malyj_gorgan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
Entry tags:
Спорт і американська освіта
Винесу, трохи розширивши, з коментів з підзамочної дискусії про одну приватну школу (high-school).
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
no subject
Окей, проблеми з попередніми цитатами забули для ясності. Що там з інформацією?
В книжках - все що завгодно, від відвертої апології расизму та рабства (Дефо), до колоніалізму і расизму (Кіплінг) до анти-рабства з расизмом гламурним (Гарієт Бічер-Стоу). В кіно та по ТБ - "не брат ти мені, гніда чорножопа" та галустянівське "насяніка!". На подвір'ї - повний набір ксенофоба. (Включно з анекдотами про африканців-дикунів-каннібалів - набагато гірший стереотип у порівнянні з японцями, до речі!)
В політиці - "я всією душою виступаю за збереження українців як білої раси! ... я проти переселення н...в та інших небілих в Україну". (було таке, було!)
Який же це позитивний exposure? Це йобаний треш, pardon my French.
Ось повертаючись до твоїх питань, щоб ти не думав, що я тебе динамлю...
(а) "імігранти з сересер не міняли своїх поглядів з расових питань з моменту прильоту?"
З моїх спостережень - якщо міняли, то на більш цивілізовані (тягну руку з останньої парти ;) ). Я не бачив, як не-расисти становилися расистами. Я бачив, скоріше, як люди з вже існуючим расистським наративом знаходили мішень, щоб відірватися - але там цей расизм вже був присутній.
(б) "ці погляди однакові для різних країн/локація/середовищ, куди вони емігрували?"
Ні, не однакові, вони навіть в одній локації не однакові. Собсна, дисперсія цих поглядів навіть в окремій локації занадто велика, щоб вважати локацію (і її локальну політику) важливим фактором в формуванні расизму.
(в) "ступінь расово-зумовленої зневаги/вищості/іншого негативу залишився однаковим для представників різних небілих рас?"
Тут знову ж занадто велика дисперсія, щоб дати бінарну відповідь.
no subject
> З моїх спостережень - якщо міняли, то на більш цивілізовані ...
Знаєш, погоджуся. Я б сказав, що з самого початку якраз про інші раси банально не дуже думають, перші зовнішні сигнали падають на благодатний ґрунт для набуття радикально нехороших поглядів, а потім, часом, деякі погляди еволюціонують в кращий бік. ТОчний таймлайн не такий важливий, для мене достатньо лише погодитися, що зміни були.
>> (в) "ступінь расово-зумовленої зневаги/вищості/іншого негативу залишився однаковим для представників різних небілих рас?"
> Тут знову ж занадто велика дисперсія, щоб дати бінарну відповідь.
А ось це суттєво суперечить моїм враженням. При тому, що дисперсія в рамках кожної небілої раси є і, і суттєва, знак дельти майже однозначний. Я не думаю, що хоч у когось спостерігав прикалади менш расистського (зневажливого або ворожого) ставлення до афроамериканців, ніж до китайців, індусів, індіанців, хіспаніків, навіть арабів (крім деяких вже дуже сіоністів), кожної раси окремо чи всіх разом взятих. Завжди найяскравіше расизм проявлявся саме у ставленні до негрів, а висловлені претензії -- до риторики навколо афроамериканців. Якщо не погодишся, що асимптотика ставлення саме така, то сенсу сперечатися далі нема, а якусь чітку статистику тут і справді, важко запропонувати. Повертаючись до пункту (а) -- якщо спочатку ксенофобія була рівномірнішою за категоріями, то потім десь вона зменшилася більше, а десь -- майже ні.
>>(б)"ці погляди однакові для різних країн/локація/середовищ
> Собсна, дисперсія цих поглядів навіть в окремій локації занадто велика, щоб вважати
> локацію (і її локальну політику) важливим фактором в формуванні расизму.
Бачу деяку непослідовність: то дисперсія достатньо слабка, щоби говорити про високий рівень расизму взагалі, то достатньо слабка, щоби виділяти Раст Белт, а то занадто сильна, що не слід її чимось таким вважати.
Я, хоч і погоджуюся, що рівень шуму високий, вважаю, що (1) рівень расизму середи еміґрантів до Канади (і деякі з країн Європи, де в мене досвід інтегральний, але з ВБ і Нідерландів позитивніший, ніж з США); (2) в межах подібних класово общин в США, Раст Белт точно гірше, ніж Бостон, НЙ, Сіетл, навіть, напевне, СФ. ЛА, я б сказав, ближче до Чикаг/Детройтів; а ще Південь, зокрема, Флорида, ДЖорджія і Каролайни, менш радикально расистський, ніж РастБелт, саме еміґранти... хоча там у мене лише кілька спостережень; (3) специфічна когорта, яку я трохи спостерігав: серед студентів/аспірантів, якщо порівнювати тих, хто ще в школу тут встиг походити, з тими, хто одразу приїхав вчитися, середнє значення буде близьке, але то середнє, а серед тих, хто вчив повчитися в школі, більш імовірні саме досить радикально расистські погляди. Я розумію, що це вже досить ефемерно, що це може бути моя особиста стат. помилка, тому просто, доводжу це в якості fyi.
