malyj_gorgan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
malyj_gorgan) wrote2024-01-31 05:26 pm
malyj_gorgan) wrote2024-01-31 05:26 pm
Entry tags:
різне
1. Виглядає, що з наступного понеділка знову на роботу. Після Амазону воно, звичайно, не гроші... але зате команда, ніби, хороша, можна працювати з дому, а якщо не з дому, то хвилин 35 їхати, цілком менеджбл.
1а. Так у мене і не склалося отримати допомогу з безробіття. Якось там все дуже складно: все заповниш, а вони кажуть, що у них "залишилися питання", треба призначити апоінтмент, вони подзвонять. Прочекав два тижні до апоінтменту, вчора зранку телефон дренькнув і все.... а віддзвонити –– ніфіга неможливо. І що з тим всім робити далі, зовсім неясно. Ну мені ок, я без роботи просидів рівно місяць, а як люди, яким без того реально ніяк?
2. Прийняв участь в локальному політичному житті -- на виході з магазину дав себе спіймати чуваку, який збирав підписи на всякі політичні рухи. Підписав пару ініціатив. Одна -- локальна для нашого графства, щоби звільнити нашу пані прокурора Памелу Прайс. Друга –– посилення криміналізації фентанилу, включно з класифікацією зберігання як злочину, а не дрібного хуліганства, ну і, заодно, усунення порогу в $950, нижче якого крадіжка –– не кримінальний злочин. Побачимо, що з того вийде. Там у чувака, який збирав підписи, була ще третя ініціатива, щоби додати курс з персональних фінансів до обовʼязкового для закінчення школи. Не став підписувати: з того, що я бачу, нічого хорошого вони тут дітей не навчать, лише поганого, ну і охоту вчитися далі відібʼють.
3. До речі, про школи. Чим більше знаю взнаю про тутешню школу зсередини, тим менше звинувачую публіку типу колумбайнівських шутерів. При цьому я не звинувачую вчителів прямо, скорше, саму систему, націлену на те, щоби максимально утримувати всередині школи навіть придурків. В умовах наших країв –– диспропорційно націлену на те, щоби утримувати в школі в першу чергу придурків, бо всі інші і самі туди ходитимуть. В інших місцевостях/демографіях, ухил може бути в інший бік, але загальна проблемність + антиінтелектуалізм ті самі. Мені якось на Кворі попадалося співзвучне. Якщо ви Квору часом читаєте, раджу пошукати серію "What is wrong with American high schools?" Озвучена у верхній статті проблематика майнорітіз у нас працює в інший бік, але поза тим все те ж саме. Основний обмін думками на тему у них був шість років тому, та і судячи за тим самим Колумбайном (і кожним першим іншим виступом на цю тему в кіно чи літературі останніх десятиліть) це не недавнє явище. Як хтось прекрасно висловився на Кворі в коментах: "High school is a hormone driven cesspool of lost people."
Це колись/у нас все було інакше? Чи це мені в дитинстві так пощастило зі школою? Чи це мені пощастило особисто не бути легкою мішенню? Чи все було не краще, просто, памʼять витіснила погане? (Хоча це вже навряд -- погане про систему і всяке навколоідеологічне нікуди не витіснилося, досі на місці.) Повний набір расизмів і нетерпимостей, замішаний на зневазі до навчання. Як з цим боротися?..
4. А з України новини такі, що писати про них зовсім не хочеться. Земляки, хто на місці і з тим всім бореться, і на фронті, і в тилу, ви всі герої, наша дрібна допомога -- дрібничка. Але хай цю дрібничку, але ми продовжимо слати.
1а. Так у мене і не склалося отримати допомогу з безробіття. Якось там все дуже складно: все заповниш, а вони кажуть, що у них "залишилися питання", треба призначити апоінтмент, вони подзвонять. Прочекав два тижні до апоінтменту, вчора зранку телефон дренькнув і все.... а віддзвонити –– ніфіга неможливо. І що з тим всім робити далі, зовсім неясно. Ну мені ок, я без роботи просидів рівно місяць, а як люди, яким без того реально ніяк?
