новини з Близького Сходу
Sep. 18th, 2024 08:55 amГрафоманське:
Ви не почути не могли
Сумні новини Хезболи.
Моссад їм пейджери роздав*,
І їм тепер усім п... погано.
Шкода, що тільки Хезболі,
Роздать би пейджери в Кремлі...
*![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
kondybas оце додав, що не просто роздав, а продав. Геніально, вважаю
Дотично-граматичне, роль коми в реченні:
То лише мені заголовок на БіБіСі ("У Лівані одночасно вибухнули сотні пейджерів, тисячі поранених") звучить, наче вибухали не лише пейджери, а і пейджероносці?
Ви не почути не могли
Сумні новини Хезболи.
Моссад їм пейджери роздав*,
І їм тепер усім п... погано.
Шкода, що тільки Хезболі,
Роздать би пейджери в Кремлі...
*
kondybas оце додав, що не просто роздав, а продав. Геніально, вважаюДотично-граматичне, роль коми в реченні:
То лише мені заголовок на БіБіСі ("У Лівані одночасно вибухнули сотні пейджерів, тисячі поранених") звучить, наче вибухали не лише пейджери, а і пейджероносці?
до попереднього посту
Aug. 13th, 2024 01:17 pmПри тому, що точно всі ці слова читали дуже багато разів, виявляється, далеко не кожен знає, що таке ячсмить, фівапро і навіть, важко повірити, йцукенг.
Навіяло постом Хуана Ґанді, де він пробував добитися від чергового еЛеЛеМа патріотичних рядків на тему Курська. Не вміє ще штучний інтелект правильно графоманити віршованим стилем, не вміє. Треба тим, хто там той елелем тренує перечитати скрижалі, а саме Подорож Першу А, як правильно програмувати електрибальди. Ну, або в буриме погратися, щоби їхня машина зрозуміла, що справжня графомань починається не з ідеї, а з дурнуватої рими, яка тягне за собою ще більш дурнуваті рими, поки не вихлюпується в кульмінації рими абсолютно ідіотської, ну, там з вокалізованим приголосним.
Десь так:
Хто би мені та й зумів пояснить
Слово зі снів чудернацьке -- "ячсмить"?
А задно розкажіть мені про
Інше страхіття зі снів -- "фівапро".
Друзі, знайомі, та хоч вороги:
Що це за збочення -- ваш "йцукенг?!?"
Десь так:
Хто би мені та й зумів пояснить
Слово зі снів чудернацьке -- "ячсмить"?
А задно розкажіть мені про
Інше страхіття зі снів -- "фівапро".
Друзі, знайомі, та хоч вороги:
Що це за збочення -- ваш "йцукенг?!?"
Навіяло спостереженням за тим, як мама пробує мого старшого навчити трішечки латини. (А про що ще розмовляти бабусям з внуками по Скайпу, якщо очно вони бачаться вже і не щороку? Особливо з бабусями, у яких 50 років стажу викладання латини в університетах, інститутах і навіть семінаріях.)
(Гіпо-)теза: Якийсь ентузіазм і [який там антонім до понять "депресія" і "апатія"] в цьому світі існує значною мірою за рахунок благословенного ефекту Даннінґа-Крюґера.
