malyj_gorgan | Entries tagged with повбивавби

В наші часи нікому не можна вірити. Навіть собі. Я не Мюллєр/Бронєвой, мені також не можна :)

Я тут чого про казуальність почав писати? Бо вважаю, що про це ніде нормально не написано: або заплутано, або пропущено, або перекручено.... найчастіше все одночасно.
Приклад: якийсь чувак на towardsdatascience написав статтю про подвійне машинне навчання, про яке, я, власне і збираюся розпівісти у своїй серії про казуальність. Так мало що у нього теж все заплутано і погано, так ще і, он, з самого верху фрази типу:

Double machine learning (DML) is the method for estimating heterogeneous treatment effects especially when we have a large number of confounders. It also works with continuous treatment, unlike the meta-learners we discussed in the previous article. The method was introduced in the paper "Double Machine for treatment and causal parameters" which won the 2020 Nobel Prize in Economics.

На всякий випадок, кому лінь перевіряти:
1. Назва статті трохи переплутана.
2. За цю статтю не давали Нобелівських премій
3. Авторам цеї статті не давали Нобелівських премій за інші роботи
4. Нобелівська премія з економіки 2020-го року була присуджена ншим людям за роботи на інші теми.
5. В 2021-му році, так, Нобеля з економіки дали комусь іншому, але за роботи з теорії казуальності. А стаття за посиланням теж з теорії казуальності, от і вся "правда", решта -- брехня.

Не остання компанія в цьому світі, далеко не остання (якою лінійкою не міряй, завжди буде топ 5). Група високооплачуваних "вчених" (насправді, ні разу не вчених, а програмістів з Ph.D. в економетриці або статистиці) на робочій планерці. Одна з учених каже: наша програма рахує covariance matrix якось дивно, якісь дуже подібні між собою цифри виходять, цікаво, чого так, ви думаєте, в чомусь помилка? І показує матрицю. Я її, цю матрицю, з першого погляду запам'ятав -- картинка під катом нижче. Починається обговорення. Я вставив: "ну так ясно, у вас там баґ", а решта народу починає на повному серйозі міркувати про те, що, звичайно, виглядає підозріло, треба би збільшити кількість знаків після кому, може, воно буде інакше, але в цьому спрінті поінтів не залишилося, давайте якось пізніше,..."
В цьому місці мене трошки переклинює, я влізаю з тим, що "люди, яка точність, імовірність отримати настільки оданкові стат результати порівняна з імовірністю того, що всесвіт завтра згепнеся взад, але навіть якщо лише...."
Тут мене плавно перебивають, що "може, може, але це не основний результат, тому можна сильно не переживати, код, на перший погляд, виглядає ок, а часу фокусуватися на цьому нема, тому..."

Словом, що там говорити, ось ( ця матриця )
Коли світові наступить гаплик, то буде не зі зла. Просто всім на все плювати.

Якось останні тижні на роботі важко. Зрозумів, що всі 146% корпоративного життя і спілкування описуються трьома короткими відеороликами:
1. Спілкування технічного і нетехнічного персоналу рано чи пізно переходить в пряму аналогію сценарію про Seven red lines a.k.a. The Expert.
2. Спроби порозумітися з доброю половиною співробітників нічим не відрізняються від змісту відео Eleven.
3. Ну і, нарешті, спілкування з начальством повністю поміщається у вершині світової відеокомедії, Fish Slapping Dance від безсмертних Monty Python.

