malyj_gorgan: (Default)
Не питайте чому, але оце гуглив, що можна накопати про кількох адвокатів. Дуже різних, одне від одного незалежних.
У всіх -- суцільні пʼять зірочок на всяких Йелпах і подібних платформах. Вони ідеальні, клієнти їх люблять, всі всьо виграють...
Їм що, боти ті відгуки пишуть? Чи вони дають всім клієнтам чорнових листа і грозять, що подадуть в суд, якщо клієнт не залишить захопленого відгука?
Що з ними не так?
malyj_gorgan: (Default)
Блін, чому я все життя роблю такі тупі помилки?
Оце тільки що: колись давно написав скрипт, який час від часу отримує масив даних input_array про недавні логіни певного типу юзерів і щось з ним робить. Зберігаючи в локальному списку array_size довжинu масиву, len(input_array), тому, що залежно від того, чи останній раз функція повернул масив довжиною більше 50 тисяч, ми відкладаємо наступний запуск коду лише на годину, коли більше 40 тисяч -- на дві, і т.п., аж до того, що коли масив має менше тисячі елементів, ми чекаємо цілу добу.

І все працювало, але мене попросили забрати зайві порогові значення, залишити лише оде: > 50 тисяч або ні. І все перестало працювати! Я облазив все, що міг, в таблиці вхідних юзерів -- ну явно ж, якщо щось таке помінялося, то проблема на вході, нє?... Бо мого коду там було піврядка, нема де помилитися!

І лише після кількох днів дурної роботи ну, хто вгадає, де я пошився в дурні? )
malyj_gorgan: (Default)
Хто розбирається в штучному інтелекті, скажіть: а є такий, що вміє музику придумувати?
Бо мені в голові чується один цікавий фʼюжн, але дуже фрагментарно, а майстерності спробувати наживо зіграти нема і ніколи не було.
Словом, це, треба, щоб басовий риф (з поправкою на лад) типу як з Enter Sandman і загальний стиль "Металіки", але грало "Хаву Нагілу", а скрипочки зверху -- "Діду мій, дударику"

Якщо нема такого ШІ, який це зможе зробити, то який тоді, взагалі, смисл в ШІ?
malyj_gorgan: (Default)
Трохи зв'язане з недавнім постом.
Ви собі не уявляєте, яке зусилля я тільки що над собою зробив, щоби не вписати в офіційний tech design документ, приготований відповідно до чіткого шаблону, в підрозділі "нафіга нам це треба" таку фразу: The primary cited reason for the development of required metric is that it has already been finalized in the planned set of indicators to be included in the periodic report to the higher management. Since proper progress reporting is crucial for uninterrupted functioning of our bureaucratic segment, which in turn ensures stable and orderly operations of the company, timely delivery of XXX metric is of utmost importance irrespective of considerations of numerical validity or mathematical correctness.
Вписав, звичайно, але, ніби, добре зашифрував.
malyj_gorgan: (Default)
Been checking private high school tuition stats.
Say, in California, for a high school, it's just over $20K/year.
But it's $30K in Maine, $37K in Massachusetts and $42K in Connecticut.
WTF, New England?

Or is it just boarding school popularity and the stats are not corrected for that?

(edited, at first I made a mistake, wrote 48K for CT: it's 41.8, when I decided to round to integers, I just messed up, apologies)
malyj_gorgan: (Default)
Поклацав, поки їв ланч, список найгрошовитіших (highest grossing: брутто-заробіток) фільмів усіх часів. З 25 бачиив два: перший в списку, Аватар, і 16-й, мультик Frozen. Ще кілька уривків, може на півгодини, з номера три, Titanic. З решти 22-х фільмів, за компанію би міг ще четвертину подивитися без надмірної огиди. Ну, якщо дуже просять, то половину. Все!
А це ж вершина вершин, те, на що народ дивиться багато разів, раз за разом...

То то я все менше розумію цей світ і його людей :(
malyj_gorgan: (Default)
Пару днів тому вивчив прекрасне латинське прислів’я (див. заголовок), заодно додам новий теґ.

Експерти не дійшли згоди, що саме воно мало би означати в устах древніх римлян, мені ж видається, що це прислів’я на диво точно, хоч і поетично, описує однин стиль побудови аргументів, стиль, який часто попадається у людей, що страждають від одного цікавого синдрому. Не знаю, чи є уже для цього термін, я би це назвав “синдром конфлікту лояльності і деградації” (в кращих традиціях заумного філософствування, буду далі використовувати абревіатуру, СКЛД). Синдром такий: ось, людина вибирає якусь уособленість ідеї чи ідеології, якій вона лояльна. Ця уособленість може бути людиною або групою людей: той хто ідею придумав або сформулював, партія, яка цю ідею несе, уряд держави, яка за цею ідеєю збудована, та хоч телеведучий, який на цю тему віщає. Попервах з цим уособленням все нормально, і сабдж -- людина цілком адекватна, але часом так стається, що наша персона починає деградувати. І в цей момент носій СКЛД замість того, щоби залишатися лояльним ідеї, залишається лояльним персоніфікації цеї ідеї, але цього не помічає. Відповідно, чим більше центр персоніфікації, деградує, тим більше доводиться викручувати власну логіку.* Хорошим художнім прикладом такого викручення логіки є відома сентенція Пєлєвіна про білошвейку в борделі з роману “Ампір В”. Типовими прикладами з життя я би назвав деякі зразки аргументації особливо затятих трампістів (типу оповідань про безмежну чесність, неконфліктність і моральну бездоганність Трампа) або зеленістів про геніальну антикорупційність і позитивнореформенність Зе і Ко. Але найбільше аргументів стилю cacatum non est pictum мені попадалося таки у захисників російської імперської ідеї. Я, правда, давненько вже їх настільки глибоко не читав, але не думаю, що духовність, внутрішнє багатство і всесвітня справедливість, так характерні для їх світогляду п’яти і більше літньої давності кудись ділися. Тим не менше, мені аж цікаво би було почитати, як захисники Великої Расєї облагороджують одну з новин, яка попалася мені на очі минулого тижня: десь в Заураллі в школу чи то на “утрєнік” чи просто так прийшли бійці вохри і показали дітям майстер клас з розгону демонстрацій: “бий зверху”, “бий знизу”, все таке. Напевне ж, правильний носій СКЛД без проблем придумає, чому це добре і духовно, а сміятися з цього можуть лише злобні майдануті на всю голову піндоси і т. п. Словом, як де побачите таке пояснення, поділіться, цікаво ж, але самому шукати таки гидко.

* В якийсь момент синдром конфлікту лояльності і деградації зникає і залишається чиста і незамутнена лояльність вождю або партії, де аргументів уже не треба, партія чи вождь стають, як комуністична тероія матеріалізму, “всєсільна потому что вєрна”. Я говорю про стадію до того.

Profile

malyj_gorgan: (Default)
malyj_gorgan

July 2025

S M T W T F S
  1 2345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 14th, 2025 08:33 am
Powered by Dreamwidth Studios