malyj_gorgan (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
malyj_gorgan) wrote2024-01-11 10:18 pm
malyj_gorgan) wrote2024-01-11 10:18 pm
Entry tags:
"географія" в тутешній школі
Давненько нічо не було під теґом "шкільне життя", але то лише тому, що мене всякі професійні проблеми відволікали. Аби ви часом не подумали, що тут зі школами все раптом стало добре, підкину пару прикладів. А то є у нас тенденція (у мене теж, часом) вважати, що, звичайно бувають перегиби, але ан мас ми рухаємося в правильному напрямку, а перегиби -- то тимчасові недоліки, а так каліфорнійська школа -- нічо так, а всі воук-страшилки -- то виключно страшилки. Отже, старша дитина почала вивчати курс географії і світової культури.
Епізод 1. Вчитель розповідає дітям, про що буде курс. "Ми будемо вчити про те, як люди різних культур прибували в Штати, які у них тут були культурні і економічні виклики, звʼязані з такою значною зміною в їх житті" Моя дитина: "О, а ми будемо говорити про еміґрацію зі Східної Європи і виклики, звʼязані зі зміною з пост-комуністичних суспільств?" Вчитель: "Ні, звичайно, ні. У нас же ethnic studies (тому про білих не будемо)."
Епізод 2 Сьогодні будемо вчити про боротьбу з расизмом. Діти, напишіть про визначного борця з расизмом Каньє Веста, як він виступає за все хороше проти всього поганого. Моя дитина, здається, не втрималася і таки написала щось, вставивши слова "... how ironic that Kanye West, a known anti-racist activist and antisemite..." Чекаю, що з того вийде :)
І так у них все. 100% почутого з найрізноманітніших джерел про місцеву школу підтверджує думку, що природньою реакцією нормальної недурної людини на антирасистьке виховання в тутешній школі є... скажімо так, щось подібне до того, якою була природня реакція нормальної недурної людини на виховання в пізньорадянській школі (підказка: ця реакція не була підсиленням любові і поваги до радянської влади).
Епізод 1. Вчитель розповідає дітям, про що буде курс. "Ми будемо вчити про те, як люди різних культур прибували в Штати, які у них тут були культурні і економічні виклики, звʼязані з такою значною зміною в їх житті" Моя дитина: "О, а ми будемо говорити про еміґрацію зі Східної Європи і виклики, звʼязані зі зміною з пост-комуністичних суспільств?" Вчитель: "Ні, звичайно, ні. У нас же ethnic studies (тому про білих не будемо)."
Епізод 2 Сьогодні будемо вчити про боротьбу з расизмом. Діти, напишіть про визначного борця з расизмом Каньє Веста, як він виступає за все хороше проти всього поганого. Моя дитина, здається, не втрималася і таки написала щось, вставивши слова "... how ironic that Kanye West, a known anti-racist activist and antisemite..." Чекаю, що з того вийде :)
І так у них все. 100% почутого з найрізноманітніших джерел про місцеву школу підтверджує думку, що природньою реакцією нормальної недурної людини на антирасистьке виховання в тутешній школі є... скажімо так, щось подібне до того, якою була природня реакція нормальної недурної людини на виховання в пізньорадянській школі (підказка: ця реакція не була підсиленням любові і поваги до радянської влади).
no subject
Все так - релігія + традиційні цінності практично завжди йдуть в комплекті з ксенофобією. А багато місцевих хіспаніків - як раз дуже традиційні та "сільські".
А що до U4U - то мені самому соромно перед хіспаниками та іншими сирійцями і суданцями. Бо преференційне ставлення до нас - і демонстративне ігнорування проблем інших це таки системна проблема. (Яка ж, знову, почалася не вчора.)
Ось тут мене ще трохи курвить той момент - що академічна ефективність "продльонки" доведена хоч СРСР, хоч Фінляндією, хоч чартерними школами в НЙ. Але ми будемо робити що завгодно, але не шукати і втілювати, що вже працює.
no subject
no subject
Але я не розумію, що тут зі школою не так у порівнянні з НЙС? Там публіка більш ліберальна за місцеву (реально більш ліберальна, а не на словах), але в проблемних районах ті чартерні школи як раз дуже добрі результати показали... Я дійсно не розумію, чому б нам їх досвід не перейняти?
