Завтра перестає працювати Скайп.
Закінчується епоха. Хто ніколи не жив при відеозвʼязку, той не зрозуміє. Хто ніколи не жив у відриві від родини -- теж не зрозуміє.
Скайп -- це було те, що дало можливість моїм батькам бачити, як ростуть їхні внуки, особливо, перший. Не просто бачити -- приймати участь! Коли дитині рік-два-три, вона десь щось робить по вітальні, а за столом включене вікно скайпу, і там, за вікном, щось роблять дідусь з бабусею. Часом розказують казку, вчать вимовляти якесь слово, щось пояснюють. Розповідають, що були на городі і підгортали картоплю, або сперечаються між собою, як бути з недолугим аспірантом, або відповідають на телефонний дзвінок, або ще щось... Той рівень спілкування, якого ніколи не було при написанні листів чи дзвінках по телефону. В результаті, коли ми приїжджали з дітьми в Україну, дідусі-бабусі не були чужими!
Коли в Ковідні часи мамі виповнилося 80, а ми не могли прилетіти, відкрите вікно скайпа стояло збоку коло столу, і мама знала, що її син -- десь майже поряд, чує, що їй кажуть, може, навіть, сам приєднається до чийогось тосту.
Коли почалася повномасштабна війна, постійний звʼязок по скайпу підтримував душевне здоровʼя і з цього, і з того боку океану.
Скайп був першим універсальним відеозвʼязком, з усіма потрібними функціями і майже без непотрібних. Потім зʼявилося і досі є десятки, сотні інших варіантів, але жоден з них не дає тої самої зручності і функціональності: щось лише корпоративне, по чомусь треба наперед домовлятися, щось не настільки багатоплатформенне, щось занадто соцмереживне (все навколофейсбучне, наприклад), щось не вміє працювати зі звуком, щось -- з відео і т. д. і т. п. Ми з мамою якось домовилися, як будемо розмовляти з завтрашнього дня, але то все не то.
Ортогональне: треба буде з![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
bytebuster'ом якимось іншим контактом обмінятися, він у мене лише на Скайпі.
Отаке.
Словом, дякую, Скайпе, що ти був. Шкода, що тебе більше не буде. Майкрософте, ти щось в цьому світі хороше, може, і зробив, але скайп спочатку попсував, а потім знищив, хай твоїм Тімзам піʼря в горлі поросте!
Update: https://apnews.com/article/skype-internet-microsoft-telecom-0b0155de4a8b6f8ae388b84cf80471c8
Закінчується епоха. Хто ніколи не жив при відеозвʼязку, той не зрозуміє. Хто ніколи не жив у відриві від родини -- теж не зрозуміє.
Скайп -- це було те, що дало можливість моїм батькам бачити, як ростуть їхні внуки, особливо, перший. Не просто бачити -- приймати участь! Коли дитині рік-два-три, вона десь щось робить по вітальні, а за столом включене вікно скайпу, і там, за вікном, щось роблять дідусь з бабусею. Часом розказують казку, вчать вимовляти якесь слово, щось пояснюють. Розповідають, що були на городі і підгортали картоплю, або сперечаються між собою, як бути з недолугим аспірантом, або відповідають на телефонний дзвінок, або ще щось... Той рівень спілкування, якого ніколи не було при написанні листів чи дзвінках по телефону. В результаті, коли ми приїжджали з дітьми в Україну, дідусі-бабусі не були чужими!
Коли в Ковідні часи мамі виповнилося 80, а ми не могли прилетіти, відкрите вікно скайпа стояло збоку коло столу, і мама знала, що її син -- десь майже поряд, чує, що їй кажуть, може, навіть, сам приєднається до чийогось тосту.
Коли почалася повномасштабна війна, постійний звʼязок по скайпу підтримував душевне здоровʼя і з цього, і з того боку океану.
Скайп був першим універсальним відеозвʼязком, з усіма потрібними функціями і майже без непотрібних. Потім зʼявилося і досі є десятки, сотні інших варіантів, але жоден з них не дає тої самої зручності і функціональності: щось лише корпоративне, по чомусь треба наперед домовлятися, щось не настільки багатоплатформенне, щось занадто соцмереживне (все навколофейсбучне, наприклад), щось не вміє працювати зі звуком, щось -- з відео і т. д. і т. п. Ми з мамою якось домовилися, як будемо розмовляти з завтрашнього дня, але то все не то.
Ортогональне: треба буде з
bytebuster'ом якимось іншим контактом обмінятися, він у мене лише на Скайпі.Отаке.
Словом, дякую, Скайпе, що ти був. Шкода, що тебе більше не буде. Майкрософте, ти щось в цьому світі хороше, може, і зробив, але скайп спочатку попсував, а потім знищив, хай твоїм Тімзам піʼря в горлі поросте!
Update: https://apnews.com/article/skype-internet-microsoft-telecom-0b0155de4a8b6f8ae388b84cf80471c8
Подивився на сьогоднішнє число, і першою ж асоціацією -- воно, бл... 155 років з дня народження людини, яка принесла світові більше зла, ніж майже будь-хто інший.
І скільки ще такого сміття сидить в мозку з радянських часів?
А ви знаєте, звідки насправді взявся його псевдонім? Дуже просто. Коли 10-го (за цивілізованим календарем -- 22-го) квітня 1870 року симбірська повитуха Аґафʼя приймала третю дитину Марії Алєксандровни Ульянової-Бланк, після обовʼязкової ґендерної констатаціі (мовляв, у Ільї Ніколаєвіча опʼять син), повитуха піднесла немовля до світла, придивилася до зморщеної лисої голівки, і вигукнула на весь дім: "Батюшкі! Да ето ж вилітий Лєнін!"
І скільки ще такого сміття сидить в мозку з радянських часів?
А ви знаєте, звідки насправді взявся його псевдонім? Дуже просто. Коли 10-го (за цивілізованим календарем -- 22-го) квітня 1870 року симбірська повитуха Аґафʼя приймала третю дитину Марії Алєксандровни Ульянової-Бланк, після обовʼязкової ґендерної констатаціі (мовляв, у Ільї Ніколаєвіча опʼять син), повитуха піднесла немовля до світла, придивилася до зморщеної лисої голівки, і вигукнула на весь дім: "Батюшкі! Да ето ж вилітий Лєнін!"
В Україні все дуже важко, при цьому, настільки накручено і погано, що навіть максимально гіпотетичні сценарії виходять малореальними.
Ще недавно хотів написати погане про Зеленського -- бо він і його "слуги" роблять всередині України купу шкоди і підлоти. Дивлячись ззовні легко побачити гарну картинку боневтіка в зеленій футболці, але всередині, особливо останні кілька місяців, Україні доводилося багато в чому виживати всупереч, а не завдяки верховній владі.
Хотів, але потім зовнішні трампи за пару тижнів досягнули такої ескалації, що на їх фоні Зеленський виглядає ще навіть цілком пристойно. Хоча частина внутріукраїнськух настроїв (а їм там видніше) полягає в тому, що це зелена влада так на публіку здає Україну -- доступні нам сигнали в цю гіпотезу, на жаль, теж вписуються.
Дуже хочеться вірити, що вищезгадана гіпотеза хибна, або, принаймні, що прийде добра фея і так нагромадить проблеми і конфлікти між придурками і покидьками різних сортів, що нам вдасться яко-тако виплутатися.
Поки що ж залишається:
* донатити на ЗСУ, краще прямо бійцям і їх родинам;
* не впадати у відчай, бо від того нікому не легше;
* тримати звʼязок з усіма в Україні, допомагаючи їм не впадати у відчай;
* і при цьому не впадати в спокусу їх повчати, принаймні, не з США -- бо тут ми допустили таке, що йой;
* для самозаспокоєння робити фігурки маскотрампів в збочених позах ітикати їх голками різати їх маленькими бензопилками. (*)
(*) Повний оффтопік: а комусь з моїх дочитувачів знайоме таке імʼя: Микола Сядристий?
Ще недавно хотів написати погане про Зеленського -- бо він і його "слуги" роблять всередині України купу шкоди і підлоти. Дивлячись ззовні легко побачити гарну картинку боневтіка в зеленій футболці, але всередині, особливо останні кілька місяців, Україні доводилося багато в чому виживати всупереч, а не завдяки верховній владі.
Хотів, але потім зовнішні трампи за пару тижнів досягнули такої ескалації, що на їх фоні Зеленський виглядає ще навіть цілком пристойно. Хоча частина внутріукраїнськух настроїв (а їм там видніше) полягає в тому, що це зелена влада так на публіку здає Україну -- доступні нам сигнали в цю гіпотезу, на жаль, теж вписуються.
Дуже хочеться вірити, що вищезгадана гіпотеза хибна, або, принаймні, що прийде добра фея і так нагромадить проблеми і конфлікти між придурками і покидьками різних сортів, що нам вдасться яко-тако виплутатися.
Поки що ж залишається:
* донатити на ЗСУ, краще прямо бійцям і їх родинам;
* не впадати у відчай, бо від того нікому не легше;
* тримати звʼязок з усіма в Україні, допомагаючи їм не впадати у відчай;
* і при цьому не впадати в спокусу їх повчати, принаймні, не з США -- бо тут ми допустили таке, що йой;
* для самозаспокоєння робити фігурки маскотрампів в збочених позах і
(*) Повний оффтопік: а комусь з моїх дочитувачів знайоме таке імʼя: Микола Сядристий?
суспільство енейблерів
Feb. 10th, 2025 05:02 pmЗа остнній час кілька разів з різних джерел довелося почути/послухати про проблеми з наркоманією -- щось в реалі, щось на радіо, щось в неті. Ось тут ppk_ptichkin поділився цікавою статтею. Читаючи і слухаючи це все, я зрозумів кілька моментів, які мене найбільше дратують і хвилюють в розмовах на тему наркотиків в США. (Цей допис про опіати, але про той самий мет частина міркувня підходить теж)
1. Майже всі і завжди ("майже"; часом буває і навпаки, процитована вище стаття тому ілюстрація) завжди написані зі звинуваченням або, принаймні, імплікацією, що основна причина у епідемії наркоманії -- якась одна. Картелі, Пурдю Фарма, деіндустріалізація, корупція, декриміналізація, надмірна криміналізація, you name it. Абсолютно очевидна ідея, що нема ніяких причин для існування лише одної основної причини, чомусь ігнорується майже кожним першим.
