malyj_gorgan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
malyj_gorgan) wrote2023-08-12 12:49 pm
Entry tags:
Спорт і американська освіта
Винесу, трохи розширивши, з коментів з підзамочної дискусії про одну приватну школу (high-school).
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
Розмова про те, що школа, зустрічаючи своїх вступників, фокусується виключно на тому, як там все кльово зі спортом, музикою, спортом, громадським життям, і ще раз спортом, повністю виводячи з фокусу академічні моменти.
1. А яка частка тих $25К, які ця школа змушує платити щороку, іде на всю цю спортивну і суспільнодіяльну фігню? (Імплікація 1: може, краще більше вчителів і більше їм платити? Імплікація 2: чого б то родини дітей, які прийшли туди грати в спорти і виступати на великих сценах, не платити за це окремо?)
2. Зауваження з приводу оптики (ака, враження від спостереження) американської освіти: тут уже котре десятиліття бідкаються, ой, чому це тутешні дітоньки не хочуть іти в STEM. Не розуміють, чому мало кому цікаво вчити природничі науки, математику і все таке. Скоро вийдемо на рівень, коли половина молоді здобуває вищу освіту, а інженерів і вчених все так само доводиться імпортувати, при цьому навколо повно клерків і продавців з дипломами бакалаврів різних незрозумілих дисциплін і непідйомним боргом за навчання. Чому, о чому, діти не хочуть в STEM?
Просте спостереження: ще в школі (в універах теж, але не аж настільки печально) діти бачать купу ресурсів вбуханих в спортивні споруди, події, пріорітизації. Якщо ти шкільний атлет, то твої the power and the glory for ever and ever and ever (c)... Якщо не атлет і не чірлідер, то тебе буквально заганяють бути фаном і вболівальником. Ще ті ж самі діти бачать іншу купу ресурсів, вбуханих в мистецтво: зали, інструменти, події, виступи, поїздки, слава, мішура, нагороди. Шкільні коучі і керівники хорів і ансамблів -- це круто, це класно, це любов і повага.
І от вся ця оптика стається на фоні пари середньої обшарпаності кабінетів science'a, зовсім ніякого кабінету математики, загнаних і нелюбимих вчителів цих предметів. Про самі предмети вголос згадують лише зрідка, і переважно у форматі "з математикою було важче, але прорвався і став класним баскетболістом" (а математика -- шо математика, рахунок вести вміє, та й добре. ) І в таких умовах когось дивує, що діти не хочуть іти в STEM? І не захочуть, як їх туди не закликай. Ще в просто програмування, при наявності всяких роботікс і кодінг клубів, хтось часом іде, та й то недостатньо.
Я ще розумію, якби в суспільстві було недостатньо атлетів, акторів, митців і спортивних вболівальників. Але ж, ніби, кажуть, що не вистачає інженерів і спеціалістів, які вміють в хімію, фізику і іншу біологію. Так якого хріна будувати новий спортзал і театр, в придачу до існуючих двох спортзалів і одного театру, не маючи нормальної бібліотеки і з помітно старими кабінетами фізики з благеньким кабінетом фізики? Якого хріна як з писаними торбами носитися з тренерами і керівниками театрів і музичних колективів, запихаючи кудись на останні ряди вчителів математики і природничих наук?
Основна маса дітей, особливо ранні підлітки, в першу (і другу, і третю) чергу ведеться на статус, на sense of cool, на ту саму "оптику". Якщо вірити дослідженням про вплив соцмереж, то в критичному віці 10-15 років, особливо це справедливо для дівчаток (у хлопців трохи інакше і трохи зміщено в часі). Так блін, замість придумувати якісь піар програми мінімальної ефективності для того, щоби більше дівчаток звідкись взяла в собі бажання піти в науку, просто, створіть цю оптику насправді. Хай вболівання за футбольну команду чи виступ самодіяльності буде проходити за залишковим принципом в плані ресурсів і уваги. Хіба це не очевидно?
no subject
Хоча одну цікаву тему ти зачепив: популярність медпрограм, натовпи бажаючих... Може, десь вони і є, я сперечатися не буду, але ось що цікаво: прямо зараз в країні величезна недостача і лікарів, і особливо молодшого медперсоналу. Ковід її підсилив, але тема не нова: коли я почав працювати в лікарні більше 20 років тому, ця проблема була уже стара і велика. Чому капіталізм її не вирішив? ;) Політичні рішення існували, див. купу спеціальних візових правил для медиків, а капіталізм їх щось не вирішив. Де що зламалося? Чи проблема в тому, що медсестринські програми не мали спортивних стипендій? ;)))
> ... совкова романтика ... зробить математиків популярними ...
