1. Погодилися абсолютно 2. Ні, не ображати, а, з одного боку, не кидатися одразу на когось за не таке слово і не таку дію. Прикладом в навколоукраїнському просторі буде той самий "хохол" -- до 14-го року точно не всякий, хто сказав "хохол", автоматично кацапська сука, і навіть після 14-го в якихось закавулках, можливо.... Лише вже після 22-го це точно, бо не залишилося, хто про війну не знає і не розуміє. Тут інакше, в чомусь легше, в чомусь важче, але не проблемно, зараз облом вдаватися в деталі, але і з реакцією на слова, і з реакцією на висловлювання, поки їх можна при бажанні сприйняти не як навмисний наїзд (та хоч той самий Даймон зі своїм листом чи навіть ранній Петерсон, поки він остаточно не зварʼював), на них і треба реагувати не як на прямий наїзд. Це довга тема, піднімати не буду, тут лише напрямок хотів задати. Це про реакції, а про самому казати -- я не про матюки, а про не боятися говорити про ті ж самі проблеми, навіть поки вони не 100% доказані ідеальною статистикою. Будь то злочинність, проблеми від імігрантів чи фальшиве голосування. Якщо ця тема комусь болить, то можна і треба говорити, а не затикати рота. Всі перелічені теми мають реальну компоненту, її треба визнати, і лише тоді переходити до розділяння реальності і міфів. Вдаватися в приклади обох ідей нема часу, але визначення дам. Шкідлива самоцензура -- це ставлення до тверджень, чи чужих, чи власних, не відповідно до змісту тверджень, а до наших внутрішніх ідей, куди ці твердження можуть завести. Часом воно ефективніше, але в публічній дискусії створює неправильне враження.
no subject
2. Ні, не ображати, а, з одного боку, не кидатися одразу на когось за не таке слово і не таку дію. Прикладом в навколоукраїнському просторі буде той самий "хохол" -- до 14-го року точно не всякий, хто сказав "хохол", автоматично кацапська сука, і навіть після 14-го в якихось закавулках, можливо.... Лише вже після 22-го це точно, бо не залишилося, хто про війну не знає і не розуміє. Тут інакше, в чомусь легше, в чомусь важче, але не проблемно, зараз облом вдаватися в деталі, але і з реакцією на слова, і з реакцією на висловлювання, поки їх можна при бажанні сприйняти не як навмисний наїзд (та хоч той самий Даймон зі своїм листом чи навіть ранній Петерсон, поки він остаточно не зварʼював), на них і треба реагувати не як на прямий наїзд. Це довга тема, піднімати не буду, тут лише напрямок хотів задати.
Це про реакції, а про самому казати -- я не про матюки, а про не боятися говорити про ті ж самі проблеми, навіть поки вони не 100% доказані ідеальною статистикою. Будь то злочинність, проблеми від імігрантів чи фальшиве голосування. Якщо ця тема комусь болить, то можна і треба говорити, а не затикати рота. Всі перелічені теми мають реальну компоненту, її треба визнати, і лише тоді переходити до розділяння реальності і міфів.
Вдаватися в приклади обох ідей нема часу, але визначення дам. Шкідлива самоцензура -- це ставлення до тверджень, чи чужих, чи власних, не відповідно до змісту тверджень, а до наших внутрішніх ідей, куди ці твердження можуть завести. Часом воно ефективніше, але в публічній дискусії створює неправильне враження.