(a) ніколи-ніколи не купуйте квитки у Австрійських авіаліній. Вони міняють розклад як хочуть коли хочуть, нікого не попереджують, а кастомер сервіса у них нема як концепції. Якщо минулого року я у них бачив "лорем іпсум" замість допомоги клієнтам, але по телефону хоч якось додзвонився, то цього року у них лише voicemail, де вони прямо кажуть, "лишіть вам повіцдомлення, але вам ніхто не передзвонить і нічого не зробить". Словом, Моцарт у них хороший і пундики смачні, а все інше -- гівно і гітлер.
(b) ніколи ніколи ніколи не користуйтеся Амерікан Експрес Тревел. Вони нічого не розуміють, за проданими рейсами не слідкують, допомогти не вміють, відповідь на дзвінок треба чекати від 30 хв до двох годин, а на тому кінці дроту сидять якісь clueless чувіхи з ебонікс акцентом, які хоч і намагаються бути найс, але не відрізняють Австрії від Австралії і як на нові ворота дивиться на слово Lufhansa, і після трьох спроб його вимовити, здаються і кажуть "ел ейч airline code" (я за два дні не на одну і не на двох, а на трьох таких попадав)
(c) якщо зірки так зійшлися, що ви мусите знехтувати одною з двох порад вище, то боронь боже, хоч не поєднуйте ці два проступки. Ніколи, ні для чого і ні для кого, ні за яких умов і ні при яких скидках і акціях, не купуйте квитки на Австрійські Авіалінії через Амерікан Експрес Тревел. Ніколи! Бо накладення пофігізму і антисервісу перших на ідіотизм і антисервіс других убиває всяку можливість полетіти. Я мав полетіти в Україну 23 червня вдень, але коли за добу до того, 22го, не зміг отримати посадочний на першу порцію польоту, то мусів потратити 40 (сорок!) годин, з яких більше ніж половину часу (понад двадцять годин) провів на телефонах то з AmEx Travel, то з компаніями, куди вони мене перефутболювали, то Austrian, то Lufthansa, то United. Ще й гроші додаткові хотіли взяти. ПОВБИВАВ БИ! Словом, ледве добрався до України, втративши добу часу, здоров'я на рік життя, і купу грошей (перенос замовлення на локальний транспорт і все таке).
(d) Якщо ви колись побачите, що я вирішив летіти куди небудь, хоч з Окленда в Сан Франциско, не через свого травел агента (жива людина, маленька контора в Чікаго, всім раджу лише з ними працювати), нагадайте мені, щоб не поров дурниць. За двадцять років, з початку 2002го, я купував квитки для себе і рідних лише у нього, і було лише три винятки, кожен раз з проблемами. Перший раз повівся на спонтанний порив на Травелосіті: маму ледве не лишили в Амстердамі. Другий раз через вимоги національної лабораторії купував квиток у якогось схваленого урядом агенства, то мусив у Києві купувати додатковий квиток, бо то агенство напартачило. Втретє, оце зараз, лише чудом полетів, втративши купу часу, грошей і здоров'я. Ну його нафіг. Літайте Вегатравелом, 1-800-FLY-THER, хай вони будуть здорові ще 20 років як мінімум.

Аби не писати на свято чи одразу по святі всяке агресивне, спробую сьогодні скинути, хай коротко, кілька злих думок, які останнім часом думав, ... бо було кілька триґґерів.

Так от, жахливо бісить, коли люди з претензіями на інтелект, а то і на інтеліґентність і навіть культурність, розмірковуючи вголос про, ну, наприклад, розвал Совка і, зокрема, етапи виходу України з руського міра, починають щось квенькати про "...результати референдума за збереження СРСР...", про ігнорування бажань "людей, які хотіли продовжувати бути разом" і т. п. Словом, тим чи інакшим чином пробують висловити думку, яку можна дистилювати до такого: були якісь формально вірні способи виходу з Союзу, якими ніхто не скористався, бо більшість того не хотіла, а, навпаки, хотіла вмєстє, впєрьод і с пєстнєй. В результаті, педалюється ідея, що розпад Совка був поганим для більшості, то лише якісь "наційональні еліти" того хтіли, аби перебрати на себе владу від Кремля.

Паралелнька думка, яка мене теж дратує, хай і не аж так люто. Скорше, печалить поширеність цеї думки серед потенційно нормальних людей: що Совок в Брєжнєвські часи був таким собі беззубим і безхребетним, що ніяких переслідувань не було, хіба що, там, ти мільйони заробляв на спекуляції чи планував збройне повстання проти радянської влади. Але якщо просто так, то приватно можна було говорити і читати все на світі, а за публічно, хіба, неприємності на роботі, та й то не всякій. Але "не саджали", панімаєш, "як в 37-му році"^*.