2. Більшість озвучених зводиться до "ой-ой-ой, передози", меншість (відсотків 20%) -- вплив на злочинність. Сам факт шкоди собі і іншим від масового прийому наркотиків завжди залишається поза кадром. Навіть міряють вплив опіоїдної наркоманії на суспільство в першу чергу через кількість передозів або через кількість злочинів. Пробуєш погуглити цифри про кількість наркоманів (за різними їх визначеннями) -- і фіґвам, всі верхні цифри -- про передози, смерті... а статистику вжитку треба шукати довго, важко, і в тому, що знаходиш, з деталями тугувато: демографія, географія, фармакологія... Тобто, ясно, що поміряти це не так просто, але навіть оцінювати не пробують. Нема бажання? Але картинка виходить дуже сильно перекошена. Уявіть собі дискусії на тему алкоголю чи нікотину, сфокусовані лише на передозах і злочинах...
3. Ніде і ніколи дописи і виступи на тему наркоманії не фокусуються на темі енейблерів. Але ж для епідемії нарковжитку це чи не найважливіше. Бо людей, здатних нормально самостійно функціонувати, будучи при цьому активними опіоїдними наркоманами, не так вже і багато, і більшість рано чи пізно випадає з цеї множини. Це ми, суспільство, даємо їм можливість продовжувати бути наркоманами, бо, по суті, залишаємо виключно два варіанти першого кроку: добровільний рехаб або недобровільний арешт. Відповідно, всі ми -- енейблери:
(a) Це і родина і друзі, які підтримують наркомана у всьому, дуже часто, навіть знаючи, що він приторговує, бо кровінушка ж.
(b) Це і держава, яка субсидує людину через всякі свої програми, навіть знаючи, що ці гроші йдуть на наркоту (в процитованій статті про це добре написано).
(c) Медична система, яка регулярно входить в контакт з наркоманами і прекрасно знає, що вони і хто вони, бо хрін ти з системи то виведеш. Ми читаємо про жінок, які ширяються аж до передозів прямо під час вагітності, і народжують дітей, і нікому до того нема діла.
(d) Та частина медичної системи, яка на цьому паразитує, від виробників опіоїдів до докторів, які прописують пацієнтам, що ті захочуть, від "медичної" марихуани до оксикодону.
(e) Правоохоронна система (хоча, може, тут більше законодавча структура), яка умудряється не ловити продавців наркоти в умовах, коли кожен перший бажаючий може легко купити будь-який наркотик.
(f) Культура, яка абсолютно нормалізує нарковжиток, відкрито його визнаючи і демонструючи.
(g) Школа, яка більш-менш нічого не робить для того, щоби там не поширювали наркоту і не ширялися.
(h) Політика і суспільна думка, яка безуспішно бореться з наркотиками лише десь там, серед нелегальних мексиканців, а артистам/спортсменам все сходить з рук, не кажучи вже про елономасків чи президентських стафферів.
Словом, все погано. Одна не лише негативна новина: кажуть, останнього року впала кількість смертей від передозу фентанилом, скорше за все, тупо тому, що схильні до безкотрольного прийому фентанилу, тупо вивмирали. Але не поспішайте радіти, фентанил настільки потужній і дешевий, що продавці умудряються поширювати свою отруту навіть тим, хто шукає чогось легшого і простішого, включно з просто піґулкою від болю голови.
P.S. На всякий випадок: якщо хто прочитав, наче в мене написано, що все в пунктах (a-h) слід замінити на протилежне, то цей хто прочитав неправильно
1. Майже всі і завжди ("майже"; часом буває і навпаки, процитована вище стаття тому ілюстрація) завжди написані зі звинуваченням або, принаймні, імплікацією, що основна причина у епідемії наркоманії -- якась одна. Картелі, Пурдю Фарма, деіндустріалізація, корупція, декриміналізація, надмірна криміналізація, you name it. Абсолютно очевидна ідея, що нема ніяких причин для існування лише одної основної причини, чомусь ігнорується майже кожним першим.
2. Більшість озвучених зводиться до "ой-ой-ой, передози", меншість (відсотків 20%) -- вплив на злочинність. Сам факт шкоди собі і іншим від масового прийому наркотиків завжди залишається поза кадром. Навіть міряють вплив опіоїдної наркоманії на суспільство в першу чергу через кількість передозів або через кількість злочинів. Пробуєш погуглити цифри про кількість наркоманів (за різними їх визначеннями) -- і фіґвам, всі верхні цифри -- про передози, смерті... а статистику вжитку треба шукати довго, важко, і в тому, що знаходиш, з деталями тугувато: демографія, географія, фармакологія... Тобто, ясно, що поміряти це не так просто, але навіть оцінювати не пробують. Нема бажання? Але картинка виходить дуже сильно перекошена. Уявіть собі дискусії на тему алкоголю чи нікотину, сфокусовані лише на передозах і злочинах...
3. Ніде і ніколи дописи і виступи на тему наркоманії не фокусуються на темі енейблерів. Але ж для епідемії нарковжитку це чи не найважливіше. Бо людей, здатних нормально самостійно функціонувати, будучи при цьому активними опіоїдними наркоманами, не так вже і багато, і більшість рано чи пізно випадає з цеї множини. Це ми, суспільство, даємо їм можливість продовжувати бути наркоманами, бо, по суті, залишаємо виключно два варіанти першого кроку: добровільний рехаб або недобровільний арешт. Відповідно, всі ми -- енейблери:
(a) Це і родина і друзі, які підтримують наркомана у всьому, дуже часто, навіть знаючи, що він приторговує, бо кровінушка ж.
(b) Це і держава, яка субсидує людину через всякі свої програми, навіть знаючи, що ці гроші йдуть на наркоту (в процитованій статті про це добре написано).
(c) Медична система, яка регулярно входить в контакт з наркоманами і прекрасно знає, що вони і хто вони, бо хрін ти з системи то виведеш. Ми читаємо про жінок, які ширяються аж до передозів прямо під час вагітності, і народжують дітей, і нікому до того нема діла.
(d) Та частина медичної системи, яка на цьому паразитує, від виробників опіоїдів до докторів, які прописують пацієнтам, що ті захочуть, від "медичної" марихуани до оксикодону.
(e) Правоохоронна система (хоча, може, тут більше законодавча структура), яка умудряється не ловити продавців наркоти в умовах, коли кожен перший бажаючий може легко купити будь-який наркотик.
(f) Культура, яка абсолютно нормалізує нарковжиток, відкрито його визнаючи і демонструючи.
(g) Школа, яка більш-менш нічого не робить для того, щоби там не поширювали наркоту і не ширялися.
(h) Політика і суспільна думка, яка безуспішно бореться з наркотиками лише десь там, серед нелегальних мексиканців, а артистам/спортсменам все сходить з рук, не кажучи вже про елономасків чи президентських стафферів.
Словом, все погано. Одна не лише негативна новина: кажуть, останнього року впала кількість смертей від передозу фентанилом, скорше за все, тупо тому, що схильні до безкотрольного прийому фентанилу, тупо вивмирали. Але не поспішайте радіти, фентанил настільки потужній і дешевий, що продавці умудряються поширювати свою отруту навіть тим, хто шукає чогось легшого і простішого, включно з просто піґулкою від болю голови.
P.S. На всякий випадок: якщо хто прочитав, наче в мене написано, що все в пунктах (a-h) слід замінити на протилежне, то цей хто прочитав неправильно
Прихворів, світ сприймається як (здається, давно було, добре забуте вічуття) з похмілля. ТВ не дивлюся, новини читаю уривками, якісь локальні, якісь глобальні, все разом складається в дивну мозаїку. Маю підозру, що в такому стані митці транслюють уривки життєвих інпутів у прикольні парадоксальні аутпути :) (Ну, і наркоту, напевне, для цього жеруть всяку, митці -- вони, переважно ще ті).
Це лише мені здається, що ось таких кілька моїх особисти спостережень дуже дивно пасують одне до одного?
* Говорив з однокласником, він після поранення переводиться з передової в ПВО, перед тим був у Харкові, зараз в Чернівцях. То каже, у Харкові на вулицях люди, бачачи військового, підходять подякувати, що вони є, а в Чернівцях йому того дня якийсь божевільний кричав, що солдати-вбивці, вбивають москалів, а москалі ж теж люди. Друг каже, ледве втримався, щоби таки не стати вбивцею.
* В Штатах на інавгурації президента зібраний олігархат, найупоротіший з них зігує з трибуни, президент другої свіжості погрожує всім і поре абсолютно божевільну адміністративну хуйню (я не лаюся на публіку, просто, інших слів для такого не знаю)... а півкраїни, як не півсвіту, тому лише радіє і пишається
* На некстдорі тітка постить, що "прямо зараз в Хейворді хапають і депортують всіх емігрантів", на що третина дякує за допомогу, решта питає "а це не фейк ньюз", а тітка на них кидається "я тут всіх рятую і не зобовʼязана вам, невдячним, щось доказувати".
* і т. п.
Хіба не виглядає, що Idiocracy плавно переростає в Brazil і які ще там були постапи про те, як світ збожеволів? Чи всьо нормально, а у мене просто температура?
Це лише мені здається, що ось таких кілька моїх особисти спостережень дуже дивно пасують одне до одного?
* Говорив з однокласником, він після поранення переводиться з передової в ПВО, перед тим був у Харкові, зараз в Чернівцях. То каже, у Харкові на вулицях люди, бачачи військового, підходять подякувати, що вони є, а в Чернівцях йому того дня якийсь божевільний кричав, що солдати-вбивці, вбивають москалів, а москалі ж теж люди. Друг каже, ледве втримався, щоби таки не стати вбивцею.
