По-перше, навіть після 22-го зрозуміли далеко не всі. А по-друге, те, що не треба казати "прибалт/негр" - так і досі не переважно зрозуміли. Від цього я хотів би застерегти - в цій гріх легко впасти, особливо, якщо ти контекст іншої людини не знаєш. (а ми таки часто не знаємо!)
> прямий-непрямий наїзд
ранній Петерсон вс Даймор з його листом - насправді, класний приклад.
З одного боку - ранній (дуже ранній! :) ) Петерсон це цікавий контраріанець, якій підіймає гострі моменти і ловить на них хайп, чому б ці моменти і не обговорювати б?
А з іншого боку лист Деймора це прямий наїзд. Він починає з того, що звинувачує власного роботодавця в створенні authoritarian echo chamber, каже, що той робить речі, які unfair, divisive та discriminatory. Це наїзд. Щоб не бачити тут наїзду, за який автоматично звільняють - треба ретельно заплющувати очі.
Як наслідок:
1) ідеї, які підіймав ранній Петерсон треба обговорювати, це добре. (Самого Петерсона, правда, краще викинути на смітник, бо якщо пригадувати його без купи уточнень, може бути незрозуміло, про який момент його кар'єри йде мова.)
2) Деймора з його мемо краще одразу викинути на смітник (по вишенаведеним причинам) - при тому це НЕ повинно заважати обговорювати питання підтримки білих сілян в айті.
Я ж колись цитував конкретного директора в Гуглі, якій ці питання публічно обговорює (і не тільки обговорює, а і втілює) - і це цілком мейнстрим, ніхто його не цензурить і рота не затикає. Я реально пропоную в нього вчитися, як говорити на ці теми.
Шкідлива самоцензура -- це ставлення до тверджень, чи чужих, чи власних, не відповідно до змісту тверджень, а до наших внутрішніх ідей, куди ці твердження можуть завести.
Це цікавий момент. Тут я б подивився з іншого куту - ми пишемо-говоримо не для себе, а для інших людей. В інших людей - різні внутрішні ідеї/контекст/бекграунд.
Якщо нам пофіг, як наші слова будуть сприйматися - тут, звісно, можна казати, все що в голову прийде. Якщо ми хочемо, щоб наш меседж зрозуміли дуже різні люди - тут важко, доводиться вивчати чужий контекст і таки працювати над формулюваннями.
no subject
> прямий-непрямий наїзд
ранній Петерсон вс Даймор з його листом - насправді, класний приклад.
З одного боку - ранній (дуже ранній! :) ) Петерсон це цікавий контраріанець, якій підіймає гострі моменти і ловить на них хайп, чому б ці моменти і не обговорювати б?
А з іншого боку лист Деймора це прямий наїзд. Він починає з того, що звинувачує власного роботодавця в створенні authoritarian echo chamber, каже, що той робить речі, які unfair, divisive та discriminatory. Це наїзд. Щоб не бачити тут наїзду, за який автоматично звільняють - треба ретельно заплющувати очі.
Як наслідок:
1) ідеї, які підіймав ранній Петерсон треба обговорювати, це добре. (Самого Петерсона, правда, краще викинути на смітник, бо якщо пригадувати його без купи уточнень, може бути незрозуміло, про який момент його кар'єри йде мова.)
2) Деймора з його мемо краще одразу викинути на смітник (по вишенаведеним причинам) - при тому це НЕ повинно заважати обговорювати питання підтримки білих сілян в айті.
Я ж колись цитував конкретного директора в Гуглі, якій ці питання публічно обговорює (і не тільки обговорює, а і втілює) - і це цілком мейнстрим, ніхто його не цензурить і рота не затикає. Я реально пропоную в нього вчитися, як говорити на ці теми.
Це цікавий момент. Тут я б подивився з іншого куту - ми пишемо-говоримо не для себе, а для інших людей. В інших людей - різні внутрішні ідеї/контекст/бекграунд.
Якщо нам пофіг, як наші слова будуть сприйматися - тут, звісно, можна казати, все що в голову прийде. Якщо ми хочемо, щоб наш меседж зрозуміли дуже різні люди - тут важко, доводиться вивчати чужий контекст і таки працювати над формулюваннями.