Пояснення: читаєш якусь книжку, особливо фантазії не про суперспайдербетменів і всяких магів, і постійно натикаєшся на те, що герой (і не лише) застосовує якийсь набір своїх знань, щоби -- ух. Ну, в смислі, хоч в чомусь наш герой виходить дуже ефективний за рахунок знань і вмінь. Ну, там, вчив в універі на юрфаці латину, перенісся в Древній Рим і порозумівся з місцевими. Або працював на виробництві інженером і з нуля забабахав індустрію на таємничому острові і при дворі короля Артура. Або сидів пару років в одній камері з якимось шулером, і тепер в карти виграє у всіх і завжди і чесно і нечесно. Або, класика, потренувався у правдивого Майстра (варіант -- півроку учєбки спецназу), і тепер всіх бʼє голими руками, аж гай гуде. Або повчився на психолога, а тепер всіма маніпулює, як лялькар або проктолог. Ну, ви зрозуміли. При цьому автор книжки (або сценарію, якщо це фільм) добросовісно щось десь прочитав і вставляє якісь словечка і концепції з реальної інженерії, психології чи бойових мистецтв, але в тому то і справа, що саме -- якісь. Якщо хоч трохи вдуматися і/або ознайомитися з реальною історією, то 99% таких байок є набагато менш реалістичними, ніж байки про супергероїв і чаклунів, бо там хоч чесна фантастика з мідіхлоріанами і божим промислом, а тут -- придумки, які виглядають псевдоралістичними лише тому, що і ми, і автор про них знаємо лише базові-базові речі.
Нє, можна, звичайно, в реалізм -- але досить швидко або стає скучно, або стає складно, так що це вже не відпочинок. Або в чистий непригодницький жанр (комедія/детектив/трагедія/таке), але теж ненадовго.
От і виходить, що весь наш, вибачєйте за англіцизм, ексайтмент в розважальному мистецтві -- або з казочок/хвантазій, або наслідок чистої води Крюннінґа-Даґнера.
(Гіпо-)теза: Якийсь ентузіазм і [який там антонім до понять "депресія" і "апатія"] в цьому світі існує значною мірою за рахунок благословенного ефекту Даннінґа-Крюґера.
Пояснення: читаєш якусь книжку, особливо фантазії не про суперспайдербетменів і всяких магів, і постійно натикаєшся на те, що герой (і не лише) застосовує якийсь набір своїх знань, щоби -- ух. Ну, в смислі, хоч в чомусь наш герой виходить дуже ефективний за рахунок знань і вмінь. Ну, там, вчив в універі на юрфаці латину, перенісся в Древній Рим і порозумівся з місцевими. Або працював на виробництві інженером і з нуля забабахав індустрію на таємничому острові і при дворі короля Артура. Або сидів пару років в одній камері з якимось шулером, і тепер в карти виграє у всіх і завжди і чесно і нечесно. Або, класика, потренувався у правдивого Майстра (варіант -- півроку учєбки спецназу), і тепер всіх бʼє голими руками, аж гай гуде. Або повчився на психолога, а тепер всіма маніпулює, як лялькар або проктолог. Ну, ви зрозуміли. При цьому автор книжки (або сценарію, якщо це фільм) добросовісно щось десь прочитав і вставляє якісь словечка і концепції з реальної інженерії, психології чи бойових мистецтв, але в тому то і справа, що саме -- якісь. Якщо хоч трохи вдуматися і/або ознайомитися з реальною історією, то 99% таких байок є набагато менш реалістичними, ніж байки про супергероїв і чаклунів, бо там хоч чесна фантастика з мідіхлоріанами і божим промислом, а тут -- придумки, які виглядають псевдоралістичними лише тому, що і ми, і автор про них знаємо лише базові-базові речі.
Нє, можна, звичайно, в реалізм -- але досить швидко або стає скучно, або стає складно, так що це вже не відпочинок. Або в чистий непригодницький жанр (комедія/детектив/трагедія/таке), але теж ненадовго.
От і виходить, що весь наш, вибачєйте за англіцизм, ексайтмент в розважальному мистецтві -- або з казочок/хвантазій, або наслідок чистої води Крюннінґа-Даґнера.
Ейчари на роботі провели семінар про те, як уникнути вигорання. Учасникам запропонували розповісти, хто як бореться зі стресом і вигоранням, взагалі і в кожному конкретному випадку. Я був один з останніх, то чесно признався, що мій метод -- тупі жарти і дурнуваті віршики. Навіть одразу приклад придумав:
We have met to talk about
How to fight that bad burnout,
'cause it's now the biggest sin.
Some avoid it by jogging.
Some -- by singing, cooking, blogging.