> Книжки...
Я радий, що Дефо -- це чиста апологія чорного рабства, яка, серед інших, навчила дітей бути расистами. Якщо ти вважаєш, що на фоні книжок про 17 століття вона якось особливо виділяється... Пробую згадати, що ще пересічна совкова книжка дитина (це ж все не програма, дивимося по людях, які чистали самі) читала про ті часи, де могли бути різні раси. Що там ще було, "Одісея капітана Блада"? Не пригадую, чи були там негри, і в якій ролі. Про 18 століття не набагато більше, про 19-е -- Марк Твен, Жюль Верн, щось у Джека Лондона, ну і та сама Бічер-Стоу. Про 20 століття вже зовсім мало. Ні, знаєш, не погоджуся, що цей набір set up людину наперед переконано не любити негрів. Наперед співчувати -- трішечки, розуміти -- точно ні, виправити привиту всіма аспектами радянського буття готовність зневажати і ненавидіти всяких чужих -- теж дуже навряд. Я це все веду спеціально до пункту (в): ну, не бачу наперед закладених причин більше не любити негрів я в огляді можливих джерел інформації натовпу Чоп-Відень-Італія-США, так само, як не пригадую таких настрої серед мого особистого "дзеркала
російської революціїпостсовєцької іміграції", з яким я разом, образно кажучи, виходив з літака в 93-му.no subject
Я спостерігав щодо тих самих хіспаників. Як з боку євреїв, так і з боку українців. Навіть шкандаль влаштовував, коли флорідські українці починали залупатися, мовляв, понаїхало тут біженців. Це великий драйвер расизму - типу ми приїхали, тепер за нами треба двері зачинити, бо всього на усіх не вистачить.
Плюс є дисперсія від "расист-клановець без балахону" до "не расист".
> книжки, виховання та упереджене ставлення
Що ми маємо? Ми маємо літературу 18-19 століття, де чорні - "не такі як ми", навіть якщо ми проти рабства (і це в найкращому випадку!). На вулиці ми маємо расистські анекдоти, де африканці - часто і густо примітивні дикуни ("спіймали африканці Пєтьку з Васіль Іваничєм"), чи просто люди, життя яких нічого не варте ("а чого ти їх не ловиш? я а думав, вони згоріли вже").
Ані в книжках, ані в анекдотах такого ставлення до японців чи китайців нема. Японці в анекдотах подаються як занадто розвинені/цивілізовані - "діти в вас гарні" чи "червоний прапор в аеропорту". Китайці подаються як "багаточисельні" - "дрібними групами по 2-3 мільйони", "а євреїв в нас вистачить?"
Але ані японці, ані китайці не подаються як "нижчі за нас дикуни".
Додаємо класичну радянську і пост-радянську ксенофобію - і виходить, що схоже, навіть в базисному вихованні - від книг до вулиці - вже закладаються зерна саме анти-чорного расизму.
no subject
no subject
Але раз ти мені нагадав про те, що книги - це не все, то одразу спадає на думку "Чунга-чанга", "Канікули Боніфація", і навіть "Операція И".
І старі серії "Тома і Джері", які почали прориватися на VHS-касетах ще в 80-і - теж ситуацію з стереотипами щодо чорношкірих краще не зробили. :(
no subject
А про мультики -- тут, каюся, тут я не думав, виглядає, що ти правий. У мене з віжуалс не дуже, мультики я не дуже бачив
Тому Боніфацій з Чунга-Чангою, будучи географічно неконкретними (хіба, острови Зеленого Мису?), ти правий, напевне, закладали в голови всяку фігню ще в дитинстві. I concede. (Тома і Джеррі, правда, банально не знаю: коли у нас з'явилися перші відеосалони, я вже мультики не дивився. За все життя, то тут, то там, бачив кілька шматків якихось епізодів, не пам'ятаю нічого, крім "для мене -- зажорстоко")
no subject
> драйвер расизму - типу ми приїхали, тепер за нами треба двері зачинити, бо всього на усіх не вистачить.
Воно є, жлобство як рушій расизму -- велика річ. Одним з механізмів, які бачив я (у наших перших і у євреїв) була аналогічна претензія до афроамериканців як конкурентах з отримання соціальних допомог. Це той момент, якого в Раст-Белті було більше, ніж на Півдні, бо на півдні в містах і більший прошарок не ґетто- а заможніших негрів, і здорова доза білого трешу, якого північніше тоді було мало. Останні 20 років, кажуть, країна помінялася -- я того і говорив про 90-і, які на порядки краще знаю