мовне, галицьке

[malyj_gorgan]

Чим старшим стаю, тим більше хочеться говорити так, як то сі в нас говорило, як говорила бабця з дзядзьом і решта родини. Географічно -- серце Галичини, трохи на захід від власне Галича, в околицях Стрия, Долини, Калуша... І часом ловлю себе на тому, що мої діти часом не розуміют якихось з тих слів, які з моєї точки зору гет чисто нормальні. Не глибинно-діалектні-реґіональні (нині не кождий буде знав, що таке бамбетль чи блят) а прості, такі, що я певний був, що то знают всі. Тобто, слова, які ТАМ і ТОДІ розуміли всі, навіть якщо то був хтось гет російськомовний чи якась вчителька, яка приїхала до нас з-за Дніпра, і говорила гет чисто літературно, як диктор на телевізорі.
Хоча... то я собі так думаю, що вони поширені, а, може, ні? А ну, товариство, хто тут не чистий галичанин, хіба то не загальновживані слова? (Далі кілька слів, які за останні пару місяців доводилося пояснювати:
дзядзьо, тета, стрийко, шваґро, батяр, безличник
путня, сезорик, файка, філіжанка, тичка, цьвок
трускавки, афини, ярина, сальцесон
бʼюрко, фотель, пʼєц
стрих, спіжарня
штрека
фоса
цуґ

Все знаєте?

Comments

[bytebuster]

Ну я. Народився у Києві, сам говорю гет чисто літературно, як диктор на телевізорі. Окрім, звісно, випадків, коли використовую суржикове слово, яке у ситуації вважаю більш доречним.

З наведених слів знаю ледь половину. Ретроспективно можу сказати, що з дитинства з цих слів знав лише стрийко, швагро і сальцісон (через 'і').

Але так і має бути. Мова є континуум мов навіть не регіону, а кожної окремої особи. Таке собі тензорне поле. Багатовимірне. Вимірів стільки, скільки існує grammatical units (думок). Звісно, тензори там дуже sparse і більшість полів — нулі, але на відстанях помітна різниця накопичується.

Якщо це не так, вилазить москвоєзик або французька або путунхуа, де приходить чиновник і примусово уніфікує.

[malyj_gorgan]

Все правильно, мова -- континуум, і уніфікація а-ля-рюс (яку у нас дуже любляті всякі міносвітчики) -- зло. Я там написав окремий допис з поясненнями, цікаво, що купа слів _в принципі_ повинна би бути зрозуміла далеко за межами регіону, те саме бʼюрко -- є ж слово бюро! І майже всі, крім чітко регіональних сезорика з батяром і досить вузькодіалектних фоси, безличника і дздядзя, мали би людині зустрічатися, якщо читаєш не лише пєчатний орґан центральново комітєта капеесес, а хоч класику (Франко/Коцюбинський/Хоткевич/Федьковий/Маковей), хоч сучасних письменників з наших країв (найбільше люблю Прохаська за то, що він пише _моєю_ мовою).