Ага. Щаз.

За спроби "законного" виходу з сересеру навіть в пік хрущовської відлиги присуджували до розстрілу. Потім могли помилувати, замінити таборами. Якщо хто має сумніви, раджу почитати хоча би про Левка Лук'яненка. Дуже інформативна історія. І за менш суворі злочини проти радянської влади саджали, ще й як. За вимоги до влади виконувати свої ж закони теж саджали. Подивіться хоча б на історію учасників Гельсінської Спілки. Правда, не завжди виходило звинуватити за пропаганду чи яку формальну зраду, ну так сфабрикувати справу совкові гниди завжди вміли. В'ячеслав Чорновіл, он, один з вироків отримав за підставне зґвалтування. Але і чисто політичні вироки теж цілком собі жили. Василь Стус двічі попдаав за ґрати за антирадянську агітацію в часи беззубого Брєжнєва, а загинув там же, за ґратами, в часи ліберального Гобачова. Або ось, пару днів тому нам нагадали про справу Михалка (у Бігдана, оригінал десь в ФБ) так він навіть сів за те ж саме уже в 85-му. А кого не могли з тих чи інших причин посадити, хто просто щось хороше робив для культури, того били або вбивали. Вся різниця між зубатішими і беззубішими часами була в тому, що Симоненка в 62-му так били мєнти, що він черер рік помер, а Івасюка в 79-му повісили "невідомі", поки влада всіма силами переконувала народ, що то самогубство.

Підсумовую, якщо неясно: радянська влада не була і не ставала беззубою. Вона всього-навсього в якийсь момент стала менше фокусуватися на ефемерному, а зосредила усі сили на захисті російської радянської імперії. Легше стало жити лише тим, хто цілком радо разом з Кремлем будував московську імперію, просто, мав деякі розбіжності щодо ідеології. Таких людей могли "переслідувати", але, справді, м'якше. Їх висилали в Горький, міняли на шпійонів чи перебіжчиків, не друкували великими накладами, навіть з інститутів виганяли... але не знищували. На відміну від. Не подумайте неправильно, я не пробую наїхати на Сахарова, Буковського, Войновича чи Висоцького, я порівнюю виключно реакцію системи. І система ця усіма силами захищала свою імперську сутність до останнього.

А всі ці "нормально ж жилося" і "стало краще" -- в кращому випадку, неінформованість,
В трохи гіршому (і найпоширенішому) випадку, комбінація дурості і небажання порушити внутрішній комфорт,
А в найгіршому (і теж частому) випадку, банальна підлість співучасників.
В комбінації зі спробами переконати інших, що "насправді ніхто не хотів виходити з Союзу, хотіли би-зробили би" -- це, майже завжди, останній з трьох діагнозів.

^*Окремо скажу про страшний тридцять сьомий рік. Хороший же рік був! Тобто, в абсолютному плані поганий, як і весь сталіносовок, але один з кращих років в інтервалі ±10 років. Бо в цей рік масово спрацювала карма. Фактично, настільки класно спрацювала, що майже всякого, хто щиро шкодує про репресії 37-го, можна прекрасно діагностувати, як [оце помітив, що не дописав останніх пару слів, але ви і так усе зрозуміли :)]

Третій день пишу більший пост. Пишу по два речення на день, то не тримайте ваші надії високо (;) !), тому поставлю позачергово короткий пост. Навіть не пост, а посилання. Текст за посиланням довгий, але, блін, з тих, де резонуєш з кожним словом і ставиш плюси після кожної фрази.
Впевнений, що, знай автор українську, поставив би основним теґом слово "повбивавби", але він американець, тому я ставлю такий теґ замість нього. А назву я українською зміню, хай буде "Сучасний бізнес і сміттємова"

Crossposts: https://malyj-gorgan.livejournal.com/116740.html

Всі аеропорти, де я колись пересідав з літака на літак і нервувався, що там щось не так влаштовано чи погано продумано! Так-так, це я до вас звертаюся! O’Hare і JFK. Charles de Gaulle і Dulles! Heathrow, так-так, навіть Heathrow! Та що вже казати, навіть Бориспіль! Перепрошую! Ви – не найгірший аеропорт для пересадки! Найгірший — Торонто, як там його звати, YTZ.

