Малий Ґорґан

(попередній розділ)
Та зима була до Видорш гола, а вид Видорш стала дуже западна. Люде говорили, шо єк так далі будет сунути кождої днини пластовец, єк він сунув вид Видорш, то зима увалит по самі церковні вікна.
( Ще про прикмети на то, яка буде довга зима і щедра весна )
(наступний розділ)

(попередній розділ)
Вид Риздва, аж до по Василію нарід ни переставав надслухати де си гей обертают колєдники. Одни вид одних у перевідувалиси, єк за довго сидєт по хатах, бо по тім міркували, в йкий чєс и їм си надієти колєдників.
Дітву аж шкіра свербіла, аби чім борше до них прійшли колєдники. Молодиці та дівки таки цівкали у кождій хаті – чім прудче погуляти з колєдниками на колопні. А ґаздині журилиси, єк би злагодитиси, аби єкнайкрашше приймити колєдників, аби витак їх ни судили. Ґазди гризлиси, кілько би то шє до колєдницкого колачя дати гроший на скарбонку, аби устиду ни було, шо гей замало дав, тай аби й себе ни оквілити.
( Про коляду в гуцулів багато тексту, але ну дуже цікаво! )(наступний розділ)

(попередній розділ)
Тот чєпелик, шо дідо йиго завжде носив при собі коло ременя на остушсі, зсилений разом из громовов трісков й гадєчьов пацирков, походив вид головного мальфаря Олексія из Плоскої, у дарунку для діда йиго виклепав из вістря коси досвіта на Свєтий вечєр у ватернику Олексій, голий, так дехіро, шо при тій роботі ни чюв нічієго голосу. Йиго уживав дідо при видбираню води з головиц до видгашуваня ватри, до робленя обертину й до спираня граду у літі та до запрошуваня на Свєтий вечєр до тайної вечєрі градового білого царя водєного чьорнокнижника.
( Про Святий вечір у гуцулів )
(наступний розділ)

(попередній розділ)
Надворі уже було видко добре осінь. З дерев падали на земню довгі, пудні тіни. Сади й буковини усміхалиси старостев. Прикривалиси жовто-зеленим коверцом. Устелювали земню пожовклим, зісхлим листом, шо, смутно шелестєчі, в ним игравси вітер.
Я знов у діда перебував довший чєс. Цілу осінь й Пилипівку. Був аж до по Риздвєних светках. Але за тот чєс икос ніраз ми си ни зуритило було бути в діда, бо він башив мене своїми бесідами. Бувало, єк розговоритси, то про всєке повістует. Було шo слухати.
( Дуже цікаво про дні тижня і зв'язані з ними забобони )

(наступний розділ)

(попередній розділ)

З маленького хлопця наслухавси я вид людий дуже богато усєких бесід про лісну, шо возиласи вже довгий чєс из дідом Иванчіком. Єк я згадував коли про ню, то мині видразу
здоймалоси волосє на голові д'горі тай ишов студений мороз по цілим тілі, вид голови дов ніг. А уночі, то таки я гиб иззострахє, так си дуже прикро боєв, аби вна й мене ни окаснуласи. Тимунь я боєвси сам спати. Спав я завжде з вуйнов( Далі про містично-сексуальні страхи )
(наступний розділ)

(попередній розділ)
На верху Люпайлівскої Кичіри, єк си перелізаєт з Ємки у сад, припочював дідо Иванчік на перелазі. Лівим рукавом сорочьки утерав піт з лиця, бо упрів, дзифаючі з долин у ґлимей.
Ждав, поки ни сєдет сонце за високу Чьорногору.
( Далі: про ворожіння і домашні скандали у гуцулів )
(наступний розділ)

(попередній розділ)
Дідо був такої установи, шо аби йка була головна робота надворі, то мусілоси їі лишєти перед заходом сонця, хоть би була й нидокінчєна.
( Read more... )
(продовження)
Міні словничок:
дуфати - вірити, довіряти; трабувати - турбуватися (щось споріднене з trouble???); гузір - відземок, комель (нижня, приземна, частина колоди або снопа); чепелик - складний ножик (він же "сезорик"); гадюча пацирка - див. тут;

Вирішив відкрити нову рубрику: публікуватиму розділ за розділом книжку Петра Шекерика-Доникова "Дідо Иванчик". Книжка написана справжньою гуцульською мовою і про справжнє гуцульське життя XIX століття. Ну і просто дуже цікава. В мережі вона є, але для тих, хто не хоче читати все зразу, або продиратися через PDF -- вам до мене. Ще одна причина читати тут: для негуцулів тут буде багато незнайомих слів, так що, якщо що, питайте, я буду, по мірі можливості, відповідати. Або, якщо самі знаєте яке хитре слово, пишіть в коменти. Плюс, можна обговорити цікаві моменти і поділитися враженнями. (Признаюся, на ідею викладати книжку потрохи мене надихнули викладені таким чином кілька років тому щоденники Шевченка.)
Текст буде майже весь під катом, лише перший абзац доступний просто так. Картинок не буде, ілюстрації там ліві. Всі пости з текстом будуть доступні за теґом "дідо Иванчік". Отже, починаємо:


У дєді з рєду дітий я двайціть и чєтвертий. А мижи живими дітми одинайцітий и найменчий, але ни випорток, бо післідь мене було ишє шестеро діточьок, лиш уни маленькими вивмерали.
( под катом )

(продовження)