мовне, галицьке

[malyj_gorgan]

Чим старшим стаю, тим більше хочеться говорити так, як то сі в нас говорило, як говорила бабця з дзядзьом і решта родини. Географічно -- серце Галичини, трохи на захід від власне Галича, в околицях Стрия, Долини, Калуша... І часом ловлю себе на тому, що мої діти часом не розуміют якихось з тих слів, які з моєї точки зору гет чисто нормальні. Не глибинно-діалектні-реґіональні (нині не кождий буде знав, що таке бамбетль чи блят) а прості, такі, що я певний був, що то знают всі. Тобто, слова, які ТАМ і ТОДІ розуміли всі, навіть якщо то був хтось гет російськомовний чи якась вчителька, яка приїхала до нас з-за Дніпра, і говорила гет чисто літературно, як диктор на телевізорі.
Хоча... то я собі так думаю, що вони поширені, а, може, ні? А ну, товариство, хто тут не чистий галичанин, хіба то не загальновживані слова? (Далі кілька слів, які за останні пару місяців доводилося пояснювати:
дзядзьо, тета, стрийко, шваґро, батяр, безличник
путня, сезорик, файка, філіжанка, тичка, цьвок
трускавки, афини, ярина, сальцесон
бʼюрко, фотель, пʼєц
стрих, спіжарня
штрека
фоса
цуґ

Все знаєте?

Comments

[malyj_gorgan]

Бюро є і українською, в тлумачному словнику є приклади з літератури
Порядок "цугом" -- це один за одним, поодинці або парами. Те ж саме, що "поїздом"
Цуг коней -- упряжка, де кілька кінських пар йде одна за одною.
А цуг ланок -- це ланцюг

Єдина міжрегіональна різниця -- фонетична, западенці частіше кажуть там "ґ". Ну так на сході України "г" замість "ґ" навіть російською -- мало не норма, а вже українською "гудзик" чи "гуля" чи не частіший варіант.

[ukurainajin]

У словнику є, а у вжитку нема 🙄 Себто на позначення столу. У нас тут. Ані бюр/б'юр, ані цугів. До того ж я з дитинства маю досвід не лише харківської, а й черкаської говірки. Ну, не було таких понять у спілкуванні… Хоча від черкаської прабаби (етнічної чешки, до речі) я нахапався багато слів, котрі я ніде вже зараз наживо не чую (швах, пранці, те ж таки «ов-ва!») Ну й також ні від кого не чую тепер черкаську назву віхтик — ганчірочка для посуду та змітання пилу.

[malyj_gorgan]

Так в цьому і сенс літературності. Ми з Байтбастером тут обмінялися запевненнями, що мова повинна бути континуумом з багатством слів і форм. А літературна мова -- якась надмножина над нею. Тому і треба, щоби галичани і буковинці читали і Котляревського, і Гончара, і Жадана, а харківʼяни чи наддніпряни -- Франка і Кобилянську.
"Швах" і "ов-ва" я цілком розумію, хоча на лівому березі Дніпра бував не далі Борисполя, та і в центрі не так щ«б дуже. Пранці точно знаю, що читав (і з контексту розумів, що то щось погане), але оце мусив підглянути в словнику. Дякувати богу, якось мені то слово ніколи не мало шансів попасти в активний вжиток. (Найближче, що було -- це 30+ років тому довелося для якихось офіційних функцій здавати аналіз на реакцію Вассермана, все, що запамʼяталося -- що переді мною в черзі був Арсен Яценюк. Я тоді про нього знав лише тому, що його тато був замдекана істфаку, відома людина, коби знаттє, що то буде такий політик, то треба було заводити звʼязки :))))

[ukurainajin]

«і з контексту розумів, що то щось погане» — «от пранці!» — це як сучасні мати, наскільки я розумію.

[ukurainajin]

«Швах» я дуже люблю і вживаю в значенні «біда, халепа, гімно, щось невдале/невірне». Невірне — це теж у мене з Черкас. Означає погане, невдале, сумнівне.

[malyj_gorgan]

Якщо подумати, я теж вживаю. Принаймні, в активному запасі воно в мене є. Скажімо так, в активному літературному запасі:

Ой, від хати до роботи
Дуже вже неблизький шлях.
Йти туди нема охоти,
Та без грошей -- просто швах.

Щоби пранці не здолали,
Мушу я до праці стать,
Заробляю, правда, мало,
Хоч "ов-ва" кричи, хоч "бл...!"

(Перепрошую, нічого ліпшого експромтом за дві хвилини не видам -- і так на дві хвилини на роботу запізнився :)))

[ukurainajin]

😂

[ukurainajin]

«а харківʼяни чи наддніпряни -- Франка і Кобилянську» — не доходять руки

[malyj_gorgan]

То тоді Прохаська. Дуже гарна мова