2. Прийняв участь в локальному політичному житті -- на виході з магазину дав себе спіймати чуваку, який збирав підписи на всякі політичні рухи. Підписав пару ініціатив. Одна -- локальна для нашого графства, щоби звільнити нашу пані прокурора Памелу Прайс. Друга –– посилення криміналізації фентанилу, включно з класифікацією зберігання як злочину, а не дрібного хуліганства, ну і, заодно, усунення порогу в $950, нижче якого крадіжка –– не кримінальний злочин. Побачимо, що з того вийде. Там у чувака, який збирав підписи, була ще третя ініціатива, щоби додати курс з персональних фінансів до обовʼязкового для закінчення школи. Не став підписувати: з того, що я бачу, нічого хорошого вони тут дітей не навчать, лише поганого, ну і охоту вчитися далі відібʼють.
3. До речі, про школи. Чим більше знаю взнаю про тутешню школу зсередини, тим менше звинувачую публіку типу колумбайнівських шутерів. При цьому я не звинувачую вчителів прямо, скорше, саму систему, націлену на те, щоби максимально утримувати всередині школи навіть придурків. В умовах наших країв –– диспропорційно націлену на те, щоби утримувати в школі в першу чергу придурків, бо всі інші і самі туди ходитимуть. В інших місцевостях/демографіях, ухил може бути в інший бік, але загальна проблемність + антиінтелектуалізм ті самі. Мені якось на Кворі попадалося співзвучне. Якщо ви Квору часом читаєте, раджу пошукати серію "What is wrong with American high schools?" Озвучена у верхній статті проблематика майнорітіз у нас працює в інший бік, але поза тим все те ж саме. Основний обмін думками на тему у них був шість років тому, та і судячи за тим самим Колумбайном (і кожним першим іншим виступом на цю тему в кіно чи літературі останніх десятиліть) це не недавнє явище. Як хтось прекрасно висловився на Кворі в коментах: "High school is a hormone driven cesspool of lost people."
Це колись/у нас все було інакше? Чи це мені в дитинстві так пощастило зі школою? Чи це мені пощастило особисто не бути легкою мішенню? Чи все було не краще, просто, памʼять витіснила погане? (Хоча це вже навряд -- погане про систему і всяке навколоідеологічне нікуди не витіснилося, досі на місці.) Повний набір расизмів і нетерпимостей, замішаний на зневазі до навчання. Як з цим боротися?..
4. А з України новини такі, що писати про них зовсім не хочеться. Земляки, хто на місці і з тим всім бореться, і на фронті, і в тилу, ви всі герої, наша дрібна допомога -- дрібничка. Але хай цю дрібничку, але ми продовжимо слати.
no subject
Те, що їх треба розділяти - це 100%. Для того я і наполягаю на важливості термінології - бо якщо нема понятійного апарату, то бачити і тим більш розрізняти явища в нас не вийде. (Мова - це мапа світу.)
А що до важливості системних -измів - то я можу зрозуміти тих людей, які вважають їх неважливими, якщо вони консистентні в підході (якщо б вони хоча б намагаються застосовувати одні і ті ж самі критерії як до інших, так і до власної групи).
Having said that, я повторюсь, що випадки поганої поведінки з боку українців я навожу не для того, щоб сказати, що "обоє рябоє", ні, я як раз вважаю навпаки - що російські системні утиски навіть до війни були гіршими (саме в силу системності).
Ці погані випадки я наводжу виключно як ілюстрацію статистичного (і психологичного) феномену: "-істів і -фобів дуже мало, але зіткнення з ними неминуче, бо, сцк, статистика". Саме розуміння цього феномену утримує мене від нарративів зразку "українці теж погані" (а то і гірших, на яких теоретично в мене є право, якщо я буду обмежуватися тільки lived experience). Бо те, що для тебе історії з інетику, то для мене особистий досвід моїх друзів, моєї родини, та що гріха таїти - іноді і безпосередньо мій.
Але тут я бачу іншу проблему: радити комусь брати цій "статистичний" прийом на озброєння - це ризикувати образити людину, знецінити вже її lived experience. Не кажучи вже про те, що не в усіх на це є ресурс - знання математики, вміння (і емоційни сили) абстрагуватися і теде, і тепе...
Що тут робити - я не знаю.
no subject
Дуже правильно. Тому радити ґрунтувати поведінку на статистиці -- неправильно. Статистику можна враховувати для встановлення якихось загальних правил (законів там), а поведінку особисту -– ні, ніколи. Максимум, можна пояснювати (і навіть тимчасово виправдовувати, з урахуванням того, що, як, і навіщо ми виправдовуємо) особистим досвідом, але не більше.
