Це взагалі не дихотомія -- ці два насильства не заперечують одне–одного. Тобто, часом заперечують, часом супроводжують, зрідка буває лише якесь одне. Я, просто, між іншим, зауважив, що є дві серйозні хвороби, а ми говоримо лише про одну. У мене є гіпотеза, що, байдуже, яка хвороба гірша, але фокусуючись лише на одній, і ігноруючи іншу, ми можемо часом сумарно зашкодити... але це гіпотеза, треба думати, говорити, шукати, тому я цю гіпотезу не розглядаю поки що, поки що просто хочеться привернути увагу до проблеми. Перша стадія

> ...не поспішав робити висновок, що гірше...
Я впевнений, що є приклади в кожен бік. Ситуацій, коли фізичне насильство гірше навалом, нема що й думати, але є і навпаки. Емоційне насильство страшніше тим, що воно непомітніше і частіше виправдовується оточенням, тому триває довго і накопичується. Буквально вчора згадував з мамою одну знайому, там приклад, коли чисто емоційне насильство з боку жінки по відношенню до дітей зруйнувало життя і чоловікові, і трьом дітям, і ще й внукам як мінімум через двох з трьох дітей (третя дитина, один з синів, в результаті одружився, поїхав геть, і більше носа до мами не казав).