malyj_gorgan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
malyj_gorgan) wrote2024-01-31 05:26 pm
malyj_gorgan) wrote2024-01-31 05:26 pm
Entry tags:
різне
1. Виглядає, що з наступного понеділка знову на роботу. Після Амазону воно, звичайно, не гроші... але зате команда, ніби, хороша, можна працювати з дому, а якщо не з дому, то хвилин 35 їхати, цілком менеджбл.
1а. Так у мене і не склалося отримати допомогу з безробіття. Якось там все дуже складно: все заповниш, а вони кажуть, що у них "залишилися питання", треба призначити апоінтмент, вони подзвонять. Прочекав два тижні до апоінтменту, вчора зранку телефон дренькнув і все.... а віддзвонити –– ніфіга неможливо. І що з тим всім робити далі, зовсім неясно. Ну мені ок, я без роботи просидів рівно місяць, а як люди, яким без того реально ніяк?
2. Прийняв участь в локальному політичному житті -- на виході з магазину дав себе спіймати чуваку, який збирав підписи на всякі політичні рухи. Підписав пару ініціатив. Одна -- локальна для нашого графства, щоби звільнити нашу пані прокурора Памелу Прайс. Друга –– посилення криміналізації фентанилу, включно з класифікацією зберігання як злочину, а не дрібного хуліганства, ну і, заодно, усунення порогу в $950, нижче якого крадіжка –– не кримінальний злочин. Побачимо, що з того вийде. Там у чувака, який збирав підписи, була ще третя ініціатива, щоби додати курс з персональних фінансів до обовʼязкового для закінчення школи. Не став підписувати: з того, що я бачу, нічого хорошого вони тут дітей не навчать, лише поганого, ну і охоту вчитися далі відібʼють.
3. До речі, про школи. Чим більше знаю взнаю про тутешню школу зсередини, тим менше звинувачую публіку типу колумбайнівських шутерів. При цьому я не звинувачую вчителів прямо, скорше, саму систему, націлену на те, щоби максимально утримувати всередині школи навіть придурків. В умовах наших країв –– диспропорційно націлену на те, щоби утримувати в школі в першу чергу придурків, бо всі інші і самі туди ходитимуть. В інших місцевостях/демографіях, ухил може бути в інший бік, але загальна проблемність + антиінтелектуалізм ті самі. Мені якось на Кворі попадалося співзвучне. Якщо ви Квору часом читаєте, раджу пошукати серію "What is wrong with American high schools?" Озвучена у верхній статті проблематика майнорітіз у нас працює в інший бік, але поза тим все те ж саме. Основний обмін думками на тему у них був шість років тому, та і судячи за тим самим Колумбайном (і кожним першим іншим виступом на цю тему в кіно чи літературі останніх десятиліть) це не недавнє явище. Як хтось прекрасно висловився на Кворі в коментах: "High school is a hormone driven cesspool of lost people."
Це колись/у нас все було інакше? Чи це мені в дитинстві так пощастило зі школою? Чи це мені пощастило особисто не бути легкою мішенню? Чи все було не краще, просто, памʼять витіснила погане? (Хоча це вже навряд -- погане про систему і всяке навколоідеологічне нікуди не витіснилося, досі на місці.) Повний набір расизмів і нетерпимостей, замішаний на зневазі до навчання. Як з цим боротися?..
4. А з України новини такі, що писати про них зовсім не хочеться. Земляки, хто на місці і з тим всім бореться, і на фронті, і в тилу, ви всі герої, наша дрібна допомога -- дрібничка. Але хай цю дрібничку, але ми продовжимо слати.
1а. Так у мене і не склалося отримати допомогу з безробіття. Якось там все дуже складно: все заповниш, а вони кажуть, що у них "залишилися питання", треба призначити апоінтмент, вони подзвонять. Прочекав два тижні до апоінтменту, вчора зранку телефон дренькнув і все.... а віддзвонити –– ніфіга неможливо. І що з тим всім робити далі, зовсім неясно. Ну мені ок, я без роботи просидів рівно місяць, а як люди, яким без того реально ніяк?
2. Прийняв участь в локальному політичному житті -- на виході з магазину дав себе спіймати чуваку, який збирав підписи на всякі політичні рухи. Підписав пару ініціатив. Одна -- локальна для нашого графства, щоби звільнити нашу пані прокурора Памелу Прайс. Друга –– посилення криміналізації фентанилу, включно з класифікацією зберігання як злочину, а не дрібного хуліганства, ну і, заодно, усунення порогу в $950, нижче якого крадіжка –– не кримінальний злочин. Побачимо, що з того вийде. Там у чувака, який збирав підписи, була ще третя ініціатива, щоби додати курс з персональних фінансів до обовʼязкового для закінчення школи. Не став підписувати: з того, що я бачу, нічого хорошого вони тут дітей не навчать, лише поганого, ну і охоту вчитися далі відібʼють.