Не можна розказувати комусь "ти маєш менше прав, бо твоє прізвище закінчується на X, або твоя шкіра кольору Y", незалежно від того, чи X=-ов чи -ко; чи Y=білий чи чорний, хоча можна дати тимчасову скидку на емоційну упередженість людини, у якої вбили друга на фронті (якщо мова про Х) чи зацькували куклукскланівці (якщо мова про Y) Можна придумати менш драматичних прикладів, думаю, ти розумієш, про що я.
no subject
Бо досвід - тому і особистий, що торкається нашої особи (чи нашої групи хоча б), з особистим досвідом інших ми не знайомі, максимум, нам доступні з нього уривки.
І тому цей прийом нас легко доведе до подвійних стандартів, тупо в силу дисбалансу доступної інформації. (Навіть якщо в нас наміри найкращі.)
(Приклади серед українців і внутрі-українських проблем навіть наводити ліньки - мільйон їх. Залишу це як самостійну справу для бажаючих. Тема твору: "нормальна, але задовбана життям людина не знає нюансів чужого особистого досвіду". :) )
no subject
Прикладів не треба, ми з тобою вже одне одному всі приклади навели :) Я ж пару разів уточнював, що це дуже вузьке "виправдовувати" –– не виправдання явища/дій, а характеристика морального обличчя особи.
Нехай мова йде про кримінальний злочин. Злочин є злочином, незалежно від особистого досвіду злочинця, за нього треба карати. Але якщо злочинець робив, що робив, не зі зла, а через незнання або перекривлене сприйняття реальності внаслідок непростого особистого досвіду, то це може (а) впливати на вибір покарання і, основне для мене, (б) впливати на наше ставлення до особи злочинця під час і після відбуття покарання. В питаннях адміністративних правопорушень або просто якихось вчинків, які ми вважаємо за потрібне засуджувати, все те ж саме, хай і без надмірного екстриму.
> ...людина не знає нюансів чужого особистого досвіду...
Правильно, не знає і не повинна знати, навіть без задовбаності життям. Людина може захотіти взнати про чужий особистий досвід, якщо ця людина сама хоче комусь вибачити якийсь проступок, центрове слово "сама", вимагати від людини такого не можна.
no subject
Цікаве питання - як завжди цю лінійку я прикладаю до себе і власної групи. Ось є в Україні питання адміністративне, мовне. Є зросійщені російськомовні українці, яким всю дорогу було все норм - і вони не думали, що їх "норм" відбувався за рахунок утиску і примусу україномовних.
Але на досвід україномовних вони не дивляться - тому що нема ані часу, ані сил, ані бажання - і як результат, нічого не змінюють, аж поки вони не отримають пильним мішком по маковці. А отримавши - починають волати про "усчємленіє". Але при тому все ж ситуація змінюється на краще в цілому. Але при тому отримуємо перегиби. Ось такий ось парадокс.
І тут питання - чи можемо ми вимагати від "усчємленних" звертати увагу на досвід людей, які живуть навколо них? (А навіть сама насмішка типу "усчємленіє" - це вже хоч м'яке, але цькування в їх бік.) Якщо можна - то не працює ідея. Якщо не можна - то треба кидати все і йти боротися з насильницькою українізацією, булінгом і шеймінгом (і одразу перед очима встає образ Траволти на Щекавиці :) ).
Скажи, непроста ситуація? І вимагати погано, і не вимагати - теж фігня виходить. Не працює ця ідея як максима, схоже.
no subject
Та тут парадокс на парадоскі сидить і парадоксом поганяє. Я абсолютно згоден, що все складно, і без перегибів не буває.
no subject
Ооооо! А ось тут ти як раз (підозрюю, ненавмисно) з розбігу застрибнув в кролячу нору саме системних проблем.
Чи можна згідно закону розповідати людям расистську хуйню і чи може ДЕРЖАВА за це карати?
(drum roll...)
