1) Повністю згоден. Не лякати (мовляв, ужас, сьогодні придурок в селі Дві Ржаві Виделки - а завтра це буде світова гегемонія!), а саме що зверху вниз висміювати

2) Тут є один питання - що саме є ризикованим текстом? Тут завжди є ризик скотитися в "ви всі підараси, а я д'Артаньян". Ні, якщо "ризикований текст" - це "не боятися послати нахуй Тему Окун (iykyk)", то я на 200% за. (Та і взагалі я за "не боятися матюкнутися зайвий раз".)

Але якщо це "я кажу негр/прибалт/хохол - ви, що, образилися? ніяких образ, я нічого поганого на увазі не маю" - то я проти, навіть не з естетичних чи політичних міркувань. Я проти тому, що це робить комунікацію неефективною. (Я, звісно, беру досі екстремальний варіант, але не найекстремальнійший.)

(Складне питання, зі спектром можливостей - бо те, що для одного самоцензура, для іншого банальна вихованість, одних стандартів нема :( )



2.1) розмивати пуризм меседжу - ще можна визнаючи розумні/корисні речі і спільні цінності у не дуже приємних нам союзників - навіть якщо ми не в усьому погоджуємося, навіть якщо в нас є якась проблема, від якої комусь дуже боляче.

Якщо з цього починати - то далі як раз самоцензура може бути не так потрібна.