* В Штатах на інавгурації президента зібраний олігархат, найупоротіший з них зігує з трибуни, президент другої свіжості погрожує всім і поре абсолютно божевільну адміністративну хуйню (я не лаюся на публіку, просто, інших слів для такого не знаю)... а півкраїни, як не півсвіту, тому лише радіє і пишається
* На некстдорі тітка постить, що "прямо зараз в Хейворді хапають і депортують всіх емігрантів", на що третина дякує за допомогу, решта питає "а це не фейк ньюз", а тітка на них кидається "я тут всіх рятую і не зобовʼязана вам, невдячним, щось доказувати".
* і т. п.
Хіба не виглядає, що Idiocracy плавно переростає в Brazil і які ще там були постапи про те, як світ збожеволів? Чи всьо нормально, а у мене просто температура?
стрілянина в Медісоні
Dec. 16th, 2024 10:51 pmСьогодні чергова шкільна стрілянина. Madison, WI, місто мені не чуже, я там десять років прожив, вважаю одним з кращих місць в США. Страшно, особливо, з точки зору батька двох дітей.
До речі, страшно не тільки, і навіть не стільки, що стріляють. Дивлячись на школи коло себе, розумію, що ця стрільба неуникна, вона нікуди не дінеться. Я, звичайно, екстраполюю, але, вважаю, що згадані школи достатньо репрезентативні, тобто, не аутлаєри. (Для пуристів: тобто, не можна екстраполювати, що всі такі, або в середньому так. Але безпечно допускати, що таких шкіл, як наша, багато.) Так от, що я маю сказати на цю тему:
- Наявність зброї не є причиною жорстокості, вона лише проявляє с конфлікт, від якого страждає купа людей
- Жертви розстрілів -- жменька людей, основні, хто страждає в таких конфліктах помирають від самогубств, нещасних випадків, проблем зі здоровʼям, завʼязаних на психіку, але найчастіше -- не помирають в школі, а ламають там собі життя і, в результаті, погано живуть пізніше (кожен страждає по- своєму). Але при цьому самих лише самогубств уже набагато більше, ніж всіх жертв шутінгів разом взятих.
- Тобто, як би це не було важко прийняти психологічно, _статистично_ шутінги не є проблемою, вони є симптомом проблеми, в яких розстріляні -- так, непомітний додаточок до основних постраждалих. Висновок про "ай-ай-ай, у дітей є зброя"-- це лише другий висновок, який тут слід робити, а перший висновок, про який мовчать, це "ай-ай-ай, у дітей є причини стріляти в ровесників"
- Іншими словами: в школах регулярно діти ставлять інших дітей в умови, коли захотіти когось розстріляти -- природньо і справедливо. А вчителі і адміністрація на то майже не реагують, бо їм важливо не стосунки між дітьми, а щоби якнайбільше дітей було в школі. Тобто, шутінги -- нормальна захисна реакція на проблему шкільних стосунків. Проблему, про яку, не було б у народу по хатах неміряно зброї, ніхто б і не думав.
- Проблеми стосунків між дітьми не нові, вони і в радянських школах були, просто пістолетів не вистачало. Правда, порівняти глибину проблем я не в стані -- поняття не маю, наскільки все було глибоко в радянські часи.
- Як це розвʼязати -- не знаю. Боюся, ніяк, без кардинальної зміни парадигми public schools -- ніяк. Навіть зі зміною парадигми, розвʼязати не вийде, хіба покращити. Тому що діти в колективі -- злісні жорстокі звірята (я вже якось писав: я -- педофоб), а дорослим, вчителям і адміністраторам, основне, аби шуму менше було можливо. Тобто, вигнати злісного буллі кудись, де він не буде таким займатися, покарати опортуністичного буллі -- це все неможливо. Їм зроблять но-но-но пальчиком і пустять назад до своїх жерв. А більшості навіть того не зроблять, тому що цькують і роблять фігню кожен другий, і нічо їм за то ніхто не каже.
- А чому не вийде покарати? Бо школі невигідно нікого карати. Навіть якщо когось в результаті розстріляють, то, скорше за все, воно буде не в нас, ніхто не розбереться, чому.., зате, якщо зараз щось робити, то буде скандал, зріжуть фінансування, виженуть завуча, нафіг-нафіг... При цьому, в публічих школах можливостей ще все-таки більше, а приватні/релігійні школи в цьому плані ще гірші.
- (Side comment: Це, звичайно, спекуляція... Але, наскільки я памʼятаю, в Медісоні паблік школи якраз дуже хороші, що та, котра на сході, забув, як називається, що Меморіал на заході. З одної з них навіть якісь діти на міжнародну з математики їздили в 90-і, це показник. Тому в християнську там ідуть вчитися не так в пошуках якості, як в пошуках Джізаса. Не знаю, як воно корелює зі стрільбою.)
- Кажуть, що десь щось, по ідеї, досягнули дeякі європейці. Good for them, рішення з Європ сюди, в першому наближенні, можна вважати, не переносяться. Якщо б переносилися, то було би втілено хоч в якихось дістріктах.
Отак. Сумно все. Зате порадував тамтешній начальник поліції, якось так висловився, що одною з важливих компонент повідомлення є те, що, ну от, блін, перед самим Різдвом... Як ліпше сказати, sweet cringe, чи cringy sweetness?
До речі, страшно не тільки, і навіть не стільки, що стріляють. Дивлячись на школи коло себе, розумію, що ця стрільба неуникна, вона нікуди не дінеться. Я, звичайно, екстраполюю, але, вважаю, що згадані школи достатньо репрезентативні, тобто, не аутлаєри. (Для пуристів: тобто, не можна екстраполювати, що всі такі, або в середньому так. Але безпечно допускати, що таких шкіл, як наша, багато.) Так от, що я маю сказати на цю тему:
- Наявність зброї не є причиною жорстокості, вона лише проявляє с конфлікт, від якого страждає купа людей
- Жертви розстрілів -- жменька людей, основні, хто страждає в таких конфліктах помирають від самогубств, нещасних випадків, проблем зі здоровʼям, завʼязаних на психіку, але найчастіше -- не помирають в школі, а ламають там собі життя і, в результаті, погано живуть пізніше (кожен страждає по- своєму). Але при цьому самих лише самогубств уже набагато більше, ніж всіх жертв шутінгів разом взятих.
- Тобто, як би це не було важко прийняти психологічно, _статистично_ шутінги не є проблемою, вони є симптомом проблеми, в яких розстріляні -- так, непомітний додаточок до основних постраждалих. Висновок про "ай-ай-ай, у дітей є зброя"-- це лише другий висновок, який тут слід робити, а перший висновок, про який мовчать, це "ай-ай-ай, у дітей є причини стріляти в ровесників"
- Іншими словами: в школах регулярно діти ставлять інших дітей в умови, коли захотіти когось розстріляти -- природньо і справедливо. А вчителі і адміністрація на то майже не реагують, бо їм важливо не стосунки між дітьми, а щоби якнайбільше дітей було в школі. Тобто, шутінги -- нормальна захисна реакція на проблему шкільних стосунків. Проблему, про яку, не було б у народу по хатах неміряно зброї, ніхто б і не думав.
- Проблеми стосунків між дітьми не нові, вони і в радянських школах були, просто пістолетів не вистачало. Правда, порівняти глибину проблем я не в стані -- поняття не маю, наскільки все було глибоко в радянські часи.
- Як це розвʼязати -- не знаю. Боюся, ніяк, без кардинальної зміни парадигми public schools -- ніяк. Навіть зі зміною парадигми, розвʼязати не вийде, хіба покращити. Тому що діти в колективі -- злісні жорстокі звірята (я вже якось писав: я -- педофоб), а дорослим, вчителям і адміністраторам, основне, аби шуму менше було можливо. Тобто, вигнати злісного буллі кудись, де він не буде таким займатися, покарати опортуністичного буллі -- це все неможливо. Їм зроблять но-но-но пальчиком і пустять назад до своїх жерв. А більшості навіть того не зроблять, тому що цькують і роблять фігню кожен другий, і нічо їм за то ніхто не каже.
- А чому не вийде покарати? Бо школі невигідно нікого карати. Навіть якщо когось в результаті розстріляють, то, скорше за все, воно буде не в нас, ніхто не розбереться, чому.., зате, якщо зараз щось робити, то буде скандал, зріжуть фінансування, виженуть завуча, нафіг-нафіг... При цьому, в публічих школах можливостей ще все-таки більше, а приватні/релігійні школи в цьому плані ще гірші.
- (Side comment: Це, звичайно, спекуляція... Але, наскільки я памʼятаю, в Медісоні паблік школи якраз дуже хороші, що та, котра на сході, забув, як називається, що Меморіал на заході. З одної з них навіть якісь діти на міжнародну з математики їздили в 90-і, це показник. Тому в християнську там ідуть вчитися не так в пошуках якості, як в пошуках Джізаса. Не знаю, як воно корелює зі стрільбою.)
- Кажуть, що десь щось, по ідеї, досягнули дeякі європейці. Good for them, рішення з Європ сюди, в першому наближенні, можна вважати, не переносяться. Якщо б переносилися, то було би втілено хоч в якихось дістріктах.
Отак. Сумно все. Зате порадував тамтешній начальник поліції, якось так висловився, що одною з важливих компонент повідомлення є те, що, ну от, блін, перед самим Різдвом... Як ліпше сказати, sweet cringe, чи cringy sweetness?
1. Це не я, от, не треба інсинуацій.
2. Чергова ілюстрація того, що нема чого ходити в МакДональдс!
3. А от цікаво, як перетинаються множини людей, хто зараз обурений, коли хтось радіє (недостатньо жахається) смертю цього.... забув прізвище, словом, начальника страхівки, скільки з цих людей раділи (недостатньо жахалися) смертям людей, наприклад, застрелених Кайлом Ріттенхаузом, або, он придушених в Нью Йоркському метро і т. п.?
4. І навпаки -- скільки з тих, хто зараз бачить якусь кармічну справедливість нинішнього вбивства, публічно рвали на собі волосся і переживали з приводу смертей жертв Ріттенхауза, або смерті того ж Джорджа Флойда?
Як на мене, останні два пункти можуть виявитися на диво ортогональними до партійності, тут розподіл за якоюсь іншою ознакою проходить.
2. Чергова ілюстрація того, що нема чого ходити в МакДональдс!