Розповідати можна, карати (через державу) не можна! Перша поправка, сцк! Вона захищає як і білих гопників (pun intended!) з "jews will not replace us/there were positive moments in slavery" (і це ще найкраще з їх риторики), так і чорну гопоту з твого прикладу. Насварити вербально (навіть непропорційно) можна, на особистому рівні бойкотувати (навіть непропорційно) можна, а ось карати через державу - ні.
І тут нас чекає ще одна проблема: що на відміну від гопоти, адекватні люди не дуже часто задають собі питання "а хулі ти мені зробиш?" (і дарма!), а гопота як раз відсутність реального покарання (а не "з вчителем поговорили") відчуває чудово!
Так, раніше інтелігентним білим людям жилося простіше - закон до чорних (хоч гопників, хоч не гопників) застосовувався вибірково, якщо хтось починав вийобуватися, його можна було безкарно відпиздити чи навіть вбити. А сьогодні в нас прогрес - чорний гопник став такою ж людиною, що і білий, з такими ж правами перед законом.
І тут в нас є вибір - міняти закон/судові прецеденти чи жити далі з от цією хуйнею.
no subject
Навмисно, навмисно. Державне покарання -– не єдина альтернатива особистому вибору, поняття етикету, вихованості, репутації і т. п. –– вони всі посередині між моїм особистим вибором і кримінальним та адміністративним кодексами.
Все, що я написав, що расистську хуйню людям розповідати однаково можна (за буквою закону) чи однаково не можна (за писаними або неписаними правилами суспільства) як білому, так і чорному гопнику. В ідеалі –– однаково, а в реалі я бачу надто багато порушень цеї симетрії.
no subject
...відсутні у гопників, тому в спілкуванні гопників і цивілів завжди буде асиметрія. Цивіл тремтить, коли його вчитель відругає - бо виховання, етікет та репутація, а гопнику пофіг. Тупо тому що він гопник.
А це як раз питання вишеописаного статистичного феномену - бачимо ми в першу чергу те, що нас особисто торкається. А те що не торкається - не бачимо, чи бачимо і ігноруємо, бо це не зі мною.
Це я не до того кажу, що не треба гопників ставити в стойло - це просто спостереження саме за феноменом.
no subject
Во. Тому гопник є гопником, незалежно від кольору шкіри чи вибору мову. Еxactly my point
> ...бачимо ми в першу чергу те, що нас особисто торкається...
Цей феномен є, але мій поінт в тому, що його не можна використовувати для тверджень типи "ти не Х, тому твої спостереження, наче Х не , недійсні" Треба лише правильно робити порівняння. Пару коментів тому я вже писав про українські реалії -- не будучи ні євреєм, ні молдаваном, ні ромом, ні виходцем з села, ні російськомовним, ні носієм видимих фізичних чи психічних вад, я спостерігав достатньо проявів ксенофобії до деяких з цих груп, а до деяких –– не спостерігав, або спостерігав менше, з чого можна робити певні висновки.
Або, он, тут: я і мої діти спілкувалися з представниками расово–етнічних груп 1-6, але расистьського харасменту зазнавали лише від преставників груп 2 і 4. Теж є що порівнювати.
no subject
Повністю згоден. Заперечувати спостереження - це фігня, bad form. Однозначно засуджую такий ігнор і знецінювання.
Складніше, коли від спостережень люди переходять до висновків. Знову прикладаю лінійку до себе - якщо я буду робити висновки на базі особистих спостережень, ігноруючи історичний контекст, географію, часові рамки, особистий досвід інших людей, репрезентативність виборки знайомих людей (і теде, і тепе), то в мене вийде щось на кшталт:
"російськомовні українці мене і родину в побуті не утискали, а україномовні - утискали, траплялося, неодноразово, робимо певні висновки..." (фігня ж, даром, що тут все правда - просто пропущена важлива частина контексту і особистого досвіду тих самих українців)...
With that in mind, можливо має сенс перейти від "не примушувати цікавитися досвідом" до "для авторитетних узагальнень та висновків треба знати контекст, який включає в себе як - грубо кажучи - локальні та глобальні контекст та статистику, так і особистий (груповий?) досвід учасників..."?
no subject
В останньому реченні, включення чужого контексту та особистої чи групової статистики –– це трохи слизька тема, але на рівні "не робити авторитетних узагальнень" я теж згоден
То про що ми сперечаємося? Чи це у нас так багатослівно виходить погодитися? :)