Малий Ґорґан

Корочє, гішторія. Абсолютно реальна.

Читаю і пишу з 4 років.
Улюблені домашні читанки — журнали «Юний тєхнік», «Тєхніка маладьожі», «Наука і жізнь» і іжє з ними.
1979 чи 1980-й рік. Я малий, чи-то вже пішов до школи, чи-то перед.
Прочитав у тих журналах байку. Перепрошую за мову окупанта (іншої тоді не завозили):

Один молодой писатель, первый роман которого только что вышел в свет, получил от восторженного читателя из провинции бутылку превосходного выдержанного коньяка.
Через несколько дней к дарителю пришло такое письмо:

Многоуважаемый господин!
Ваш подарок весьма обрадовал меня. Я тотчас же сел за машинку, чтобы написать Вам эти строчки, и одновременно, глоток за глотком, наслаждаюсь чудесным напитком. Должен Вам признаться, такого отличного напитка я ещё не ппил. Поистине Ваш коньяк – это чрезвычайно редкий дар природы, и чем больше от него отпиваешь, тем он бооольше оп пьяняет. Вы не ожете се прдставить, какую колысальную адость он мне доскавил. И хоття гололова уменя всё теже лей, и рукжится, раззрешите от всего ерхца фыв ролдж мёмёмёмёмё цго гау ититл челбу %:½-+!бббб

Звісно, запам'ятав напам'ять, включно з тим, де які одруки. (ех, блять, мені б зараз таку пам'ять!)
Прийшов до мами на роботу подрукувати на друкарській машинці (звісно, номерній в рамках борьби з саміздатом).
На радість маминим співробітникам, по пам'яті цитував цей текст, ну і набрав, звісно.
Так от, ніхто зі співробітників не звернув увагу на отой «фыв ролдж», але ж коли набираєш — воно ж зрозуміло, звідки цей набір букв.
А я запам'ятав на все життя розкладку.