Малий Ґорґан

Ті, хто рекламує свої сайти, реєстрації, оплати і т. п., виставляючи десь лише QR код без експліцитного URI (пейпел handle, вебсайт, що там у них) -- поганюки, які псують цю прекрасну планету. Щиро бажаю їм, щоби наступні три рази, коли їм треба десь реєструватися, їм треба було
(а) обовʼязково надати номер дротового телефону (мобільний або IP-телефонія не підходять)
(b) прийняти зворотнє повідомлення виключно у вигляді FAXʼу
(c) переслати код пітвердження отримання з використанням телетайпу.

Дякую за увагу.

Питання про user sentiment для юзерів цього світоустрою, підгрупа -- ті, що живуть або мають іншу помітну привʼязку до США. (Це я не тому, що на всіх інших пофіг, а тому, що про всіх інших недостатньо знаю, крім України, але там свої очевидні особливості, тому Україну не чіпаємо.)

Це я остаточно стаю буркотливим підстаркуватим песимістом, чи все якось сумарно найгірше за останні 30+ років, не рахуючи локалізованих в часі коротких криз? За комбінацією факторів зусиль, необхідних для продовження повсякдення, оптимізму щодо економіки взагалі і особистої, оптимізму щодо політики, оптимізму щодо глобальних політичних процесів, глобальних фізико-кліматичних процесів, та всього. Причому, раніше, коли/якщо були якісь проблеми за одною-двома розмірностями, то народ напружувався, панікував, бігав-гасив-пожежу, а зараз з усіх боків все так, що хрін його знає, що гасити, всі і сидять рівно.

Ну, чисто таке відчуття. Був колись в російськомовних саміздатах один дописувач, облом шукати імʼя, так у нього було оповідання "дамоклова дупа": з назви все ясно: не Дамоклів меч, який висить-висить, а потім -- впав, і гаплик, а така здорова жирна срака, яка потихеньку придавлює, мʼяко, але не менш неуникно. Щось таке...


Чи це мені все здається?

Якщо хто думає, що перше-вересня-айстри-хризантеми -- це такий світовий стандарт, то мушу вас розчарувати. Де як, а в нашому окрузі шкільний рік починається завтра. Правда, теґ повбивавби не лише тому, що цілий серпень псу під хвіст, а тому, що вся тутейша школа, блін, така, що повбивавби.
Нє, я дуже добре знаю, що узагальнювати про американські школи треба дуже обережно, бо кожен округ сам по собі і все таке інше. Тим не менше, на тлі особистих досвідів тут за 30 з гаком років, від занурення в студентський тільки-зі-школи колектив до батьківства в парі міст, я вважаю, що можу інформовано судити, наскільки нетиповою є нижчеописана школа. Суджу: думаю, наша школа є типовою школою ліберальних країв, вищою середнього за якістю освіти і громади, вище уже -- окремі особливо хороші школи... кращі академічно, але в плані ідеологій і всяких індоктринацій часто і не краще.

Словом, короткий опис статуса кво:
* Основний зовнішній месидж -- які ми кльові і патрійотичні стосовно наших шкільних цінностей: спорт, дайверсіті і туґезернес. Парочка завучів має Ph.D. з Education з університетів другого ешелону, чим дуже пишається і підписується і описує себе на словах виключно "Доктор [прізвище]", не встидаючись нагадати іншим, що не Містер/Міс, а таки Доктор.
* Основний внутрішній месидж v perervi між спортивними іграми: аби було тихо і не забудьте замовити фоточки в альбом. Ах, тобі щось не подобається? Сказали ж -- аби було тихо!
* "Нульова толерантність" до наркотиків і насилсьства в такій формі: вейпи з наркотою кругом, косяки по туалетах курять запросто, приторговують і похваляються, але вчителям на це глибоко плювати, навпаки, відвертаються, а керівництво теж робить вигляд, що не знає. А коли пробуєш на когось поскаржитися, то всім одразу розказують, хто поскаржився, студента з наркотою при собі не обшуковують, бо ніззя, а якщо і знаходять щось, то -- ну не виганяти ж його, біднесенького?
* Буллінг на словах засуджують, на ділі дивляться в інший бік. Харасмент -- засуджується виключно у вигляді не казати слова "ніґґер", хіба якщо ти сам такий, тоді тобі можна, чо ти на нього наїжджаєш. Расистські наїзди на білих і, менше, азіатів -- норма. А вже гомофобія або наїзди за якісь фізичні вади -- це просто всюди, і вчителі часом легко студентам піддакують в такому.
* Найгірші люди з точки зору всіх -- євреї. При цьому, в школі паралельно існують реальні білі неонацисти, які напівжартома зігують і "гітлер був правий на предмет євреїв", і банди від-ріки-до-моря free-palpatine'івців. Причому останні -- офіційна позиція, вчитель світової історії навмисне не вивішує серед прапорів сучасних країн прапору Ізраїля, бо вони oppressors, але вивішує прапор Палєстини, бо вони зайчики. Правда, вивішує прапор росії, а не вивішує України, бо "ну шо ти доколупався, росія велика країна".
* Взагалі, серед вчителів суспільних наук ну дуже популярний марксизм і радянська ідеологія. Голодомор --- це "kulaks destroyed their cropts because they didn't want to give them to the state", через що сталися трошки перегиби, але нічого такого. Зате в Палєстині зараз геноцид, не переплутайте.
* А поскаржитися на расизм чи наїзд на меншину виливається в "ти ж не належиш до множини, на яку наїхав Хорхе, то шо ти вимахуєшся, твої права ніхто не порушував. Може, ти расист і не любиш латиносів?"
* І т. д. і т. п. Карикатурне лівацтво прекрасно співіснує з некарикатурним неонацизмом, а керівництво каже, що у нас всьо кльово, нема расизму, он, блек хісторі манс провели прекрасно і суцільний реп на стадіоні граємо.