Me? I choose to not burn-in.*
Якось народ мляво відреагував. Ну, так, згоден, не Шекспір, а хто Шекспір? Ех, ніякого ентузіазму до ритмів і рим.
* You wish! Якби ж то я міг стати власним ліричним героєм...
We have met to talk about
How to fight that bad burnout,
'cause it's now the biggest sin.
Some avoid it by jogging.
Some -- by singing, cooking, blogging.
Me? I choose to not burn-in.*
Якось народ мляво відреагував. Ну, так, згоден, не Шекспір, а хто Шекспір? Ех, ніякого ентузіазму до ритмів і рим.
* You wish! Якби ж то я міг стати власним ліричним героєм...
щоб відволіктися від реалу
May. 10th, 2024 09:46 amНавіяло випадково почутою римою і недавно згадуваним ритмом "Преслівля" Руданського:
Ой не спиться серед ночі
Бідному дівчаті.
Пишуть хлопці, хто що хоче,
Їй в шкільному чаті.
( Ну і далі всяка фігня, теґ `Графомань` як ніколи доречний )
Ой не спиться серед ночі
Бідному дівчаті.
Пишуть хлопці, хто що хоче,
Їй в шкільному чаті.
( Ну і далі всяка фігня, теґ `Графомань` як ніколи доречний )
ще один переклад / плюс питання
Apr. 23rd, 2024 04:44 pmУ кожного з нас є погані звички (ок, ок, то я себе так тішу, що у кожного, у вас нема, але в мене -- є). Одна з моїх поганих звичок -- час від часу читати всякий бульварний треш від самопальних авторів з колишнього сересеру. (Хтось вміє розслаблятися, дивлячись кіно чи серіали, а мене дратує, коли картинки рухаються, мені краще букви.) Правда, останні кілька років, коли я майже не їжджу метро/автобусами, то менше, тим більше, що останні роки авторів, які не вдарилися в люту ватність майже не залишилося, а читати совкодрочерів чи інших кацапоімперців я не годен, то воно і краще. Як не дивно, серед всього того познаходженого на всяких флібустах кілька авторів і книжок мені навіть сподобалися. І найбільше сподобалася мені серія Ірини Сиромятнікової "Житіє моє", така собі фентезі в антуражі між дизель- і стімпанком. Автор -- не професіонал, живе десь в Європах і давно кинула писати, але менше з тим... Так от, справа в тім, що в якийсь момент кілька років тому подумав я, що хотів би дати дітям це прочитати. Але російською... не знав, чи зрозуміють, та і не хотів. Англійський переклад, ніби, є, але лівий. І ось, натхненний попередніми перекладацькими успіхами в поезії, вирішив я перекласти це "Житіє" на українську. Оскільки в списку пріорітетів цей переклад сидів далеченько від верху, зайняло воно у мене кілька років: тут півдня в літаку, там пару годин поки не спиться, ще потім знову рік в метро їздив на роботу/з роботи. Ліше цеї зими, нарешті, закінчив. (Правда, ще би мені вичитав хтось, власний текст читати неефективно...) У автора дозволу я не питався: вона всі свої твори, хай в чорновому варіанті, досі тримає відкрито на самлібі, а я продавати ніц і не збираюся, суцільний копілефт.
Це був ліричний вступ, а тепер власне допис. Отже, є в мене переклад книжки Ірини Сиромятнікової "Житіє Моє". Тепер думаю, де би викласти цей переклад для бажаючих почитати. Вірніше, де ще викласти, бо на Флібусту я повісив сам, але то ресурс частково ворожий і не дуже надійний, тому і питаюся, чи хто може має якісь ідеї? Наперед дякую за поради.
