malyj_gorgan | (no subject)

В минулий четвер померла пані Віра Візір.

Напевне, найсвітліша людина української громади Сан Франциско і околиць. Років тридцять беззмінна керівник церковного хору в православній українській церкві і просто активіст групи. Ще кілька років тому вона проводила для дітей в недільній школі танці. Ще в березні, на Шевченківському концерті, я пригощав її своїм хлібом -- я завжди на всі події в общині пік буханку або дві свіжого хліба, а пані Віра дуже його любила. Ще в лютому вона, як десятки років перед тим, заспівувала "Многая літа" для тих, хто приготував недільний обід або для тих, у кого був день народження... Ще чотири (чи вже п'ять?) років тому пані Віра розповідала, що, нарешті, вийшла на пенсію. Пропрацювавши багато десятиліть в NASA -- в американських космічних успіхах більшості програм після Аполло є і її вклад. Як будуть без неї жити її діти? Як триматиметься її чоловік, останній стовп української общини, з тих, хто її, общину, тут вибудував з нуля. (Треба про пана Віталія Візіра буде написати хоч пост: історія його життя заслуговує на цикл романів.)

Сьогодні небо над Затокою завісило чорно червоною фіранкою диму. Я вибираю думати, що це така важка жалоба, яку вдягнула земля за цею людиною.

Вічна пам'ять, пані Віро!