders" :)
malyj_gorgan: (Default)
Тут yakov_a_jerkov лає Парасюка (сотник Майдану, виступ якого 21 лютого фактично спричинив втечу Яника) за дії його колишніх соратників і відсутність публічного засудження цих дій з боку новообраного нардепа Парасюка. Справедливо засуджує, недостатньо цивілізована поведінка у сотника, але, як каже Майкл Щур але є одне але.
Що таке цивілізованість? Це, значною мірою, схильність вирішувати конфлікти в першу чергу шляхом компромісів і домовленостей, а не конфронтації. Але от лажа, чому люди голосують за Парасюка чи того ж Михайла Гаврилюка? Саме тому, що своїми очима бачили, що минулої зими, коли більш цивілізовані люди або домовлялися з ригами, або ховалися, ці хлопці вистояли і не прогнулися, таки довівши Майдан до перемоги. І зараз людям набагато важливіше довіряти нардепам, що ті не скурвляться так само, як цивілізовані попередники, а будуть стояти на своєму. И знаєте, може, люди і праві. Тому що цивілізованість поправити легше, ніж принциповість і чесність. В часи криз і воєн політики всюди раптом опиняються, може, менш цивілізовані, зате принциповіші, згадайте тих же Черчіля чи Рузвельта. Нє, звичайно, добре, коли є і одне, і друге, але в житті рідко все ідеально. А цивілізованість прийде, нікуди не дінеться, було б куда приходити.

До речі, я впевнений, що досі популярна в США традиція вибирати в першу чергу ветеранів походить звідси ж. Адже до Клінтона всі післявоєнні президенти були ветеранами воєн. И нічо, справлялися, зараз все ОК.
malyj_gorgan: (Default)
В суботу в Україні отримали чергову передачу від нас і наших друзів з української общини Сан Франциско & околиць. На цей раз не в Чернівцях, а в Києві, в Фонді Діани Макарової. Їм зараз дуже потрібні теплі речі і спальники: кажуть, що протягом цього тижня все передане нами вже буде на передовій.
До речі, вперше вдалося організувати передачу в вигляді додаткової сумки людини, що летіла в Україну. Сотня за додаткову торбу і зайва десятка за пакування, і 50 фунтів теплих речей за два дні на місці. Але там ще потрібно. Словон, народ, хто хоче допомогти, то ось що треба робити:
1. Пересилка. Якщо ви, ваші знайомі, знайомі знайомих, хто небудь надійний летить в Україну, візьміть зайву торбу! Це виходить дешевше і швидше, ніж посилками.
2. Покупка речей. Не обов'язково нових, хорошого секонд хенду за ті гроші можна купити набагато більше. Ми в місцевому секондхенді Thrift Town менше ніж за півсотні скупили купу теплого одягу: гору термобілизни, кілька флісових светрів, якісь теплі шапочки і капронові штани, ще щось. Все, що тут виглядає дрібничками, а там рятує людям здоров'я і життя. На жаль, у нас в Каліфорнії в секонхендах теплих речей відносно не так багато, в тому ж Thrift Town ми взяли все, що підходило. Тому звертаюся до тих, хто живе в холодніших штатах: народ, сходіть в свої Goodwills і Salvation Armies, подивіться. Спальники, пуховки, флісові светри і штани, теплі шапки і рукавиці -- за ціну одного сімейного обіду в середньої руки ресторані ви зможете обігріти кількох наших бійців. Їм потрібно багато чого, включно до дронів і машин, все одразу зібрати важко, але можемо хоч потурбуватися про те, щоби вони не мерзли і не мокли в полі.
malyj_gorgan: (Default)
Давно хотів написати пост про донецьких біженців, але якось руки не дійшли. Та й нема чого: серед них і нормальні попадаються, та і ненормальних судити морального права не маю, оскільки сам ніколи біженцем не був. (Що не означає, що у мене є хоч дрібка симпатії по відношенню до тих, хто втік на захід України, і, живучи там, продовжує активно настоювати на справедливості цілей і/або методів Росії взагалі і Лугандону зокрема. То якісь клоуни, а не біженці.) Тому напишу не про біженців, а про совєцьких луганчан взагалі. Наперед перепрошую знайомих з тих країв: у мене таких особистих знайомих троє, всі троє прекрасні люди з нормальними поглядами, двоє живуть в Штатах, один в Києві. Вас, друзі, не стосується, що я напишу, це про "в-середньому". Навіть не напишу, а процитую одного поета і музиканта, якого дуже люблю, Веню Д'ркіна. До речі, з Луганщини, російськомовного, плоть від плоті тої землі. Як і всі справжні митці, він явно щось таке транслював напряму з ноосфери чи звідки там. Цитата ця про багатьох з нас, якщо не про всіх, але є підстави підозрювати, що земляків Вені по регіону воно стосується чи не найбільше.
Власне, цитата:
malyj_gorgan: (Default)
Ліричний вступ: Є у нас, українців, одна погана риса. (одна≠єдина) -- звинувачувати тих, хто нам не подобається, навіть, якщо вони "за нас", у всіх можливих і неможливих гріхах*. Януческу чому вибори виграв в 2010? Тому що ющенківці з тимошенківцями ворогували більше, ніж з реґіоналами. Та й зараз, підозрюю, немало тих же гадів проникне до влади з тих же причин: гризня між більш-менш своїми на рівні широких мас виражається в геть потворній формі. Того ж Ляшка опускають всі, кому не лінь (не лише серед високих політиків), а він і його підтримка у відповідь не мовчать. Колись хтось почав перший, але ж, холєра, коли то ще було?!? Але зараз я не про нього, а про Яценюка. Беззаперечно ж, один з тих, хто втримав Україну на плаву в суперважкій ситуації. Нє, я розумію, він не десятка, щоби всім подобатися, але ж треба і міру знати. А то понавитягували якихось дурних звинувачень, починаючи від давнього ще (тим же Ляшком запущеного) мема про "Сєня-дєньґі впєрьод" в до звинувачень в суперолігархічному теперішньому до наїздів на сім'ю. Люди, схаменіться!