Зі смішного. Я книжку виклав на Флібусту в січні, але зовсім невичитану. Там її ніхто не читав і не коментував. З січня до позавчора потрошки перечитував, правлячи (не все! кілька речей забув виправити -- знайшов записи про помилки на телефоні, але вже пізно, третій раз заливати облом). Вчора я залив поправлену версію, і, о диво, якісь люди одразу прокоментували. Цікавих двоє: хтось один похвалив мову перекладу, а якась юзер з промовистим ніком "хохлушка" переклад розкритикувала. Дискусія, однако! :))
Словом, таке, якщо цікаво, то переклад ось тут: http://flibusta.site/b/782239
Книжка, в принципі, для підлітків і молоді, дорослим читати лише в тому випадку, якщо у вас такі самі збочені вподобання, як у мене.
Це був ліричний вступ, а тепер власне допис. Отже, є в мене переклад книжки Ірини Сиромятнікової "Житіє Моє". Тепер думаю, де би викласти цей переклад для бажаючих почитати. Вірніше, де ще викласти, бо на Флібусту я повісив сам, але то ресурс частково ворожий і не дуже надійний, тому і питаюся, чи хто може має якісь ідеї? Наперед дякую за поради.
Зі смішного. Я книжку виклав на Флібусту в січні, але зовсім невичитану. Там її ніхто не читав і не коментував. З січня до позавчора потрошки перечитував, правлячи (не все! кілька речей забув виправити -- знайшов записи про помилки на телефоні, але вже пізно, третій раз заливати облом). Вчора я залив поправлену версію, і, о диво, якісь люди одразу прокоментували. Цікавих двоє: хтось один похвалив мову перекладу, а якась юзер з промовистим ніком "хохлушка" переклад розкритикувала. Дискусія, однако! :))
Словом, таке, якщо цікаво, то переклад ось тут: http://flibusta.site/b/782239
Книжка, в принципі, для підлітків і молоді, дорослим читати лише в тому випадку, якщо у вас такі самі збочені вподобання, як у мене.
сюжет кліпу
Feb. 22nd, 2024 09:17 amЗнаєте пісеньку "Діду мій, дударику"?
Оце раптом подумав -- та це ж той самий Дударик, який ходив не лише селом, а містечком Гамельн.
В Ютубі ця пісня -- виключно академічні такі виконання, де великі капели добре поставленими голосами співають хорову версію від Леонтовича. А треба: спочатку лише один дитячий голос, який перегукується з сопілкою. Темп -- вдвічі повільніший, ніж класика.
Вже уявляю короткий кліп: на фоні "Діду мій, дударику, ти ж, було, селом ідеш, ти ж, було, в дуду граєш" вуличками середньовічного містечка іде старий трохи згорблений чоловік з сопілкою. Крисаня на голові, кептар на плечах, зморшки і сумні-сумні очі. На другому-третьому повторі -- камера відʼїжджає, і ми бачимо щурів, які заполонили вулицю і повзуть за ним, повзуть, повзуть...
Потім один раз закінчити куплет "тепер тебе немає, дуда твоя не грає", село розчиняєтся в тумані, ми лише чуємо сопілку, яка повільно зникає вдалині... А потім слова спочатку тихо-тихо, ледь чутно, акапельно співає уже кілька дітей. Не великий хор, а щось камерне, чоловік 10-15, і в тумані перед камерою проходить дударик, точно так само вдягнений, лише яскравість викручена на нуль, а за ним одне за одним проходять, співаючи, діти...
Ех, де би взяти такого Дударика, щоби москалів з України кудась забрати та й втопити.
Оце раптом подумав -- та це ж той самий Дударик, який ходив не лише селом, а містечком Гамельн.
В Ютубі ця пісня -- виключно академічні такі виконання, де великі капели добре поставленими голосами співають хорову версію від Леонтовича. А треба: спочатку лише один дитячий голос, який перегукується з сопілкою. Темп -- вдвічі повільніший, ніж класика.
Вже уявляю короткий кліп: на фоні "Діду мій, дударику, ти ж, було, селом ідеш, ти ж, було, в дуду граєш" вуличками середньовічного містечка іде старий трохи згорблений чоловік з сопілкою. Крисаня на голові, кептар на плечах, зморшки і сумні-сумні очі. На другому-третьому повторі -- камера відʼїжджає, і ми бачимо щурів, які заполонили вулицю і повзуть за ним, повзуть, повзуть...
