По–перше, "зі знайомими" ≠ "незалежно від одягу", і тим більше, не те ж саме, що незалежно від поведінки. Якраз в першу чергу залежно від поведінки.
Тут таки помилка. Більшість насильства - таки не залежить від одягу і поведінки, бо відбувається з рідними та партнерами. Ні, можна, звісно, сказати, що "ти за нього заміж вийшла/зустрічалася з ним - це вже проблемна поведінка", але це натяжка, як на мене. Я вже не кажу про поведінку типу "а не треба було народитися в цій родині".
(Як я чув від деяких - освічених і небідних - українців: "Як так дружина може відмовити у сексі? як це злочин її примушувати? а нафіга тоді одружуватися?" І тут таку публіку теж не так щоб важко відшукати - навіть в бей еріа. :( )
Тут знову кіно псує картину - зґвалтування малює нам злочинця-stalker'а, чи агресивного бандюгана, який на вулиці вночі жертву підстерігає. Але їх меншість, більшість - це Вася-сусід, який після роботи хлопнув стакан і пішов трахати дружину, навіть якщо дружина того сексу не хоче.
Згадані hypotheticals я заповнюю в зокрема з почутого і побаченого в байках, новинах і фільмах, де завжди забагато драми.
Людей, які проводять на вулиці по 12 годин - вистачає з головою. Ті самі дорожні робочі, прибиральники тощо. Навіть нелегальні торговці цигарками! Вони явно не потрапляють в халепу з ймовірністю 10% за зміну.
Але кіно перемагає реальність при оцінці ризиків -і саме це я бачу як коріння одній із суворих проблем.
Так правильно. У мене претензії до інтерпресональної агресії, тому і мова про неї.
Отож бо і воно. Коли одна людина має ці претензії в розмові за чаєм - це окей. Коли більшість людей мають ті ж самі претензії - і будують policies/обирають політиків/приймають закони, виходячи з цих переоцінок, то тут починається піпець.
І фокусування на індивідуальних випадках - як раз робить діалог дуже складним, якщо не неможливим. Бо індивідуальні випадки - це те, що в першу чергу трапляється "з нами", а не "з ними" (бо те, що трапляється "з ними" - ми знаємо в першу чергу з "книг та кін"). І привіт, байас і упередженість.
І без глобальних causes - теж не можливо, бо якщо їх ігнорувати, вони до тебе підкрадуться і відкусять пів-дупи (привіт тим, хто ігнорував російську імперськість весь цей час - від 90-х до "підготовки до шашликів").
Тепер, собсна, call to action - якщо ми знайдемо, як корегувати оцінку ризиків, наближаючи її до реальної в нашому спілкуванні, то з'явиться шанс це зробити on scale. Бо якщо цього не робити - нас чекають цікаві гойдалки, притрушені тим фактом, що від 40хв від нас вже, як правило, живуть песоголовці, про яких нам практично нічого не відомо, а ми так чи інакше, приймаємо рішення, які в підсумку впливають і на каунті, і на штат, і на країну...
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2024-02-10 03:28 am (UTC)Тут таки помилка. Більшість насильства - таки не залежить від одягу і поведінки, бо відбувається з рідними та партнерами. Ні, можна, звісно, сказати, що "ти за нього заміж вийшла/зустрічалася з ним - це вже проблемна поведінка", але це натяжка, як на мене. Я вже не кажу про поведінку типу "а не треба було народитися в цій родині".
(Як я чув від деяких - освічених і небідних - українців: "Як так дружина може відмовити у сексі? як це злочин її примушувати? а нафіга тоді одружуватися?" І тут таку публіку теж не так щоб важко відшукати - навіть в бей еріа. :( )
Тут знову кіно псує картину - зґвалтування малює нам злочинця-stalker'а, чи агресивного бандюгана, який на вулиці вночі жертву підстерігає. Але їх меншість, більшість - це Вася-сусід, який після роботи хлопнув стакан і пішов трахати дружину, навіть якщо дружина того сексу не хоче.
Людей, які проводять на вулиці по 12 годин - вистачає з головою. Ті самі дорожні робочі, прибиральники тощо. Навіть нелегальні торговці цигарками! Вони явно не потрапляють в халепу з ймовірністю 10% за зміну.
Але кіно перемагає реальність при оцінці ризиків -і саме це я бачу як коріння одній із суворих проблем.
Отож бо і воно. Коли одна людина має ці претензії в розмові за чаєм - це окей. Коли більшість людей мають ті ж самі претензії - і будують policies/обирають політиків/приймають закони, виходячи з цих переоцінок, то тут починається піпець.
І фокусування на індивідуальних випадках - як раз робить діалог дуже складним, якщо не неможливим. Бо індивідуальні випадки - це те, що в першу чергу трапляється "з нами", а не "з ними" (бо те, що трапляється "з ними" - ми знаємо в першу чергу з "книг та кін"). І привіт, байас і упередженість.
І без глобальних causes - теж не можливо, бо якщо їх ігнорувати, вони до тебе підкрадуться і відкусять пів-дупи (привіт тим, хто ігнорував російську імперськість весь цей час - від 90-х до "підготовки до шашликів").
Тепер, собсна, call to action - якщо ми знайдемо, як корегувати оцінку ризиків, наближаючи її до реальної в нашому спілкуванні, то з'явиться шанс це зробити on scale. Бо якщо цього не робити - нас чекають цікаві гойдалки, притрушені тим фактом, що від 40хв від нас вже, як правило, живуть песоголовці, про яких нам практично нічого не відомо, а ми так чи інакше, приймаємо рішення, які в підсумку впливають і на каунті, і на штат, і на країну...