"географія" в тутешній школі

[malyj_gorgan]

Давненько нічо не було під теґом "шкільне життя", але то лише тому, що мене всякі професійні проблеми відволікали. Аби ви часом не подумали, що тут зі школами все раптом стало добре, підкину пару прикладів. А то є у нас тенденція (у мене теж, часом) вважати, що, звичайно бувають перегиби, але ан мас ми рухаємося в правильному напрямку, а перегиби -- то тимчасові недоліки, а так каліфорнійська школа -- нічо так, а всі воук-страшилки -- то виключно страшилки. Отже, старша дитина почала вивчати курс географії і світової культури.
Епізод 1. Вчитель розповідає дітям, про що буде курс. "Ми будемо вчити про те, як люди різних культур прибували в Штати, які у них тут були культурні і економічні виклики, звʼязані з такою значною зміною в їх житті" Моя дитина: "О, а ми будемо говорити про еміґрацію зі Східної Європи і виклики, звʼязані зі зміною з пост-комуністичних суспільств?" Вчитель: "Ні, звичайно, ні. У нас же ethnic studies (тому про білих не будемо)."
Епізод 2 Сьогодні будемо вчити про боротьбу з расизмом. Діти, напишіть про визначного борця з расизмом Каньє Веста, як він виступає за все хороше проти всього поганого. Моя дитина, здається, не втрималася і таки написала щось, вставивши слова "... how ironic that Kanye West, a known anti-racist activist and antisemite..." Чекаю, що з того вийде :)

І так у них все. 100% почутого з найрізноманітніших джерел про місцеву школу підтверджує думку, що природньою реакцією нормальної недурної людини на антирасистьке виховання в тутешній школі є... скажімо так, щось подібне до того, якою була природня реакція нормальної недурної людини на виховання в пізньорадянській школі (підказка: ця реакція не була підсиленням любові і поваги до радянської влади).

Comments

[mprotsenko]

Тоді, з одного боку, може бути більше приватних шкіл, конкуренція, попит, оце все, а з другого боку, вчитель в приватній зможе отримувати вдвічі більше, створюючи мотивацію і конкуренцію серед спеціалістів. В чому тут груба помилка?

Нагадаю, що оригінальна задача ставила умовою - тут і зараз, мовляв, не хочемо чекати, чи спрацює воно, чи ні.

А помилка тут в фокусі на попиті, і ігноруванні пропозиції. Зараз є фіксована кількість вчителів на ринку. В приватних школах хороші вчителі зароблять 100-120К, в публічних - 50-70К. Якщо роздати ваучери для приватних шкіл - то це приведе до росту попиту, але ніяк не змінить ПРОПОЗИЦІЮ в цілому (тут і зараз). Навіть якщо приватні школи переманять вчителів з публічних (а кого переманювати-то? хтось залишився, кого ще не переманили?) - то в публічних настане піпець, і УСІ все одно рвануть в приватні. Як наслідок, приватні школи не зможуть масштабувати бізнес відповідно попиту тут і зараз, але будуть мати підвищений попит, тому тупо піднімуть ціни (бо можуть). Локально-темпорально - це таки гра з нульовою сумою.

Якщо пощастить - через 4-8 років ми побачимо випускників, які підуть не у програмісти, а у вчителя, і "можливо" ця схема запрацює. Але (а) це порушує умови задачі, де люди НЕ хочуть чекати і ризикувати, (б) вона все одно не запрацює.

Приклад (а) - ціни і доступність туалетного паперу або відеокарт/приставок під час ковіду, коли у населення з'явився на руках аналог ваучерів - "ковідні" гроші. І це при тому, що масштабувати виробництво відеокарт - швидше, ніж масштабувати "виробництво" вчителів!

Це була проста частина, далі буде складна. Чому ця ідея не запрацює? А тут повертаємося до хвороби Бомола. В галузях, де продуктивність зростає разом з попитом - капіталісту-інвестору цікаво заплатити X працівнику, щоб отримати X*Y прибутку, і наймати нових працівників вигідно.

Якщо ми підвищуємо оплату "константо-продуктивних" працівників, то в цих галузях пропозиція робочої сили створюється за рахунок дефіциту працівників в галузях продуктивних. Тут є збіг з прогресивним оподаткуванням - стан "константо-продуктивних" галузей покращується за рахунок падіння виробництва в більш продуктивних, це реальний трейдофф.

Але є і ключова відмінність. При реально-прогресивному оподаткуванні ріст зп з боку компанії - погано перетворюється в "гроші на руках" у працівника (зайві гроші відіймає держава), і мотивація для найму нових працівників обмежена. Але якщо держава цього не робить - то у "продуктивних" галузей виникає мотивація підіймати зп працівникам (або за рахунок власної маржі, щоб не втратити об'єм, або за рахунок підвищення цін) - бо більше працівників, більше прибуток.

І тут починаються positive feedback loop - зп і кількість вчителів росте (хай і з затримкою), але у гугла є мотивація підвищувати зп інженерам, гугл підвищує - і треба ще більше ваучерів, щоб зберегти достатню пропозицію вчителів. Але мотивація у гугла нікуди не поділася - наша пісня гарна, нова...

Зверни увагу - на цю проблему фактор "якість витрачання грошей державою" принципово не впливає. Цікавий парадокс, який не б'є з common wisdom, але що є, то є!



P.S. Істини раді - ця теорія ґрунтується на нееластичності попиту, що існує зараз (усім треба хоч якось вчитися), і на малої еластичності пропозиції (бабка, яка торгує пиріжками - може замість 20 напекти 100, якщо треба - за ніч, а ось з вчителями так не вийде).

Але є два варіанти, як обійти ці обмеження:

(а) зробити попит більш еластичним: можна в школі взагалі не вчитися, йдіть в шахту після 3-го класу (або картоплю сапати взагалі без освіти)
(б) зробить пропозицію більш еластичною: відміняємо квоти на імміграцію, хай їдуть 100500 тищ вчителів і працюють

Іронія в тому, що другий варіант в межах конкретної країни фізично реалізувати реально, а ось ідеологічно - ми знову повертаємося до попкорну...

[malyj_gorgan]

Про все писати не дуже маю часу, але про кінець прокоментую. Про варіанти (а) і (б). Все так. Варіант (а), коли більшість іде в шахту/на поля після третього класу, а меншість вивчається і хоч чогось досягає, є спрощеною картинкою минулого, а заодно –– ідеалом (хай імпліцитним) стандартного консервативно–реакційного дискурсу. Носії якого, правда, найчастіше помиляються в своїх уявленнях, що саме вони попадуть в багатшу освічену меншість, але вкотре згадувати 20/80 я не буду :)