> ... є, від тебе хвилин 50-60 їхати. ... Ха, я минулої осені, коли вибирав, шукав у радіусі 45 хв :) Правда, не знаю, про що ти, бо ніби, заглядав і далі. Подумав, он, хвалять Харкер, але з комбінації ціни і маломожливості туди попасти в хайскул, не став навіть пробувати. Деякі паблік школи хороші місцями є, але і переїзд має свої мінуси, дуже багато, і часто ті ж школи -- лоторея, буквальна. Якщо хочеш, то я переформулюю претензію: "не знайшов хорошої приватної школи чисто академічного спрямування в межах реалістичного доступу, який відповідає населенню понад півмільйона людей. "
> А як ти себе це уявляєш? Запросто уявляю, навіть за наявних умов. Якщо ти поштовхаєшся межи фрешменами на американських кампусах, то добра третина, як не більше, радісно розказує, що вони major undecided, шукає себе. Цілком може вибрати інженерію або природничу науку. АЛе не хоче. Частка, яка реально тренується заради спортивної стипендії, як ми вже вичислили, мізерна, що цілком підтверджується кількістю випускників, які, одночасно, винні фіру грошей і не мають достатньої для заробітків спеціальності. Вивчитися на щось практичне їм заважала виключно комбінація ліні з небажанням в перші пару років навчання. Або, якщо хочеш, можна взяти іншу базу: серед моїх знайомих-американців в аспірантурі з фізики, якщо не помиляюся, ніхто не був фізиком одразу після вступу. Більшість почала андесайдедами, один побув English Major'ом, один митцем. В якийсь момент захотіли іншого. А інші не захотіли. Так що, так, я щиро переконаний, що основною перешкодою на шляху до СТЕМу є саме небажання і нерозуміння на ранніх і середніх етапах. Починаючи з кінця другого року -- так, уже важче, але не аж настільки, з'являється sunk cost упередження, яке проходить лише потім, коли випускаються і розуміють, що, холєра, треба йти в айті буткамп. Ці буткампти якраз нічого не спростовують: туди йдуть люди, мотивовані розумінням того, що їм *треба*. А треба, щоби в галузь йшли люди ще на стадії, коли їхня мотивація не "треба", а "хочеться"
> ... сильно залежать від того, на які AP класи дитину запишуть. Я не заперечую, що десь діти можуть хотіти, а їх не записують. Але тут всі вчителі математики говорять виключно про те, що дівчатка на ці галузі йти саме не хочуть. Як працює і, особливо, працювала система українських вишів, я знаю дуже добре, благо не лише сам, а все життя в академічному середовищі варився. Для більшості вузів "області" досить, крім верхніх столичних
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2023-08-13 01:19 am (UTC)Ха, я минулої осені, коли вибирав, шукав у радіусі 45 хв :) Правда, не знаю, про що ти, бо ніби, заглядав і далі. Подумав, он, хвалять Харкер, але з комбінації ціни і маломожливості туди попасти в хайскул, не став навіть пробувати. Деякі паблік школи хороші місцями є, але і переїзд має свої мінуси, дуже багато, і часто ті ж школи -- лоторея, буквальна. Якщо хочеш, то я переформулюю претензію: "не знайшов хорошої приватної школи чисто академічного спрямування в межах реалістичного доступу, який відповідає населенню понад півмільйона людей. "
> А як ти себе це уявляєш?
Запросто уявляю, навіть за наявних умов. Якщо ти поштовхаєшся межи фрешменами на американських кампусах, то добра третина, як не більше, радісно розказує, що вони major undecided, шукає себе. Цілком може вибрати інженерію або природничу науку. АЛе не хоче. Частка, яка реально тренується заради спортивної стипендії, як ми вже вичислили, мізерна, що цілком підтверджується кількістю випускників, які, одночасно, винні фіру грошей і не мають достатньої для заробітків спеціальності. Вивчитися на щось практичне їм заважала виключно комбінація ліні з небажанням в перші пару років навчання. Або, якщо хочеш, можна взяти іншу базу: серед моїх знайомих-американців в аспірантурі з фізики, якщо не помиляюся, ніхто не був фізиком одразу після вступу. Більшість почала андесайдедами, один побув English Major'ом, один митцем. В якийсь момент захотіли іншого. А інші не захотіли. Так що, так, я щиро переконаний, що основною перешкодою на шляху до СТЕМу є саме небажання і нерозуміння на ранніх і середніх етапах. Починаючи з кінця другого року -- так, уже важче, але не аж настільки, з'являється sunk cost упередження, яке проходить лише потім, коли випускаються і розуміють, що, холєра, треба йти в айті буткамп. Ці буткампти якраз нічого не спростовують: туди йдуть люди, мотивовані розумінням того, що їм *треба*. А треба, щоби в галузь йшли люди ще на стадії, коли їхня мотивація не "треба", а "хочеться"
> ... сильно залежать від того, на які AP класи дитину запишуть.
Я не заперечую, що десь діти можуть хотіти, а їх не записують. Але тут всі вчителі математики говорять виключно про те, що дівчатка на ці галузі йти саме не хочуть.
Як працює і, особливо, працювала система українських вишів, я знаю дуже добре, благо не лише сам, а все життя в академічному середовищі варився. Для більшості вузів "області" досить, крім верхніх столичних