Малий Ґорґан

Я тут часом цитую ту чи іншу задачу... Так от -- всьо то просто і легко. Справді складні задачі в житті -- це про те, як поводитися з людьми. І з дорослими, і, особливо, з дітьми. (Хоч і не знаю, де складніше, з дітьми просто відповідальніше в рази) Можу лише розповісти про деякі такі задачки з досвіду своєї дружини.
Питання просте: як найкраще відреагувати?
Задача: восьмилітній хлопчик, китаєць, менше року як переїхав з родиною в США. В регіоні і школі азіатів, і китайців зокрема, немало, хоч і менше половини. У хлопчика легкий ADHD, на його тлі трохи академічні проблеми і загальні проблеми довіри до інших. Після кількох тижнів, нарешті, повний контакт -- говорить, дає собі допомогти, разом з інструктором вчить математику, розповідає про дім і друзів. І ось, нарешті, після кількох невдалих спроб і анонсів, наважується розповісти свою найважливішу таємницю і найпотаємніше бажання: "I want to be white, like you!" (з поясненнями, чому... думаю, самим можна здогадатися)

І що тут зробиш?

Спойлер: наче, вдалося не втратити контакт, переконати, що його раса і культура о-го-го, що, ось дивися, наша шкіра одного кольору, що він найкращий, що його батьки круті і т. д. і т. п. Але ще працювати і працювати -- і бути надзвичайно, неймовірно обережним, щоби і допомогти, і не відштовхнути, і не зашкодити.

Я б так не зміг, захоплююся своєю дружиною, не розумію, як вона це робить...

1. Хвалюся татом: мама розповідає, що до неї в церкві підсіла якась жінка і хвалиться, що "внучка має премію імені вашого покійного чоловіка". Колись нам казали, що таке запровадили (це фінансує область, не ми), але ми не знали, що воно досі актуально.
2. Хвалюся дружиною: перебирав книжки, і якось так на столі виклалося всяке різне з творчого доробку моєї Юлі. Це далеко не все -- щось з написаного є по журналах і альманахах, яких не було під рукою, аналогічно з проілюстрованим -- далеко не все знайшов, плюс, не став виставляти речей, де ілюстрації лише всередині, а не на обкладинці. Але навіть так вийшло непогано -- сім власних книжок і сім ілюстрованих.

Ох, виявляється, я забув прорекламувати. Якщо хто зв'язаний з більшою українською общиною Санфранцисканщини лише через мене, то, може, не знали, але тепер будете знали. Завтра, в неділю, 13-го серпня 2023 відбудеться величезний украінський фестиваль і пікнік, з 11 ранку до 5 по обіді, в Baylands Park 999 East Caribbean Drive Sunnyvale, CA 94089. Це на південному краю Затоки, трохи на схід від перших гугломайкрософтів (для нормальніших людей -- на схід від військового літовища Моффет). Як прийдете, знайдіть арт-кіоски, там Юля буде свої вироби продавати, включно з книжками. Я привіз 19 примірників "Мами Гуски", не пропустіть -- всі гроші за книжки підуть на подаруночки для ЗСУ (не антидрони, антидрони я і так куплю, там буде на інше). Та і інше все буде орієнтовано в той самий бік, не прогадаєте.

https://www.eventbrite.com/e/ukrainian-independence-day-picnic-and-fest-bay-area-tickets-663416977037

Хто ще не доінтегрувався в громаду, приходьте обов'язково, а хто спеціально не прийде, на того нападе ... гикавка!

Про погане не хочу, напишу про хороше
Днями в супермаркетах "Караван" в Києві і Дніпрі стартувала виставка-продаж Юлиних картин. Тобто, мала стартувати, я, чесно кажучи, не знаю, чи вони відкрилися на фоні приступу гуманізму у наших східних, бодайбивониповиздихали, сусідвв.
Ось, на жаль, посилання лише на ФБ:
https://kiev.karavan.com.ua/zadonat-na-zsu/?fbclid=IwAR0-bg0d8Mz9fh_6mUOHvO2KCE6EGsZomJRCUF-OFBNhfQ7kvt2R6oAYTRU
Всі зароблені кошти йтимуть одразу на фонт Притули, це було практично єдиною умовою, яку Юля висунула до представників магазину.
Молодці, горджуся!