3. До речі, про школи. Чим більше знаю взнаю про тутешню школу зсередини, тим менше звинувачую публіку типу колумбайнівських шутерів. При цьому я не звинувачую вчителів прямо, скорше, саму систему, націлену на те, щоби максимально утримувати всередині школи навіть придурків. В умовах наших країв –– диспропорційно націлену на те, щоби утримувати в школі в першу чергу придурків, бо всі інші і самі туди ходитимуть. В інших місцевостях/демографіях, ухил може бути в інший бік, але загальна проблемність + антиінтелектуалізм ті самі. Мені якось на Кворі попадалося співзвучне. Якщо ви Квору часом читаєте, раджу пошукати серію "What is wrong with American high schools?" Озвучена у верхній статті проблематика майнорітіз у нас працює в інший бік, але поза тим все те ж саме. Основний обмін думками на тему у них був шість років тому, та і судячи за тим самим Колумбайном (і кожним першим іншим виступом на цю тему в кіно чи літературі останніх десятиліть) це не недавнє явище. Як хтось прекрасно висловився на Кворі в коментах: "High school is a hormone driven cesspool of lost people."
Це колись/у нас все було інакше? Чи це мені в дитинстві так пощастило зі школою? Чи це мені пощастило особисто не бути легкою мішенню? Чи все було не краще, просто, памʼять витіснила погане? (Хоча це вже навряд -- погане про систему і всяке навколоідеологічне нікуди не витіснилося, досі на місці.) Повний набір расизмів і нетерпимостей, замішаний на зневазі до навчання. Як з цим боротися?..
4. А з України новини такі, що писати про них зовсім не хочеться. Земляки, хто на місці і з тим всім бореться, і на фронті, і в тилу, ви всі герої, наша дрібна допомога -- дрібничка. Але хай цю дрібничку, але ми продовжимо слати.
no subject
Бо досвід - тому і особистий, що торкається нашої особи (чи нашої групи хоча б), з особистим досвідом інших ми не знайомі, максимум, нам доступні з нього уривки.
І тому цей прийом нас легко доведе до подвійних стандартів, тупо в силу дисбалансу доступної інформації. (Навіть якщо в нас наміри найкращі.)
(Приклади серед українців і внутрі-українських проблем навіть наводити ліньки - мільйон їх. Залишу це як самостійну справу для бажаючих. Тема твору: "нормальна, але задовбана життям людина не знає нюансів чужого особистого досвіду". :) )
no subject
Прикладів не треба, ми з тобою вже одне одному всі приклади навели :) Я ж пару разів уточнював, що це дуже вузьке "виправдовувати" –– не виправдання явища/дій, а характеристика морального обличчя особи.
Нехай мова йде про кримінальний злочин. Злочин є злочином, незалежно від особистого досвіду злочинця, за нього треба карати. Але якщо злочинець робив, що робив, не зі зла, а через незнання або перекривлене сприйняття реальності внаслідок непростого особистого досвіду, то це може (а) впливати на вибір покарання і, основне для мене, (б) впливати на наше ставлення до особи злочинця під час і після відбуття покарання. В питаннях адміністративних правопорушень або просто якихось вчинків, які ми вважаємо за потрібне засуджувати, все те ж саме, хай і без надмірного екстриму.
> ...людина не знає нюансів чужого особистого досвіду...
Правильно, не знає і не повинна знати, навіть без задовбаності життям. Людина може захотіти взнати про чужий особистий досвід, якщо ця людина сама хоче комусь вибачити якийсь проступок, центрове слово "сама", вимагати від людини такого не можна.
no subject
Цікаве питання - як завжди цю лінійку я прикладаю до себе і власної групи. Ось є в Україні питання адміністративне, мовне. Є зросійщені російськомовні українці, яким всю дорогу було все норм - і вони не думали, що їх "норм" відбувався за рахунок утиску і примусу україномовних.
Але на досвід україномовних вони не дивляться - тому що нема ані часу, ані сил, ані бажання - і як результат, нічого не змінюють, аж поки вони не отримають пильним мішком по маковці. А отримавши - починають волати про "усчємленіє". Але при тому все ж ситуація змінюється на краще в цілому. Але при тому отримуємо перегиби. Ось такий ось парадокс.
І тут питання - чи можемо ми вимагати від "усчємленних" звертати увагу на досвід людей, які живуть навколо них? (А навіть сама насмішка типу "усчємленіє" - це вже хоч м'яке, але цькування в їх бік.) Якщо можна - то не працює ідея. Якщо не можна - то треба кидати все і йти боротися з насильницькою українізацією, булінгом і шеймінгом (і одразу перед очима встає образ Траволти на Щекавиці :) ).
Скажи, непроста ситуація? І вимагати погано, і не вимагати - теж фігня виходить. Не працює ця ідея як максима, схоже.
no subject
Та тут парадокс на парадоскі сидить і парадоксом поганяє. Я абсолютно згоден, що все складно, і без перегибів не буває.