Не екстраполюй в бік асимптот без причини, особливо, враховуючи, що тут-то інженери якраз цілком well off.
Проблема не в тому, щоби математики були найпопулярнішими і дівчата вішалися на шию переможцям шкільної олімпіади з хімії. А щоби в 12, 13, 14, 15 років у людей в голові була ідея, що вчити оце от все -- класно і позитивно. І це далеко не тільки і не стільки про математику. Навіть не лише природничі науки, а про всі "загальноосвітні" предмети) Що це цікаво, що цим займаються не лише нерди. Тобто, просто вивести навчання з тіні спорту і музикотеатральності, зараз потік спортивно-самодіяльного мессиджінгу займає 100% mental/emotional capacity деяких дітей , хай не з усього об'єму моживостей, а з того, який дитина тратить на сигнал з боку школи. Того я і не вимагаю чогось особливого (хоча олімпіади було б добре), всього лише різко зменшити присутність інформації про неакаемічні аспекти в публічній риториці школи. Згадай, з чого я почав: прийшли на відкриття шкільного року і побачили тільки спортсменів, вболівальників і навколоспортивну символіку і (менше) музикантів/танцюристів. Школа сама себе офіційно позиціонує як фанклуб власних спортивних команд, імплікуючи, дуже помітно і потужньо, мессидж, що "бути в нашій школі" == "приймати участь в цьому", не підмножина, а гомоморфізм. Як піонерська організація, лише трошки менш формальна, зате щира, бо без дулі в кишені кожного першого... То я вже трохи відійшов від теми СТЕМу, зв'язок тут у тому, що занадто багато учнів себе шукає в цій піонерській діяльності, замість деінде, що прекрасно відображено в навколошкільному мистецтві, фільмах-книжках найрізноманітнішого пошибу. (А конфлікт, який виходить в результаті, гарно видно в тих самих "Dead poet society" та навіть "Catcher in the rye", хоч і з поправками на жанр і наміри авторів, скорше, як фон. )
А наостанок повернуся до тему, чого діти/батьки не хочуть на спеціальності, куди поступити нереально, а якщо реально, то перспективи так собі. Про те, що за межами кількох галузей поступають не "на спеціальність", а "в коледж" я вже написав, ти або не помітив, або не звернув уваги. А про перспективи... Ось монстерс.ком пише список з семи наймбільш underemployed college majors: Business administration and management, Criminal justice, Drama and Theater Arts, Anthropology, Liberal Arts, History, Psychology. З чисто безробітними важче, я не знайшов добре згрупованої статистики без дір в подачі інформації, але основні списки спеціальностей за рівнем безробіття серед випускників, які я бачу, теж усі дуже чітко починаються з предметів, прив'язаних до мистецтва або гуманітарних наук. Ну і загальна картинка чітко каже, що безробіття в СТЕМ спеціальностях в середньому вдвічі менше. Додаємо сюди underemployment -- виходить, що концепція, що в СТЕМ не йдуть через недостатні перспективи, або неправильна, або каже нам, що учні/батьки неправильно ці перспективи оцінюють. (А неправильність оцінки йде, значною мірою, з загального ставлення.)
no subject
Як не помітив? Я помітив і навіть запитав - що тим людям з major undecided треба конкретне робити, щоб захопитися СТЕМом? І вийшло, що невідомо, що їм треба робити - мишки, станьте їжачками, в їжачків голки, їх ніхто не ображає...
Ті правила це той ще фіговий листок - в реалі це купа бюрократії і медику-іммігранту ще 200к треба викашляти (і 3-5 років витратити), щоб мати нормальну кар'єру. Для мене це питання болюче особисто - бо батьків з Луганську я намагався сюди перетягнути ще в 2014, але мама сказала категоричне ні, як раз з-за неможливості нормально працювати по спеціальності. (А в Польщі мама вже отримала дозвіл на працю з міністерства - зайняло менше, ніж півроку, зараз залишилося PWZ отримати і практику пройти 3-місячну.)