3. А от цікаво, як перетинаються множини людей, хто зараз обурений, коли хтось радіє (недостатньо жахається) смертю цього.... забув прізвище, словом, начальника страхівки, скільки з цих людей раділи (недостатньо жахалися) смертям людей, наприклад, застрелених Кайлом Ріттенхаузом, або, он придушених в Нью Йоркському метро і т. п.?
4. І навпаки -- скільки з тих, хто зараз бачить якусь кармічну справедливість нинішнього вбивства, публічно рвали на собі волосся і переживали з приводу смертей жертв Ріттенхауза, або смерті того ж Джорджа Флойда?
Як на мене, останні два пункти можуть виявитися на диво ортогональними до партійності, тут розподіл за якоюсь іншою ознакою проходить.
Погляд з боку молодих
Nov. 8th, 2024 08:53 pmЗавжди варто памʼятати, що, які би ми розумні і інформовані не були, ми бачимо все лише зі свого боку, тому важливим, ... не просто важливим -- критично важливим є слухати, що про якусь ситуацію мають сказати люди з принципово іншим ракурсом. Особливо молоді люди -- молодість завжди думає сміливіше і менш обвантажена попередніми точками зору, ідеями і переконаннями.
Це була передмова до того, що я тут вчора поговорив зі своїм старшим про те, як оці останні вибори виглядають з точки зору уважного спостерігача в пересічній школі (10-й клас) регіону (регіон непересічний, це так, але школа -- не не Берклі, не СФ і не припонтованіші містечка околиць Пало Альто-Сан Хосе). Це були відповіді на чотири питання про те, чому сталися такі, а не інакші зсуви у виборчих демографіях.
1. Чому хіспаніки набагато більше проголосували за Трампа, ніж раніше за республіканців? Хіспаніки, в середньому -- расисти, ксено/гомофоби і сексисти. Риторика правих їх часто відштовхувала, але ідея того, що голосувати треба за бабу, чорну і представника партії феґів і вуссіз відштовхнула від Гарріс багатьох, особливо, молодших-дурніших.
2. Чому стався зсув вправо сред азіатських голосів за президента між 20-м і 24-м? Тут думка не мого малого, а його друзів-азіатів (ну, так вже сталося, що друзі -- майже виключно азіати). Вони стверджують, що серед молодих азіатів в наших краях такої динаміки не дуже є, а от серед старших, серед батьків -- є. Так от, діти таких простіших батьків кажуть, що батьки були за трампа. По-перше, тому що Гарріс жінка -- ну який з жінки президент? По-друге, тому що чорна -- нічого хорошого від негрів вони не чекають. По-третє, серед найпростіших, з примітивнішим мисленням, думка приблизно така: при трампі буде дешевше, дешево=добре. (Ще раз нагадую, що тут не Фремон і не околиці Сан Хосе, азіатські родини простіші, майже нема techies, не вище оклендського чайнатауна.)
3. Чому стався зсув вправо серед молодих людей всіх рас, особливо чоловіків? Починаючи з пізніх десятих років почався тренд масової фіксації хлопців (дівчат менше і інакше, але теж) від ранньо-підліткового віку і вище на на всяких відеоблогах і подкастах про те, як правильно бути мужиком і ваащє. Всяких Роганів і Тейтів, ще когось -- я запамʼятав лише цих два імені, бо чув їх раніше. Там були речі, переважно, відверто сексистські і відверто праві. В 2020-му році це стало не просто популярним, це стало масовим захопленням. І ось за чотири роки ці люди підросли, ця "культура" в цілому виросла. І ті з них, хто вирішив проголосувати, проголосували за Трампа-Венса, бо очевидно ж.
3а. Тут уже і дівчатка замішані, хоча хлопців більше -- крім відверто право-сексистських блогів/подкастів, вся інша культура в молоді -- всякі інші блоги/короткі відео/подкасти, яка повністю розʼїдає нормальне відповідальне ставлення до життя. Ця публіка ан мас голосувала "па пріколу". Ми з вами це вже бачили в 2019-му. :(
4. Молоді чорні хлопці теж частково не проголосували за Гарріс, бо вона мало що баба, так ще й неправильна чорна баба, правильні чорні баби мають інакше виглядати.
Додаток, пізніше сказаний: в пунктах 1, 3 i 4 додатковим анти-Гарріс фактором виступило те, що вона "пракурорша". Хай і не для всіх.
Отакі спостереження. Звичайно, це не статистика, а ідеї про можливі механізми, але щось мені каже, що всі механізми -- мало що реальні, а і важливі.
Це була передмова до того, що я тут вчора поговорив зі своїм старшим про те, як оці останні вибори виглядають з точки зору уважного спостерігача в пересічній школі (10-й клас) регіону (регіон непересічний, це так, але школа -- не не Берклі, не СФ і не припонтованіші містечка околиць Пало Альто-Сан Хосе). Це були відповіді на чотири питання про те, чому сталися такі, а не інакші зсуви у виборчих демографіях.
1. Чому хіспаніки набагато більше проголосували за Трампа, ніж раніше за республіканців? Хіспаніки, в середньому -- расисти, ксено/гомофоби і сексисти. Риторика правих їх часто відштовхувала, але ідея того, що голосувати треба за бабу, чорну і представника партії феґів і вуссіз відштовхнула від Гарріс багатьох, особливо, молодших-дурніших.
2. Чому стався зсув вправо сред азіатських голосів за президента між 20-м і 24-м? Тут думка не мого малого, а його друзів-азіатів (ну, так вже сталося, що друзі -- майже виключно азіати). Вони стверджують, що серед молодих азіатів в наших краях такої динаміки не дуже є, а от серед старших, серед батьків -- є. Так от, діти таких простіших батьків кажуть, що батьки були за трампа. По-перше, тому що Гарріс жінка -- ну який з жінки президент? По-друге, тому що чорна -- нічого хорошого від негрів вони не чекають. По-третє, серед найпростіших, з примітивнішим мисленням, думка приблизно така: при трампі буде дешевше, дешево=добре. (Ще раз нагадую, що тут не Фремон і не околиці Сан Хосе, азіатські родини простіші, майже нема techies, не вище оклендського чайнатауна.)
3. Чому стався зсув вправо серед молодих людей всіх рас, особливо чоловіків? Починаючи з пізніх десятих років почався тренд масової фіксації хлопців (дівчат менше і інакше, але теж) від ранньо-підліткового віку і вище на на всяких відеоблогах і подкастах про те, як правильно бути мужиком і ваащє. Всяких Роганів і Тейтів, ще когось -- я запамʼятав лише цих два імені, бо чув їх раніше. Там були речі, переважно, відверто сексистські і відверто праві. В 2020-му році це стало не просто популярним, це стало масовим захопленням. І ось за чотири роки ці люди підросли, ця "культура" в цілому виросла. І ті з них, хто вирішив проголосувати, проголосували за Трампа-Венса, бо очевидно ж.
3а. Тут уже і дівчатка замішані, хоча хлопців більше -- крім відверто право-сексистських блогів/подкастів, вся інша культура в молоді -- всякі інші блоги/короткі відео/подкасти, яка повністю розʼїдає нормальне відповідальне ставлення до життя. Ця публіка ан мас голосувала "па пріколу". Ми з вами це вже бачили в 2019-му. :(
4. Молоді чорні хлопці теж частково не проголосували за Гарріс, бо вона мало що баба, так ще й неправильна чорна баба, правильні чорні баби мають інакше виглядати.
Додаток, пізніше сказаний: в пунктах 1, 3 i 4 додатковим анти-Гарріс фактором виступило те, що вона "пракурорша". Хай і не для всіх.
Отакі спостереження. Звичайно, це не статистика, а ідеї про можливі механізми, але щось мені каже, що всі механізми -- мало що реальні, а і важливі.
Mental models
Oct. 10th, 2024 02:34 pmЛітав по роботі з одного узбережжя на інше, по дорозі вирішив спробувати написати допис для ЛінкдІна на професійні теми. Але видно в душі сидить образа на деяких колишніх колег, бо зловив себе на тому, що захотів написати таке собі уточнення про одну штуку, яка мене особливо дратує у виконанні деяких менеджерів. Питання в аудиторію: якщо в ЛінкдІні написати отаке, воно сильно вдарить по репутації? (Сам допис я ще не дописав... каламбур, однако)
My little commentary-turned-rant: A “mental model” is a modern corporate phenomenon that involves a less technical manager or a business leader and a more technical concept (e.g., an algorithm), let us call it “X”. Said leader claims to have built a mental model of X when they have learned just enough about it to support a conversation. Often, in that conversation they start actively sharing their ideas about how to develop X, how to productize it, and so on, even if their level of competence on the topic is still grossly inadequate. In a perfectly cooperative environment such approach is fine, it may help fix problems and produce innovations. However, in a corporate environment that is competitive and/or hierarchical, such mental model-based inputs tend to get abused, leading to wrong decisions, shifted responsibilities, and covered-up problems. Since perfectly cooperative environments are rare, these mental models do more harm than good. For what it’s worth, my advice to leaders in high-tech business world is this: if you hear anyone say “my mental model of X is ... ”, put very little value into what they say about that X afterwards.
My little commentary-turned-rant: A “mental model” is a modern corporate phenomenon that involves a less technical manager or a business leader and a more technical concept (e.g., an algorithm), let us call it “X”. Said leader claims to have built a mental model of X when they have learned just enough about it to support a conversation. Often, in that conversation they start actively sharing their ideas about how to develop X, how to productize it, and so on, even if their level of competence on the topic is still grossly inadequate. In a perfectly cooperative environment such approach is fine, it may help fix problems and produce innovations. However, in a corporate environment that is competitive and/or hierarchical, such mental model-based inputs tend to get abused, leading to wrong decisions, shifted responsibilities, and covered-up problems. Since perfectly cooperative environments are rare, these mental models do more harm than good. For what it’s worth, my advice to leaders in high-tech business world is this: if you hear anyone say “my mental model of X is ... ”, put very little value into what they say about that X afterwards.
новини з Близького Сходу
Sep. 18th, 2024 08:55 amГрафоманське:
Ви не почути не могли
Сумні новини Хезболи.