Ніколи знову! Ніколи (standard disclaimers applied) не буду літати через Торонто! Вже 30 років як я літаю майже щороку, найчастіше — більше, ніж раз на рік і з пересадками, а такого ідіотизму ще не бачив. Принаймні, коли пересідати звідкись в США: анти-продумана система пересадки і анти-професійні працівники. У нас було 4 (чотири) години, багаж за-check-in-нений напряму з Києва до Сан Франциско, і готові посадкові квитки на літак туди ж, але ми навіть не мали часу нагодувати дітей і, перепрошую, зводити їх до туалету. Чотири перевірки документів, причому, перша на виході з літака, так що чекаєш в черзі в прожареному сонцем некондиціонованому рукаві. Довжелезні коридори і малесенькі ліфти, коли на ліфт треба чекати в окремій черзі і двома візочками з двома дітьми в один ліфт не влaзиш. Персонал настільки diverse, що чи то ще не вивчив мови і не розуміє, чи то вирішив погратися в свої азіятські статусні ігри і бреше в очі, чи настільки захищений профспілкою, що банально тупий, але посилає тебе не туди, каже неправду, на спробу уточнити посилає нафіґ, на спробу піти до іншого персоналу -- не пускає. Сек’юріті такий обкурений, що обслуговує одну людину хвилин п’ять, і це ще нам повезло, що з дітьми була невелика черга. Апарати для автоматичного сканування паспортів не працюють, і жодної людини коло них, щоби допомогти. Зате потім — три панянки з беджиками в хіджабах, щось пліткують між собою, замість того щоби допомогати, а коли просиш поради, махають рукою в простір: «ну, не вийшло тут, то ставай в чергу сюди» «Черга сюди» — це американський паспортний контроль, який складається з 1 (одного) активного перевіряючого і 2 (двох) супервайзерів в кінці зала. (Це черга для US citizens & rezidents, для іноземців з візами агентів більше, але у них і процедура складніша.) Ну і вишенька на торті: той самий супервайзер від бордер патруля, один з двох. На момент постановки в ту чергу ми вже були геть вимучені і зденервовані, тому я затормозив і подумав, що у нас до літака не 40 хвилин, а 20. Запереживав і запитався у жінки, яка котролювала окрему чергу для інвалідів, чи є процедура прискореного проходження. Та відповіла, що нема, хіба черга нас пропустить. Вся черга перед нами, чоловік десять, то почула, всі повернулися до нас і самі ж сказали: та що ви мовчите, ідіть перші, звичайно! Ми зраділи, почали проходити..., і тут це прикордонне бидло, супервайзор бордер патроля, зіскакує зі свого ослінчика і, розмахуючи руками, біжить до нас з криками “ніяких змін у черзі! або ви ідете назад у самий хвіст черги, або виходите з черги геть і ідете куди хочете, лише не на літак This is my operation! Як я скажу, так і буде!" Я, чесно кажучи, охрінів. Не бачив такого ніколи, скільки не перетинав різні кордони, навіть в Україні. Навіть в Радянському, мать його, Союзі і навіть, раз якось давно, в РФ. Чи то вони заразився від решти Торонтонського бардака, чи то за останній рік всюди так охаміли, trump empowerment & stuff... Найгірше, що, з дітьми на руках, і не посперечаєшся, він же, холєра, справді має всі можливості тебе нікуди не пустити.

