. По ідеї, якщо є достатньо багато приватних шкіл, які утворять ринок, то такого можна добитися конкуренцією, але маю сумніви, що таке можливе за межами суперелітних інтернатів.
Ти маєш абсолютно правильні сумніви. Дивлячись на те, що я ще не забув з економіки - при сучасному рівні нерівності і продуктивності "хвороба Бомола" не дасть зробити ці сервіси доступними.
Що це таке за хвороба? Тут треба зробити крок назад і подивитися на продуктивність. В купі професій - від блакитно- до біло-комірцевих - продуктивність і зарплати зросли і продовжують зростати.
Але в ряді професій продуктивність не змінилася - бебісіттер що в 18-му, що в 21-му столітті може доглядати за дітьми тільки однієї родини. Також саме вчитель може ефективно вчити 10-20 учнів, чи тяп-ляп - 30+, і це не змінилося за останні століття.
У першому наближенні здається, що капіталісти та робітники професій, де продуктивність і зарплати ростуть, повинні б дозволити собі більше послуг в тих галузях, де продуктивність не росте, але в реальності все з точністю навпаки!
50-100-200 років тому (чи навіть зараз - в менш демократичних/менш розвинутих суспільствах) легше себе дозволити труд з незмінною продуктивністю (труд домогосподарок, кухарів, водіїв, вчителів).
Чому так? Якщо штучні перепони для робочої мобільності відсутні (нема рабства, кріпацтва, кастової системи, інституційного патріархату, радянської прописки та "розподілу") - то в галузі, де продуктивність не росте, йдуть тільки від відчаю (чи як хоббі). Як наслідок - пропозиція на ринку праці цих галузей падає, і при незмінному попиті - ціна на цій труд росте.
Що з цим робити? Тут, звісно, кроляча нора, а не питання, але адекватне прогресивне оподаткування:
(а) знижує розрив в зарплатах між продуктивними та "константо-продуктивними" галузями, (б) як наслідок, робить "константо-продуктивні" галузі більш привабливими для працівників і збільшує пропозицію на відповідному ринку праці. (Як бонус - це робить і приватні школи більш доступними; приклади - Франція, Німеччина.) (в) як ще один бонус - дає суспільству додаткові ресурси для інвестицій в школи.
Це, звісно, теж не ідеал з точки зору equity, але набагато ближче до нього, ніж наша ситуація.
Але особисто мені зараз залишається хиба що взяти попкорн, і спостерігати, як наші псевдо-"прогресівісти" разом з реакціонерами намагаються ігнорувати закони економіки, хай навіть і не дуже очевидні закони. (Бо яка тут реакція на нормальне прогресивне оподаткування - не мені тобі розповідати.)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2024-01-15 06:15 am (UTC)Ти маєш абсолютно правильні сумніви. Дивлячись на те, що я ще не забув з економіки - при сучасному рівні нерівності і продуктивності "хвороба Бомола" не дасть зробити ці сервіси доступними.
Що це таке за хвороба? Тут треба зробити крок назад і подивитися на продуктивність. В купі професій - від блакитно- до біло-комірцевих - продуктивність і зарплати зросли і продовжують зростати.
Але в ряді професій продуктивність не змінилася - бебісіттер що в 18-му, що в 21-му столітті може доглядати за дітьми тільки однієї родини. Також саме вчитель може ефективно вчити 10-20 учнів, чи тяп-ляп - 30+, і це не змінилося за останні століття.
У першому наближенні здається, що капіталісти та робітники професій, де продуктивність і зарплати ростуть, повинні б дозволити собі більше послуг в тих галузях, де продуктивність не росте, але в реальності все з точністю навпаки!
50-100-200 років тому (чи навіть зараз - в менш демократичних/менш розвинутих суспільствах) легше себе дозволити труд з незмінною продуктивністю (труд домогосподарок, кухарів, водіїв, вчителів).
Чому так? Якщо штучні перепони для робочої мобільності відсутні (нема рабства, кріпацтва, кастової системи, інституційного патріархату, радянської прописки та "розподілу") - то в галузі, де продуктивність не росте, йдуть тільки від відчаю (чи як хоббі). Як наслідок - пропозиція на ринку праці цих галузей падає, і при незмінному попиті - ціна на цій труд росте.
Що з цим робити? Тут, звісно, кроляча нора, а не питання, але адекватне прогресивне оподаткування:
(а) знижує розрив в зарплатах між продуктивними та "константо-продуктивними" галузями,
(б) як наслідок, робить "константо-продуктивні" галузі більш привабливими для працівників і збільшує пропозицію на відповідному ринку праці. (Як бонус - це робить і приватні школи більш доступними; приклади - Франція, Німеччина.)
(в) як ще один бонус - дає суспільству додаткові ресурси для інвестицій в школи.
Це, звісно, теж не ідеал з точки зору equity, але набагато ближче до нього, ніж наша ситуація.
Але особисто мені зараз залишається хиба що взяти попкорн, і спостерігати, як наші псевдо-"прогресівісти" разом з реакціонерами намагаються ігнорувати закони економіки, хай навіть і не дуже очевидні закони. (Бо яка тут реакція на нормальне прогресивне оподаткування - не мені тобі розповідати.)