Але то таке - ту проблему не вирішив навіть соціалізм. В Британії медицина де-факто соціалізована - а медперсоналу все одно не вистачає. І в гібридних системах теж саме - Польща, Німеччина, Японія, Корея - усі страждають від нестачі медперсоналу, як би якісно вони не викладали математику з хімією і яким би фінансово доступним не було навчання в вищі.
Бо другий демографічний перехід, сцк!
Так що це питання, схоже, теж треба винести за дужки, як ортогональне.
Ти так кажеш, ніби то в голові радянських учнів (за виключенням купки задротів) була ідея, що вчити оце от все - класно і позитивно. Це mission impossible, здається; навіть якщо завтра фея прилетить і побудує нам тут СРСР (нафіг-нафіг).
no subject
Точно, про це писав, але тоді не розумію, чому повернувся до теми "важче поступити" Байдуже, як поступити.
А на питання "як захотіти" в форматі "не стати їжачками" я відповідаю весь цей час. З математикою -- в ще в хайскулі взяти нормальнішу математику, AP або ні, аби в коледжі не треба було починати з pre-calc'а чи remedial algebra. Щоби взяти в школі курси з фізики, хімії, біології, щоби в коледжі не починати їх з нуля.
> Ти так кажеш, ніби то в голові радянських учнів ....
Дві мало між собою залежні віповіді: (1) Так, у багатьох радянських учнів у голові була ідея, що добре знати природничі науки і математику-- це добре, чи з шутчно-романтичних причин, чи з прагматичних, що це треба здавати на вступних там, куди зібрався. Макроскопічна частка радянських школярів випустилися в умовах, коли тиску "вчити фізику/математику добре -- западло" не було, а лагідний тиск в інший бік, слабший чи сильніший, був.
Але це все малорелевантно, бо (2): Формування бажання вчитися взагалі і СТЕМу зокрема є особливо важливим саме в США. Радянських учнів вчили повної програми, хотіли вони того чи ні, відмінності були лише в плані індивідуальних вчителів/класів і опцій "поглибленого вивчення". А в американській школі вибір того, що і як вчити, значною мірою і досить рано -- за учнями/батьками. Можливість абсолютно легально НЕ вивчати ту чи іншу дисципліну за межами відносно примітивної програми з вузького переліку предметів -- це не баґ, а фіча тутешньоі школи. Саму цю фічу я не критикую, вона мені скорше подобається, але це та свобода, яка вимагає особистої відповідальності і вчасної ініціативи учасників. Тому що, чим далі, тим важче наздоганяти і приймати правильне рішення. Буткемпи і інші програми для дорослих -- хороша ілюстрація, що люди хочуть в якийсь момент вчитися "реальних речей", але тоді вже важче. Серед мої колег і друзів, які нині в айті, є випускник arts and film, cooking щосьтам, навіть Dance Performance. А, ще один, нині старший датазнавець в Чаймі, взагал спочатку вчитися не хотів, на завод пішов працювати, бо там грошей більше. Всі вони пізніше в житті перевчалися, наздоганяли, скаржаться, що втратили час і можливості. Всі четверо непогані спеціалісти, хоча визнають, що якихось знань не вистачає, а ще всі четверо плачуться, що пізно заводити дітей, а вчасно дітей/родини не завели, бо не мали нормальних спеціальностей, а займалися наздоганяннями. Щось мені каже, що таких -- багато. Ще додай сюди тих, які не наважилися перевчитися, хоча могли б, з них би теж могли вийти нормальні спеціалісти. Але ні, вони виплачують студентські позики з непотрібних спеціальностей і недоотримують роботи і зарплатні, і все тому, що пізно схаменулися.
Ще раз підсумую: я не закликаю забрати у людей вибір, вибір це добре, але щоб його зробити, треба бути інформованим емоційно і інтелектуально.
no subject
Еммм... Ні, дуже релевантно. Романтичні причини поміряти важко - байаси спотворюють спогади. (Але якщо зможеш поміряти об'єктивно, давай, принось, подивимося.)
"чи з прагматичних, що це треба здавати на вступних там, куди зібрався."
Ось тут релевантність і зарита. З прагматичних причин математику було треба вчити в СРСР, і з прагматичних же причин її можна ігнорувати в США.