Потім один раз закінчити куплет "тепер тебе немає, дуда твоя не грає", село розчиняєтся в тумані, ми лише чуємо сопілку, яка повільно зникає вдалині... А потім слова спочатку тихо-тихо, ледь чутно, акапельно співає уже кілька дітей. Не великий хор, а щось камерне, чоловік 10-15, і в тумані перед камерою проходить дударик, точно так само вдягнений, лише яскравість викручена на нуль, а за ним одне за одним проходять, співаючи, діти...
Ех, де би взяти такого Дударика, щоби москалів з України кудась забрати та й втопити.
імпров-графомань
Jan. 16th, 2024 08:40 pmНамагаючись підняти настрій співрозмовникам в ці невеселі часи, вродив швидку імпровізацію на слово "metallic"
Жив мужчина на імʼя Віталік,
Мав Тойоту кольору "метáлік",
Повний фарш, коробка-автомат.
Він її розбив, ібенамат...
Ще була історія похожа,
Лиш мужчину звали там Сірожа,
А машину звали Жигулі --
Кращої купити нє змоглі :(
Жив мужчина на імʼя Віталік,
Мав Тойоту кольору "метáлік",
Повний фарш, коробка-автомат.
Він її розбив, ібенамат...
Ще була історія похожа,
Лиш мужчину звали там Сірожа,
А машину звали Жигулі --
Кращої купити нє змоглі :(
ще зі старого
Oct. 4th, 2023 11:41 amЯкщо хто не в курсі, я часом роблю вигляд, що я перекладач, особливо, віршиків всяких. Але останнім часом (ну як, останніх кілька років) у мене спроби щось перекладати найкраще описуються словом "апєрєділі". Про Снарка я вже якось скаржився, а оце сьогодні згадав, що колись, геть давно, почав перекладати ще й пісеньку -- "16 tons", певно знаєте. Переклав приспів, перевірив на Ютубі, почув версію від "От Вінта" Переклад Сашка Лірника хороший, хоча, як всякому перекладачеві, мені моя версія приспіву видається більш підходящою для наших реалій (ну який у нас Святий Петро?). Ось, такий оригінал приспіву:
You load sixteen tons and what do you get?
Another day older and deeper in debt.
Saint Peter, don’t you call me, for I cannot go,
I owe my soul to the company store.
А таке вийшло в мене:
Шістнадцять тон видаєш на-гора,
Ти став на день старішим, а в кишені — діра.
Не клич, стара з косою, до раю ще не час,
Віддав я душу свою за квартиру і газ.
А ще, останні пів-рядка можна було перекласти і (на той час кон'юнктурно) "за Укрнафтогаз" або (на нинішній момент патріотично) "за свій рідний Донбас". А ви як думаєте?
Ну от, щось написав, назад до роботи.
You load sixteen tons and what do you get?
Another day older and deeper in debt.
Saint Peter, don’t you call me, for I cannot go,
I owe my soul to the company store.
А таке вийшло в мене:
Шістнадцять тон видаєш на-гора,
Ти став на день старішим, а в кишені — діра.
Не клич, стара з косою, до раю ще не час,
Віддав я душу свою за квартиру і газ.
А ще, останні пів-рядка можна було перекласти і (на той час кон'юнктурно) "за Укрнафтогаз" або (на нинішній момент патріотично) "за свій рідний Донбас". А ви як думаєте?
Ну от, щось написав, назад до роботи.
Розсинхрон
Mar. 1st, 2022 02:53 pmСпробую розсинхронізувати Дрім і ЖЖ. Тут будуть особисті речі і мої потуги сказати щось серйозне, а там буде тривіальна мізорусія, яку сюди сюди часом аж соромно писати. Ну, типу такого (останній на якийсь час допис синхронний за змістом, але без перехресних посилань):
Колишнім адептам вєлікай культури і савєцкава ісскуства, які виросли в радянській окупації і довго не розуміли, а прозріли лише зараз (і як прозріли! брати і сестри, я горджуся, що ми відтепер разом і духовно також), коротка інструкція на майбутнє в стилі віршиків вашого дитинства:
Тут працюй, бо тут твій край.
