Малий Ґорґан

І роботу, і всілякий побут
Всім слонам полегшує їх хобот:

Хоботом працюють як руками,
Хоботом тримають хвостик мами,

А іще уміє кожен слон
Хоботом трубити у тромбон.

Знає на болоті кожна жабка,
Що усякій голові потрібна
( ? )

Знає всяке дерево тополя:
Від дощу рятує
( ? )

Знають і ворони, і синички,
Що рукам потрібні
( ? )

Знають навіть раки і креветки,
Що ногам потрібні що? -
( ? )

Танцювати вздовж ріки
Люблять бегемоти:
Вальс повільний, вальс швидкий,
Танго і фокстроти.

А сьогодні... чуєш, тату,
Аж трясеться міст?
Це навчились танцювати
Бегемоти твіст.

Що це?! Пожежа?! Валиться хата?!
Ні, це Будильник кличе вставати.
Кличе вдягати форму, шкарпетки,
Кличе до школи, вчити абетку.

Та не пускає ковдра мене,
Ще подрімаю, і школа -- мине!

Випадково клацнув "update date", і вірш, який я виставляв багато років тому, раптом перепостився.

Сьогодні обіцяють початок сезону дощів. Це так в наших краях рання осінь переходить в пізню. Каліфорнійська рання осінь цього року була зовсім коротка, пару тижнів, але вдалася на славу: листя, кольори, запахи, лагідне сонце вдень, прохолода вночі -- все було точно як бабине літо наприкінці вересня десь далеко в дитинстві.

Киця заснула в кошику,
І заховалось сонечко.
Мама співає пошепки:
“Спи, моя люба донечко.”

Місяць над вербами низько, і
Яблуком пахне вересень,
А над твоєю колискою
Тато стоїть, як велетень.

Сорока, може чули, Мона Ліза
У нас украла срібні всі прибори,
Запакувала їх у дві валізи
І утекла, негідниця, на море.

Писати щось мудре, та навіть читати, що інші пишуть, зовсім нема коли, тому, аби підтримувати регулярність блогопощення, буду транслювати сюди всяку стару писанину для дітей. На відміну від своїх перекладів, якими я, буду щирий, горджуся, віршики не фонтан, але хочу вірити, на загальному фоні не геть графомань. Моїм діткам подобється.

Вчора в місті я зустрів,
Не повіриш, робота.
Він не мав пальта, штанів,
Шапки або чобота.

Носа робот теж не мав,
Ока, рота, вуха...
Як той робот виглядав?
Розповім, послухай:

Зверху в нього голова
Металева, біла;
Металевий (вчи слова)
Корпус, а не тіло;

Індикатори нові;
Датчики зелені;
З двох боків на голові
Стирчить по антені.

Ще у нього не рука,
Але знає тато,
Там штукенція така,
То ма-ні-пу-ля-тор.

А от говорити вмів
Робот без чобіт.
Передав вам пару слів:
"Діточки, привіт!"

2019

Минулого року батьки недільної української школи в Сан Франциско начитали трошки дитячих віршиків українською мовою, аби було що давати діткам послухати в чужомовній країні. Оце виклали на СаундКлауд: https://soundcloud.com/user-ukrainian-school-sf/sets/vrshiki-vd-mami-tata

Переважно там твори відоміших поетів, але пару своїх віршів прочитала моя дружина, ну і, раз пішла така п'янка, засвітився і yours truly -- почитав трохи з того, що я в свій час понапридумував для доньки, коли вона була геть малою. Номери 15, 23, 29, 31 і 33.

Це я не лише, щоби похвалитися, пишу. Це я в тому плані, що якщо ви живете в санфранциськозаточному реґіоні і маєте дітей середнього шкільного віку і молодше, то приходьте до нашої школи, починаємо набір на цю осінь!