> ... мишки, станьте їжачками, .. Точно, про це писав, але тоді не розумію, чому повернувся до теми "важче поступити" Байдуже, як поступити. А на питання "як захотіти" в форматі "не стати їжачками" я відповідаю весь цей час. З математикою -- в ще в хайскулі взяти нормальнішу математику, AP або ні, аби в коледжі не треба було починати з pre-calc'а чи remedial algebra. Щоби взяти в школі курси з фізики, хімії, біології, щоби в коледжі не починати їх з нуля.
> Ти так кажеш, ніби то в голові радянських учнів .... Дві мало між собою залежні віповіді: (1) Так, у багатьох радянських учнів у голові була ідея, що добре знати природничі науки і математику-- це добре, чи з шутчно-романтичних причин, чи з прагматичних, що це треба здавати на вступних там, куди зібрався. Макроскопічна частка радянських школярів випустилися в умовах, коли тиску "вчити фізику/математику добре -- западло" не було, а лагідний тиск в інший бік, слабший чи сильніший, був. Але це все малорелевантно, бо (2): Формування бажання вчитися взагалі і СТЕМу зокрема є особливо важливим саме в США. Радянських учнів вчили повної програми, хотіли вони того чи ні, відмінності були лише в плані індивідуальних вчителів/класів і опцій "поглибленого вивчення". А в американській школі вибір того, що і як вчити, значною мірою і досить рано -- за учнями/батьками. Можливість абсолютно легально НЕ вивчати ту чи іншу дисципліну за межами відносно примітивної програми з вузького переліку предметів -- це не баґ, а фіча тутешньоі школи. Саму цю фічу я не критикую, вона мені скорше подобається, але це та свобода, яка вимагає особистої відповідальності і вчасної ініціативи учасників. Тому що, чим далі, тим важче наздоганяти і приймати правильне рішення. Буткемпи і інші програми для дорослих -- хороша ілюстрація, що люди хочуть в якийсь момент вчитися "реальних речей", але тоді вже важче. Серед мої колег і друзів, які нині в айті, є випускник arts and film, cooking щосьтам, навіть Dance Performance. А, ще один, нині старший датазнавець в Чаймі, взагал спочатку вчитися не хотів, на завод пішов працювати, бо там грошей більше. Всі вони пізніше в житті перевчалися, наздоганяли, скаржаться, що втратили час і можливості. Всі четверо непогані спеціалісти, хоча визнають, що якихось знань не вистачає, а ще всі четверо плачуться, що пізно заводити дітей, а вчасно дітей/родини не завели, бо не мали нормальних спеціальностей, а займалися наздоганяннями. Щось мені каже, що таких -- багато. Ще додай сюди тих, які не наважилися перевчитися, хоча могли б, з них би теж могли вийти нормальні спеціалісти. Але ні, вони виплачують студентські позики з непотрібних спеціальностей і недоотримують роботи і зарплатні, і все тому, що пізно схаменулися. Ще раз підсумую: я не закликаю забрати у людей вибір, вибір це добре, але щоб його зробити, треба бути інформованим емоційно і інтелектуально.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2023-08-14 08:48 pm (UTC)Точно, про це писав, але тоді не розумію, чому повернувся до теми "важче поступити" Байдуже, як поступити.
А на питання "як захотіти" в форматі "не стати їжачками" я відповідаю весь цей час. З математикою -- в ще в хайскулі взяти нормальнішу математику, AP або ні, аби в коледжі не треба було починати з pre-calc'а чи remedial algebra. Щоби взяти в школі курси з фізики, хімії, біології, щоби в коледжі не починати їх з нуля.
> Ти так кажеш, ніби то в голові радянських учнів ....
Дві мало між собою залежні віповіді: (1) Так, у багатьох радянських учнів у голові була ідея, що добре знати природничі науки і математику-- це добре, чи з шутчно-романтичних причин, чи з прагматичних, що це треба здавати на вступних там, куди зібрався. Макроскопічна частка радянських школярів випустилися в умовах, коли тиску "вчити фізику/математику добре -- западло" не було, а лагідний тиск в інший бік, слабший чи сильніший, був.
Але це все малорелевантно, бо (2): Формування бажання вчитися взагалі і СТЕМу зокрема є особливо важливим саме в США. Радянських учнів вчили повної програми, хотіли вони того чи ні, відмінності були лише в плані індивідуальних вчителів/класів і опцій "поглибленого вивчення". А в американській школі вибір того, що і як вчити, значною мірою і досить рано -- за учнями/батьками. Можливість абсолютно легально НЕ вивчати ту чи іншу дисципліну за межами відносно примітивної програми з вузького переліку предметів -- це не баґ, а фіча тутешньоі школи. Саму цю фічу я не критикую, вона мені скорше подобається, але це та свобода, яка вимагає особистої відповідальності і вчасної ініціативи учасників. Тому що, чим далі, тим важче наздоганяти і приймати правильне рішення. Буткемпи і інші програми для дорослих -- хороша ілюстрація, що люди хочуть в якийсь момент вчитися "реальних речей", але тоді вже важче. Серед мої колег і друзів, які нині в айті, є випускник arts and film, cooking щосьтам, навіть Dance Performance. А, ще один, нині старший датазнавець в Чаймі, взагал спочатку вчитися не хотів, на завод пішов працювати, бо там грошей більше. Всі вони пізніше в житті перевчалися, наздоганяли, скаржаться, що втратили час і можливості. Всі четверо непогані спеціалісти, хоча визнають, що якихось знань не вистачає, а ще всі четверо плачуться, що пізно заводити дітей, а вчасно дітей/родини не завели, бо не мали нормальних спеціальностей, а займалися наздоганяннями. Щось мені каже, що таких -- багато. Ще додай сюди тих, які не наважилися перевчитися, хоча могли б, з них би теж могли вийти нормальні спеціалісти. Але ні, вони виплачують студентські позики з непотрібних спеціальностей і недоотримують роботи і зарплатні, і все тому, що пізно схаменулися.
Ще раз підсумую: я не закликаю забрати у людей вибір, вибір це добре, але щоб його зробити, треба бути інформованим емоційно і інтелектуально.