Словом, ну його все. Через Торонто не літаємо і підтримуємо лише політиків, які обіцяють прикордонників максимально вздрючити. Теґ "повбивавби" давно мені не видавався таким доречним. Щиро бажаю допоміжному персоналу торонтонського аеропорта масових скорочень і погіршення умов роботи, дизайнеру аеропорта шестимісячного поносу, а супервайзору прикордонників -- всього того ж, але в комплекті і в квадраті.

Crossposts: https://malyj-gorgan.livejournal.com/108525.html

Дружина давно обіцяла старшій, що піде з нею в кіно. Але це ж час треба знайти, а тут то шевченківський вечір, то змагання з карате, то дитячий день народження, то дорослий, то тупо нема сили... А в неділю оце приїхали з школи, пограли на піаніні, і, ніби ще непізно. Ок, каже кохана малій, пішли в кіно, вибирай, яке. Марічка каже: "Хочу на Black Panther, у нас в школі про це говорять." Юля киває, просить мене глянути, коли/де сеанси... Добре, що не подивилася сама, бо я, на відміну від дружини, хоч трохи на новини дивлюся, хоч теж небагато, і хоч якісь відгуки про це чув, хоч і мінімальні... Словом, я так у своїх питаюся: а ви впевнені, що хочете на "Пантеру"? Чесно кажучи, я то думав, що не варто туди іти, бо воно занадто жорстоке, дорослий action... Але добре, що ми таки вирішили включити трейлер і глянути. Бо я витримав 30 секунд трейлера, Юля ж здалася на секунді п'ятнадцятій.
ЯК ЦЕ МОЖНА ДИВИТИСЯ? ЯК, ЧОМУ і ДЛЯ ЧОГО?
Мало того, виявляється, воно ще і якесь суперпопулярне, типу, піпл хаває, ще й по всьому світу. Не лише підлітки, але і менші діти, і, що вбиває, дорослі!!! ЯК?!?
Блін, ліпше вже чорний ніндзя проти білого ніндзі, чи літаючі китайці. Вибачте за капслок в попередніх абзацах, просто ті слова, які я тут насправді думаю, я якось не звик писати вголос.
Словом, не знаю. Якщо народу подобається, то страшно далєкі (c) ми, виявляється, від такого народа.

P.S. Все закінчилося добре: в кінотеатрі хай і не поряд, а через пару міст, ішов Пітер-Кролик, вони сходили і лишилися задоволеними. А тим часом ми з Іванком погуляли околияцми якихось річмондських проджектів, послухали, як жаби квакають, кайф.

Crossposts: https://malyj-gorgan.livejournal.com/88209.html

Новий теґ: повбивавби (дивно, чому я його раніше не завів)

З нагоди нового місця роботи змушений знову користуватіся MS Windows (7) і Linux'ом (RHEL 5.9).
За 25 років було багато чого: DOS, VAX VMS (були ще СВМ на ЄС, але це несерйозно :)), UNIX'и всякі, OS/2, Windows від 3.0 до 7 (навіть 2.0 був), MacOS'и різні, Linuxс (і SlackWare, і Red Hat, від Zoot і Gunnes, і ось оце до RHEL'а недавнього). І ось що я можу з цього приводу сказати:
з того часу, як він став 10+, Маки взагалі і Max OS зокрема настільки крутіші за ото все інше, що все інше вже давно повинно би було дістати рака легенів від нервового куріння за хатою. Навіть порівнювати смішно: там все краще не на голову, а на порядок! Тобто, може, якщо хтось там девелопер і хоче сам компілювати ядро або щось такого ж рівня, то тоді нє. Ну або якщо кому треба можливість користування мільйоном краденого софта, то теж нє. Але для звичайного просунутого юзера, який трохи програмує, трохи щось чуже запускає, трохи мультимедить, трохи по інтернету лазить, юзера, якому важливо, щоби воно працювало і на ламалося, robustness and stability, всі альтернативи МакОСу -- ні разу не альнернативи! А якщо таки доводитья ними користуватися -- див теґ і заголовок.