> В нас це відбувалося собсна в воєнкоматі,
А у нас лише після 16 в військкомат йшли, а до того –– в школі, причому, в хлопців щороку, а у дівча лише раз щось таке було, але явно не надто проблематичне. Цілком можливо, що то все мінялося від школи до школи, не кажучи вже про регіони. Он, у мене в одній школі примусовий дантист був, оце був жах, а в іншій –– нічого. (А знайомий з підмосковʼя розповідав про дантиста в школі, який колупався в зубах дітей машинкою з ніжним приводом)

> той треш, що відбувався з нами - масово сприймається як "не сильно страджав".
Про себе "не сильно" я писав саме про чергування. На фоні всякого іншого різного. Але ти правий –– інтенсивність страждання, вона ж завжди іде від порівняння, а радянська школа на фоні решти радянського життя була ще так нічого... (Ти порівняй репутацію школи з тою ж бурсою, куди йшло більше половини учнів, я вже мовчу про армію, яка кожного першого хлопця чекала.)

> Що мене колись шокувало в росіянах - так те, що там змогли навіть цій батьківський інстинкт задавити.

Бл.... Точно. Я якось саме на це особливо уваги не звертав, а оце зараз ти власноручно ще докинув немаленьку таку дровиняку в полумʼя моєї мізорусії. Причому, саме ставлення до етносу. Я оце тільки що подумки пройшовся по знайомих сімʼях з росії. Яких у мене вистачає, і які, правда, менше ніж наполовину росіяни, а в більшості –– євреї. Так от, в плані прояву оцих самих батьківських інстинктів там не просто видно різницю, там між двома групами (євреями і росіянами) провалля! Причому у росіян з України (яких у мене теж вистачало, навіть одружений був раз) такого нема, а от в росіянах з росії... Фактично, можу придумати один єдиний виняток, і то, там батьки чоловіка з Запорізької області колись під москву переїхали.
Словом, тойво... тобі не соромно отак радикалізувати невинних прекраснодушних нетізенів? ;)