Там -- москаль, туди стріляй.
А не можеш сам стріляти --
Тим, хто може, помагай.
Колишнім адептам вєлікай культури і савєцкава ісскуства, які виросли в радянській окупації і довго не розуміли, а прозріли лише зараз (і як прозріли! брати і сестри, я горджуся, що ми відтепер разом і духовно також), коротка інструкція на майбутнє в стилі віршиків вашого дитинства:
Тут працюй, бо тут твій край.
Там -- москаль, туди стріляй.
А не можеш сам стріляти --
Тим, хто може, помагай.
що за блог без котиків
Jan. 23rd, 2022 10:15 pmКажуть, в умовах тривоги і нервів треба примушувати себе продовжувати жити повноцінним життям, назло хуйлам і дрібнішим припиздентам. Ну, там, не забувати їсти-пити-спати, співати пісень і постити котиків. В смислі, в соцмережах, бо самим котикам постити не можна, гріх. Ось, вношу свою лепту в повноцінність укрнету:
Жив собі великий сірий кіт,
Він з самого ранку їв обід.
Бо обід -- це ж більше ніж сніданок!
Ну і що, що тільки ранній ранок?
Він би їв обід на день по шість разів,
Та ніхто давати не хотів.
Жив собі великий сірий кіт,
Він з самого ранку їв обід.
Бо обід -- це ж більше ніж сніданок!
Ну і що, що тільки ранній ранок?
Він би їв обід на день по шість разів,
Та ніхто давати не хотів.
Творчі Невдачі
Dec. 26th, 2020 08:53 pmПісля більше ніж півтора року перерви, у мене недавно знову з’явилося натхнення поперекладати якісь віршики з англійської. На дрібнички не замахувався, а вирішив узятися за Льюїса нашого Керрола. Парочку менших речей я давніше зробив, а тут націлився на "The Hunting of the Snark". Навіть перевірив, що ще не перекладали. Зовсім же недавно перевіряв, п'ять років не минуло... а сьогодні взнав, що позаторік уже вийшов переклад. Ех, апєрєділі (ц) ... Але почав оце читати той переклад і радий, що побачив його тепер, а не пізніше, коли би вже вклав у свою версію купу часу і любові. Бо таки Юрко Позаяк майстер, а не no-name аматор, як я, і в плані змісту у мене би вийшло гірше. Шкодую лише, що так не вдалося вставити в "Снарка" мою версію назв пари персонажів, що перетинаються з "Jabberwocky", ну і ритм мені би хотілося рваніший, а не стабільний, як драм-машина, анапест, але то смакове. Словом, рекомендую: http://bukvoid.com.ua/library/lyuis_kerroll/polyuvannya_na_snarka_pereklad_yurka_pozayaka/
А від моєї спроби залишиться лише отакий грубий чорновик перших кількох стовпчиків:
( навіть імена персонажів не остаточні )
Бяда-бяда-оґорчєніє
А від моєї спроби залишиться лише отакий грубий чорновик перших кількох стовпчиків:
( навіть імена персонажів не остаточні )
Бяда-бяда-оґорчєніє
Всі протестують і я протестую
Jun. 23rd, 2020 12:58 pmЗАДОВБАЛО! Скільки років, а нема нормального українського слова для назви галузі і професії Data Science / Data Scientist. Галузь ще хоч приблизно нормально називати, як пишуть місцями, "наука про дані", але воно звучить криво і негнучко, поки провідміняєш і вставиш в словосполучення, задовбаєшся. А вже з професією повний гаплик. Пояснюєш комусь, чим займаєшся: "дан..., шман..., прогр..., а, блін, айтішник..." Тут народ виклав пару версій, але крім "відьмак" жодної гарної, а відьмак не надто влучна, бо "дані" це не "знання" і тим більше не "відання".