Моссад їм пейджери роздав*,
І їм тепер усім п... погано.
Шкода, що тільки Хезболі,
Роздать би пейджери в Кремлі...
*kondybas оце додав, що не просто роздав, а продав. Геніально, вважаю
Дотично-граматичне, роль коми в реченні:
То лише мені заголовок на БіБіСі ("У Лівані одночасно вибухнули сотні пейджерів, тисячі поранених") звучить, наче вибухали не лише пейджери, а і пейджероносці?
Ви не почути не могли
Сумні новини Хезболи.
Моссад їм пейджери роздав*,
І їм тепер усім п... погано.
Шкода, що тільки Хезболі,
Роздать би пейджери в Кремлі...
*
kondybas оце додав, що не просто роздав, а продав. Геніально, вважаюДотично-граматичне, роль коми в реченні:
То лише мені заголовок на БіБіСі ("У Лівані одночасно вибухнули сотні пейджерів, тисячі поранених") звучить, наче вибухали не лише пейджери, а і пейджероносці?
На роботі поділилися статтею про штучний інтелект і його позиціонування. Я на 101% погоджуюся:
https://www.washingtonpost.com/opinions/2024/07/31/google-gemini-ai-dear-sydney-ad-olympics-satire
Не раз і не два у розмовах на аналогічні теми зустрічався з опозицією на кшталт "всьо буде чотко, людство весь час скаржиться, що прогрес у нас щось забирає, але виходить лише на краще". Десь-в-чомусь воно правда, тепер не кожен повинен вміти вполювати звіра, аби пригостити друзів мʼясом, або пробігти 100 км аби відвідати тещу. Але до якогось моменту прогрес ішов в речах, які вивільняли наш внутрішній ресурс на щось краще і складніше, а останнім часом -- точно ні. Коли воно почалося -- сказати важко, десь між калькуляторами і навігаторами, це ж не якийсь одномоментний процес. Але я думаю, одним з перших кроків регресу а не прогресу були вітальні картки з наперед заповненим змістом. Навіть ті, котрі на папері -- бо електронні вітальні картки з сердечками і анімашками -- чисте зло.
https://www.washingtonpost.com/opinions/2024/07/31/google-gemini-ai-dear-sydney-ad-olympics-satire
Не раз і не два у розмовах на аналогічні теми зустрічався з опозицією на кшталт "всьо буде чотко, людство весь час скаржиться, що прогрес у нас щось забирає, але виходить лише на краще". Десь-в-чомусь воно правда, тепер не кожен повинен вміти вполювати звіра, аби пригостити друзів мʼясом, або пробігти 100 км аби відвідати тещу. Але до якогось моменту прогрес ішов в речах, які вивільняли наш внутрішній ресурс на щось краще і складніше, а останнім часом -- точно ні. Коли воно почалося -- сказати важко, десь між калькуляторами і навігаторами, це ж не якийсь одномоментний процес. Але я думаю, одним з перших кроків регресу а не прогресу були вітальні картки з наперед заповненим змістом. Навіть ті, котрі на папері -- бо електронні вітальні картки з сердечками і анімашками -- чисте зло.
Зняв свою кандидатуру з виборів.
Одна з тих ситуацій, коли я зовсім не знаю, чи це добре, чи погано. Ну, тобто, доброго нічого нема в самому факті, що до цього дійшло, але як воно буде гірше -- банально не знаю. Занадто багато невідомих ширшому загалові фактів, занадто багато всього може помінятися між зараз і потім, занадто багато реакцій різних людей нема ніякого способу передбачити (хоча б тому, що ті люди і самі зараз не знають, яка у них завтра буде реакція на ту чи іншу подію.... якщо ви вважаєте, що це не про вас, то це ви просто не подумали про правильну "ту чи іншу подію")
Десь в чомусь навіть заздрю людям, які точно знали, що саме так буде краще. Жити в умовах внутрішньої невизначеності не так весело, як може здатися збоку :)
Джо був (і є) хорошим президентом. І був би хорошим президентом на потім. Але не може вже бути хорошим кандидатом. Отакий мінус демократії в умовах сильного перегибу в охлократію. Але саме президентом він був хорошим, Україні пощастило, що в 22-му був саме він, навіть не знаю, чи інший президент на моїй памʼяті впорався би краще. Можливо, Клінтон, хз, але точно не Буш-отець і Буш-син і точно не Обама (який зате був хорошим кандидатом).
Одна з тих ситуацій, коли я зовсім не знаю, чи це добре, чи погано. Ну, тобто, доброго нічого нема в самому факті, що до цього дійшло, але як воно буде гірше -- банально не знаю. Занадто багато невідомих ширшому загалові фактів, занадто багато всього може помінятися між зараз і потім, занадто багато реакцій різних людей нема ніякого способу передбачити (хоча б тому, що ті люди і самі зараз не знають, яка у них завтра буде реакція на ту чи іншу подію.... якщо ви вважаєте, що це не про вас, то це ви просто не подумали про правильну "ту чи іншу подію")
Десь в чомусь навіть заздрю людям, які точно знали, що саме так буде краще. Жити в умовах внутрішньої невизначеності не так весело, як може здатися збоку :)
Джо був (і є) хорошим президентом. І був би хорошим президентом на потім. Але не може вже бути хорошим кандидатом. Отакий мінус демократії в умовах сильного перегибу в охлократію. Але саме президентом він був хорошим, Україні пощастило, що в 22-му був саме він, навіть не знаю, чи інший президент на моїй памʼяті впорався би краще. Можливо, Клінтон, хз, але точно не Буш-отець і Буш-син і точно не Обама (який зате був хорошим кандидатом).
Вєрной дароґой ідьотє, таваріщі
May. 31st, 2024 11:09 amВ кількох різних дописах я висловлював погляди, які би можна було підсумувати як "нєфіг спішити декриміналізувати марихуану, нічого доброго в тому нема". Останній раз це було про безпеку руху машин, коли я побачив дані, що кількість обкурених водіїв почала перевищувати кількість пʼяних. Потім виявилося, що дані не найновіші і неконкретні, неясно, чи то справді мова про обкурених/пʼяних, чи "часом курять/пʼють", як то міряли, наскільки сильно воно впливає на безпеку руху і т. п., тому вищесказану фразу цитувати не варто. Зате оце побачив графік з поважного джерела, статті за матеріалами NIH, який мене жахає, два роки тому кількість американців, які часто і регулярно вживають канабіс в Штатах перевищила кількість людей, які регулярно пʼють алкоголь:
Це дані опитувань, якось краще міряти це діло неясно як, але, з великою імовірністю, воно недалеко від правди. Опитування регулярно проводить уже майже 50 років один з Національних Інститутів Здоровʼя. На жаль, останнє опитування, дані з якого тут включені, закінчилося в 2022-му, цікаво би глянути, що там далі. Найперше, що видно на графіку -- що маріхуана перегнала алкоголь. Але, імхо, найстрашніше на графіку -- не факт перетину кривих, а тренд зростання травовжитку. Алкоголь там майже без змін, шум плюс зростання того ж порядку, що загальна зміна населення (цифри абсолютні, а не на сто тисяч), а от регулярне вживання канабісу росте на десятки відсотків щороку. Навіть якщо тренд раптом впаде двічі, то зростання ще триватиме довго і абсолютно неясно, як задалеко.
Воно, звичайно, любителі підходу "всьонормально" можуть сказати, що ну які проблеми, трава ж нешкідлива, все таке... Бздура. Ось далеко неповний перелік причин, чому:
1. Нешкідливість трави -- міф... вірніше, не так міф, як комбінація відсутності настільки ж широких досліджень, як про той же алкоголь чи нікотин, і очевидного факту, що небезпеки від трави набагато менші, ніж від купи важчих наркотиків, особливо, що майже нема риску вмерти... Але, крім вмирання, є купа інших небезпек. Зокрема, вживання трави в підлітковому віці помітно знижує когнітивні здатності і підвищує імовірність психіатричних розладів.
2. ... і це при тому, що канабіс -- найбільш "дитячий" наркотик, її вживають масово починаючи вже навіть не з старшого, а з середнього шкільного віку. Хай основним драйвером зростання було старше покоління, а у молоді, в рамках шуму, було пару років з падінням вжитку, але тренд рости живий і, між декриміналізацією і вейпами, здоровий.
3. Одною з ідей "за" траву, яку я чув, було, що, мовляв, зате менше вживатимуть інших наркотиків. Бздура в квадраті: на алкоголь особливого впливу нема, а вжиток інших наркотиків щасливо росте разом з травою.
4. Так, популярну думку, що маріхуана -- це gateway drug, люблять критикувати, часом розповідають, що навіть цю теорію розгромили... Не розгромили. Беззаперечні факти: (а) вживання трави сильно корелює з вживанням важчих наркотиків і (б) ті, хто потім ширяється чимось важчим, найчастіше починають з трави. Не вдалося доказати, що вживання трави є першопричиною переходу на важчі наркотики, тобто, заперечити альтернативну гіпотезу, що, можливо, люди би і так, і так почали і курити траву, і ширятися. Ця незрозумілість -- не причина радіти, навіть, якщо переходять на мет чи опіоїди не внаслідок канабіс, а лише після нього, то зростання канабісовжитку точно так само вестиме до зростання вжитку важчої наркоти (update: "вестиме" в смислі не зупинятиме, зростання ринку/вжитку важких наркотиків уже є)... що ми, власне, і спостерігаємо.
5. При цьому, одним з основних аргументів декриміналізації трави було, що, ой, через невинну дрібку трави в кишені ми кидаємо за ґрати молодих людей, виникає масова інкарцерація, а це погано, ще й расизм, давайте декриміналізуємо траву і повернемо в суспільство безпечних конструктивних його учасників. Ну, по-перше, той факт, що drug posession є основним драйвером масовості інкарцерації -- це міф. Навіть не міф, а пересмикування: так, значна частина народу сидить по тюрмах за "drug offences", але саме posession'а там майже нема, там, переважно, наркоторгівля. А по-друге, це за всі наркотики, а вже за траву так тим менше. За останні кілька років був лише якийсь один дистрикт десь в Арізоні, де, видно, місцеві копи і прокурори однаково ставилися до цього діла, а решта нарко—"переслідувань" ні разу не за траву.
