Малий Ґорґан

Не про політику, а так. Навіть фразу Монті Пайθона в теґи додам:

Пісня написана в дні Майдану, коли горіли вогні на Грушевського, коли вже були перші жертви, але ніхто ще не знав, як воно буде далі... Ми довго не могли зробити правильне аранжування, лише, оце, зараз...



В моїй країні війна, всім не до миру.
Я доливаю вина у склянку командиру.
Він в жовті дивиться далі блакитними очима,
І ангели ридають п'яні в нього за плечима.

Ґонто? Ало!...

Нарешті! Я п'ятнадцять років чекав, щоби Юля зробила цю пісню. П'ятнадцять!   

Тут в коментах у Якова-a-Джеркова, який недавно цитував мій пост про шок від того, що в Україні "нема" війни, якісь мудрагелі щось писали, що "всьо правильно", що "не можна же жити тільки війною". Видно, ідея того, що між "лише війна" і "забули про війну бо усталі і оно нам нє нада" може бути ще багато стадій, їм недоступна. Тим не менше, справді, лише війною жити не можна і не треба, тому ось, до вашої уваги, новий кліп від моєї дружини. "Кочове реґґі", знято в Чернівцях минулого тижня.

А ось чим займалася в Україні моя Юля. Пісня не нова, зате кліп свіжий, тиждень як закінчили. Кажуть, в Україні показують вже на якихось каналах. На ФБ в Юлі було десять тисяч переглядів за перші три дні, такого в нас ще не було, навіть Раша-Чума в 2014-му була менш популярною.

Присвячується українським жінкам воїнам:

Знайомі пишуть передноворічні блоги про шо в кого ставалося. Мені про себе писати нічого, тому буду черговий раз хвалитися жінкою.

Юля малює ангелів. Тобто, не лише їх, але останні кілька місяців щотижня з’являється мінімум один ангелик, часом більше. Почалося це кілька років тому, коли ми були вдома на канікулах, а з матеріалів були лише акварелі і папір. Якась волонтерка збирала гроші на операцію хворій дівчинці, то Юля просто малювала особистого ангела-охоронця кожному, хто був готовий пожертвувати хоч щось, від ста гривень до десяти тисяч... Потім у нас з нагоди народження Івана була перерва, потім коли більше, коли менше... але оце останніх кілька місяців щось неймовірне. Якось восени, Юля оголосила, що всякий, хто хоче, може отримати ангела, якщо погодиться допомогти комусь з підопічних Марти Левченко з фонду “Майбутнє України”. І пішли замовлення, часом вона просто не встигає. Може, просто хочуть допомогти дітям, може, апелює примітивно-дитячий стиль малюнків, але зараз Юлині ангели є по всій Україні, США, Канаді. Є в Польщі, в Італії, в Бельгії, в Таіланді, в Новій Зеландії... Кожен допомагає фонду як може, хтось -- грошима, хтось -- на місці, роботою і добрим словом. Свого ангела отримала і Марта Левченко, силами і часом якої зуміли зберегти здоров’я і/або залишитися в сім’ях десятки, якщо не сотні дітей. Тих самих, котрі -- майбутнє України. Ось -- Мартин особистий ангел:


Тому, коли Юля думала, що б поставити відеорядом до останньої своєї записаної пісні, то просто попросила знайомих в фейсбуці прислати фото з особистим ангелом. Ось, що набралося за пару днів (пісня давня, років п’ятнадцять, але аранжування і виконання цегорічні):

А хоча ось, буде вам контент. Створив, нарешті, сторінку на Soundcloud для Юлі. Пару десятків пісень вже залив, буде ще. А поки що прошу: https://soundcloud.com/user-842170178/sets

And now for something completely different -- якщо хто хотів подивитися на моїх діток, або просто оце якраз вчиться рахувати українською:

Нове:

Шкода, не було часу і сил зробити відео або хоч пошукати трохи більше фоток на краще слайдшоу, але запис, ніби, нічо так вийшов.

Одна з двох Юлиних пісень на чужі слова (автор слів -- Галина Тарасюк). Написана пісня років 15 тому, а записали лише оце зараз, завдяки бандурі Олі Гук. Ось, відео аматорське, зроблене з дитиною на руках :)


До речі, попередня пісня, звернення до бійців АТО, виявилася досить популярною. Якщо знаєте когось з тих, хто воює або воював, або когось з їх рідних, поділіться з ними, думаю, їм буде приємно.