Спорт і американська освіта

[malyj_gorgan]

Винесу, трохи розширивши, з коментів з підзамочної дискусії про одну приватну школу (high-school).
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.

1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)

2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?

Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?

Comments

[juan_gandhi]

О да. Нам-то очевидно. А население не понимает. И их все устраивает. (Да и иммигрантов тоже.)

[mprotsenko]

Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на сense of cool, на ту саму "оптику".

Так не тільки діти, батьки ведуться. Альтернативи навіть в SF Bay Area є - але батьки або обирають те, що їм подобається, або бігають по колу "так, в нас грошей нема/так, система потребує грошей, і дискримінує тих, в кого їх нема/ні, систему ми міняти не хочемо і не плануємо".

В плані спорта і грошей - це навіть не в грошах справа. Ми з тобою дивилися на твій вуз - там, якщо не плутаю, на спорт йде 3% бюджету. Так, це на 2.9% відсотки більше, ніж треба, але це не ті цифри, що make or break the budget. Так, статистична помилка. Зі школами - ти можеш на бюджет своєї школи подивитися, але швидкий гугльож каже, що в моїх друзів в дистрикті з 143M total funds на Athletic program йде 109K, долч відсотка (решту звісно, маскують creative accounting і добирають поборами пожертвами батьків, що змінює витрати на пару порядків - але все одно, це не виглядає, як головна стаття бюджету.)

https://resources.finalsite.net/images/v1687451061/fuhsdorg/uzdz9jbdzb6htvvia9ie/2023_LCAP_FUHSD_FinalwithBOP.pdf




А що до того, чому батьки і діти не рвуться в STEM... Давай припустимо, що люди, насправді, погано хочуть-вміють міняти систему, але добре вміють шукати локальні екстремуми. І тоді, в умовах малої кількості місць/стипендій на тому STEM-і - люди мають вибір:

- конкурувати грошима з дітьми багатих батьків, яким та стипендія не потрібна
- конкурувати головою з задротами (в тому рахунку - задротами-іммігрантами, які отримали краще шкільне/позашкільне/домашнє навчання)
- пробувати отримувати стипендію через спорт-мистецтво-community activities...

Нагадаю, що подаватися всюди, як звикли українці

Мені здається, що остання опція - є для великої кількості людей локальним оптимумом. Можу, звісно, помилятися, пиши, якщо бачиш проблеми з логікою чи даними.



Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?

Якщо воно не впливає на вступ до вузу - очевидно. Якщо впливає - а воно впливає - то зовсім не очевидно.

[ppk_ptichkin]

Как-то вам не везёт со школами.

[sassa_nf]

А спортсменам / батькам спортсменів не треба пояснити реальні шанси їхньої дитини у професійному спорті?

Ми возили сина на хокей. Для нас це була справа фізичних вправ, командна гра - типовий набір. Так от, і коли дійшла справа до приблизно 14...15 років, виявилось, що далі займатися просто немає сенсу. Тобто, тренер здебільшого на лід випускає більш результативних гравців, а їх буквально троє-четверо у команді. Ці гравці займаються щодня весь день і тупо пропускають школу, а на додачу займаються хокеєм ледь не до полуночі (а ще додому дві години їхати; я ще був здивований, що вони так далеко їздять, і як вони до школи встигають готуватись - аж поки не дізнався, що хлопець "навчається вдома"). З ними конкурувати у професійному спорті неможливо. Далі, наш син народився у листопаді, а за віковим цензом кожної групи він виходить ледве не наймолодший: у віці 14...15 років це означає різницю у 30см зросту (між нашим, якому ось стукнуло 14, та найстаршим, якому за 6 тижнів буде 16) і 15кг ваги. Звісно, у більшості видів спорту size matters.

Ми і не розраховували на професійну кар'єру, але, може, треба було б якусь таку перспективу батькам спортсменів мати.

[yucca]

Ну, что американцы фанатично относятся к спорту, известно всем, а с музыкой и прочим искусством это уже скорее особенности конкретной школы, наверно. В обычных школах, по-моему, про это думают в последнюю очередь.

[mprotsenko]

До речі, я тут перечитав твої претензії що до школи, СТЕМ та інклюжна. Якщо прибрати сарказм, то проблема-то цілком реальна, так (простіше зробити пару ритуальних рухів, ніж реально вирішувати проблему, ти правий на 200%, не можу не погодитися).

Але ж тут прикол в тому, що претензія до стандартно-патріархально-спортивних закидонів адресована католицькій школі.

А репутація католиків в плані боротьби за права жінок - вона, кхм, так собі. (І це ще я мовчу про репутацію католицької церкви в плані відносин священиків та дітей. :( )

Тег "за це їх і не люблять" повернувся неочікуваним боком (особливо в світі "perception is reality").



P.S. Але без сарказму - спробу навіть локальних реформ будь-якої релігії (і не религії теж) в бік більшої прогресивності та людяності я цілком підтримую, і бажаю успіхів.