> ... чи спілкуючись з тими, кого це торкається.
Звичайно.
В мене перший серйозний exposure до неприглядних сторін американського суспільства був у перший рік життя тут, коли працював якийсь час фулл тайм прибиральником і спілкувався зі співробітниками на мінімальній зарплатні. А другий -- коли приїхала дружина і почала вчити тут дітей, причому довго, через всякі outreach програми, в найбідніших і найдепресивніших містах і районах регіону. Ох, як там все непросто. Я вже давно хочу написати про деяких учнів своєї дружини, поділитися расово-етнічними стереотипами з приводу того, хто як вчиться, і згадати деяких найяскравіших її учнів і випадки з ними. Але ніяк не наважуся -- у мене не вистачає таланту до короткої нехудожньої прози, а ще, від деяких спогадів, не повірите, досі сльози на очах виступають.
В результаті, я з того часу сам на магаюся не робити про штати категоричних тверджень "ніде нема X" чи "всюди є Y", і з великою підозрою ставлюся до тих, хто такі твердження робить. До речі, намагатися-то я намагаюся, але не завжди виходить, тому прошу всіх, хто читає, звертати мені увагу, коли/якщо я щось таке недоречно категоричне бовкну.