Малий Ґорґан

Ми всі про себе високої думки, хто в чому. Переважно -- занадто доброї. Ну, знаєте, як ото у всякій діяльності 20% людей роблять 80% роботи, але при цьому 80% вважають, що вони в ці 20% входять.
Поклавши руку на серце, я в душі не настільки високої думки про себе, як намагаюся виглядати на публіку, впевненість -- риса, до певної міри, набута. Але в одному я і іншим розповідаю, і сам собі думаю, що чогось таки вартий -- у володінні рідною мовою. Оце побачив на українському БіБіСі тест, наскільки ми знаємо рідну мову, і, принаймні, на рівні цього тесту, лише підтвердив власну високу думку про самого себе :)))

P.S. Ще би десь скромності навчитися. Це у мене в списку планів на другі півстоліття життя.
P.P.S. Попередні версії, на всякий випадок, проходити не буду. Ці тести -- штука настільки випадкова, що, якщо раз пощастило, на тому варто заспокоїтися і не вимахуватися :)

Дякую всім, хто вчора відгукнувся на допис про галицьку мову. Цікаво, що люди мають тенденцію переоцінювати частку полонізмів, їх там не так багато. Ось:

Частина наведених слів -- чисто літературні, максимум, з легким фонетичним відхиленням:
цуґ/цуг -- ряд (коней, возів, людей). Вираз "ходити цуґом" мені траплявся у цілком східняцьких письменників
тичка -- тонка жердина. Фасолю, коли проросте, треба тичити. (От що діалектне -- то "ворина", але то грубша жердина)
стрийко -- від стрий, слово ще давнословʼянське, татів брат (мамин брат -- вуйко)
бʼюрко-- від бюро, письмовий стіл, не полонізм ніяким боком. І російською теж бюро
шваґро -- те саме, що швагер, брат мами або чоловік сестри
філіжанка -- горнятко. Лише вишукане: з горнятка пʼют воду чи чай, а з філіжанки -- каву. Найліпше -- з маківником або пляцком з оріхами.
сальцесон -- їжа така, просто, не всі знають (і далеко не всі люблять)

цьвок -- теж просто фонетичний діалектизм, те ж саме, що "цвях". На Буковині/півдні Поділля буде "цвик"^*

Два слова -- літературні, але на заході розширені значення:
ярина -- теж літературне, лише літературне значення -- "ранні сходи ярових культур", а у нас -- всяка городина
бамбетль, бамбетель -- я думав, теж літературне, в значенні розкладне ліжко або ліжко-скриня, а діалектне -- лише значення "сидіння в кінці автобуса"

Слова, які є Тлумачному Словнику, хоч і зазначені як діалектні, але хто читав Франка/Коцюбинського/Хоткевича і купу інших західніших письменників, мав би бачити:
тета - тітка (як не зрозуміти, що тета=тьотя?)
фотель -- мʼяке крісло
стрих -- горище (чути ж, що близько до стріхи. Нічо, на Буковині на стрих кажуть "під")
спіжарня, спіжарка -- ну, нехай буде "кладовка"
файка -- люлька (eng: pipe)
безличник -- безсоромник (семантично ж ясно: без-лиця, one who lost his face)
штрека -- залізниця. Не вся організація, а власне рейки/шпали. У нас в селі було два магазини: кооператива за школою і ще один магазин для колійовиків, туда найліпше було вздовж штреки йти
фоса -- рів (а на Буковині -- шанець)
путня -- відро, не лише в Галичині, по всьому Заходу (у нас, що цікаво, так казали переважно на відро з помиями)

Залишається всього кілька слів:
Діалектизми польського походження:
трускавки -- полуниці
пʼєц -- піч
дзядзьо -- дідусь, польською dziadek

І чисто наші, просто, регіональні слова, взгалі не полонізми:
афини - чорниці, з дрібними варіаціями -- по всіх Карпатах, Прикарпаттю, Закарпаттю, навіть, місцями, Волині. Слово "чорниці" -- щось чуже і телевізійне, я досі часом так на ожину кажу (бо blackberry), коли хочу сказати літературно, а не як у нас -- драпаки.
батяр -- хуліган. Не лише у Львові, по всій Галичині
сезорик -- складаний ніж, але слововжиток вужчий, Стрийщина-Самбірщина-Долинщина. Думаю, це як харківський "тремпель"



^* Хз, шо то за мелодія, на неї купу попсофігні співают. Стандартний квадрат: C-Am-Dm-G
Корова зʼїла плоскогубці,
Телє вдавилося клевцем,
А свині зʼїли кільо цвиків,
І полягали всі мерцем