malyj_gorgan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
Entry tags:
Спорт і американська освіта
Винесу, трохи розширивши, з коментів з підзамочної дискусії про одну приватну школу (high-school).
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
no subject
Така позиція implies, що по дефолту - ми будемо отримувати в свій адрес погані речі, пов'язані з -измами. І що гірше - робити їх, просто в силу незнання. В гетерогенному суспільстві - це буде занадто багато фігні.
Додаткову?
Якщо ми вважаємо нормою (примушувати) читати расистського Дефо чи імперського Толстого в якості БАЗОВОЇ освіти - то чому ми не можемо вважати нормою читати анти-расистського Болдуіна (чи хоча би Енджі Томас) чи анти-імперських Шевченка та Мирного?
А що до проблем з мовами - то проблема НЕ з мовами. Проблема з дурнею, яку хтось робить, не знаючи контексту. Мій пойнт в тому, що якщо ми вважаємо, що цей хтось робить дурню, і контекст таки треба знати-вчити, інакше отримаєш негатив - то це не тільки з нашим мовним питанням повинно працювати.
Проблема не в тому, що людина чогось не читала чи не чула - це трапляється з найкращими з нас. (Більш того, носій інформації - мені пофіг. Це просто я читаю швидко і книжки - це мій байас. Якщо в когось замість книжки є мудра бабця чи непоганий Ютуб-канал, то в мене теж заперечень нема.) Проблема починається, коли виникає ситуація:
- що поганого в рівності мов? давайте усі мови розвивати!
- з рівністю мов, ти робиш фігню (імперіалізм/колоніалізм), в тебе нема контексту, ознайомся!
- ні, принципово не буду! чого ви на мене наїхали і цькуєте мене моїм негативним статусом?!
(бажаючи можуть перенести цю ситуацію на інші -ізми)
no subject
Ні-ні, я аж настільки апологією не займаюся. Коли ситуація вже у стані ескалації, і людина все ще навмисне відкидає можливість довчитися, твердо захищаючи право на невігластво, я цілком погоджуся з твоєю оцінкою. Я скорше про інше: більшість людей-то ніяких книжок не читає, тому якийсь базовий консенсус треба передавати на рівні примітивнішого месиджінга і не агритися на тих, хто чогось не читав, поки не приперло. Людині, яка мене тут називає росіянином вперше, я поясню різницю. Вдруге і втретє -- поясню з лекцією. В надцятий раз, якщо він почне мене переконувати, що, ні, росіянин, бо ось же, моя прабабця з російської імперії .... буду шукати шляхи. Поки що вдавалося не доходити до ескалацій з аналогіями про рабство, але з пакистанцем аналогія "отже, ти індус чи англієць?" якось спрацювала (ми після того цілком навіть подружилася) Але то ліричний відступ, а весь мій поінт в тому, що якщо (список літератури (хоч який, не суть) -- обов'язкова базова освіта, то треба змиритися з тим, що всі раси і народи навколо нас -- неосвічені бовдури, хай і трохи в різних речах неосвічені. Що, в принципі, правда. так. Але невігластво -- це просто недолік, а расизм -- уже моральна хиба, нема чого їх змішувати.
no subject
...і тут ми повертаємося до прикладу з "країнами Балтії" чи з щирими любителями мовної рівноправності - ймовірність того, що у відповідь на зауваження людина прислухається, на жаль, не така велика, тому краще вчитися до. Особливо в гетерогенному суспільстві.
Хоча ти правий щодо книжок - тут в мене спрацював false consensus байас. Дійсно, для більшості треба телебачення, не книжки. Чи комікси хоча б.
А що до не агритися - це, звісно, розумна ідея, але я не впевнений в її масової реалістичності. Повертаючись знову до прикладу спілкування з любителями мовної рівності - пояснив одному, п'ятому, двадцятому, а на двадцять першому - вже не витримуєш, і шлеш його... в Гугл! :)
І це теж природно. І що з цим робити - я не знаю.
no subject
no subject
Не змішувати не вийде, світ складний, і расизм (і будь який -изм, да і взагалі будь-яке складне соціальне явище) не вийде підігнати під бінарний шаблон, як би цього не хотіли "технарі".
По-перше, це не взаємовиключні поняття. Можна бути навіть відвертим упирем-расистом на кшталт Легрі виключно по невіглавству.
По-друге, ти дуже вдало обрав багатозначне слово "хиба". Його можна трактувати як "вада", "перманентний недолік". В когось ноги нема, а в когось - совісті. А можна трактувати як "помилка".
Приклад А:
- <робить фігню просто по дурості>
- чувак, не треба так, це расизм (сексизм/антисемітизм/будь-який інший -изм)
- упс, я не знав! мої щирі вибачення тим, кому я зробив погано! я не знав!
- вибачення прийняті, не роби так більше
- не буду, дякую!
(опціонально)
- а в чому я помилився, де я зробив -изм? якого контексту в мене нема?
- ось такого, тримай!
- дякую, ще раз вибачайте!
- все норм, вибачення прийняті! дякую, що зрозумів!
і це те, що, схоже, відрізняє молоде покоління від старшого - сприйняття расизму як градієнту, де бувають помилки, маленькі і велики, свідомі чи несвідомі, але бувають і свідомі злочини. (Альтернатива виходить сумнівна: сприймати "-изм" як совкові злочинці сприймають контакти з геями. Або ти "чистий", або "зашкварений", парія, ізгой, і будь-який натяк на це - є смертельна образа, від якої треба захищатися з усіх сил.)
Проблема ускладнюється ще тим, що невігласи натяків зазвичай не розуміють, і виходить так:
Приклад Б:
- <робить фігню просто по дурості>
- чувак, краще так не треба, це недоречно
- <окей, виглядає так, що це не така вже і біда, можна не звертати увагу особо - робить фігню знову>
- блін, чувак, тебе попереджали, це расизм!
- який расизм! ви мене ображаєте! в мене нема поганих намірів - я маю право це робити! зараз я вам всім доведу!
(я таке бачив як наживо, так і на шпальтах газет, на жаль - не раз, і не п'ять :( )
В результаті фігня ескалюється багатократно - і на додаток до попередніх проблем це ще "створює хибу того, хто вижив". (Скандали з невігласами легко бачити і чути, а реакцію адекватів поді ще знайди - бо скандала ж нема, і помічати нема чого.)
"Отака фігня, малята" (с)
no subject
> ... , і расизм (і будь який -изм, да і взагалі будь-яке складне соціальне явище) не вийде
> підігнати під бінарний шаблон, як би цього не хотіли "технарі"....
+100. Якщо пам'ятаєш, моєю вихідною темою були скарги, вважай, на надмірну бінарність дискурсу про расизм на прикладі школи, а вже звідтам я екстраполював до пострадянських еміґрантів, най би їх (нас?) качка копнула.