Тому Я ПРОТЕСТУЮ! Зараз піду писати по стінах фарбоюblack matter lives "треба даним назву дати, дату, діти, треба знати".
Словом, так, I hereby proclaim, віднині і доки мені не покажуть кращого варіанту, я буду сам і прошу всіх інших використовувати терміни
"Датaзнавство" для Data Science і "Датaзнавець" для Data Scientist.
Я сказав.
Post scriptum: Саме "датa...", а не "датo...", навмисне, щоби не плутати за календарною датою, ноги якої ростуть звідти само, але етимологічні шляхи рідко однозначні і прямі.
Тому Я ПРОТЕСТУЮ! Зараз піду писати по стінах фарбою
Словом, так, I hereby proclaim, віднині і доки мені не покажуть кращого варіанту, я буду сам і прошу всіх інших використовувати терміни
"Датaзнавство" для Data Science і "Датaзнавець" для Data Scientist.
Я сказав.
Post scriptum: Саме "датa...", а не "датo...", навмисне, щоби не плутати за календарною датою, ноги якої ростуть звідти само, але етимологічні шляхи рідко однозначні і прямі.
Рими і звукоряди
Feb. 19th, 2020 08:48 amЗранку думав всякі рими і звукоряди, треба кілька віршиків дитячих написати на шкільне свято (отака вершина моєї мистецької діяльності). Аж тут, випадково, побачив краєм ока новини з України. І вся творчість закінчилася, а єдині рядки, які залишилися в голові:
«Був президент — цинічний Бандера,
Став припиздент, сценічна потвора.»
«Був президент — цинічний Бандера,
Став припиздент, сценічна потвора.»
Чи то "уходіт наше поколєніє" (ц), чи я переоцінюю своє вміння копіювати стилі... У нас тут фірма спонсорує таку собі "get to know your coworkers" штуку: посилають тебе з випадковим співробітником попити кави в якусь з кав'ярень неподалік, щоби познайомитися ближче, побалакати не про роботу, а потім, для додаткового social inclusion'а, запостити фоточку чи малюночок в локальному чатику. А що фоточки я дуже не люблю робити, то пощу віршики з закосами під різні стилі. На закос під хайку і лімерик публіка якось відреатувала, а сьогодні мене потягнуло на американську класику. Ну і надиктував на телефон, поки чекав на каву з пундиком, щось таке:
In the land of California
By the Bay of Salty Waters
Where the groves of Old Sequoias
Gave the way to tow'ring buildings,
Stands a city full of riches
(Though unquestionably filthy)
Known by name of San Francisco.
There, on mighty street of Market
At its busy intersection
With another street, the Batt’ry,
By the Figure of Mechanics
Stands a corner Coffee House
Owned by Peet and named accord’ngly.
(ну і т. п., насправді, нецікаво)
Хоч би одна холєра сходу розпізнала, звідки це! Хоча мені видається, що очевидно...
Очевидно, ж, хіба ні?
In the land of California
By the Bay of Salty Waters
Where the groves of Old Sequoias
Gave the way to tow'ring buildings,
Stands a city full of riches
(Though unquestionably filthy)
Known by name of San Francisco.
There, on mighty street of Market
At its busy intersection
With another street, the Batt’ry,
By the Figure of Mechanics
Stands a corner Coffee House
Owned by Peet and named accord’ngly.
(ну і т. п., насправді, нецікаво)
Хоч би одна холєра сходу розпізнала, звідки це! Хоча мені видається, що очевидно...
Очевидно, ж, хіба ні?
стилізація під Mother Goose
Jun. 14th, 2019 09:20 amДавно назрів новий теґ: графомань
Я вже тут якось згадував, що, випадково, переклав на українську трохи класичних дитячих віршиків а.к.а. nursery rhymes. Оце пробую надрукувати збірочку, а поки воно пробується, зрозумів, що в мене закінчилися цікаві rhymes для перекладу! Залишилися або занадто примітивні, або занадто жорстокі, або з інших причин неперекладабельні. Хоч бери, та й сам пиши. Вчора по дорозі на роботу оце почав:
There was a little man
Once known by name of Stan,
Who thought he'd climb a ladder on his head.
