Яка там глибинна мотивація, я не уточняв, просто, писав про узагальнені бажання. Якби уточняв, то popularity-enhancement механізм поставив би на місце десь третє–четверте, залежно від субдемографії. Як на мене, в бідніших і кольоровіших краях мотиви там десь такі (більш-менш насипом, хоча перші три, думаю, популярніші за решту, названий тобою мотив я пропустив, але він теж десь там): "може, він так в коледж піде", "йому так подобається, він так менше школу пропускає, ну і добре", "виросте спортсменом (артистом), як племінник Джемали, заромбить фіру крошей, прекрасно", "в коледж п" "builds character, yeah", "о, можна буде прийти з бабусями/дідусями подивитися (на гру або виступ), ура", "я в дитинстві хотів грати в футбол, але не дуже вийшло, най він грає". В заможніших біло-азіатськіших краях аспект непропускання школи пропускають, але близько до початку аспекти гармонійного розвитку і самореалізації. Це все серед батьків, які це якось раціоналізують, а раціоналізують не всі, багато кому просто "подобається". Крім того, майже у всіх батьків перпендикулярним, слабо раціоналізованим мотивом іде імпліцитна думка, скорше, уява, про те, що саме на заняттях спортом/артом вони знайдуть собі друзів. (Цікаво, що дітей це якраз мотив свідомий і популярний, присутній у омітної більшості.) Це я, нагадую, не те що провів юзер–ресерч, а узагальнюю досить широкий досвід спілкування з різноманітними батьками в різноманітних середовищах -- тема дітей/шкіл, вона для нас, батьків, напевне, на порядок популярніша за все інше.
All that said, погоджуся з твоїм невтішним висновком, що якось змінити більшість цих мотивацій реально важко і довго, і названа тобою ідея про популярність тут ще не найбільш глибоко вкорінена.
> ...а працювати з 9 до 5 на роботі, ... Я це бачу з точністю до навпаки: роботи, навіть менеджером, в магазинах і кафе набагато менш стабільні в плані часу: то вечірні зміни, то на вихідні працювати, то на свято, в цьому плані шкільний вчитель -- на порядок ближче до ідеальної nine-to-five. Кількість робочих годин сучасного вчителя таки не перевищує 40 на тиждень, а то і менше. Плюс набагато довша і передбачуваніша відпустка ("Назвіть три причини, чому ви вибрали роботу вчителя?" "Будь-ласка: червень, липень, серпень.") Ти згадував овертайми –- їх прямих, ніби, нема (є всякі спеціальні програми, подорожі, підміни, але там рідко більше платять), зате є приватні уроки. Вчити дитину з ADHD або легким аутизмом читати або рахувати -- $50/годину навіть від неспеціаліста (моя дружина пару таких учнів має), чим не овертайм? І поверх цього всього іде ще питання стабільності, зараз вчителю знайти роботу вчителем таки набагато простіше, а втратити -- набагато важче, а локальний фестфуд чи магазин сьогодні є, завтра закрився, або перед святами робота є, а в січні–лютому всі овертайми нафіг, погодинників звільнили, а фулл–тайм працівників на 75% часу, поки навесні продажі не підростуть, (Знову ж таки, все з особистого родинного досвіду.) Ти не подумай, я не хочу сказати, що робота вчителя це легко і прекрасно, ні. Але основна проблема такої роботи -- неймовірне емоційне навантаження від безконтрольних жахливих дітей, при тому, що з аналогічною освітою і досвідом можна мати у 2-3 рази більше грошей в бізнесі або десь такі ж гроші, але втричі менше роботи в урядово-адміністративних службах. Я протестую проти ідеї, що робота без освіти і серйозного досвіду є життєздатною альтернативою вчительству. Іншими словами, вчителів не вистачає не тому, що потенційні вчителі менеджерть в Тарґеті і Ін-енд-Аут бурґері.