no subject
"чартерні школи" -- дуже слушне уточнення. Тут теж є чартерні школи. Вони –– часто лотерея, але я особисто знаю кілька хороших оклендських чартерних шкіл, де Юля працювала якраз в афтерскул програмах. Різниця між чартерною школою і просто школою в твоєму дістрікті в тому, що в чартерну школу треба хотіти, а школа, навпаки, може вибирати. Головна моя претензія до американської школи, це те, що учням тут на все плювати, а школа максимально мотивована НЕ виганяти учнів, як би вони все там не псували. Причому, як приватна школа, так і стандартна публічна. Можливо (тут я трохи екстраполюю доступну інформацію, може, я не 100% точно все оцінюю), хороша чартерна школа –– вдалий виняток, коли і учні, і батьки вмотивовані прикладати зусилля, щоби залишатися в школі, а школа може перебирати учнями. Я знаю, що українська школа зараз теж уже далеко не та, де я колись вчився, але досі є "хороші" школи, за які діти хочуть триматися ,то, принаймні, там щ працює та ідея, що школа –– це місце, куди прийшли вчитися, а не хочеш вчитися, а лише заважаєш іншим –- до побачення.
no subject
No shit, Sherlock! :)
Коли що приватна, що публічна школа отримують фінансування "за голову" - what else does everybody expect?
no subject
Вооо. Для того, щоби було щось інше, треба мати або фіксовану, ну, приблизно, як тут кажуть, fixed'ish кількість голів і легкий метод їх відновлення, якщо котрусь з голів хочеться вигнати, або додатковий зворотній звʼязок, який би штрафував наявність поганих учнів і вчителів. Крім, образно, merit based публічних шкіл (частковим випадком, хай і не merit, є чартери) я, правду кажучи, не знаю, де таке реалізувати. По ідеї, якщо є достатньо багато приватних шкіл, які утворять ринок, то такого можна добитися конкуренцією, але маю сумніви, що таке можливе за межами суперелітних інтернатів.
Це я зараз, звичайно, на ходу формулюю те, що оформляється в голові на фоні написання останніх коментів, але мені воно подібне на правду. Виходить, що ефективною системою є matched merit-based ranking шкіл і учнів (можна комбінований академічний меріт і гроші), але така система буде якою завгодно, але не equitable, тому навряд чи таку систему вдастся тут вибудувати. До речі, мені бачиться, що якимось наближенням до такої системи була класична німецька освіта (яка, афайк, до цього часу трохи збереглася)
no subject
Ти маєш абсолютно правильні сумніви. Дивлячись на те, що я ще не забув з економіки - при сучасному рівні нерівності і продуктивності "хвороба Бомола" не дасть зробити ці сервіси доступними.
Що це таке за хвороба? Тут треба зробити крок назад і подивитися на продуктивність. В купі професій - від блакитно- до біло-комірцевих - продуктивність і зарплати зросли і продовжують зростати.
Але в ряді професій продуктивність не змінилася - бебісіттер що в 18-му, що в 21-му столітті може доглядати за дітьми тільки однієї родини. Також саме вчитель може ефективно вчити 10-20 учнів, чи тяп-ляп - 30+, і це не змінилося за останні століття.
У першому наближенні здається, що капіталісти та робітники професій, де продуктивність і зарплати ростуть, повинні б дозволити собі більше послуг в тих галузях, де продуктивність не росте, але в реальності все з точністю навпаки!
50-100-200 років тому (чи навіть зараз - в менш демократичних/менш розвинутих суспільствах) легше себе дозволити труд з незмінною продуктивністю (труд домогосподарок, кухарів, водіїв, вчителів).
Чому так? Якщо штучні перепони для робочої мобільності відсутні (нема рабства, кріпацтва, кастової системи, інституційного патріархату, радянської прописки та "розподілу") - то в галузі, де продуктивність не росте, йдуть тільки від відчаю (чи як хоббі). Як наслідок - пропозиція на ринку праці цих галузей падає, і при незмінному попиті - ціна на цій труд росте.
Що з цим робити? Тут, звісно, кроляча нора, а не питання, але адекватне прогресивне оподаткування:
(а) знижує розрив в зарплатах між продуктивними та "константо-продуктивними" галузями,
(б) як наслідок, робить "константо-продуктивні" галузі більш привабливими для працівників і збільшує пропозицію на відповідному ринку праці. (Як бонус - це робить і приватні школи більш доступними; приклади - Франція, Німеччина.)
(в) як ще один бонус - дає суспільству додаткові ресурси для інвестицій в школи.
Це, звісно, теж не ідеал з точки зору equity, але набагато ближче до нього, ніж наша ситуація.