6. А ще до цього часу одним з основних способів вживання трави є куріння. Яке, як ми добре знаємо -- штука шкідлива, в першу чергу не через нікотин, а через все інше. Так вдихати дим трави нічим не корисніше, просто, раніше масштаби були не ті, щоби поміряти, тому зараз купа народу робить вигляд, що "ну я ж не цигарки курю"
6. А ще толерантність суспільства до природнього канабісу є хорошим прекурсором (хай і не обовʼязковим, але ризики ростуть) переходу на канабіоіди синететичні, які вже нищать народ в тій же Африці, нунафіг.
7. Та і просто, навіть ігноруючи все вищеперелічене, ми зараз спостерігаємо настільки стрімку зміну, що це вже якісна зміна, яка дуже підвищує імовірність фазового переходу в структурі нарковжитку суспільства..., якщо цей перехід не стався уже, а ми ще не зрозуміли. Якщо вас хоч місцями лякають (якщо ні -- даремно) стрімкі тренди на графіках зміни кліматичних метрик або, там, державного боргу, то тут -- тим більше варто лякатися.
Це дані опитувань, якось краще міряти це діло неясно як, але, з великою імовірністю, воно недалеко від правди. Опитування регулярно проводить уже майже 50 років один з Національних Інститутів Здоровʼя. На жаль, останнє опитування, дані з якого тут включені, закінчилося в 2022-му, цікаво би глянути, що там далі. Найперше, що видно на графіку -- що маріхуана перегнала алкоголь. Але, імхо, найстрашніше на графіку -- не факт перетину кривих, а тренд зростання травовжитку. Алкоголь там майже без змін, шум плюс зростання того ж порядку, що загальна зміна населення (цифри абсолютні, а не на сто тисяч), а от регулярне вживання канабісу росте на десятки відсотків щороку. Навіть якщо тренд раптом впаде двічі, то зростання ще триватиме довго і абсолютно неясно, як задалеко.
Воно, звичайно, любителі підходу "всьонормально" можуть сказати, що ну які проблеми, трава ж нешкідлива, все таке... Бздура. Ось далеко неповний перелік причин, чому:
1. Нешкідливість трави -- міф... вірніше, не так міф, як комбінація відсутності настільки ж широких досліджень, як про той же алкоголь чи нікотин, і очевидного факту, що небезпеки від трави набагато менші, ніж від купи важчих наркотиків, особливо, що майже нема риску вмерти... Але, крім вмирання, є купа інших небезпек. Зокрема, вживання трави в підлітковому віці помітно знижує когнітивні здатності і підвищує імовірність психіатричних розладів.
2. ... і це при тому, що канабіс -- найбільш "дитячий" наркотик, її вживають масово починаючи вже навіть не з старшого, а з середнього шкільного віку. Хай основним драйвером зростання було старше покоління, а у молоді, в рамках шуму, було пару років з падінням вжитку, але тренд рости живий і, між декриміналізацією і вейпами, здоровий.
3. Одною з ідей "за" траву, яку я чув, було, що, мовляв, зате менше вживатимуть інших наркотиків. Бздура в квадраті: на алкоголь особливого впливу нема, а вжиток інших наркотиків щасливо росте разом з травою.
4. Так, популярну думку, що маріхуана -- це gateway drug, люблять критикувати, часом розповідають, що навіть цю теорію розгромили... Не розгромили. Беззаперечні факти: (а) вживання трави сильно корелює з вживанням важчих наркотиків і (б) ті, хто потім ширяється чимось важчим, найчастіше починають з трави. Не вдалося доказати, що вживання трави є першопричиною переходу на важчі наркотики, тобто, заперечити альтернативну гіпотезу, що, можливо, люди би і так, і так почали і курити траву, і ширятися. Ця незрозумілість -- не причина радіти, навіть, якщо переходять на мет чи опіоїди не внаслідок канабіс, а лише після нього, то зростання канабісовжитку точно так само вестиме до зростання вжитку важчої наркоти (update: "вестиме" в смислі не зупинятиме, зростання ринку/вжитку важких наркотиків уже є)... що ми, власне, і спостерігаємо.
5. При цьому, одним з основних аргументів декриміналізації трави було, що, ой, через невинну дрібку трави в кишені ми кидаємо за ґрати молодих людей, виникає масова інкарцерація, а це погано, ще й расизм, давайте декриміналізуємо траву і повернемо в суспільство безпечних конструктивних його учасників. Ну, по-перше, той факт, що drug posession є основним драйвером масовості інкарцерації -- це міф. Навіть не міф, а пересмикування: так, значна частина народу сидить по тюрмах за "drug offences", але саме posession'а там майже нема, там, переважно, наркоторгівля. А по-друге, це за всі наркотики, а вже за траву так тим менше. За останні кілька років був лише якийсь один дистрикт десь в Арізоні, де, видно, місцеві копи і прокурори однаково ставилися до цього діла, а решта нарко—"переслідувань" ні разу не за траву.
6. А ще до цього часу одним з основних способів вживання трави є куріння. Яке, як ми добре знаємо -- штука шкідлива, в першу чергу не через нікотин, а через все інше. Так вдихати дим трави нічим не корисніше, просто, раніше масштаби були не ті, щоби поміряти, тому зараз купа народу робить вигляд, що "ну я ж не цигарки курю"
6. А ще толерантність суспільства до природнього канабісу є хорошим прекурсором (хай і не обовʼязковим, але ризики ростуть) переходу на канабіоіди синететичні, які вже нищать народ в тій же Африці, нунафіг.
7. Та і просто, навіть ігноруючи все вищеперелічене, ми зараз спостерігаємо настільки стрімку зміну, що це вже якісна зміна, яка дуже підвищує імовірність фазового переходу в структурі нарковжитку суспільства..., якщо цей перехід не стався уже, а ми ще не зрозуміли. Якщо вас хоч місцями лякають (якщо ні -- даремно) стрімкі тренди на графіках зміни кліматичних метрик або, там, державного боргу, то тут -- тим більше варто лякатися.
наркота і вотетовсьо
Apr. 18th, 2024 03:46 pmПопулярна точка зору в цьому світі каже, що непослідовно і несправедливо наїжджати на легкі наркотики (особливо траву), не наїжджаючи при цьому настільки ж сильно на алкоголь, бо, мовляв, від нього шкоди більше, зокрема аварії і нещасні випадки. Моя позиція завжди була, що якщо ми програли в чомусь одному, не треба пускатися берегів і в іншому; чорт вже з ним, з алкоголем, він за роки встиг набути купи нешкідливих (а навіть і корисних) функцій, має купу наруральних обмежень, і (для мене було і залишається важливим) ми, як людство, до нього вже якось звикли (хоча є частки людства, які не звикли, так). Але оскільки світ плювати хотів на те, що я думаю з його приводу, він продовжував мінятися на гірше. І от, нарешті, принаймні, в наших краях, досягнув давно очікуваної (мною) стадії, коли алкоголь перестав бути основним наркотиком в системі водіїв, який може приводити до аварій. Маріхуана його, хай на 0.1%, але обігнала: https://sfist.com/2024/04/17/sf-police-vow-dui-patrols-will-be-out-in-force-for-4-20/
UPDATE: mprotsenko (дякую!) тут вичислив, що точно на ті ж самі цифри посилаються в статті майже десять років тому, тому це не "зовсім недавні" дані. З одного боку, це посилює підозру до точності джерела -- хз, яка там була методика і якість дослідження. Воно не міняє моєї основної думки про те, що алкоголь уже не однозначний верх піраміди проблемних наркотиків, але унеможливлює висновки в абсолютних термінах, типу "кидайте траву, починайте знову пити" :) З другого боку, якщо ці цифри, хай з натяжками і неточностями, відповідали дійсності десять років тому, то зараз, цілком можливо, і трава, і всякі інші речовини, уже точно обігнали алкоголь. Треба шукати.
UPDATE: mprotsenko (дякую!) тут вичислив, що точно на ті ж самі цифри посилаються в статті майже десять років тому, тому це не "зовсім недавні" дані. З одного боку, це посилює підозру до точності джерела -- хз, яка там була методика і якість дослідження. Воно не міняє моєї основної думки про те, що алкоголь уже не однозначний верх піраміди проблемних наркотиків, але унеможливлює висновки в абсолютних термінах, типу "кидайте траву, починайте знову пити" :) З другого боку, якщо ці цифри, хай з натяжками і неточностями, відповідали дійсності десять років тому, то зараз, цілком можливо, і трава, і всякі інші речовини, уже точно обігнали алкоголь. Треба шукати.
про школу, але про чужу
Mar. 8th, 2024 10:55 amЦікава історія в Техасі. З поправкою на "allegedliness" (суду ще не було, лише арешт) суть події така: якісь придурки булили дитину, я так зрозумів, що, серед всього іншого, забирали в неї всяке різне, зокрема напої; мама домішала в пляшку якогось Ґаторейда чи іншого спортивного напою всякого оцту і солі, так що коли шкільний буллі вчергове забрав пляшку собі і випив, йому поплохєло, і його забрали в лікарню. Нічо страшного, але шум, гам, проблеми, дитина (буллі) -- жертва, мама -- в тюрмі.
У мене неоднозначна думка. З одного боку, віґілантизм -- штука така, частіше погана, ніж хороша, але конкретно тут я на боці мами. Може, не на рівні "правильно зробила", але на рівні "саджати не треба". Винен тут в першу чергу буллі, заслужив. В другу чергу -- школа, бо школа завжди знає про це діло... але важко сказати, наскільки школа могла це спинити. Принаймні, в тому, що я бачу навколо, школа вмотивована максимально ігнорувати і маскувати будь-який булінґ. Настільки, що, впевнений, більшість колумбайнів і інших шкільних стрільб -- "заслуга" отаких булліз, причина -- вони, а не виробники зброї, виробники зброї просто дають можливість жертвам тунелювати свої емоції в щось, крім самогубства. На жаль, страждають найчастіше невинні... але воно так завжди і буває.