But when he reached the top,
Our Stan declined to stop;
No, he continued moving up instead
He stood right on the edge,
Then on the garden hedge,
And branch by branch proceeded up a tree.
He stepped upon an owl
And then some water fowl,
No end in sight to Stanley’s climbing spree.
He traveled through the air
Not on his feet, I swear,
But on his head! Until his neck was sore!
They saw him on the clouds…
His current whereabouts
Not known to all good people anymore.
Я вже тут якось згадував, що, випадково, переклав на українську трохи класичних дитячих віршиків а.к.а. nursery rhymes. Оце пробую надрукувати збірочку, а поки воно пробується, зрозумів, що в мене закінчилися цікаві rhymes для перекладу! Залишилися або занадто примітивні, або занадто жорстокі, або з інших причин неперекладабельні. Хоч бери, та й сам пиши. Вчора по дорозі на роботу оце почав:
There was a little man
Once known by name of Stan,
Who thought he'd climb a ladder on his head.
But when he reached the top,
Our Stan declined to stop;
No, he continued moving up instead
He stood right on the edge,
Then on the garden hedge,
And branch by branch proceeded up a tree.
He stepped upon an owl
And then some water fowl,
No end in sight to Stanley’s climbing spree.
He traveled through the air
Not on his feet, I swear,
But on his head! Until his neck was sore!
They saw him on the clouds…
His current whereabouts
Not known to all good people anymore.
мовне і трохи ксенофобське. Or not
Nov. 14th, 2018 12:24 pmМені тут в коментах у Хуана Ґанді один таваріщь розповідав, що , напевне, моїм предкам 100 років тому довелося "ходити на курси", щоби "вивчити українську", бо діалекти то різні мови, значить, вони одне одного ніхто не розуміли. Отаке. Таваріщь, правда, потенційно не пропащий, принаймні, казав, що може розуміти текст Шевчена українською -- значить, пробував! :) . Він, правда, чомусь вважає, що читати сусідній діалект легше, ніж розуміти на слух, з чим я категорично не згоден, оце давайте спробуємо. Я тут вчора трохи западенською мовою написав одноразового віршика, який, вважаю, на слух зрозумілий на 100%, а як з екрану самі судіть.
(NP: хто в цьому тексті побачить русофобію і разжіґаніє, look again, там, взагалі, про росіян нічого нема ;)
Перше жити було ліпше:
На столі не пліснєв хліб ше,
Не боліли крижі діда,
Не сварилиси сусіди,
Діти були тілько чемні
Молодички лиш приємні,
Все родило на городі,
Був порєдок у господі,
Сніг на свєта, тепло вліті,
Мир і спокій в цілим світі.
Але потім на землі
Завелиси москалі.
І почали все ламати:
Смітят просто коло хати,
Шос волают під вікном,
Стіни мажут гі... лайном,
В стелю тупают, слони,
Палят листє восени,
Сиплют нам із літака
Колорадского жука...
Я не знаю, боже, як,
Але най їх трафит шляк!
(NP: хто в цьому тексті побачить русофобію і разжіґаніє, look again, там, взагалі, про росіян нічого нема ;)
Перше жити було ліпше:
На столі не пліснєв хліб ше,
Не боліли крижі діда,
Не сварилиси сусіди,
Діти були тілько чемні
Молодички лиш приємні,
Все родило на городі,
Був порєдок у господі,
Сніг на свєта, тепло вліті,
Мир і спокій в цілим світі.
Але потім на землі
Завелиси москалі.
І почали все ламати:
Смітят просто коло хати,
Шос волают під вікном,
Стіни мажут гі... лайном,
В стелю тупают, слони,
Палят листє восени,
Сиплют нам із літака
Колорадского жука...
Я не знаю, боже, як,
Але най їх трафит шляк!