Але особисто мені зараз залишається хиба що взяти попкорн, і спостерігати, як наші псевдо-"прогресівісти" разом з реакціонерами намагаються ігнорувати закони економіки, хай навіть і не дуже очевидні закони. (Бо яка тут реакція на нормальне прогресивне оподаткування - не мені тобі розповідати.)
no subject
no subject
Але іронія в тому, що мені - як більш-менш здоровому чоловіку без дітей з високою зарплатою - відсутність більш прогресивного оподаткування прямо вигідна. Але борються проти нього (і законів економики) як раз ті, хто міг би отримати від нього користь.
Ця картина довершена в своїй абсурдності. Як полотно Босха, чи комедії Монті Пайтонів - залишається цим тільки насолоджуватися. :)
no subject
Ну, а друга проблема з прогресивним оподаткуванням, уже незалежна від впливу на освіту -- що публіка набагато більше реагує не на концепцію ефективності, а на концепцію індивідуальної справедливості. Підхід, коли мені дадуть корову, а сусіду –– дві, найчастіше програє підходу, коли дадуть лише кролика, зате по одному і мені, і сусідові.
no subject
Хоча в цілому це і може бути вірно - але тут явно не той випадок. Боротьба проти прогресивного оподаткуванні, законів економіки і власних інтересів - не залежить від групових ідентичностей. Датазнавець з Бей Еріа стає пліч-о-пліч з фермером з Небраски, на них з схваленням та підтримкою дивиться корова Нюнеса - і алга. І тут хоч на рівні країни розглядай, хоч на особистому рівні - закони економіки працюють всюди.
Хехе. Прикол в тому, що поки усі дивляться на сусіда - корова Нюнеса отримає не одного кролика, а мільярди. Але вона не сусід, вона далеко, тому усім пофіг на цю несправедливість. Абсурд повинен бути довершеним - в боротьбі за справедливість проти ефективності програли усі. Але якщо пролетарії і інтелігенти усієї країни об'єдналися в цій боротьбі, то мені залишається лише фіксувати позицію, щоб совість не гризла - бо в умовах навіть нашої flawed democracy народ отримає те, за що бореться більшість.
no subject
> Але вона не сусід, вона далеко, тому усім пофіг...
Exactly, про це і мова.
no subject
Не думає більшість людей про цю тему, сорі!
Бо якщо зарплата публічного вчителя - 70K (і це ми про багаті райони кажемо), а зп personal assistant-а (секретаря-секретарки на наші гроші) - 120К, зп автомеханіка - 80К+, зп програміста - 200-300-600-800К+, то хто піде вчитися і працювати вчителями? (Особливо враховуючи те, що на вчителя вчитися довше-дорожче, а праця більш важка, довга і нервова.)
Підуть або фанатики (в гарному сенсі), або йобнуті (в поганому), або люди, для яких це хоббі (мій чоловік - інженер в Нетфліксі, гроші нам не потрібні, я в Бразилії-Канаді працювала вчителькою і тут буду). Жоден з цих варіантів не є нормальною відповіддю на саме перше питання "хто буде вчити моїх дітей" - але усім пофіг, більшості та освіта для їх дітей не так вже і потрібна, виходить?
no subject
Це все один великий частковий випадок розширеної дилеми вʼязня.
> ....більшості та освіта для їх дітей не так вже і потрібна, виходить?
Виходить. Більшість, виходить, дурна. Охлос, вотетовотвсьо. Навіть більшість з тих, хто думає, що хоче кращого і що знає, що робити. Частковий випадок принципа Парето :)
Блін, такими темпами, замість розмовляти, можна цитатами з Біблії (або класиків марксизму-ленінізму, різниця несуттєва) обмінюватися. Класичний схоластичний диспут :)
no subject
Ось я тут не погоджусь - тут не рівень узагальнень, тут конкретна проблема конкретних людей. Люди НЕ ГОТОВІ доплатити за хороших вчителів. Навіть ті, що хочуть доплатити - не мають грошей на це. Або мають інші, більш пріоритетні бажання, і не готові жертвувати ними.
Бо хороші вчителя (не як виключення, а як явище в КОНКРЕТНІЙ школі в цілому) НЕ МОЖУТЬ коштувати дешевше секретаря, який папірці перекладає з місця на місце. You get what you pay for. Тут таки закони економіки не вийде наїбати навіть індивідуально - 12 років це достатньо довгий термін, щоб удачі не вистачило.
Це навіть не переважно ілюзорна надія, а пряме і жорстке наїбалово. Але якщо людям воно подобається, то залишається лише попкорн.
