> ... багато пост-радянських людей clutch their pearls, коли чують про расизм, ... Є такий факт, більше того, з моїх спостережень, виходці з сересер і постсовкової території в середньому більше расисти, ніж середній білий американець того ж віку/класу. Що, з одного боку, можна частково пояснити характерною для наших культур ксенофобією, нетолерантністю до інакшого і загальним жлобством. Але, особливо, розклавши расизм наших людей на сегменти за об'єктами нелюбові, з самого факту можна витягнути немало цікавих інсайтів. Особливо, дивлячись на ранніх емігрантів, з кінця восьмидисятих до середини дев'яностих: ось тобі люди, які не мали шансів отримати набутого расизму, супремацизму всякого, а виросли, слухаючи про всілюдибрати і/або читаючи "Хатину дядька Тома", "П'ятнадцятилітнього капітана", "Квартеронку" і т. д., які, хай і з нездоровим патерналізмом, але були правильно написані. Люди, які приїхали contidioned не стати расистами. Але стали, причому, нерівномірно. Так от, я не пропоную кількісного розподілу (і не можу уявити звідки можна таке мати), але маю тверду підозру, що важливою компонентою набутого тут біло-чорного расизму є не лише перелічений в другому реченні вантаж постсовкової недоморалі, і не лише перейняте у місцевих білих, а саме всі ці проблемності місцевої антидискримінаційної риторики і політики, від особистих звинувачень в рабовласництві і колоніалізмі до підходу, коли расизму проти білих наче і не буває і бути не може. Як таку гіпотезу доказати чи спростувати -- хрін його знає. Зате переконаний, що в процесі еволюції поглядів від аморфно-ніяких і, стосовно міжрасових стосунків, скорше позаитивних, до прямих симпатій найреакційнішим позаправим ідеям США, не в одного нашого була думка "якщо мої погляди -- це 'ай-ай-ай расизм яктакможна', то расизм -- це добре і правильно, а боротьба з расизмом -- замаскована комуністична пропаганда"
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2023-08-19 11:55 pm (UTC)Є такий факт, більше того, з моїх спостережень, виходці з сересер і постсовкової території в середньому більше расисти, ніж середній білий американець того ж віку/класу. Що, з одного боку, можна частково пояснити характерною для наших культур ксенофобією, нетолерантністю до інакшого і загальним жлобством. Але, особливо, розклавши расизм наших людей на сегменти за об'єктами нелюбові, з самого факту можна витягнути немало цікавих інсайтів. Особливо, дивлячись на ранніх емігрантів, з кінця восьмидисятих до середини дев'яностих: ось тобі люди, які не мали шансів отримати набутого расизму, супремацизму всякого, а виросли, слухаючи про всілюдибрати і/або читаючи "Хатину дядька Тома", "П'ятнадцятилітнього капітана", "Квартеронку" і т. д., які, хай і з нездоровим патерналізмом, але були правильно написані. Люди, які приїхали contidioned не стати расистами. Але стали, причому, нерівномірно.
Так от, я не пропоную кількісного розподілу (і не можу уявити звідки можна таке мати), але маю тверду підозру, що важливою компонентою набутого тут біло-чорного расизму є не лише перелічений в другому реченні вантаж постсовкової недоморалі, і не лише перейняте у місцевих білих, а саме всі ці проблемності місцевої антидискримінаційної риторики і політики, від особистих звинувачень в рабовласництві і колоніалізмі до підходу, коли расизму проти білих наче і не буває і бути не може.
Як таку гіпотезу доказати чи спростувати -- хрін його знає. Зате переконаний, що в процесі еволюції поглядів від аморфно-ніяких і, стосовно міжрасових стосунків, скорше позаитивних, до прямих симпатій найреакційнішим позаправим ідеям США, не в одного нашого була думка "якщо мої погляди -- це 'ай-ай-ай расизм яктакможна', то расизм -- це добре і правильно, а боротьба з расизмом -- замаскована комуністична пропаганда"