> ... радянська пропаганда фашизму іншого кольору,..
Це правда. Фашизм, як державний устрій, теж легко -- він, практично, всюди і був, де більше, де менше. А вже нацизм і супремацизм всякий, де "ми кращі за вас", рабство чи інші сценарії, коли людина вважає, що вона в аналогічній ситуації має більше прав, ніж інша, за груповими ознаками, -- уже не так легко, якщо формальний світогляд про те, що всі люди рівні.

> .... комплекті сексизм з гомофобією. Це теж викликано жіночими гетто та гей-злочинцями?
Ти так пишеш (ц), ніби жінок і (байки про) геїв наші імігранти вперше побачили в Америці, разом з неграми. Ні, сексизм у нас свій, посконний. Гомофобія у всіх традиційних (читай, вихованих певними видами релігій) культурах посконна, а ще після совкових криміналізації і тюремної культури, так як без неї? Чого не було, так це індусів, китайців, негрів чи латиносів, тоді як своя ксенофобія була набагато менш за чисто вродженими ознаками: тих самих дискримінованих "циганів" чи "кавказців" ідентифікували не стільки за расовим фенотипом, скільки за одягом/заняттям/колективном. (Тут, каюся, не знаю, як з геть азіатськими нац. меншинами, особисто не стикався, а якийсь, скажімо, тататрський фейс... так навіть у галичан він у кожного третього, на мені гірше видно, а у батьків і їх родини -- просто в очі кидається.) Якби у нас були ті самі негри, аж настільки візуально інакші люди, то був би шанс набути расизму.

> ... для розуміння ... не вивчати роботи тих, хто від -изму страждає ...
Я наперед перепрошую, що те, що далі, прозвучить трохи як тролінг, не хочу образити, але знайти щире страждання можна багато де, точно в роботах ідеологів марксизму-ленінізму, і навіть, якщо захотіти, в тому самому Майн Кампфі. Причому, я не проти, що для *розуміння* природи конкретного -изму це все читати треба, а для неучасті -- не обов'язково. Словом, я чую, що ти хочеш сказати, але тут ми не погодимося, я продовжую вважати, що якщо "-изм" без анізотропної спецосвіти набувається автоматично, щось з його визначенням не те. Там, де можна в загальніших термінах, як-то про те, що работоргівля це погано, чи там обманювати не можна, це вивчається, а інше -- не дуже. (Сподіваюся, ти пам'ятаєш, що моя думка тут не про те, що расизму нема, наші люди не расисти, чорні від расизму не страждають, або ще щось таке ж дике.) Насправді,імхо, ми черговий раз підтверджуємо моє вихідне твердження, бо якщо популярна риторика і політика навколо расизму (чи іншого нехорошого -изму) така, що у наперед недостатньо інформованих людей виходить природньо скочуватися в цей -изм, а щоб уникнути цього, треба читати ще якусь додаткову спеціальну літературу, то це в першу чергу вказує на проблеми популярної риторики і політики.

> ... Поїздки через Раст Белт чи сільську Алабаму не приводять...
Просто поїздки -- ні, а життя, з достатнім рівнем exposure'а -- так. Власне, я знову повернуся до особистої історії: існування сучасного білого расизму я собі вивчив якраз, кілька разів почувши риторику про то, що чорним хріново живеться, бо вони ліниві і працювати не хочуть, не то шо ми -- на прикладі масового збідніння inner city афроамериканців в семидесяті/восьмидесяті в часи деіндустріалізації і субурбанізації США. Дуже чітко видно, як людям комфортніше визнавати себе від природи кращими і вищими, ніж зізнатися самим собі, що їм поки що просто більше щастило. Як на мене, ноги найгіршого расизму (принаймні, поза Півднем, там історичного намішано стільки, що не візьмуся деконструювати) ростуть саме з таких ідей -- коли цій людині в житті пощастить менше, і почнуться ті ж самі проблеми, а він уже сам себе переконав, що він-то не лінива чорна мавпа, тут-то він, замість визнати власну помилку, почне шукати винних. ЯК на мене, ядро трампістів з таких складається чи не наполовину.