> але поміряти ці проблеми ми не можемо, то є і четвертий варіант: > можна сказати "я не знаю, де більше". >... > ... як спроба відбілити одну групу. Якщо це своя група - то це виглядає не айс....
Ось такий підхід до group identity, на мою думку, є мало, що невірним, а ще і шкідливим Навіть якби я не сказав з самого почаку, що це передача судження про своїх від дітей тих самих азіатів, про яких мова. Навіть якби я не додав спеціально, що це не про перехід на індивідуальності. Якщо це не засудження когось і обілення когось іншого з метою цькування чи навпаки, а гіпотеза в процесі пошуку пояснень для якогось спостереженого явища -- то це нормально, навіть, якщо це гіпотеза взята зі стелі. А якщо у когось і власні спостереження, і learned stuff, і всякі стереотипи, які не з неба взялися, а регулярно підгодовуються з купи каналів (не вірю, що ти не чув цілком кількісної інформації про сексизм в тій самій китайській культурі), так от, при цих всіх "якщо" відкидати гіпотезу лише через те, що неправильно сприйнята, вона може звучати як неправильна спроба -- це і неправильно, і шкідливо. Неправильно -- тому, що це (як і дуже багато всього іншого) ніяк краще прямо поміряти і не можна. (А недостатньо прямі виміри запросто можуть бути гіршими за отакі суміші анекдотів зі стереотипами.) Ти сам легко оперуєш гіпотезами, які прямо не поміряєш або можна би, але хороших прямих вимірів нема (з зовсім недавнього -- більше республіканців серед мільярдерів або, навіть, після поправки, мільйонерів..., та хоч навіть більше республіканців серед постсовків (з чим я, на відміну від твердження про мільярдерів, абсолютно згоден, але репрезентативного порівняльного опитування так само не бачив, як і для сексизму серед азіатів.) Шкідливо -- тому, що відкидання гіпотез, які з імовірністю більше половини відповідають обʼєктивній реальності, лише тому, що, на нашу думку, висловлювати такі гіпотези мають право не всі, веде до неправильної оцінки реальності. Бо звичайно, коли говориш, можна сказати "не знаю", але порахувати так не можна. Якийсь prior в свої моделі вставляти треба: або більше в одних, або в других, або однаково. Відкидаючи наперед одну з можливостей лише тому, що тобі щось не подобається або не подобається казати вголос, ти просто закриваєш очі. Ми ж не на суді.
no subject
> можна сказати "я не знаю, де більше".
>...
> ... як спроба відбілити одну групу. Якщо це своя група - то це виглядає не айс....
Ось такий підхід до group identity, на мою думку, є мало, що невірним, а ще і шкідливим
Навіть якби я не сказав з самого почаку, що це передача судження про своїх від дітей тих самих азіатів, про яких мова. Навіть якби я не додав спеціально, що це не про перехід на індивідуальності. Якщо це не засудження когось і обілення когось іншого з метою цькування чи навпаки, а гіпотеза в процесі пошуку пояснень для якогось спостереженого явища -- то це нормально, навіть, якщо це гіпотеза взята зі стелі. А якщо у когось і власні спостереження, і learned stuff, і всякі стереотипи, які не з неба взялися, а регулярно підгодовуються з купи каналів (не вірю, що ти не чув цілком кількісної інформації про сексизм в тій самій китайській культурі), так от, при цих всіх "якщо" відкидати гіпотезу лише через те, що неправильно сприйнята, вона може звучати як неправильна спроба -- це і неправильно, і шкідливо.
Неправильно -- тому, що це (як і дуже багато всього іншого) ніяк краще прямо поміряти і не можна. (А недостатньо прямі виміри запросто можуть бути гіршими за отакі суміші анекдотів зі стереотипами.) Ти сам легко оперуєш гіпотезами, які прямо не поміряєш або можна би, але хороших прямих вимірів нема (з зовсім недавнього -- більше республіканців серед мільярдерів або, навіть, після поправки, мільйонерів..., та хоч навіть більше республіканців серед постсовків (з чим я, на відміну від твердження про мільярдерів, абсолютно згоден, але репрезентативного порівняльного опитування так само не бачив, як і для сексизму серед азіатів.)
Шкідливо -- тому, що відкидання гіпотез, які з імовірністю більше половини відповідають обʼєктивній реальності, лише тому, що, на нашу думку, висловлювати такі гіпотези мають право не всі, веде до неправильної оцінки реальності. Бо звичайно, коли говориш, можна сказати "не знаю", але порахувати так не можна. Якийсь prior в свої моделі вставляти треба: або більше в одних, або в других, або однаково. Відкидаючи наперед одну з можливостей лише тому, що тобі щось не подобається або не подобається казати вголос, ти просто закриваєш очі. Ми ж не на суді.
Я в одному з перших коментів написав свою розширену гіпотезу, що одною з стратегічних процедурних помилок демократів була неправильна імплікація: https://malyj-gorgan.dreamwidth.org/209485.html?thread=2309965#cmt2309965