Словом, я на рівні емоцій розумію, чому ідіотські ідеї покінчити з департаментом освіти радісно сприймаються такими широкими масами населення. Якщо думати раціонально, то ясно, що нікому від того краще не буде, але на рівні чистих емоцій -- а най воно всьо згорит.

Блін, чому я все життя роблю такі тупі помилки?
Оце тільки що: колись давно написав скрипт, який час від часу отримує масив даних input_array про недавні логіни певного типу юзерів і щось з ним робить. Зберігаючи в локальному списку array_size довжинu масиву, len(input_array), тому, що залежно від того, чи останній раз функція повернул масив довжиною більше 50 тисяч, ми відкладаємо наступний запуск коду лише на годину, коли більше 40 тисяч -- на дві, і т.п., аж до того, що коли масив має менше тисячі елементів, ми чекаємо цілу добу.

І все працювало, але мене попросили забрати зайві порогові значення, залишити лише оде: > 50 тисяч або ні. І все перестало працювати! Я облазив все, що міг, в таблиці вхідних юзерів -- ну явно ж, якщо щось таке помінялося, то проблема на вході, нє?... Бо мого коду там було піврядка, нема де помилитися!

І лише після кількох днів дурної роботи ( ну, хто вгадає, де я пошився в дурні? )

Насправді, не класове, а морально-засуджуюче. Словом, вже не знаю, чи то мене берклійські прогресисти покусали, чи важкий спадок радянського минулого, але останні два дні бачу все навколо в такому от світлі:
Я зараз в Канкуні в Мексиці на робочій зустрічі (хто заздрить -- не заздріть, за три дні до океану підійшов на 10 хвилин, хоча з вікна до нього каменем докинути. Робота, однако). Наворочений величезний готель на самому кінчику канкуської коси, крем де ля крем, я так розумію. Може, Хаят поряд ще дрібку навороченіший, але вже не набагато. Двері відкривають, годують, бігають навколо тебе, кімнату прибирають кілька разів на день і т.д. І ось цей момент -- страшно бісить. Таке враження, що вся тутешня система побудована не просто для того, щоби надати туристичну послугу, а щоби дати можливість не найбагатшим і не найрозумнішим американцям приїхати сюди і відчути себе багатим білим мбваною. Хай на тиждень, але бути королем, якому тут маріяччі грають, тут шампанське наливають і так далі. Клієнт тут не найвибагливіший: те, як тут готують, чи те, що тут наливають в рамках олл-інклюзів, воно.... ну, такоє, споживати можна, але радості від того особливої нема.
Тобто, продаються не якість послуг, а саме кількість в комбінації з наслідками дешевої робочої сили: відчуттям, що ти король, а навколо прислуга виконує твою кожну примху.
І ось це мені жахливо не подобається. Я все розумію, не було би туристів, людям би тут було лише гірше, але ось цей момент надмірної послужливості.... це ж, якщо він є, то значна частина публіки саме за цим сюди їде! А це я вже точно засуджую.
Отаке. Може, я то надумав, але якщо не надумав, якось трошки гидкувато.

