malyj_gorgan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
Entry tags:
Спорт і американська освіта
Винесу, трохи розширивши, з коментів з підзамочної дискусії про одну приватну школу (high-school).
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
no subject
Еммм... Ні, дуже релевантно. Романтичні причини поміряти важко - байаси спотворюють спогади. (Але якщо зможеш поміряти об'єктивно, давай, принось, подивимося.)
"чи з прагматичних, що це треба здавати на вступних там, куди зібрався."
Ось тут релевантність і зарита. З прагматичних причин математику було треба вчити в СРСР, і з прагматичних же причин її можна ігнорувати в США.
Бо вступ в американські вищі - не тільки і не стільки по результатам іспитів, позакласна діяльність (спорт, музика, мистецтва, ага!) є важливою в college application, навіть для тих, хто за гроші йде вчитися, а не по спортивній стипендії. Навіть для тих, хто йде на STEM.
Ось і все - incentives define behavior. Раз ти вже хочеш - навіть просто теоретично - зайнятися соціальною інженерією, і примусити підлітків звертати увагу на математику, то я б починав саме з incentives. Маю нахабство підозрювати, що реформа правил вступу до вищів ("приймаємо тільки по результатам профільних іспитів"), змінить incentives - і, як наслідок, мотивацію, саме так, як тобі потрібно.
І що особливо сумно - цю проблему ми створили на рівному місці. Ось я в Україні отримав дві освіти, одна зараз не дуже потрібною виявилася - але проблеми "ох, я не те обрав, тепер є купа боргів" в мене нема взагалі. Але це ще одне ортогональне питання.
Хоча... Ідея, що в 12-15-17 років людина знає, що їй знадобиться в житті - мені здається проблемною. Так, є задроти, які з дитинства їбашать, бо їх пре від цього. Але як знати, до чого у середьної людини хист, якщо через 3 роки може щось з'явитися настільки нове, що підготуватися до цього можливості не було, і що далі?
Теоретичний приклад: уявимо, що LLM замінять програмістів, але популярними стануть ті, хто вміє складати prompts для них - привіт, English majors. (А таке було навіть на нашій пам'яті - програмісти перетворилися з небагатих задротів на людей з грошима та статусом. В 60-і на заводі 100% було краще працювати, ніж постдоком з мейнфреймом возитися. Так що зараз можна скаржитися, мовляв, обрав не те - але hindsight is always 20/20. Треба ще на цій байас корекцію робити.)
no subject
Так це все про те ж саме, з поправкою на те, що incentives одночасно багато, якісь з них протирічать іншим, генеруючи цікаві діалектики, і все це ще і міняється з часом взагалі і віком зокрема. Я більш-менш всі свої аргументи вже проговорив не раз, можу лише ще одне порівняння повторити. (Допускаючи, що ми таки хочемо поглибити зайнятість у СТЕМ дисциплінах) Якщо уже ми, спеціально чи ні, займаємося соціальною інженерією на дітях, ну, тобто, якщо ми уже будуємо свою риторику, політику і різну діяльність так, аби виховати в дітях якусь систему очікувань, бажань і пріорітетів, то з якої точки зору найкориснішою є така політика/риторика/діяльність, яка створює у настільи значної частини дітей бажання зараз шукати успіху в спорті і розуміння в спортивному вболіванні, а з часом -- шукати себе в мистецтві і абстрактно-незрозумілих диціплінах, порівняно з альтернативною політикою/і т. д., спрямованою на що завгодно інше, хоч трішечки ближче до реально потрібних дисциплін. Якщо вдаритися в теорію змови, звичайно, то багато цікавого можна навидумувати в плані пояснень :)
> ...настільки нове, що підготуватися до цього можливості не було, і що далі?
Історія показує, що універсальніша освіта тут підходить краще, ніж спеціалізовані трейнінги. Крім ситуацій масового регресу, коли виконувати одноманітну дурну роботу, хоч в полі, хоч на конвейєрі краще, не маючи зайвих думок в голові. Тоді ой
no subject
Радянська школа аж ніяк не дає універсальної освіти - універсальна освіта як раз потребує і мистецтв, і філософії, і історії, і чорта лисого. (Яка школа це дає, окрім туторів чи хоумскулінгу - я теж не знаю.)
Та яка тут теорія змов? Будь-який college application потребує купи extracirricular activities, просто тести практично нікого не цікавлять. Спорт-мистецтво-чірлідінг - найпростійший варіант це додати в той application.
Де тут помилка?
Прибери цей incentive, дай трохи часу на propagation - і вася-кіт, ні?
no subject
Теорія змови повинна бути глобальною! College application такі, як вони є, щоби і батьки, і діти, фокусувалися на спорті, розвагах і непрактичних заняттях, які мало розвивають мишлення, спеціально! Це все придумали рептилоїди, які хочуть, щоби населення саме робило себе максимально тупим і не хотіло розумнішати. ЗОҐ хоче, щоби населення не піднімалося вище рівня спротивних вболівальникив і фанатів попси, щоби простіше було нами всіма керувати через очко на вершині піраміди.
Як діти малі, чесслово...