malyj_gorgan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
Entry tags:
Спорт і американська освіта
Винесу, трохи розширивши, з коментів з підзамочної дискусії про одну приватну школу (high-school).
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
no subject
Тим не менше, в "Хатині" панівна ідея "негри - такі самі люди, а не хтось нижчий". Так само, як в "П'ятнадцятилітньому Капітані". Та хоч в книжках про Томека Вільмовського на чорному континенті. От у Кіплінга білі люди вже трохи не такі самі, повище будуть, але саме про Африку, якщо у нього щось і є, то не в найчастіше читаному, у нього скорше антиіндійських поглядів можна було набратися. А в "Капітані Врунгелі" -- антияпонських :)
no subject
ЩО?
"Такі самі люди", яких нормально продавати і купувати як худобу, головне, щоб годували їх нормально, і не били?
Камон, бро, you're better than this!
А що до Кіплінга - тут цікаво. З одного боку, він щирій імперіаліст і колоніаліст. А з іншого - людям, які вважають, що можна стати расистами, побачивши гетто - він би руки не подав, бо він вважав, що обов'язок - це працювати на користь інших рас, не отримуючи за це нагороди чи подяки.
Send forth the best ye breed—
Go send your sons to exile
To serve your captives' need
...
To seek another’s profit
And work another’s gain
Я не поділяю його погляди - ідея "захопимо їх і зробимо їм добре" є суворим піздецом. Але у порівнянні з "побачив гетто - вирішив стати расистом і робити погане" виходить іронічно, холера!
А що до радянської літератури, то є ще Робінзон Крузо - який є відкритою пропагандою рабства. І ось і виходить зовсім сумно.
no subject
Та де ж нормально? ... Чи це знову я занадто екстраполюю? Пам'ятаю власні враження і почуте від одного-двох, з ким про це говорили, так там основна емоція була "у, кляті білі работорговці". Ти хочеш сказати, що я настільки неправильно все зрозумів? Може -- добра третина всього тоді читаного була про те, як рабство -- це жахливо, правда, в основному рабство у туркотатар всяких, але і в древньому світі теж...
А Дефо -- так, расист, дякую, що нагадав. Там якраз не рабство (рабство Робінзона там дуже навіть негативно подається), а вищість білої людини, це ще дуже влучно розкритиковував Фідлер в "Острові Робінзона", якщо раптом читав. СЛовом, обджекшн ґрентед: Дефо був одним з відверто расистських авторів (і це ще в совкових перекладах не було третини тексту про християнство і божий промисел!)
Кіплінг же, повертаючись -- він, канєшно, джентльмен тої пори, і у віршах у нього все трохи глибше, але чуть менше ніж всі у прочитанні Кіплінга обмежилися казочками про джунглі і повістями про Мауглі, де жорстокі селяни індуси і єдина надія нормальної людини -- англійці.
no subject
Так отож. Жорстокі работорговці - погані. А біли рабоВЛАСНИКИ - бувають такі милі, хоч до рани прикладай.
(Я перечитував книгу по діагоналі декілька років тому, тому виправляй, якщо щось не так.)
З чого книга починається? Пара РАБОВЛАСНИКІВ, таких хороших, таких милих - але справі пішли погано і їм треба продати двох рабів. Ідея дати рабам вільну, ідея "не торгувати людьми, навіть якщо це завдасть тобі фінансової шкоди" - навіть не спадає на думку. Так, продавати людей жорстокому работорговцю сумно, серце рве - але гроші-грошенята важливіші за якогось там чорношкірого.
Може, рабовласники думають, що краще відпустити рабів і самім піти на заробітки, якщо з фермою не вийшло? Що чесний труд - важливіший за торговлю людьми? Та ні, дурня якась.
Ось тобі і "такі самі люди, як і ми".
Далі - ще веселіше. Том рятує доньку Сен-Клера - і той купує Тома, вирішуючи фінансові проблеми його власників. І що? Том врятував сенс життя Сен-Клера, доньку-янголятко, світ його очей, може, хоч Сен-Клер подивиться на Тома як на рівну людину і дасть йому волю? Хахахахаха! (пробачте, мяу)
Він ще одну рабиню купує, щоб його кузина краще почала про чорношкірих думати. І це ПОЗИТИВНИЙ, бляха, персонаж!
І я можу продовжувати і продовжувати, але це не про "такі самі люди як ми". Це про "дивиться, навіть чорний може стати християнином" (на що в радянській школі по очевидним причинам увагу не звертали). Це про "катувати чорних погано" (duh!). Але не про рівність, ні.
Так, там коли я раб - це погано. Коли в мене раби - це норм. Хлопчика-раба він продає ж? Та і починається роман з того, що вони пливуть куди і за ким? Правильно, в Африку за рабами, щоб продати в Бразилію на плантації. І гепі-енд - Робінзон повернувся нарешті і забрав купу грошей, які та работорговля принесла.