P.S. Чому наїбалово? "Хвороба Бомола" обмежує ПРОПОЗИЦІЮ на ринку праці вчителів. Ваучери - створюють додатковий ПОПИТ на цьому ринку. Якщо ми не вирішуємо проблему пропозиції, то що трапиться ТУТ І ЗАРАЗ з цінами при обмеженій пропозиції та підвищеному попиті?
(звучить музика з Єралашу: Пара-пара-пам!)
no subject
Які люди? Нехай *більшість* думає про інше, але якась меншість тих, хто хоче, аби їхні діти вивчилися, цілком собі існує. (І більшість людей, думає, що належать до цеї меншості, знову Парето–подібна ситуація). При цьому, по факту, справді, виходить, що не готові, але це через нереальний стрибок в цінах. Ситуацій типи моєї навалом: єдиний метод потенційно покращити навчання (потенційно, бо з ненульовою імовірністю буде не надто краще) –– переїхати в недоступний за ціною на покупку житла дістрікт, тобто, відмовитися від можливості мати власність, яка моїм дітям теж з часом знадобиться. Найкраща приватна освіта, яку можна отримати без таких жертв за $25К на рік виявилася на якість не кращою за безкоштовну. Може, воно так і має бути, враховуючи, що приватна школа повністю працює лише за приватні гроші. Уявімо собі ідеалізовану модель з ваучерами, коли ця приватна школа отримує ще і додаткових кілька тисяч за кожного учня, які зараз ідуть на школу публічну. Тоді, з одного боку, може бути більше приватних шкіл, конкуренція, попит, оце все, а з другого боку, вчитель в приватній зможе отримувати вдвічі більше, створюючи мотивацію і конкуренцію серед спеціалістів. В чому тут груба помилка? Тобто, якісь допущення і натяжки робити доводиться, ну так цих допущень не менше, ніж в уявній моделі з прогресивними податками, потраченими неідеально.
(Але мій сценарій все-одно ідеалізований, бо, холєра, якщо навіть тутешнім школам дати в два рази більше грошей, вони потратять їх всі на додатковий стадіон і ще одну спортивну команду)
ЗОкрема, тому і пропозицій приватної освіти навколо не так багато. Я не
no subject
Нагадаю, що оригінальна задача ставила умовою - тут і зараз, мовляв, не хочемо чекати, чи спрацює воно, чи ні.
А помилка тут в фокусі на попиті, і ігноруванні пропозиції. Зараз є фіксована кількість вчителів на ринку. В приватних школах хороші вчителі зароблять 100-120К, в публічних - 50-70К. Якщо роздати ваучери для приватних шкіл - то це приведе до росту попиту, але ніяк не змінить ПРОПОЗИЦІЮ в цілому (тут і зараз). Навіть якщо приватні школи переманять вчителів з публічних (а кого переманювати-то? хтось залишився, кого ще не переманили?) - то в публічних настане піпець, і УСІ все одно рвануть в приватні. Як наслідок, приватні школи не зможуть масштабувати бізнес відповідно попиту тут і зараз, але будуть мати підвищений попит, тому тупо піднімуть ціни (бо можуть). Локально-темпорально - це таки гра з нульовою сумою.
Якщо пощастить - через 4-8 років ми побачимо випускників, які підуть не у програмісти, а у вчителя, і "можливо" ця схема запрацює. Але (а) це порушує умови задачі, де люди НЕ хочуть чекати і ризикувати, (б) вона все одно не запрацює.
Це була проста частина, далі буде складна. Чому ця ідея не запрацює? А тут повертаємося до хвороби Бомола. В галузях, де продуктивність зростає разом з попитом - капіталісту-інвестору цікаво заплатити X працівнику, щоб отримати X*Y прибутку, і наймати нових працівників вигідно.
Якщо ми підвищуємо оплату "константо-продуктивних" працівників, то в цих галузях пропозиція робочої сили створюється за рахунок дефіциту працівників в галузях продуктивних. Тут є збіг з прогресивним оподаткуванням - стан "константо-продуктивних" галузей покращується за рахунок падіння виробництва в більш продуктивних, це реальний трейдофф.
Але є і ключова відмінність. При реально-прогресивному оподаткуванні ріст зп з боку компанії - погано перетворюється в "гроші на руках" у працівника (зайві гроші відіймає держава), і мотивація для найму нових працівників обмежена. Але якщо держава цього не робить - то у "продуктивних" галузей виникає мотивація підіймати зп працівникам (або за рахунок власної маржі, щоб не втратити об'єм, або за рахунок підвищення цін) - бо більше працівників, більше прибуток.