Ще з хороших новин: до того колишнього бійця "Азову", який зараз в 10-й бригаді, я писав про нього кілька тижнів тому, дійшли майже всі наші подарунки. Ще парочка в Європі чекає на перевізників. Окреме спасибі парі з моїх друзів тут на Дрімі, які серйозно долучилися і монетарно, і логістично.

Ще я, нарешті, зв'язався з парою моїх однокласників, які зараз на фронті. Живі і, постільки-поскільки, здорові. Що вже досягнення, я собі не уявляю, як би я зміг давати собі раду в таких умовах, вік уже дається взнаки. Що ж, раз я не там, допомагатиму звідти. До одного з них уже завтра поїде тепляк, тепер ще б знайти, де і як в Європі купити кілька цифрових рацій, walkie-talkie style, але з кодуванням. Рації онлайн знайшов, треба знайти, як купити.

А ще новина, знову про Юлю, не так хороша, як смішна. Пам'ятаєте, писав про протест проти Онєґіна на прем'єрі СФ Опери? Як там наїжджав нєкто "панчул"? Він ще тоді написав у себе в жж і на ФБ, що, мовляв "йду мало не на вірну смерть, як мене поб'ют, вважайте пушкіністом", а потім стояв десь за 10 метрів тицяв у нас камерою. Виявилося, він не просто камерою тицяв, а наробив знимок і відео, які оформив як статтю в якійсь ватноукраїнській ком'юніті на фб (нє, ну до чого вони гнила контора). Він там пише, що Юлю охороняли двоє охоронців, але оскільки в опери охоронців було троє, зайти всередину вона не наважилася. М-да. Двоє охоронців -- то ми з кумом, ач, який кар'єрний ріст у нас... Отаке :) А панчула того побачите, обходьте за кілька метрів, бо зблизька то гімно вміє лише смердіти.

Хочу похвалитися, ну і вам трохи гарного показати

У нас вдома цей жарт з заголовка, про "іконамі" останнім часом став популярним. За останній місяць моя дружина, крім всього іншого, намалювала кілька картин в жанрі "сучасної ікони", продаючи все в підтримку армії. Вже понад півтори тисячі вийшло лише цим каналом. Так що так, боремося з орками, крім всього іншого, ще і іконами :) Наприклад, ось ця картинка "Стукайте і вам відчинять" оплатила купу всяких інструментів і запчастин для ремонту бандермобіля одної з рот наших ССО:


А ось ця ікона ще в нас, "Ангел Святої Бавовни". Сподіваюся, він скоро знайде своє місце у світі, несучи на схід чисту бавовну замість їх брудної вати:


Ось так воно виглядає в рамці. Маленьке, але світле і добре.

Як українською буде "mural"? Розпис -- то щось церковно-філармонійне, фреска -- то на мокрій тиньці,... настінний малюнок? На дерев'яній стіні невеликої шопи -- то, може, нашопний малюнок? ;)

Як би то не було, ось, чотири дні роботи в 3.5-хвилинному відео:


Shameless marketing: Якщо хто хоче замовити картину, хоч на дереві, хоч на чому іншому, talk to me ;) Ось, пару тижнів тому, картина на гіпсокартоні, на всю стіну, метри чотири завширшки, якщо не більше.

І знов нагода виставити Юлину "Неколяду":



У мами Марії лише одна надія, та щось не те...
Бо древо через тридцять літ на хрест, а не на оберіг в яру зросте.

Пісня написана в дні Майдану, коли горіли вогні на Грушевського, коли вже були перші жертви, але ніхто ще не знав, як воно буде далі... Ми довго не могли зробити правильне аранжування, лише, оце, зараз...



В моїй країні війна, всім не до миру.
Я доливаю вина у склянку командиру.
Він в жовті дивиться далі блакитними очима,
І ангели ридають п'яні в нього за плечима.

Ґонто? Ало!...

А ось ще з приводу солідарності жінок, від Голосу Америки:
https://ukrainian.voanews.com/a/international-womens-day/5320324.html

Горджуся: мало що з одною з них я маю честь бути одруженим, так ще двох зі списку знаю особисто: донька Анички ходить в нашу недільну школу, а Іра Цілик була одною з Юлиних дружок у нас на весіллі. Чи то, як я вже колись писав, нам пощастило бути в якомусь вузесенькому прошарку населення, коли навколо стільки гігантів? Додам, на всякий випадок, теґ про елітизм.

Нарешті! Я п'ятнадцять років чекав, щоби Юля зробила цю пісню. П'ятнадцять!