Ну чому завжди ти щось робиш-робиш... і щось починає виходити в пʼятницю зранку. Ти цілий день тестуєш, ніби, все працює. І от всьо, думаєш, зробив і можна запускати. А інженери дивляться на твій PR і кажуть: чекаємо до понеділка, у нас полісі -- в пʼятницю ввечері ніяких змін на продакшн.

І хрін переконаєш, що нічого поганого не станеться. (Раз уже переконав -- погане сталося, дата інженер потім в суботу все ремонтував... але це була випадковість! правда-правда!)

Кажуть, якщо поділитися з іншими тим, що тебе дратує, стане легше. Good ol' rant, значицця, допомагає психічному здоровлю. (Не перевіряв, як там з психічним здоровлям слухачів... на всякий випадок і не буду.) Навіть нових теґів придумувати не треба, перетин "за це їх і не люблять" і "lament" якраз попаде, кути треба. Всі інші теґи -- про підтеми.

Отже, три випадкових речі, які мене серйозно дратують. З трьох зовсім різних аспектів життя.

1. Коли влітку кондиціонер охолоджує приміщення до температури нижчої (або навіть такої ж), як обігрівач нагріває те ж саме приміщення взимку. В кількох різних сценаріях таке спостерігав, особливо, в тих місцях, де є реальна зима. Коли надворі спека і всі, хто може, ходять напівголі, вони вистуджують офіс до 20-21 Цельсія. Зате взимку, коли ти прешся на роботу через мороз і пургу, в довгих штанях, сорочці-светрі під курткою, а чого доброго ще і всякій теплій спідній білизні, вони гріють до вище 22 градусів. (Я чого запамʼятав, памʼятаю ще з "Охорони Праці" зі студентських часів, що поза інтервалом 17-22 градуси вважається некомфортне виробництво.) І не лише офіси -- скільки народу, які влітку нормально сидять в хаті при 20 градусів, взимі нагрівають до 25 і більше, що ходять по хаті в трусах і майці і при цьому скаржаться, яке дороге опалення.

2. Коли теоретик (датазнавець, вчений і т. п.) надає всі розрахунки виключно в форматі матричного множення, але при цьому толком не розуміє, що там всередині робиться. Ну, наприклад, коли рахують стандартну регресію
argmin (A X_i - Y_i)²
де A , X_i, Y_i -- то масиви, тобі починають писати через добуток всяких матриць, транспонованих матриць і обернених матриць, а коли пробують порахувати довжину кроку в ґрадієнтному пошуку, або варіативність оцінки, то ця формула росте, росте.... А коли в будь-який момент кажеш людині, яка це все пише: а ти можеш це написати, як суму? ... То ця людина губиться і дивиться на тебе, як самі знаєте хто на нові ворота. І ці люди щиро думають, що вони щось знають, а не запамʼятали з використанням мнемонічного правила..

3. Коли українці за кордоном з одного боку скаржаться на війну і несправедливість, а з іншого не роблять і мінімального зусилля, щоби хоча б в очах сторонніх зберегти лице. ОК, говориш вдома російською -- твоя справа, але розповідати вголос, що "какая разніца", що про мову, що про культуру -- при цьому купувати російські продукти, ходити в московську церкву, тихцем обурюватися, що діяспора їм тут недостатньо помагає, поки діаспора продовжує купувати і відсилати речі в Україну, а вони самі ні цента не шлють, зате у відпустку зʼїздити або бʼюті процедури -- це запросто. Дуже хочеться вірити, що таких типів не аж так багато, це вони просто в очі кидаються, бо дратують особливо сильно.

Ну, все, поскаржився, хай воно тепер і вас теж дратує.

За останні двадцять з гаком років, що я читаю новини БіБіСі українською, вони підтримували непоганий рівень мови, принаймні, порівняно з практично будь-якими іншими українськими новинами, доступними в інтернеті. Але сьогодні вони мене опечалили. Цитую, як вони переклали назву альбома якоїсь американської співачки:
The Tortured Poets Department ("Відділ змучених поетів")
Змучених?!? М-да...

(Якщо ви не в курсі, то "змучений" -- це те ж саме, що втомлений, а аж ніяк не замучений чи закатований. Таке враження, що у них ці новини пишуть люди, які донедавна українську лише в школі вчили. Ще не "пекельні борошна", але близько, близько....)

