Ось за це їх і не люблять: diversity at its worst

[malyj_gorgan]

На цей раз про культурні преференції "ліваків". Перепрошую за вибір слова, яким зловживають не менше, ніж "фашистом"; якщо точніше, то про стереотипних сан францисканців і співчуваючих, котрі про регуляції і бюрократію, любов до сексуальних збочень, режими максимального сприяння бездомним, наркоманам і магазинним/машинним злодіям. Ну і, звичайно, расово-культурну політику, побудованої на класово- і расово-правильному розумінні нинішніх політичних кон'юнктур. Здавалося б, давно пішли в минуле часи, коли на ґрунті антив'єтнамського сентименту чи кремлівської пропаганди тут найбільше любили савєцьку расію і її сателітів. Але чи то по старій пам'яті, чи то вони ближчі до свого карикатурного образу, нцж хотілося би вірити, але ... Та що я буду узагальнювати, long story short, Сан Франциська опера не придумала нічого кращого для того, щоби вікрити новий сезон, як "Євгеній Онєґін". Ні, не той, котрий "Євген був парубок моторний", а той жупел рюзькеміра Пушкін з "божезцаряхрані". Ну і на афіші -- чувак з пістолєтом, шоби не було причин сумніватися, яку саме руську культуру вони просувають.

Нє, я все розумію, сам бідкався не раз, що cancel culture заходить геть задалеко... Але що робити, коли у нас є група (вони ну дуже люблять group identity) людей, самопроголошених прогресивістів, які, з одного боку дуже люблять в цю кенсел калчер погратися, роблячи вигляд, що вони такі всі з себе справедливі і прогресивні, а з другого, у них всі тварини рівні, але деякі чи то недостатньо рівні, чи недотатньо тварини? З одного боку, то у них біда, бо школа названа іменем людини, яка мала сміливість бути білою в часи рабства, то бо показують кіно про американський Південь, не попередивши слухачів, що товсьонеправда, бо там хтось з конфередатів виглядає симпатично і т. п.. А з другого ця група ок, коли центральною подією року у їх "високій" культурі стає один з найвідоміших і найхарактерніших артефактів імперії, котра мало що не з моменту створення всіма аспектами свого існуванням заперечувала основні нині декларовані цінності нашої групи прогресивістів, так, більше того, прямо зараз веде агресивну завойовницьку війну, нехтуючи усіма правилами і принципами цивілізованого світу? Моя бритва Хенлона затупилася ще на комуністичній символіці і BLM vs ALM, зараз уже більш імовірною починає виглядати картина світу, де активісти санфранциського лівацтва, справді, плювати хотіли на декларовані ними ж принципи, а тупо відпрацьовують замовлення (не скажу чиє) на руйнацію головних надбань західної культури.

Але, так чи інакше, хто би там винен не був, нагадую: Сан Франциську оперу треба валити. А представників санфранциськоліберальної публіки, які починають розмови про історичну справедливість того чи іншого починання на кшталт необхідності правок шкільних програм і медійних продуктів або підтасування набору на якісь професії чи посади до заданих демографічних шаблонів, можна сміло перебивати і сумніватися в щирості їх переконань: якщо вони не погоджуються для початку зарубати онєґіна на роки наперед, значить гріш ціна тим ідеям. Бо історична несправедливість, це, звичайно, погано, але історія була давно, а якісь речі стаються оце прямо зараз.

(останній абзац поправив, щоби не було надмірного узагальнення)

Comments

[mprotsenko]

Я вже 10 років розповідаю, що лівим треба було замість сміятися з "чайнопартійців", а вчитися у них.

Поки маюсь тут безсонням - народилася ще важлива думка. Одна з ключових характеристик чайнопартійців, трампістів та інших - це здатність укладати тактичні союзи з неприємними людьми, фактично іноді навіть наступаючи на горло власним ідеалам.

Сімейні цінності? Фіскальна відповідальність? Трамп паплюжить їх нафіг? нічого, окей, "йой, най буде, хай тільки допоможе аборти заборонити". І Трамп тут тільки верхівка айсберга - інших прикладів вистачає, навіть ось той наш каліфорнійський ворюга, якого обрали, коли він під слідством був.




Може, є сенс listen to your own advice? та замість образ та провокацій неприємних типів - шукати де можна співпрацювати? хай навіть транзакційно - я не кажу, що треба взяти на прапор практики та ідеології, які rubs you the wrong way - але ж чисто тактично можна і змінити ступень реакції?

Ось з банального, на поверхні - на Фольсомі що року тільки на вході збирають більше $300К пожертв, а ще всякі spanking booths та інші активності... Що це, нам не треба? І я не кажу навіть про зайвий шанс raise awareness що до війни та інших проблем...

