malyj_gorgan: (Default)
На собі перевірив стару інстину про бонус викладання: незалежно від того, шо там вивчать учні, принаймні, вчитель взнає щось нове. Хоча всього мого вчительства -- розказую кільком семиліткам в недільній школі байки на теми історії України, але і я оце щось взнав. Кілька тижнів тому розказував про Устима Кармелюка -- це ж офіґєнна історія! Там такий матеріал, що серіал на пару сезонів можна робити на голівудському рівні, не гірше Робіна Гуда.

Подумати тільки, чоловіка жодна тюрма ме могла втримати. Кріпак, потім відданий в прості солдати, успішно двічі втік з армії і п’ять разів з тюрем і каторг, з фантастичними деталями типу робління мотузки з арештантських сорочок або розламування стелі в камері. Наприкінці двадцятитрьохлітньої badass outlaw кар’єри, він мав таку репутацію невловимого, що його вже і не ловили, а застрелили з засідки. Отак от, а то Монте Крісто, Монте Крісто... :)

Як на мене, в світлі нових квот українськхи ЗМІ, щиро раджу і телевізійникам, і картунщикам адаптувати історію Кармелюка в щось для широкого загалу. Але таке, в сучасній манері, без тої глибокої печалі, яка в книжці Марка Вовчка чи в класово збочених історіях радянських часів. Принаймні, коли я про це розказував діям в школі, це був один з небагатьох разів за рік, коли дисципліна була ідеальна. Слухали пороззявлявши роти, лише питаннями задовбали: “а як він ту стелю розібрав? як?” А я де знаю, як?
malyj_gorgan: (Default)
Радіо сказало, що сьогодні 40 років від початку операції Babylift. Не знав -- почитав -- вражений. Дуже хороша ілюстрація різниці між аморальним Заходом і високодуховною Росією, в її природній, сов'єцькій імплементації. Спочатку про Захід:

  • Якщо ви не в курсі, США у В'єтнамі воювали на боці одної з сторін в революційній громадянській війні: проти комуністів там були в тому числі і місцеві. Після війни, розуміючи, якого рівня ретрибуції грозять їх колишчнім союзникам в високоморальному В'єтнамі, американці перевезли до себе понад 100 тисяч біженців

  • Коли в'єтконґівці йшли на Сайгон, США врятувало звідтам понад 3 тисячі дітей. Переважно, сиріт, але, підозрюють, що багатьох з цих дітей батьки самі віддали на всиновлення американцям, знаючи, що тут Их нічого хорошого не чекає. Так, неоднозначно, але силою ніхто не забирав і, як на мене, достатньо очевидно, що для тих дітей воно вийшло на краще.


Якщо попередні два пункти стосувалися дій держави і її інститутів, то далі -- про людей.

  • Коли внаслідок вищезгаданої неоднозначності проект притормозив, його таки продавили силами громадських органзізацій і активістів

  • На американському боці дітей зустрічали і допомагали приймати і лікувати тисячі місцевих волонтерів. В тому числі і ветеранів війни у В'єтнамі.

  • Коли під кінець стало видно, що можуть не встигнути з евакуацією силами військових (там літаків не ставало, один розбився, все було непросто), то місцевий бізнесмен взяв кретдит під заставу будинку (іпотека?) і на ті гроші винайняв у авіакомпанії Пан Амерікан 747-й Боінг в якості чартера, щоби врятувати останні кілька сотень дітей.



Одною з над-ідей сучасної (і не тільки) вати є ідея, що інші не кращі. В ґротескних формах вона доходить до зворотнього карґо-культу, але то таке, гірше те, що в м'якших формах цю ідею можна надибати і в нормальних людей. Типу "ну да, Совок напав на Афганістан, але і Штати ось що витворяли у В'єтнамі." Ніби ж, і справді витворяли. І напалм був, і ейджент оранж, і купа індивідуалъних воєнних злочинів. Ніби все те ж саме, принаймі на рівні людей, хіба не так? Але щось я не пригадую чого небудь подібного в 88-му. А вже якої-небудь любові від ветеранів Афгану чи там Чечні до колишніх тамтешніх? Пффф... Та й які там афганські діти і біженці, там через пару років біженці з Кавказу і Середньож Азіж не мали куда дітися. Але якщо держава ще хоч колись щось зробила, ще хочи "дітей іспанських комуністів" перед війною привезла (хоча чому тільки комуністів? та і скільки їх там було), то чи робив щось народ? Чомусь пригадується лише інформація про масові зґвалтування в Німеччині після війни і все, що знаю, про поведінку "освободітєлєй" в Галичині. Та і зараз доступна мені інформація про те, як живеться біженцям з Кримнашу і Лугандону в глибині сибірських руд якось нагадує що завгодно, але не операцію Бейбіліфт.