У вас є магазин з мільйоном (грубо кажучи, насправді, більше) найменувань товарів. Всіх найрізноманітніших видів. І ось ви взяли, і за кожним найменуванням порахували продажі протягом двох тридцятиденних періодів один за одним: X₀ і X₁. Розподіл кожного з іксів -- приблизнно power-law, p ~ x^-α. І ото вирішив я побудувати гістограму того, що називається "lift" -- відносна зміна продаж від місяця до місяця:
(X₁ - X₀) / (X₀ + ε)
Епсилон там для того, аби не було ділення на нуль. (Десь 20% кожного з іксів -- нулі, але пари, де нулями є і X₀, і X₁, в популяцію не входять). Гістограма, як ви розумієте, тягнеться від -1 до безмежної асимптоти. І ось що я спостерігаю, і що мені абсолютно незрозуміло, звідки таке береться:

1. Гістограма очікувано має максимума в нулі, плюс, великий пік в мінус одиниці, це ясно


2. Але, крім того, є дуже чітко проявлені максимуми в 1, 2, 3, 4, ...


3. Більше того, менш чітко проявлені, але видимі максимуми в 0.5, 1.5, 2.5 ...


4. То було з позитивного боку, а зліва від нуля там є конкретні піки такі на 1/2, 2/3, 3/4, 4/5...

Що це, блін, таке? Моє єстество протестує проти того, що це може бути якийсь бізнесовий ефект. Це щось числове, чиста арифметика. З корінням або в статистиці, або в програмуванні (тобто, як воно все в таблички записується) Але що?
Графіків не покажу, бо, то не можна, таємниця слідства, вотетовотвсьо.

UPDATE: Сам дотумкав. Ефект, насправді, бізнесовий, а я просто не подумав. Ці ікси -- місячні продажі. Розподіл продаж щомісяця має купу локальних максимумів в різних "круглих" числах: пропорційних 10, особливо 20, сотня, півтораста... Цього виявилося достатньо, щоби сумарний розподіл відносноі різниці проріс максимумами в особливо раціональних точках

UPDATE 2: Я тормоз. Круглі числа ні при чому, це банальний ефект постійної ціни на одиницю товару, тому для невеликих кількостей проданих юнітів що дельта, що Х0 в знаменнику, будуть пропорційними цілим числам. Дякую ichthuss за відповідь.

Не знаю, як правильно, але точно що не педофілія :)
"Привіт, мене звати Малий Ґорґан, і я не люблю дітей."
Ненавиджу, особливо, групами, чужих.
Віком десь від 10-11 до 13-14 -- контингент американської midle school.
Не-люб-лю!
Як вчитель, як обиватель, як батько дитини, яка з ними разом змушена вчитися.
Це не лише американських шкіл стосується, згадую дитинство, класу з 5-6 і до восьмого -- все те ж саме. Хоча зараз ще гірше, бо я-то вже дорослий... але я і тоді їх не терпів.
А зараз дивлюся на тротуар, яким ця орда пре зі школи після уроків, куди тим зомбі! Не діти, а дикі звірі. Ґолдінґ зі своїми мухами не згустив жодної фарби. Корчак жив давно і занадто любив дітей, але у нього теж натяки на істину проскакують.
Вчити їх -- малореально. Єдиний метод, яким, на моїй пам'яті, в 6-8 класі чогось могли навчити нас -- або жорсткий террор, коли у найвідмінніших відмінників коліна дрижали (заслужена вчителька УРСР була, я досі шкільну програму неорганічної хімії пам'ятаю майже всю), або задовбування (я-то на фізкультурі чи праці), або ... та ні, більше ніщо. Знаю пару вчителів, які могли працювати і з такими, але це генії, на яких не поорієнтуєшся. Але то нас, зараз, видав, ще гірше.
І що з ними робити? По-хорошому, якщо відсотків 10-20 вигнати зі школи, то решта заспокоїться, але куди ці відсотки дівати? Плюс, обов'язково вийде якась дискримінація і non-equity.
А ще ж є банди 13-14-річних придурків, які ганяють на велосипедах через трафік (мені наперед шкода того водія, якому не пощастить в останній момент відвернути, лише водія), або ганяють коридорами напівпустих моллів. Або 13-14-річних щенят, які, чи то надивившись на старших товаришів, чи то наслухавшись ґанґста-репу, нападають на перехожих, грабують машини, стріляють.
Наскільки я пригадую, у нас теж щось таке було, зграї блатуватих пацанів, які робили перші кроки за майбутні ґрати, знущаючись з переловлених пізніх перехожих чи громлячи чиїсь машини.

Одна надія: ще кілька років, і частина цю стадію переросте, хто не переросте, тих кудись ізолюють.

Але тоді в міддл скул піде молодший, і все почнеться заново :(