[malyj_gorgan]

Не змішуй, принаймні, в цьому контексті, я закликав брати приклад саме з чайнопартійців, алене трампістів. Перші грамотно утилізували демократичні механізми, особливо низові, для досягнення цілей, базованих на їх "цінностях", якими б ті не були. В цьому з них і треба брати приклад. А другі похєрили саму ідею цінностей і вдарилися в прямий вождізм. Те, що багато "чайників" потім пішли в трампісти -- прискорбний факт, але висновків про чайнопартійність з цього факту робити не варто, бо в трампісти пішло і купа пролегарів демократів.

> ... шукати де можна співпрацювати.
Ну так на рівні голосування я і співпрацюю. Рівень же образ і провокацій неприємних типів, який генерую я, не перевищує рівень образ і провокацій, який генерують неприємні типи. Так і живемо: з одного боку наїзди, а з другого співпраця ;)

[mprotsenko]

1) Tea Party та Трамп були разом з самого початку - Обама не американець, ось це все.

2) не Трампом єдиним - там вистачає інших мерзотників, на кшталт Пакстона.

3) а що не так з низовою організацією? як раз демократи показали просто нереальну організацію в умовах, наприклад, коли в штаті зачиняють 180 ділянок з 185 чи тупо арештовують людей, які везуть виборців на реєстрацію - республіканці ніколи не грали в таких умовах.

[malyj_gorgan]

> ... Обама не американець, ось це все...
Це так, але це не все

> ... а що не так з низовою організацією?
Я про це писав колись давніше: вони зуміли тунелювати масове громадське незадоволення в потужний grassroots політичний рух, який вдало, багато в чому незалежно від республіканського мейнстріму (на момент 2009-2010) зумів завоювати популярність у бази, не викликавши достатньоИ антипопулярності у опонентів. За останні пару декад масове громадянське незадоволення серед потенційних демократів було двічі, Ок'юпай в 2011 і БЛМ в 2020. З першого вийшов повний політичний пшик: ок'юпайці ан мас потусували і розійшлися. В 2020-му було інакше, там розмах був... але він практично не створив нових демократичних сил, лише трохи поляризував існуючі. Причому, поляризація була така, що противників породила чи не більше, ніж прихильників. Тепер я боюся (дуже сподвваюся, що марно боюся, що все буде краще) того, що на листопадових виборах остаточні ефекти 2020-го у демократів спадуть ще нижче, і будемо мати черговий 2010 аll over again.

Про власне цінності

[mprotsenko]

Не тунелювати, а створити та розмудохати - вони виїхали на штучно створеної ненавісті до Обамакер (та Обами особисто), хоча об'єктивно Обамакер як раз був корисним для республиканських мас. ("Відмінить цій клятий Обамакер, але не чіпайте мій ACA" - це не стьоб, а реальні заяви.)


А так, да - я згоден, grassroots рух це класно - але ти ж сам проти нього де-факто виступаєш, коли лошиш ту ж саму Александру-Оказію, яка продемонструвала реальне вміння його організовувати. Здавалось би - її треба підтримувати і тиражувати її досвід, а в реалі - маємо те що маємо.



- Давайте, створюйте grassroots рух
- Ось, почали, вже непоганий результат, декілька міст в конгресі, цілком порівняно з початком чайного руху
- НІ, НЕ ТАК!




Тут на всяк випадок треба нагадати мій пойнт - для створення такого руху необхідні тактичні союзи (на усіх рівнях, починаючи з fundraising та освітлення в медіа, включно з соціальними) з people who rub you the wrong way, починаючи з тих же БЛМ. Як в тебе особисто з цим? Я питаю не для того, щоб залошити - може, я щось пропустив, і якщо так - я готовий наздоганяти та вчитися.

[malyj_gorgan]

> НІ, НЕ ТАК!
Майже. На 1/3 так, лише на 2/3 не так:
1/3: Що перемогла і має низову підтримку -- молодець, ґут
2/3: Але це перемога її як яскравого кандидата, а не нового політичного руху з десятками кандидатів. Щось вона потім з Омарихою і ще двома молодини конгресинями утворювала, але це постфактум фракція, а не ґрасрут партія.
3/3: І це все досить ортогонально широким рухам ліберальних мас (Ок'юпай і БЛМ), де був масштаб на вулиці, але не в політроботі

[mprotsenko]

І ще про низову організацію - вона не обмежується голосуванням. Вона включає в себе матеріальну та волонтерську підтримку - навіть не дуже неприємних груп та кандидатів. Вона включає в себе публічну підтримку - навіть не дуже неприємних груп та кандидатів. (І тут те, що "вони перші почали обзиватися" - це окреме питання від "треба робити як Tea party".)

