мовне, галицьке

[malyj_gorgan]

Чим старшим стаю, тим більше хочеться говорити так, як то сі в нас говорило, як говорила бабця з дзядзьом і решта родини. Географічно -- серце Галичини, трохи на захід від власне Галича, в околицях Стрия, Долини, Калуша... І часом ловлю себе на тому, що мої діти часом не розуміют якихось з тих слів, які з моєї точки зору гет чисто нормальні. Не глибинно-діалектні-реґіональні (нині не кождий буде знав, що таке бамбетль чи блят) а прості, такі, що я певний був, що то знают всі. Тобто, слова, які ТАМ і ТОДІ розуміли всі, навіть якщо то був хтось гет російськомовний чи якась вчителька, яка приїхала до нас з-за Дніпра, і говорила гет чисто літературно, як диктор на телевізорі.
Хоча... то я собі так думаю, що вони поширені, а, може, ні? А ну, товариство, хто тут не чистий галичанин, хіба то не загальновживані слова? (Далі кілька слів, які за останні пару місяців доводилося пояснювати:
дзядзьо, тета, стрийко, шваґро, батяр, безличник
путня, сезорик, файка, філіжанка, тичка, цьвок
трускавки, афини, ярина, сальцесон
бʼюрко, фотель, пʼєц
стрих, спіжарня
штрека
фоса
цуґ

Все знаєте?

Comments

[pani_stosia]

Ну я якісь слова не знаю, бо, скоріше за все, воно мені не надобилось/при мені не вживалось. Замість тети цьоця, п'єц знаю, але знаю його як польське і з приказки, як якась родичка приїхала з Польщі, де почула щось трохи і зайшовши до хати, спитала "хто то на п'єцу лезиць?", що стало сімейним анекдотом на роки(теж ознака місця, село, люди жили на місці поколіннями, спробуй щось зроби чи ляпни, прилипне і до тебе, і дітям-онукам залишиться).