У мене неоднозначна думка. З одного боку, віґілантизм -- штука така, частіше погана, ніж хороша, але конкретно тут я на боці мами. Може, не на рівні "правильно зробила", але на рівні "саджати не треба". Винен тут в першу чергу буллі, заслужив. В другу чергу -- школа, бо школа завжди знає про це діло... але важко сказати, наскільки школа могла це спинити. Принаймні, в тому, що я бачу навколо, школа вмотивована максимально ігнорувати і маскувати будь-який булінґ. Настільки, що, впевнений, більшість колумбайнів і інших шкільних стрільб -- "заслуга" отаких булліз, причина -- вони, а не виробники зброї, виробники зброї просто дають можливість жертвам тунелювати свої емоції в щось, крім самогубства. На жаль, страждають найчастіше невинні... але воно так завжди і буває.
1. Виглядає, що з наступного понеділка знову на роботу. Після Амазону воно, звичайно, не гроші... але зате команда, ніби, хороша, можна працювати з дому, а якщо не з дому, то хвилин 35 їхати, цілком менеджбл.
1а. Так у мене і не склалося отримати допомогу з безробіття. Якось там все дуже складно: все заповниш, а вони кажуть, що у них "залишилися питання", треба призначити апоінтмент, вони подзвонять. Прочекав два тижні до апоінтменту, вчора зранку телефон дренькнув і все.... а віддзвонити –– ніфіга неможливо. І що з тим всім робити далі, зовсім неясно. Ну мені ок, я без роботи просидів рівно місяць, а як люди, яким без того реально ніяк?
2. Прийняв участь в локальному політичному житті -- на виході з магазину дав себе спіймати чуваку, який збирав підписи на всякі політичні рухи. Підписав пару ініціатив. Одна -- локальна для нашого графства, щоби звільнити нашу пані прокурора Памелу Прайс. Друга –– посилення криміналізації фентанилу, включно з класифікацією зберігання як злочину, а не дрібного хуліганства, ну і, заодно, усунення порогу в $950, нижче якого крадіжка –– не кримінальний злочин. Побачимо, що з того вийде. Там у чувака, який збирав підписи, була ще третя ініціатива, щоби додати курс з персональних фінансів до обовʼязкового для закінчення школи. Не став підписувати: з того, що я бачу, нічого хорошого вони тут дітей не навчать, лише поганого, ну і охоту вчитися далі відібʼють.
3. До речі, про школи. Чим більше знаю взнаю про тутешню школу зсередини, тим менше звинувачую публіку типу колумбайнівських шутерів. При цьому я не звинувачую вчителів прямо, скорше, саму систему, націлену на те, щоби максимально утримувати всередині школи навіть придурків. В умовах наших країв –– диспропорційно націлену на те, щоби утримувати в школі в першу чергу придурків, бо всі інші і самі туди ходитимуть. В інших місцевостях/демографіях, ухил може бути в інший бік, але загальна проблемність + антиінтелектуалізм ті самі. Мені якось на Кворі попадалося співзвучне. Якщо ви Квору часом читаєте, раджу пошукати серію "What is wrong with American high schools?" Озвучена у верхній статті проблематика майнорітіз у нас працює в інший бік, але поза тим все те ж саме. Основний обмін думками на тему у них був шість років тому, та і судячи за тим самим Колумбайном (і кожним першим іншим виступом на цю тему в кіно чи літературі останніх десятиліть) це не недавнє явище. Як хтось прекрасно висловився на Кворі в коментах: "High school is a hormone driven cesspool of lost people."
Це колись/у нас все було інакше? Чи це мені в дитинстві так пощастило зі школою? Чи це мені пощастило особисто не бути легкою мішенню? Чи все було не краще, просто, памʼять витіснила погане? (Хоча це вже навряд -- погане про систему і всяке навколоідеологічне нікуди не витіснилося, досі на місці.) Повний набір расизмів і нетерпимостей, замішаний на зневазі до навчання. Як з цим боротися?..
4. А з України новини такі, що писати про них зовсім не хочеться. Земляки, хто на місці і з тим всім бореться, і на фронті, і в тилу, ви всі герої, наша дрібна допомога -- дрібничка. Але хай цю дрібничку, але ми продовжимо слати.
1а. Так у мене і не склалося отримати допомогу з безробіття. Якось там все дуже складно: все заповниш, а вони кажуть, що у них "залишилися питання", треба призначити апоінтмент, вони подзвонять. Прочекав два тижні до апоінтменту, вчора зранку телефон дренькнув і все.... а віддзвонити –– ніфіга неможливо. І що з тим всім робити далі, зовсім неясно. Ну мені ок, я без роботи просидів рівно місяць, а як люди, яким без того реально ніяк?
2. Прийняв участь в локальному політичному житті -- на виході з магазину дав себе спіймати чуваку, який збирав підписи на всякі політичні рухи. Підписав пару ініціатив. Одна -- локальна для нашого графства, щоби звільнити нашу пані прокурора Памелу Прайс. Друга –– посилення криміналізації фентанилу, включно з класифікацією зберігання як злочину, а не дрібного хуліганства, ну і, заодно, усунення порогу в $950, нижче якого крадіжка –– не кримінальний злочин. Побачимо, що з того вийде. Там у чувака, який збирав підписи, була ще третя ініціатива, щоби додати курс з персональних фінансів до обовʼязкового для закінчення школи. Не став підписувати: з того, що я бачу, нічого хорошого вони тут дітей не навчать, лише поганого, ну і охоту вчитися далі відібʼють.
3. До речі, про школи. Чим більше знаю взнаю про тутешню школу зсередини, тим менше звинувачую публіку типу колумбайнівських шутерів. При цьому я не звинувачую вчителів прямо, скорше, саму систему, націлену на те, щоби максимально утримувати всередині школи навіть придурків. В умовах наших країв –– диспропорційно націлену на те, щоби утримувати в школі в першу чергу придурків, бо всі інші і самі туди ходитимуть. В інших місцевостях/демографіях, ухил може бути в інший бік, але загальна проблемність + антиінтелектуалізм ті самі. Мені якось на Кворі попадалося співзвучне. Якщо ви Квору часом читаєте, раджу пошукати серію "What is wrong with American high schools?" Озвучена у верхній статті проблематика майнорітіз у нас працює в інший бік, але поза тим все те ж саме. Основний обмін думками на тему у них був шість років тому, та і судячи за тим самим Колумбайном (і кожним першим іншим виступом на цю тему в кіно чи літературі останніх десятиліть) це не недавнє явище. Як хтось прекрасно висловився на Кворі в коментах: "High school is a hormone driven cesspool of lost people."
Це колись/у нас все було інакше? Чи це мені в дитинстві так пощастило зі школою? Чи це мені пощастило особисто не бути легкою мішенню? Чи все було не краще, просто, памʼять витіснила погане? (Хоча це вже навряд -- погане про систему і всяке навколоідеологічне нікуди не витіснилося, досі на місці.) Повний набір расизмів і нетерпимостей, замішаний на зневазі до навчання. Як з цим боротися?..
4. А з України новини такі, що писати про них зовсім не хочеться. Земляки, хто на місці і з тим всім бореться, і на фронті, і в тилу, ви всі герої, наша дрібна допомога -- дрібничка. Але хай цю дрібничку, але ми продовжимо слати.
Важко. З одного боку, за 20 місяців нашої війни сприйняття чужої біди притупилося ну дуже сильно, на той же Карабах реакція у мене була виключно інтелектуальна, а зараз -- емоції.
Не знаю, чи заздрити, чи навпаки, реакції світу: з одного боку, виявів прямої підтримки одразу більше і сильніше..., з іншого -- проявів прямої ненависті і підтримки ворогам теж більше і сильніше.
Цікаво, що порівнюючи ситуацію ізраїльтян і українців, бачу один аспект, в якому їм важче. Тобто, майже у всьому простіше: і сил більше, і ворог незрівнянно слабший, і єдність суспільства непорівняно сильніша, без внутрішніх запроданців за расєю. Нема жодного сумніву, що вони об'єктивно можуть перемогти нинішніх ворогів чисто в плані фізичної спроможності. Єдине, в чому їм важче -- з такою перевагою в силі, все, що "перешкоджає" Ізраїлю -- виключно моральні перестороги, виключно той факт, що вони навіть не думали воювати хоч приблизно настільки ж брудно, як їх опоненти. Я не знаю, що їм порадити, дай бог, вибір, який вони зроблять, виявиться вірним. Ех, коли ми доживемо до того, щоби про московію можна було вирішувати, яку їх частку знищити, якій зруйнувати засоби розвитку, а яку ізолювати, маючи реальну спроможність робити і перше, і друге, і третє, а не лише пусті мрії і волонтерський запрос на чергову покупку для новобранців...
Бажаю всім ізраїльтянам життя, спокою і шляху до справедливості і перемоги.
Не знаю, чи заздрити, чи навпаки, реакції світу: з одного боку, виявів прямої підтримки одразу більше і сильніше..., з іншого -- проявів прямої ненависті і підтримки ворогам теж більше і сильніше.
Цікаво, що порівнюючи ситуацію ізраїльтян і українців, бачу один аспект, в якому їм важче. Тобто, майже у всьому простіше: і сил більше, і ворог незрівнянно слабший, і єдність суспільства непорівняно сильніша, без внутрішніх запроданців за расєю. Нема жодного сумніву, що вони об'єктивно можуть перемогти нинішніх ворогів чисто в плані фізичної спроможності. Єдине, в чому їм важче -- з такою перевагою в силі, все, що "перешкоджає" Ізраїлю -- виключно моральні перестороги, виключно той факт, що вони навіть не думали воювати хоч приблизно настільки ж брудно, як їх опоненти. Я не знаю, що їм порадити, дай бог, вибір, який вони зроблять, виявиться вірним. Ех, коли ми доживемо до того, щоби про московію можна було вирішувати, яку їх частку знищити, якій зруйнувати засоби розвитку, а яку ізолювати, маючи реальну спроможність робити і перше, і друге, і третє, а не лише пусті мрії і волонтерський запрос на чергову покупку для новобранців...