no subject
Яка там глибинна мотивація, я не уточняв, просто, писав про узагальнені бажання. Якби уточняв, то popularity-enhancement механізм поставив би на місце десь третє–четверте, залежно від субдемографії. Як на мене, в бідніших і кольоровіших краях мотиви там десь такі (більш-менш насипом, хоча перші три, думаю, популярніші за решту, названий тобою мотив я пропустив, але він теж десь там): "може, він так в коледж піде", "йому так подобається, він так менше школу пропускає, ну і добре", "виросте спортсменом (артистом), як племінник Джемали, заромбить фіру крошей, прекрасно", "в коледж п" "builds character, yeah", "о, можна буде прийти з бабусями/дідусями подивитися (на гру або виступ), ура", "я в дитинстві хотів грати в футбол, але не дуже вийшло, най він грає".
В заможніших біло-азіатськіших краях аспект непропускання школи пропускають, але близько до початку аспекти гармонійного розвитку і самореалізації.
Це все серед батьків, які це якось раціоналізують, а раціоналізують не всі, багато кому просто "подобається". Крім того, майже у всіх батьків перпендикулярним, слабо раціоналізованим мотивом іде імпліцитна думка, скорше, уява, про те, що саме на заняттях спортом/артом вони знайдуть собі друзів. (Цікаво, що дітей це якраз мотив свідомий і популярний, присутній у омітної більшості.)
Це я, нагадую, не те що провів юзер–ресерч, а узагальнюю досить широкий досвід спілкування з різноманітними батьками в різноманітних середовищах -- тема дітей/шкіл, вона для нас, батьків, напевне, на порядок популярніша за все інше.
All that said, погоджуся з твоїм невтішним висновком, що якось змінити більшість цих мотивацій реально важко і довго, і названа тобою ідея про популярність тут ще не найбільш глибоко вкорінена.
> ...а працювати з 9 до 5 на роботі, ...
Я це бачу з точністю до навпаки: роботи, навіть менеджером, в магазинах і кафе набагато менш стабільні в плані часу: то вечірні зміни, то на вихідні працювати, то на свято, в цьому плані шкільний вчитель -- на порядок ближче до ідеальної nine-to-five. Кількість робочих годин сучасного вчителя таки не перевищує 40 на тиждень, а то і менше. Плюс набагато довша і передбачуваніша відпустка ("Назвіть три причини, чому ви вибрали роботу вчителя?" "Будь-ласка: червень, липень, серпень.") Ти згадував овертайми –- їх прямих, ніби, нема (є всякі спеціальні програми, подорожі, підміни, але там рідко більше платять), зате є приватні уроки. Вчити дитину з ADHD або легким аутизмом читати або рахувати -- $50/годину навіть від неспеціаліста (моя дружина пару таких учнів має), чим не овертайм? І поверх цього всього іде ще питання стабільності, зараз вчителю знайти роботу вчителем таки набагато простіше, а втратити -- набагато важче, а локальний фестфуд чи магазин сьогодні є, завтра закрився, або перед святами робота є, а в січні–лютому всі овертайми нафіг, погодинників звільнили, а фулл–тайм працівників на 75% часу, поки навесні продажі не підростуть, (Знову ж таки, все з особистого родинного досвіду.)
Ти не подумай, я не хочу сказати, що робота вчителя це легко і прекрасно, ні. Але основна проблема такої роботи -- неймовірне емоційне навантаження від безконтрольних жахливих дітей, при тому, що з аналогічною освітою і досвідом можна мати у 2-3 рази більше грошей в бізнесі або десь такі ж гроші, але втричі менше роботи в урядово-адміністративних службах. Я протестую проти ідеї, що робота без освіти і серйозного досвіду є життєздатною альтернативою вчительству. Іншими словами, вчителів не вистачає не тому, що потенційні вчителі менеджерть в Тарґеті і Ін-енд-Аут бурґері.