Бо вступ в американські вищі - не тільки і не стільки по результатам іспитів, позакласна діяльність (спорт, музика, мистецтва, ага!) є важливою в college application, навіть для тих, хто за гроші йде вчитися, а не по спортивній стипендії. Навіть для тих, хто йде на STEM.
Ось і все - incentives define behavior. Раз ти вже хочеш - навіть просто теоретично - зайнятися соціальною інженерією, і примусити підлітків звертати увагу на математику, то я б починав саме з incentives. Маю нахабство підозрювати, що реформа правил вступу до вищів ("приймаємо тільки по результатам профільних іспитів"), змінить incentives - і, як наслідок, мотивацію, саме так, як тобі потрібно.
І що особливо сумно - цю проблему ми створили на рівному місці. Ось я в Україні отримав дві освіти, одна зараз не дуже потрібною виявилася - але проблеми "ох, я не те обрав, тепер є купа боргів" в мене нема взагалі. Але це ще одне ортогональне питання.
Хоча... Ідея, що в 12-15-17 років людина знає, що їй знадобиться в житті - мені здається проблемною. Так, є задроти, які з дитинства їбашать, бо їх пре від цього. Але як знати, до чого у середьної людини хист, якщо через 3 роки може щось з'явитися настільки нове, що підготуватися до цього можливості не було, і що далі?
Теоретичний приклад: уявимо, що LLM замінять програмістів, але популярними стануть ті, хто вміє складати prompts для них - привіт, English majors. (А таке було навіть на нашій пам'яті - програмісти перетворилися з небагатих задротів на людей з грошима та статусом. В 60-і на заводі 100% було краще працювати, ніж постдоком з мейнфреймом возитися. Так що зараз можна скаржитися, мовляв, обрав не те - але hindsight is always 20/20. Треба ще на цій байас корекцію робити.)
no subject
Так це все про те ж саме, з поправкою на те, що incentives одночасно багато, якісь з них протирічать іншим, генеруючи цікаві діалектики, і все це ще і міняється з часом взагалі і віком зокрема. Я більш-менш всі свої аргументи вже проговорив не раз, можу лише ще одне порівняння повторити. (Допускаючи, що ми таки хочемо поглибити зайнятість у СТЕМ дисциплінах) Якщо уже ми, спеціально чи ні, займаємося соціальною інженерією на дітях, ну, тобто, якщо ми уже будуємо свою риторику, політику і різну діяльність так, аби виховати в дітях якусь систему очікувань, бажань і пріорітетів, то з якої точки зору найкориснішою є така політика/риторика/діяльність, яка створює у настільи значної частини дітей бажання зараз шукати успіху в спорті і розуміння в спортивному вболіванні, а з часом -- шукати себе в мистецтві і абстрактно-незрозумілих диціплінах, порівняно з альтернативною політикою/і т. д., спрямованою на що завгодно інше, хоч трішечки ближче до реально потрібних дисциплін. Якщо вдаритися в теорію змови, звичайно, то багато цікавого можна навидумувати в плані пояснень :)
> ...настільки нове, що підготуватися до цього можливості не було, і що далі?
Історія показує, що універсальніша освіта тут підходить краще, ніж спеціалізовані трейнінги. Крім ситуацій масового регресу, коли виконувати одноманітну дурну роботу, хоч в полі, хоч на конвейєрі краще, не маючи зайвих думок в голові. Тоді ой
no subject
Радянська школа аж ніяк не дає універсальної освіти - універсальна освіта як раз потребує і мистецтв, і філософії, і історії, і чорта лисого. (Яка школа це дає, окрім туторів чи хоумскулінгу - я теж не знаю.)
Та яка тут теорія змов? Будь-який college application потребує купи extracirricular activities, просто тести практично нікого не цікавлять. Спорт-мистецтво-чірлідінг - найпростійший варіант це додати в той application.
Де тут помилка?
Прибери цей incentive, дай трохи часу на propagation - і вася-кіт, ні?
no subject
Теорія змови повинна бути глобальною! College application такі, як вони є, щоби і батьки, і діти, фокусувалися на спорті, розвагах і непрактичних заняттях, які мало розвивають мишлення, спеціально! Це все придумали рептилоїди, які хочуть, щоби населення саме робило себе максимально тупим і не хотіло розумнішати. ЗОҐ хоче, щоби населення не піднімалося вище рівня спротивних вболівальникив і фанатів попси, щоби простіше було нами всіма керувати через очко на вершині піраміди.
