Спорт і американська освіта
Aug. 12th, 2023 12:49 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
malyj_gorganВинесу, трохи розширивши, з коментів з підзамочної дискусії про одну приватну школу (high-school).
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
no subject
Date: 2023-08-20 03:58 am (UTC)Та де ж нормально? ... Чи це знову я занадто екстраполюю? Пам'ятаю власні враження і почуте від одного-двох, з ким про це говорили, так там основна емоція була "у, кляті білі работорговці". Ти хочеш сказати, що я настільки неправильно все зрозумів? Може -- добра третина всього тоді читаного була про те, як рабство -- це жахливо, правда, в основному рабство у туркотатар всяких, але і в древньому світі теж...
А Дефо -- так, расист, дякую, що нагадав. Там якраз не рабство (рабство Робінзона там дуже навіть негативно подається), а вищість білої людини, це ще дуже влучно розкритиковував Фідлер в "Острові Робінзона", якщо раптом читав. СЛовом, обджекшн ґрентед: Дефо був одним з відверто расистських авторів (і це ще в совкових перекладах не було третини тексту про християнство і божий промисел!)
Кіплінг же, повертаючись -- він, канєшно, джентльмен тої пори, і у віршах у нього все трохи глибше, але чуть менше ніж всі у прочитанні Кіплінга обмежилися казочками про джунглі і повістями про Мауглі, де жорстокі селяни індуси і єдина надія нормальної людини -- англійці.
no subject
Date: 2023-08-20 06:14 am (UTC)Так отож. Жорстокі работорговці - погані. А біли рабоВЛАСНИКИ - бувають такі милі, хоч до рани прикладай.
(Я перечитував книгу по діагоналі декілька років тому, тому виправляй, якщо щось не так.)
З чого книга починається? Пара РАБОВЛАСНИКІВ, таких хороших, таких милих - але справі пішли погано і їм треба продати двох рабів. Ідея дати рабам вільну, ідея "не торгувати людьми, навіть якщо це завдасть тобі фінансової шкоди" - навіть не спадає на думку. Так, продавати людей жорстокому работорговцю сумно, серце рве - але гроші-грошенята важливіші за якогось там чорношкірого.
Може, рабовласники думають, що краще відпустити рабів і самім піти на заробітки, якщо з фермою не вийшло? Що чесний труд - важливіший за торговлю людьми? Та ні, дурня якась.
Ось тобі і "такі самі люди, як і ми".
Далі - ще веселіше. Том рятує доньку Сен-Клера - і той купує Тома, вирішуючи фінансові проблеми його власників. І що? Том врятував сенс життя Сен-Клера, доньку-янголятко, світ його очей, може, хоч Сен-Клер подивиться на Тома як на рівну людину і дасть йому волю? Хахахахаха! (пробачте, мяу)
Він ще одну рабиню купує, щоб його кузина краще почала про чорношкірих думати. І це ПОЗИТИВНИЙ, бляха, персонаж!
І я можу продовжувати і продовжувати, але це не про "такі самі люди як ми". Це про "дивиться, навіть чорний може стати християнином" (на що в радянській школі по очевидним причинам увагу не звертали). Це про "катувати чорних погано" (duh!). Але не про рівність, ні.
Так, там коли я раб - це погано. Коли в мене раби - це норм. Хлопчика-раба він продає ж? Та і починається роман з того, що вони пливуть куди і за ким? Правильно, в Африку за рабами, щоб продати в Бразилію на плантації. І гепі-енд - Робінзон повернувся нарешті і забрав купу грошей, які та работорговля принесла.