> ... це ти явно видумуєш щось дике і нереальне - ігноруючи при тому
> простий і зрозумілий меседжінг...
Не дике і нереальне, а реалістичний край розподілу, помітно зсунутого вбік від нинішнього. Зараз такі теж часом трапляються, але це вже геть крейзі едж і кріндж, який не входить в ліберальний дискурс. А якщо зсунути, то може почати входити, хай і скраю. Той самий маскулінно-шовіністичний дискурс -- він же теж навіть зараз -- не мейнстрім, а колись був геть далеко від мейнстріму правих. Але дискурс зсунувся, і діячі, які раніше ховалися в тінях по краях, яких більшість "поважних" республіканців могли ігнорувати, раптом стали невідʼємною макроскопічною часткою дискурсу.

> а як це їх перетягне на бік добра тоді? (і т. д., до кінця)
Це їх на бік добра ніяк не перетягне. А от негайне автоматичне курощання за таке -- точно відштовхне. Пуризм в таких питаннях ("таких" -- це коли ще не реально погана дія, а те, що вважаєш прекурсором) ще і любить виливатися в надмірний аналіз минулого, в якому у всіх можуть бути грішки. А грішки -- це далеко не гріхи, а минулі грішки -- це тим більше не гріхи, навіть, якщо ти їх всього лише більше не робиш, а не публічно покаявся з посипанням голови попелом. Кожен з нас в житті в тій чи іншій темі казав, а то і робив якусь хєрню, нема невинних, є невпіймані, якщо ти ніколи не казав і не робив нічого, за що тобі зараз жахливо соромно, то я тобі по-доброму заздрю.
Don't take me wrong, я ні в якому місці не кажу, що відтепер всім треба дозволити розповідати сексистські жарти і приставати до жінок на вулицях, аби лише не ґвалтувати. Діалектика тонка, мова про ступінь пуризму і т. п.
Повертаючись до 1930-х (це вже про твій наступний комент): це як заодно з британського політикуму Черчіля викинути, бо, ну, дофіга ж за що є.