Тобто реально, якщо ти кажеш, що треба робити як Tea Party - то треба не наїжджати, наприклад, на АОК. Треба давати їй гроші і розповідати про її позитивні якості - як мінімум тому, що в плані екологічних та корупційних питань наші (твої теж) інтереси збігаються.

І тут я бачу розбіжності між тим, що ти кажеш, і тим, що ти робиш. (Може, звісно, я чогось не знаю та помиляюсь - цього я не виключаю.)

[malyj_gorgan]

> ... тут я бачу розбіжності між тим, що ти кажеш, і тим, що ти робиш ...
Дуже просто: я не приймаю активної участі в американському політичному житті, і не претендую. У мене opinion колонка диванного "спеціаліста" з коментарями на спостережені мною політичні і неполітичні теми, базованими на моїй картині світу (картині, яку я егоїстично вважаю хай ще не бездоганною, але точно кращою за інші, але це таємниця). Тому які розбіжності? Ні в ок'юпайну партії вступати не збираюся, зберігаючи право на свою думку про одних і про других. Але, повторюся, якщо з якихось моїх слів колись здавалося, ніби я претендую на участь в політичному процесі в Штатах, це так здавалося, не претендую. (Але категорично не згоден з тим, що мої думки на американські теми, подані в тому форматі, в якому я їх подаю, треба обмежувати чи редагувати в угоду кон'юнктурним моментам. Можливо, саме тому і відчуваю антипатію до певних прогресивістських рухів, настроїв і типів, бо, не дивлячись на показну впевненість щодо анонімності і непублічності, відчуваю імовірність, що їх представники імовірніше захочуть мені нашкодити, ніж представники певних ультрконсервативних рухів і типів, не дивлячись на мою категоричну незгоду з їх позиціями по довкіллю, абортам, трампам, американству і т. д.)
Якщо інші дописувачі, яких ти читаєш, умудряються писати лише на теми, в яких вони матеріально задіяні, то великий їм респект, я до цього рівня не дотягую.

[mprotsenko]

Я вважаю, що якщо хтось каже, що комусь щось треба робити - то він готовий і сам працювати над цим питанням хоча б на дві копійки. І сам намагаюсь так робити, ага.



А ось над чим треба подумати - так це над тим, що республіканці ВЖЕ виступають за припинення допомоги Україні. Вони ВЖЕ блокували допомогу Україні. Це не питання опери - це питання постачання зброї, макрофінансової допомоги, тощо. І цей ризик НЕ теоретичний - це ВЖЕ було.

[malyj_gorgan]

> ... якщо хтось каже, що комусь щось треба робити - то він готовий і сам працювати над цим питанням хоча б на дві копійки
Тут я, каюся, не дотягую до такого рівня заангажованості. Я он про Брекзіт писав колись, навіть не живучи в UK.

> ... республіканці ВЖЕ виступають ...
А це проблема. Якщо я побачу, як я можу реально позитивно вплинути на це питання, я з радістю долучуся. Поки що мені набагато ефективнішим використанням особистих ресурсів усіх типів виглядаєє пряма допомога ЗСУ і пояснювальна робота серед американців без зачіпання тутешньої політики.

[mprotsenko]

є різниця між "писати про брекзіт" та "закликати/вказувати британцям"

вказувати, то, звісно, не великий гріх, але ж іронію ситуації куди діти?

[mprotsenko]

Якщо я побачу, як я можу реально позитивно вплинути на це питання, я з радістю долучуся.

Щоб не було порожнє ля-ля, я зараз розкажу, як можна реально позитивно вплинути.

Агітація американців в Каліфорнії - малоефективна з точки зору політики справа. The winner takes it all, а Каліфорнія і так блакитна. Можна зібрати з них трохи грошей чи отримати трохи моральної підтримки чи підтримки для переселенців.

Реальна підтримка України вирішується в Сенаті. Там один неадкват може заблокувати усі десятки міль'ярдів допомоги. Тому 10-50-500 доларів на кампанію в tight races - сенаторам Уорноку та Келлі та сенаторці Кортез Масто - це зараз the must. Якщо є час сісти на телефон та волонтерити to get out the vote - теж корисно. (і все це зараз цілком ті самі grassroot movements, на відсутність яких ти дорікаєш - викликаючи в мене суровий когнітивний дисонанс.)



Це by the end of the day потенційно рятує більше життів, ніж коліматори та спальники - хоча і не приносить такого морального задоволення як "я ось тут допоміг, я бачу цього бійця, я чую його подяку". (Особисто я хеджирую, і трачу більшість грошей на ЗСУ/біженців - але це не є суворою моральною дилемою, contribution limit від приватних осіб на кандидата невеликий, але навіть якщо він не вибраний - то все одно every little bit helps.)


Конкретні сайти тобі дати?