Минулого тижня кілька ЗМІ говорило-писало про скандал з компанією Теранос (
Theranos), яка колись обіцяла супер-доступні/прості/зрозумілі аналізи крові для кожного в обхід лікарень і лабораторій. Біотех-вундеркінд Силіконової долини, компанія набрала більше як сімсот мільйонів інвестицій, а в якийсь момент в передчутті майбутнього виходу на ринок оцінювалася в 9 мільярдів. Половина з того належала жінці-CEO (за що компанію любили не лише інвестори, а і ліберальна тусовка), Елізабет Холмс, яка настільки вписувалася в стереотип невизнаного генія технологічного бізнесу (стенфордська недоучка, файно говорить, в одязі косить під Стіва Джобса, маркетує користь від свого товару напряму людям, в обхід "системи" лікарень і урядових сертифікацій), що зібрала в раду директорів просто якусь неймовірну плеяду знаменитостей... Правда, з тих знаменитостей лише один був лікарем десятки років тому, а зараз старенький вже, а так там все більше професійні капіталісти було, а то і політики, включно з Генрі Кіссінджером і Джеймсом Метісом, тим, котрий зараз Секретар Оборони. І от, раптомця компанія виявилася одним великим фейком, яка обіцяла неможливе, брехала, результати підтасовувала, словом, гірше за Гербалайф. Ну, все, скандал, суди, проблеми, "як це ми так всі повелися".... З приводу чого маю сказати два абзаци.:
1. Case for government regulations. Різноманітні противники "великого уряду" і "системи", особливо трампісти і альтрайти, часто розпинаються, що медицина дорога через надмірну роль уряду, що от якби уряд не гальмував все своїми правилами і процедурами, якби не необхідність одобрення від клятої FDA, то здоров'я і його охорона були би кращі і дешевші. Ага, щаз! Власне, Теранос якраз так всім і казало, що "нема чого чекати FDA approval, що вони і без того хороші, а FDA лише гальмує все нове і хороше, охороняючи статус кво, але нічого, вони як тільки, так зразу всі сертифікації отримають...." Але не отримали. Інвестори повелися, бізнеси повелися, ЗМІ повелися, а FDA -- ні. І, в результаті, інші урядові агенства теж не повелися. Може, хто би і хотів, але ж клята бюрократія, все має бути через FDA. Тому всі втрати були лише приватні, а втрат там було, на хвилинку, більше, ніж у печально відомої Солиндри, якою республіканці обамівський уряд докоряли довго і натхненно. (При цьому, у Солиндри хоч нікого не дурили спеціально, все було чесно, просто бізнес не надто ефективний і з кон'юнктурою не повезло.)
Це я все до чого? А до того, що, не будь драконівських урядових заморочок, таких Тераносів було би не відрізнити від чесних лабораторій, а в аптеках snake oil від аспірину не відрізнити б.
2. Case against popular VC models. Народ на радіо і в статтях на цю тему задається питанням "хто винен". Я цілком погоджуюся з тими, хто стверджує, що винна сама модель венчурного фінансування біотеху (і всякого іншого теху). Яка вся виходить з банального картонно-американського базового принципу get rich fast (інфо з різних боків, від співбесід з венчурними фірмами в ролі робітника до побудови планів отримати він них фінансування). Там все працює дуже просто: їм байдуже, наскільки реалістична / нова / справжня твоя технологія. Більше того, їм байдуже, наскільки реально ти зможеш стати реальним бізнесом з покупцями і прибутками, якщо ми говоримо про невеликі прибутки. Єдина метрика, яка справді цікавить венчурну компанію -- це те, з якою імовірністю ти станеш "єдинорогом". В смислі, куркою, яка не просто несе золоті яйця, а несе їх
багато. Цитуючи тімліда компанії, куди я якось інтерв'ювався: "We don't care what are the chances the client's going to make it. We only care about the chances the client's going to make it BIG". За його словами, на сотню стартапів, які вони фінансують, переважна більшість рано чи пізно банкрутує, якось виживає пару десятків, а парочка -- "вистрілює", стаючи Фейсбуками, ВМВарами, тіндерами-шміндерами і т. п. Майже весь прибуток компанії іде від цеї останньої парочки, тому зусилля в плані вибору ідуть на збільшення її відсотку, бо якщо вистрілить в середньому три замість двох стартапів, то на все інше майже наплювати. Така бізнес модель, помножена на спостереження, що шанси круто піднятися помітно корелюють зі стилем менеджменту стартапу, і дає можливість венчурним компаніям значною мірою ігнорувати технологічну сторону питання. В результаті харизматичний шахрай з голим задом має на порядки більше шансів дістати мільйон грошей, ніж хороший інженер з реальною ідеєю, але без харизматичного шахрая в команді. Тому таких тераносів і петс-дот-комів буде більше і більше. А загальна жадність суспільства (яка просто у венчурних капіталістів проявляється яскравіше, ніж у решти з нас) і бажання розбагатіти прямо вже ведуть до збільшення масштабу афер. А от чим це закінчиться не знаю. І навіть не впевнений, чи хочу знати :(