Оптимістична нота: дивлячись на те, як в Україні сприймають біженців з Донбасу (багатьох з яких є дуже багато за що не любити, я і сам спостерігав, і наслухався), виглядає, ніби ми, все-таки рухаємся в правильному напрямку в плані моралі. Подалі від москалів і поближче до цивілізації.
malyj_gorgan: (Default)
Пару днів тому слухав дуже цікавий семінар про деменцію (Альцгеймер, всякий інший склероз і маразм) від людини, яка веде одне з найсерйозніших і найтриваліших медичних досліджень в цій галузі (найдовший період і найбільша когорта піддослідних в США, лише десь в Європі є щось більше). Фактично, вона досліджує когнітивні зміни (чи людина дурнішає, чи ні) у кількох тисяч Так от, там було про те, як впливаєна наші шанси впасти в маразм колись нашe життя тепер. Ризик захворіти Альцгеймером практично наполовину визначається нашим стилем життя в молодому і середньому віці (і лише на другу половину грають роль гени). Отже, якщо ви не хочете зберегти пам'ять і ясність мишлення в літньому і старшому віці, уже зараз починайте слідкувати за собою в тому, щоби підтримувати здорову серцево судинну і опорно рухову системи. Виявляється, ризик Альцгеймера напмряму зростає від:
- куріння (міряють тютюн, але, тут вже я скажу, трава не краще)
- надміру солодкого (з діабетом кореляція неслаба)
- надміру жирів і м'яса (і всього іншого, що підвищує холестерин)
- надміру солі (і всього іншого, що веде до гіпертонії)
- недостатніх фізичних нагрузок (тут все ясно)
- недоосвіченості (вчіться, думайте, не розслабляйте мозок)
Очевидно, що всі ці фактори пов'язані один з одним, але вони працюють навіть якщо давати поправки на взаємозв'язок. При цьому, це не просто кореляція з хворобою, а саме причина. Для нас всіх це хороша новина: якщо ми сьгодні ж кинемо курити, почнемо більше рухатися, здоровіше їсти і працювати головою, то наші шанси зберегти ясний розум помітно зростуть.

Цікаве спостереження дослідників: серед піддослідних виділити групу людей, які дивляться телевізор чотири і більше години на добу. Навіть з поправками на рухливість і все таке, ці люди на 30% швидше дурніють, ніж ті, хто дивиться менше ТВ. На третину! І це ще стосується звичайного телебачення, (на 90% бейсбол/футбол/хокей або серіальчики). Чото тоді дивуватися, що поз'Ижджали з глузду ті, хто дивився кісєльов-ТВ.
Окреме спостереження: у
malyj_gorgan: (Default)
Через пару тижнів тут у нас регулярні щорічні вибори в Штатах, вибори всіх одночасно, від місцевих шкільних рад до конґресменів. Якщо хто не знає, в Каліфорнії крім того, що вибирають людей, голосують ще за деякі локальні закони -- пряма народна демократія в дії. Так от, цього року в Берклі і Сан Франциско голосують за закон про додаткове оподаткування солодкої води: "соди" (солодка вода з бульбашками) і ряду інших солоджених напоїв. Без фанатизму, хочуть зайвий цент за рідку унцію (~30 мл) Основна мета не так в збагазенні бюджету, як в зменшенні споживання народом цукру. Логічно, враховуючи розмах діабету та ожиріння і те, що в баночці соди тут за 40 г цукру, це з десять ложечок. Вражає інфа про те, скільки грошей тратять виробники солокдих напоїв на кампанію проти цього закону: понад півтора мільйони, більше ніж $21 на кожного берклійського виборця! Це скільки ж народ соди випиває, враховуючи, що саме в Берклі її п'ють відчутно менше, ніж деінде!?
Вердикт: давно пора. Ще би по певних видах їжі так проїхатися. Впевнений, що масштаби шкоди для здоров'я у деяких масових видів їжі і напоїв не нижний, ніж у тютюну. Зауваження: не забувайте, що це не держава каже людям, що їм їсти/пити, ніякого "великого брата" і засилля держави, це люди самі для себе вибирають. В ролі великого (правда, не брата) тут виступають хіба виробники.
Дуже слушна картинка з цього приводу:

(Очевидно, що Еболи є за що боятися, це картинка про непропорційну аллокацію страхів.)
malyj_gorgan: (Default)
If you are not yet outraged by the actions (or rather lack thereof) of your government to oppose Russia in today's conflict: try to picture yourself and your family being robbed and beat up by a gang of criminals. While you're barely fighting back, police show up, look at the uneven fight for a while, then humbly suggest that the violence is unacceptable, that they condemn the situation, and that both sides should seek peaceful resolution before the actual confrontation has started. While saying that, they proceed to do some business with the attackers, although threaten that while the fight is on, they won't buy dope from some of the gang members closest to the boss.

If you are from the US/EU/UK/etc and you are really content with your government's current stance on Russia, I sincerely wish that you do get to experience such situation yourself. If you think that my position is cruel, I suggest that you look up 'recursion' in the dictionary.

This does not relate to some of the eastmost EU people: Poland and Baltic states are marginally ok.
malyj_gorgan: (war)
Наблюдаю все больше и больше людей вокруг, неожиданно фокусирующих невероятный процент своего внимания на теме бандеровцев в Украине, разражаясь риторикой от "нехорошо все-таки, страшновато, пора валить" до "щаз-щаз начнется резня " Фиксация на теме получается настолько сильная, что легко оправдывает в глазах фиксирующихся ранее немыслимые вещи, вроде оккупации части другой страны, риска войны или невоенного противостояния с значительной частью мира. Опуская очевидный факт, что готовность к войне ради изменения идеологии в соседней стране по нынешним временам аморальна, а в применении к России еще и невообразимо цинична, замечу, что вся эта фиксация сопровождается абсолютным непониманием того, кто же они такие, эти мифические бандеровцы XXI века. Теша себя надеждой, что, может, кто-то будет читать этот блог, возьмусь написать короткое объяснительное эссе на эту тему. Если не для того, чтобы кто то из про-кремлевских "ястребов" умерил свой милитаризм, то хоть просто, чтобы дать им возможность более честно понимать действительность.

Хoтя писать я буду о бандеровцах нынешних, их понимание невозможно без того, чтобы узнать, кто же такой Степан Бандера и бандеровцы его времени. К счастью, сейчас особо некогда пускаться в историю того, что они делали, чем они отличаются от или схожи с мельниковцами, бригадой "Нахтигаль" или еще кем. На это нету не только времени, но и смысла. Потому что, говоря о нынешних бандеровцах, необходимо в первую очередь знать, что они думают о Бандере и движении украинских националистов времени второй мировой, намного важнее чистых исторических фактов. Об этом и будет нынешний пост, собственно классификация бандеровцев будет завтра-послезавтра.

Итак, что знает о реальных бандеровцах среднестатистический нынешний немного националистически настроенный украинец (т.е., тот бандеровец, котором российской телевидение пугает бедных слушателей):

под катом )

Ну и два ключевых (as it happens, абсолютно правдивых) момента из этого знания:
тоже под катом )

Вот такой получился пост. На языке наиболее вероятного противника, между прочим, мне нелегко пришлось. Завтра будет классификация бандеровцев сегодняшнего дня.

UPD: Естественно, вышеизложенные исторические соображения должным образом идеализированы и мифологизрованы, как и любая история. Мне, однако, кажется бесспорным тот факт, что они существенно ближе к реальности, чем мифология советская, безраздельно господствовавшая над умами в Союзе, а местами -- и сейчас.

Profile

malyj_gorgan: (Default)
malyj_gorgan

August 2017

S M T W T F S
  1 23 45
6789101112
1314 1516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 12:44 am
Powered by Dreamwidth Studios