Бажаю всім ізраїльтянам життя, спокою і шляху до справедливості і перемоги.
про новини
Jun. 29th, 2023 02:29 pmЗМІ бідкаються, що Верховний Суд "заборонив" affirmative action при вступі в навчальні заклади: правило, за яким раса поступаючого дає їй/йому перевагу. Я зараз не візьмуся судити глобально, чи це добре, чи погано: з одного боку, я цілком згоден, що квоти і переваги за демографічними ознаками можуть мати тимчасовий позитивний ефект, з іншого боку, сам принцип, однозначно, несправедливий з точки зору індивідуального абітурієнта. Тобто, як завжди, це все можна звести до загального питання: чи можна робити маленьке зло для більшого блага? (Відповідь: як коли, і завжди будуть несправедливо ображені.) Глобально судити не візьмуся, але пару думок на тему прочитного в статтях на тему, зроблю. Без посилань, бо пишуть в середньому одне і те ж саме:
* Сильно переживають, що тепер впаде дайверсіті, при цьому, ніяких спроб оцінити вхідну дайверсіті перед вступом і випускну дайверсіті перед випуском нема. Тим більше нема спроб оцінити будь-які інші параметри, наприклад академічну чесність, індивідуальну справедливість, якість навчання, в кінці-кінців. Чи варто це трактувати, як мовчазне визнання, що все інше від affirmative action'а не фонтанує, хіба лише статистика кольорів?
* Пишуть, що тепер, скорше за все, ще більше універів відмовляться від універсальних тестів як одного з критеріїв для вступу. Що печально: бо хоч тестування має мінуси (тому єдиним критерієм воно бути не повинне), але поки це єдиний універсальний і стабільний критерій, викидати його не варто... Скажімо, так: я бачу сценарії, коли університетам стає ще важче докзати неупередженість в кожному конкретному випадку. Як завжди, єдиною процитованою причиною, чому тести -- це погано, залишається постфактумна статистика типу "афроамериканці здають тести в середньому на 100 балів гірше, ніж білі". Не кажучи вже, що з статистичної точки зору такий підхід -- ганьба, могли б побути креативнішими, сказати, що білі в середньоу на XX балів гірше за азіатів здають (впевнений, що це так).
* На тлі загальної реакції "зрада-зрадонька" не видно жодних спроб конструктиву. Ну, там, обговорення "якщо механізму affirmative action" більше не буде, то як ми можемо досягнути своїх благородних ідей іншими способами? (Так само, як ніхто, замість "давайте відмінимо тести, бо XYZ" не ставить питання "як добитися того, аби представники рас XYZ краще здавали тести?") З іншого боку, ясно чого: бо ненасильницькі методи працюють далеко не так добре, як хотілося б. Приклад з життя: випуск середньої (middle) школи в нашому селі. Крім свідоцтв, деякі діти отримують спеціальні нагороди. Ну, там, хто був хорошим спортсменом і учнем одночасно, хто самі "А" отримував, ну і окрема категорія нагород: хто був, одночасно, афроамериканцем, і отримав більше 3.0 GPA. Тобто, середня оцінка "B" ("добре") і вище. Враховуючи, що з мистецтва заробити щось нижче за "A" треба дуже напружитися, а з фізкультури оцінку ставлять за відвідування, угадайте скільки людей отримало цю нагороду, при тому, що всього афроамериканців на випуск чоловік сто? ( відповідь під катом ) Якщо якась кореляція з класом є, то дуже слабка, основна причина: вчитися банально not cool. Отак от. А у нас ще далеко не найгірша публіка і, відповідно, школи в регіоні. Відповідно, по-перше, може, результати універсальних тестів, не дискримінують, а відбивають реальний стан справ? А, по-друге, чому ми вважаємо, що зміни саме на етапі прийому в універ щось глобально поміняють. Якщо наша мета -- вирівняти частку людей з вищою освітою для різних рас, то прекрасна проміжна цифра -- dropout rate. З усіх вступників-афроамериканців більше половини до випуску не досиджує (хіспаніків випускається 11/20, білих -- 2/3, азіатів -- майже 3/4). Якщо ми вважаємо, що не довчаються не з академічних або культурних причин, а з економічних, то програми фінансової допомоги повинні все серйозно поправити, хіба ні?
* Пост-радянським неєвреям, особливо, неаристократичного походження, на таке скаржитися гріх, бо якраз в Совку з affirmative action було все в порядку, лише, переважно, за класовими причинами, ну і, ще євреям задирали вимоги, бо в середньому набагато краще вивчалися.
* Сильно переживають, що тепер впаде дайверсіті, при цьому, ніяких спроб оцінити вхідну дайверсіті перед вступом і випускну дайверсіті перед випуском нема. Тим більше нема спроб оцінити будь-які інші параметри, наприклад академічну чесність, індивідуальну справедливість, якість навчання, в кінці-кінців. Чи варто це трактувати, як мовчазне визнання, що все інше від affirmative action'а не фонтанує, хіба лише статистика кольорів?
* Пишуть, що тепер, скорше за все, ще більше універів відмовляться від універсальних тестів як одного з критеріїв для вступу. Що печально: бо хоч тестування має мінуси (тому єдиним критерієм воно бути не повинне), але поки це єдиний універсальний і стабільний критерій, викидати його не варто... Скажімо, так: я бачу сценарії, коли університетам стає ще важче докзати неупередженість в кожному конкретному випадку. Як завжди, єдиною процитованою причиною, чому тести -- це погано, залишається постфактумна статистика типу "афроамериканці здають тести в середньому на 100 балів гірше, ніж білі". Не кажучи вже, що з статистичної точки зору такий підхід -- ганьба, могли б побути креативнішими, сказати, що білі в середньоу на XX балів гірше за азіатів здають (впевнений, що це так).
* На тлі загальної реакції "зрада-зрадонька" не видно жодних спроб конструктиву. Ну, там, обговорення "якщо механізму affirmative action" більше не буде, то як ми можемо досягнути своїх благородних ідей іншими способами? (Так само, як ніхто, замість "давайте відмінимо тести, бо XYZ" не ставить питання "як добитися того, аби представники рас XYZ краще здавали тести?") З іншого боку, ясно чого: бо ненасильницькі методи працюють далеко не так добре, як хотілося б. Приклад з життя: випуск середньої (middle) школи в нашому селі. Крім свідоцтв, деякі діти отримують спеціальні нагороди. Ну, там, хто був хорошим спортсменом і учнем одночасно, хто самі "А" отримував, ну і окрема категорія нагород: хто був, одночасно, афроамериканцем, і отримав більше 3.0 GPA. Тобто, середня оцінка "B" ("добре") і вище. Враховуючи, що з мистецтва заробити щось нижче за "A" треба дуже напружитися, а з фізкультури оцінку ставлять за відвідування, угадайте скільки людей отримало цю нагороду, при тому, що всього афроамериканців на випуск чоловік сто? ( відповідь під катом ) Якщо якась кореляція з класом є, то дуже слабка, основна причина: вчитися банально not cool. Отак от. А у нас ще далеко не найгірша публіка і, відповідно, школи в регіоні. Відповідно, по-перше, може, результати універсальних тестів, не дискримінують, а відбивають реальний стан справ? А, по-друге, чому ми вважаємо, що зміни саме на етапі прийому в універ щось глобально поміняють. Якщо наша мета -- вирівняти частку людей з вищою освітою для різних рас, то прекрасна проміжна цифра -- dropout rate. З усіх вступників-афроамериканців більше половини до випуску не досиджує (хіспаніків випускається 11/20, білих -- 2/3, азіатів -- майже 3/4). Якщо ми вважаємо, що не довчаються не з академічних або культурних причин, а з економічних, то програми фінансової допомоги повинні все серйозно поправити, хіба ні?
* Пост-радянським неєвреям, особливо, неаристократичного походження, на таке скаржитися гріх, бо якраз в Совку з affirmative action було все в порядку, лише, переважно, за класовими причинами, ну і, ще євреям задирали вимоги, бо в середньому набагато краще вивчалися.
Чого я не знайшов у Ґуґлі
May. 6th, 2023 05:55 pmНе то, щоби я надто довго шукав, але якийсь час потратив. Мені в попередньому пості підкинули ідею, що молодші покоління ефективніше шукають інформацію. Якщо знайдуть, я буду файно вдячний: ми всі вивчимо собі щось нового.
1. У світлі вчорашніх новин, що продуктивність праці в Штатах падає зі страшною силою:
Одна з очевидних перших гіпотез у зв'язку з цим: а де б знайти тренди у розподілі працівників тої чи іншої галузі за типами занять. Зокрема, в айті індустрії, розподіл на менеджерів, продажників, програмістів, і всяких інших. Цікаво, чи праві ми у своїх скаргах про переважну непотрібність зайвих менеджерів. (Особливо product managers & business development folks.)
2. У світлі моїх недавніх роздумів, чи є щось, що нове покоління краще знає:
Я так і не знайшов достатньо хорошої статистики в плані знань і вмінь дітей і підлітків з різних природничих наук.
3. У світлі наших розмов зmprotsenko'м про кримінальність різних регіонів України:
По Україні (та і деінде) цікаво б знайти відсоток людей у кого є судимість, розподіл по регіонах, і хоча би пару часових точок.
1. У світлі вчорашніх новин, що продуктивність праці в Штатах падає зі страшною силою:
Одна з очевидних перших гіпотез у зв'язку з цим: а де б знайти тренди у розподілі працівників тої чи іншої галузі за типами занять. Зокрема, в айті індустрії, розподіл на менеджерів, продажників, програмістів, і всяких інших. Цікаво, чи праві ми у своїх скаргах про переважну непотрібність зайвих менеджерів. (Особливо product managers & business development folks.)
2. У світлі моїх недавніх роздумів, чи є щось, що нове покоління краще знає:
Я так і не знайшов достатньо хорошої статистики в плані знань і вмінь дітей і підлітків з різних природничих наук.
3. У світлі наших розмов з
mprotsenko'м про кримінальність різних регіонів України:По Україні (та і деінде) цікаво б знайти відсоток людей у кого є судимість, розподіл по регіонах, і хоча би пару часових точок.