І тут починаються positive feedback loop - зп і кількість вчителів росте (хай і з затримкою), але у гугла є мотивація підвищувати зп інженерам, гугл підвищує - і треба ще більше ваучерів, щоб зберегти достатню пропозицію вчителів. Але мотивація у гугла нікуди не поділася - наша пісня гарна, нова...
Зверни увагу - на цю проблему фактор "якість витрачання грошей державою" принципово не впливає. Цікавий парадокс, який не б'є з common wisdom, але що є, то є!
P.S. Істини раді - ця теорія ґрунтується на нееластичності попиту, що існує зараз (усім треба хоч якось вчитися), і на малої еластичності пропозиції (бабка, яка торгує пиріжками - може замість 20 напекти 100, якщо треба - за ніч, а ось з вчителями так не вийде).
Але є два варіанти, як обійти ці обмеження:
(а) зробити попит більш еластичним: можна в школі взагалі не вчитися, йдіть в шахту після 3-го класу (або картоплю сапати взагалі без освіти)
(б) зробить пропозицію більш еластичною: відміняємо квоти на імміграцію, хай їдуть 100500 тищ вчителів і працюють
Іронія в тому, що другий варіант в межах конкретної країни фізично реалізувати реально, а ось ідеологічно - ми знову повертаємося до попкорну...
no subject
no subject
А чи дурна ця більшість? І чи дійсно потрібна ця освіта? Давай подивимося з двох боків. З одного - суспільного боку, автоматизація приводить до того, що продуктивність неосвічених працівників зростає, і їм та освіта вже не так потрібна. Кнопку натискати вміє, гайку крутить - вже норм.
З іншого - персонального - боку, виходить, що умовний автомеханік точно з голоду не помре, а освіта в нашому з тобою розумінні йому нафіг не потрібна. На цій роботі можна не просто прожити, а нормально відчувати себе і без інтегралів з географією. А умовному банкіру важливо, щоб діти не вчили інтеграли, а потрапили в правильну школу, і правильний коледж, де б отримали б правильні зв'язки.
А для цього треба не інтеграли з географією, а задонатити альма-матер, і засунути туди своє чадо, як legacy admission. А далі - все буде норм, old school ties тебе витягнуть і пристроять. (Твій попередній пост як раз це чудово ілюструє.)
А якщо ще дитинці залишити у спадщину 4-5-10М+ (без податку, звісно), то чаду вчитися та працювати взагалі практичного сенсу нема. The power of compound interest.
Можливо, більшість просто шукає локальний екстремум - і робить це досить ефективно?
no subject
Стосовно умовного банкіра ти правий, те ж саме вірно про умовного політика або ще жменьку професій, але на загальному фоні кількість таких людей мінімальна.
no subject
З спостережень: рядовий тренер в спортзалі заробляє 90-120К. (це звичайний фітнес-тренер, реальні спортивні тренери зароблять стільки, що часто є найбільш дорогими робітниками штату). А більшості митців я щось не спостерігаю.
no subject
Про більшість спортсменів і митців я говорив в тому плані, що в спостережених мною школах більше ресурсу витрачалося на спорт і мистецтво, ніж що небудь інше. Театр або спортзал на порядок дорожі, ніж кабінети фізики, біології і математики разом взяті, майже завжди -- новіші і в кращому стані, та і діти в середньому більше всяких арт і спортс класів беруть. От я і кажу: готують митців і спортсменів.
no subject
Сканери, каси самообслуговання, кредитні картки, машинки для рахування купюр - навіть вміти рахувати до 100 не треба, машина за тебе сама порахує. А якщо батьки хоч трохи заможні - то кар'єра менеджера (хоч в Чіпотле, хоч в Волмарті, хоч деінде) і 6-digit salary тебе чекає, і знову ж, інтегралів для цього не треба.
Nothing personal, just business. Локальний оптимум, все норм, давайте в школі м'ячик покидаємо.
Не помиляюсь?
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
(no subject)
no subject
Продовжуючи схоластичне занудство - в данному випадку це tragedy of the commons. Різниця тут в тому, що в дилемі в'язня мова про кооперацію для мінімізації особистої шкоди, а в tragedy of the commons - про кооперацію для збільшення як власного, так і суспільного блага in the long term вс збільшення власного блага in the short term за рахунок суспільної шкоди in the long term.
Перше принципово вирішується в теорії ігор самими гравцями - існує оптимальна стратегія.
Друге, якщо не плутаю, принципово вирішується тільки через створення зовнішньої наглядово-регуляторної структури. Тому продовжуємо брати попкорн і спостерігати за спробою закрутити цвях викруткою - тобто вирішити принципово неринкову проблему ринковими засобами.
no subject