Як діти малі, чесслово...
no subject
це не відповідь на питання "як захотіти". Брати класи, щоб захотіти займатися тим, що викладають - це циркулярна логіка виходить. Якщо тобі (особисто тобі!) запропонують - бері елективний клас з Black History, щоб захопитися нею, ти ж не візьмеш? Бо тобі з самого початку це не цікаво, тебе треба примушувати...
Більш того, ця логіка не відповідає на питання, як саме заохотити тих самих majors undecided (якім вже запізно слухати ці поради).
no subject
Діти в 12-14 років вибирають записатися на той чи інший клас з найрізноманітніших причин, починаючи з прикольного кабінету і закінчуючи дуже навіть прагматично-правильними. Наприклад, в міддл скул минулого року у нас було: (а) що-пару-місяців поїздки з іграми і змаганнями у спортивної команди, додаткові преференції з невиконання домашок і пропусків уроків, все таке; (б) три великі філд-тріп поїздки хору і оркестру, дві на концерти з ресепшнами і звільненням з уроків, і одна -- просто так на цілий день в six-flags; (в) нуль поїздок, звільнень або хоч чогось з integrated math 2, програми посиленої складності з математики. Діти вибирали ходити на хор виключно заради пери фільд-тріпів, а з математики -- які там причини, на математику всім, крім вчительки математики, плювати. Про ефемерніші гламурні причини можна гадати, але на випуску купу слави, фанфар і призив заробили участники шкільних спортивних команд, трохи менше -- учасники хорів і оркестрів, особливі призи -- афроамериканські учні з GPA 3.0 і вище... і одну грамотку учениця з найвищим GPA.
Я писав, здається, що знаю 11-класника, який за рік взяв чотири предмети: просту математику, англійську, фізкультуру і фотосправу. Перші три обов'язкові, а з четвертої можна було мало робити і поприймати участь у виставці. Причин хотіти взати складнішу математику або там фізику чи хімію у нього не було ніяких. Віриш, що можна легко придумати 2-3 бонуси, які заохотять зайвих кілька дюжин дітей походити на фізику замість digital photography? Та хоч давати за фото вдвічі менше кредитів. В універі он семестр спорту -- один кредит, а семестр якогось science'а -- три, хоч класу займає майже так само.
no subject
І як тут допоможе порада "брати класи з просунутої математики, щоб її полюбити"? Так, incentives можна придумати - і ми тут навіть сказали, які.
На математиці багатоденних field-trips не буде, сорян, це не та дисципліна, на олімпіаду теж поїдуть одиниці (в найкращому випадку!)... Тобто залишаються ти самі прагматичні причини, відмінність яких в США і СРСР та Україні ми обговорили вже.
no subject
Не так: "дати додатковий шанс захотіти взяти просунутішу математику зараз, щоби потім, коли захочеш продовжити чи взяти щось споріднене, це було простіше" Поїздки (у хору -- не багатоденні, та і у спортсменів в мідлскул теж, здається) -- лише один з варіантів. Мова не про олімпіади, на концерт в Соному чи в парк розваг їхав весь хор. Аналогічно весь клас математики міг поїхати в такий самий парк розваг, або, он, з екскурсією по Стенфорду, Берклі, та хоч зайвий раз в той самий Експлораторіум або виставку муляжів дизайнів ДаВінчі під Сакраменто. В моїй юності були поїзки від тих, хто цікавивя тими чи іншими предметами, в чернівецький універ, з пропуском уроків, шансом подивитиця на щось інакше і цікаве, пограти на моніторах ЄС-100 в якусь древню ком'ютерну іграшку (перший раз клавіш компа торкнувся!) і т. п. Той самий Пшенічка, якого я оце згадував, возив колись дітей, хто цікавився фізикою, в походи з вивчення фізики: йдеш снігами на драгобрат, а тобі в дорозі втирають про фізику всього, що стається, від поляризації світла до утворення насту... Треба в першу чергу хотіти.