Коротка замальовка з реалу: Оце говорив по Скайпу з мамою. Вона сьогодні у себе в Тернополі зустріла якихось знайомих чи колишніх співробітників, і одна жінка там почала озвучувати вголос оці всі наїзди на Яценюка. Зокрема, на його батьків. Як Петро Яценюк був парторгом ЧДУ, як вигнав з універу одного тепер тернопільського, а тоді чернівецького викладача філфаку, такого собі Продана, за декламування Симоненка. Ну і зараз як вони шикарно живуть, хороми/багатства, суперохорона міняється кожні кілька годин, всі діла, місцева аристократія, ходять в малинових штанах і на всіх плюють. Тут мама не витримала і втрутилася. Все таки 25 років в Чернівцях відпрацювала. Ні, Яценюків ми особисто не знали, а загальна думка була, скорше, негативна (замдекана істфаку - місце, "замазане" з номенклатурними штучками), але, попри упередженість, мама не може не визнати, що про минуле там просто брехня: парторгом університету Яценюк-старший не був, тому філологів виганяти він не міг. Тим більше, у того Продана ніякої антирадянськи-позитивної репутації в Чернівцях не було, зате в Тернополі його репутація однозначна: п'яниця і хабарник. Але то все минуле, а, може, зараз вони скурвилися, з таким крутим сином, а мама не знає, бо вже 20 років як переїхала в Тернопіль? Тому вона прямо посеред розмови подзвонила знайомим до Чернівців. Не просто знайомим, а кумам, друзям сім'ї і просто порядним людям. Так от, знайома каже, що нічого такого в місті чи універі про Яценюків не розказують. Більше того, братова знайомої (для неавтохтонів: братова = братова дружина), яка працює на "швидкій", якраз пару днів тому випадково була з викликом у Яценюкової. Ніяких особняків, звичайна квартира. Будинок старий, з високими стелями, але у нас чверть міста такі, а цей, взагалі, колись був університетським гуртожитком. Меблі хороші, але явно ще з радянських часів. Охорона якась, якщо є, то лікарям "швидкої" не показувалася... Ну і чого було все це сміття придумувати? Чи це черговий раз люди звинувачують інших в злочинах, які бо вони вчинили на їхньому місці? Так не треба, досить того, що у нас ціла країна поряд таким займається, в перервах між закручуванням гайок і забиванням болтів.

* Можливо, така поведінка характерна не лише для українців. Ну і що? Це не робить її менш гидкою.
malyj_gorgan: (Default)
Оце знайшов і собі теж зберіг перше (наскільки я знаю) виконання "Ще не вмерла" в Чернівцях. Жданкін, Морозов і Драч. А десь там на східній трибуні стадіону "Буковина" сиджу і я, ще зелений-зелений. Якби ви знали, яке це було відчуття!..

Profile

malyj_gorgan: (Default)
malyj_gorgan

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 10:31 pm
Powered by Dreamwidth Studios