Але я тут не стверджую, що школа не хоче всупереч комусь, батьки хочуть всього того ж самого. Тут саме відсутність соціальноінженерної складової. Лагідної -- мова про збудження інтересу, а не нав'язування насильно.
no subject
А щодо батьків - їх бажання таки раціональні, ні? Так, це локальний екстремум, але проблема в тому, що музика та спорт-чірлідінг такі об'єктивно корисні для майбутнього вступу - таки ж є, не помиляюся?
no subject
Зі спостереженнь за поколіннями батьків і студентів: ідея корисності для вступу далеко не одразу спадає на думку батьками, і далеко не всім. Власне, ті, які сильно наперед думають про вступ, ті і до правильних класів дитину підштовхнуть, але таких небагато.
Добра половина, як не більше, батьків, просто особливо на дітей уваги не звертає. Навіть в наших відносно благополучних палєстинах.
З моїх спостережень, значна кількість батьків до якогось моменту фокусується в першу чергу на те, щоби дитині був фан і щастя тут і зараз. "роби, що ти хочеш, аби тобі було добре, дитинонько". Це цілком зрозуміло і природньо, до якогось моменту зовсім правильно, після якогось моменту правильно частково. Але фан і щастя дитиноньки багато в чому визначаються середовищем, ровесниками і школою, що повертає нас до витоків.
А ще якась кількість батьків і хотіла би, але не вміє вчастно про щось подумати, бо інерція мишлення, самі в такі самі школи ходили, all that stuff.
> ..з математикою це таки складно ..
щось придумати можна, але складно, правда, але лише поки ти підходиш до математики, як до "чистої" математики. Як тільки подумати, що математика присутня у всьому іншому, одразу з'являються ідеї, хоч ти в архітектурний музей ходи, хоч на авіаносець, хоч в казино. :)
no subject
Але ж виходить, що і їм та музика з чірлідінгом потрібні?
Good point. Треба думати над тим, як продати батькам ідею "тут і зараз ваша дитина повинна бути не дуже щасливою, а замість того повинна вджобувати на математиці".
Підозрюю, що слоган "дайте ще грошей, щоб мені і моїй дитині було комфортно" - буде погано продавати цю ідею. Але кращого слогана в мене нема.
no subject
no subject
(Мені, в принципі, обидві опції ок, якщо що.)
no subject
Тобі не здається, що ми задалеко залізли в крілячу нору глобальних зрушень, замість дивитися на оригінальні питання, які я задав? Чи не більше користі буде школі і учням, якщо замість збудувати додатковий великий стадіон (додатковий, спортивної інфраструктури вже є), покращини бібліотеку і кабінет фізики? Хіба не краще, в смислі різносторонності для учнів буде, якщо вони за перший день в школі зіткнуться з дітьми, які щось цікаве зробили і досягнули в біології (у школи минулого року був біологічний камп в Йеллоустоні, так що щось вони там робили?), а не лише з баскетболістами і футболістами? Дайверсіті же ж!
no subject
Це не взаємовиключні речі. Спорт - це важко, але цікаво. Собсна, я це кажу саме тому, що я платив гроші, щоб пахати і отримувати травми (навіть пропустив вручення дипломів у вузі, поїхавши на збори замість того).
Хе, тут два питання в одному.
1) Користь для школи. Якщо школа залежить від грошей батьків, а батьки хочуть спорт - то від бібліотеки користі для школи буде МЕНШЕ.
2) Користь для учнів - тут залежить від учнів (їм треба серйозно вчитися чи pad the resume?), але в силу п.1 this part of question is moot.
Це сумно, але що поробиш без примусу чи орбітальної реморалізації батьків?
no subject
Католицька школа -- хороше місце для того, щоби над розриванням цього кола працювати, бо тут батьки уже погоджуються, що їх дітей будуть вчити всякого зайвого, аби лише все інше добре вчили (2/3 учнів не католики, більшості католиків ті всі меси і уроки релігії теж не треба, але толерують). Наскільки я знаю, засилля спорту проникло в католицькі школи не одразу і як данина популярності. Як проникло, так може і скоротитися. Я до цього прикладатиму зусилля, які зможу, може, ще хтось, дивись, через 10 років стане краще
no subject
no subject
no subject
В кожному нонпрофіті є board of directors, католицькі школи не виключення. (polysemy is a bitch, sorry for confusion.)
А так, звісно, успіхів.
no subject
no subject
no subject