Цікаво як ви, самі кажучи, що погано розбираєтеся в подіях в Україні в 14-15-му роках, тут же повторюєте центральну мантру пропаганди, ніби платформа Порошенка «провалилася». Ви, справді, досить вибірково пам‘ятаєте 2014й. По-перше, нагадаю, що «повернути Донбас» на той час означало, крім власне повернення, ще і зупинити галопуюче розповзання рюзькеміра по країні, правда, при цьому цей рюзькемір виступав у формі бандитів і зелених чоловічків, у яких була підтримка росії , але не більше. А по-друге: «зупинити розвал» і «повернути Донбас» було у всіх кандидатів тих виборів, тому люди добре дивилися, що ще було в тих платформах. Тоді народ якось усвідомлював, що країна, навіть незалежно від Донбасу і Криму, просто в глибокий дірі, економічній і політичній. Порошенко пропонував хай і помірні, але прогресивні шляхи вибирання з цеї діри: в сторону Заходу, Європи, НАТО, і т д. (Саме через помірність я тоді не за ПП голосував.)
Так от, по першому пункту, поверненнодонбасному, Порошенко (ще до появи своєї партії в ВР, це я до другого вашого твердження, імплантованого пропагандою, про «вимушену бездіяльність) зробив більше, ніж можна було би сподіватися: розвал зупинив, спробував мирну програму, з козачками і стрєлками миру не вийшло, то почав успішно військову операцію, і половину Донбасу таки відвоював. А далі почався форс-мажор: регулярна російська армія і Іловайськ, безпольотна зона над АТО і шпигуни в генштабі, при сліпих європейських спостерігачах. І лише після того, як замаячіла масштабна війна, був Мінськ 1, найменше зло, проти якого, що характерно, тоді виступали лише маргінальні радикали. Те, як Порошенко вів власне війну, будував армію, і позиціонував Україну в світі під час війни, ніхто серйозний теж не критикує, крім, хіба, тих, хто хотів би здатися.
Ну і попри війну все про те, що ПП зробив, а що ні, не раз проговорено. Поступ в сторону Заходу таки очевидний. Проголосували цього року українці, справді, як населення, а не як народ. Я бачу цьому кілька причин, хоч і не готовий назвати вклад кожної з них у процентному відношенні Тут і успішна пропагнда з РФ (Он, в США при набагато менший ширині інформаційного каналу, і то є підстави вважати, що Трампа вибрали не без російського впливу, а у нас досі половина населення живе в радянському союзі). Ще причина: ідіотська внутрішня боротьба українських політичних сил, які всі об’єдналися проти найуспішнішого на той час політика, Порошенка. Ну а ще одна — просто загальносвітовий рух в сторону охлократії , коли натовп ведеться на найпримітивніших популізм і навіть не пробує думати наперед. Звідси ростуть ноги і у Трампа, і у Брекзіта, і у всяких менш яскравих подій по всьому світі. Не знаю, як з цього буде вибиратися весь світ, а про Україну мені сумно тому, що через війну у нас набагато менший резерв міцності.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2019-09-25 02:31 am (UTC)Ви, справді, досить вибірково пам‘ятаєте 2014й.
По-перше, нагадаю, що «повернути Донбас» на той час означало, крім власне повернення, ще і зупинити галопуюче розповзання рюзькеміра по країні, правда, при цьому цей рюзькемір виступав у формі бандитів і зелених чоловічків, у яких була підтримка росії , але не більше. А по-друге: «зупинити розвал» і «повернути Донбас» було у всіх кандидатів тих виборів, тому люди добре дивилися, що ще було в тих платформах. Тоді народ якось усвідомлював, що країна, навіть незалежно від Донбасу і Криму, просто в глибокий дірі, економічній і політичній. Порошенко пропонував хай і помірні, але прогресивні шляхи вибирання з цеї діри: в сторону Заходу, Європи, НАТО, і т д. (Саме через помірність я тоді не за ПП голосував.)
Так от, по першому пункту, поверненнодонбасному, Порошенко (ще до появи своєї партії в ВР, це я до другого вашого твердження, імплантованого пропагандою, про «вимушену бездіяльність) зробив більше, ніж можна було би сподіватися: розвал зупинив, спробував мирну програму, з козачками і стрєлками миру не вийшло, то почав успішно військову операцію, і половину Донбасу таки відвоював. А далі почався форс-мажор: регулярна російська армія і Іловайськ, безпольотна зона над АТО і шпигуни в генштабі, при сліпих європейських спостерігачах. І лише після того, як замаячіла масштабна війна, був Мінськ 1, найменше зло, проти якого, що характерно, тоді виступали лише маргінальні радикали. Те, як Порошенко вів власне війну, будував армію, і позиціонував Україну в світі під час війни, ніхто серйозний теж не критикує, крім, хіба, тих, хто хотів би здатися.
Ну і попри війну все про те, що ПП зробив, а що ні, не раз проговорено. Поступ в сторону Заходу таки очевидний. Проголосували цього року українці, справді, як населення, а не як народ. Я бачу цьому кілька причин, хоч і не готовий назвати вклад кожної з них у процентному відношенні Тут і успішна пропагнда з РФ (Он, в США при набагато менший ширині інформаційного каналу, і то є підстави вважати, що Трампа вибрали не без російського впливу, а у нас досі половина населення живе в радянському союзі). Ще причина: ідіотська внутрішня боротьба українських політичних сил, які всі об’єдналися проти найуспішнішого на той час політика, Порошенка. Ну а ще одна — просто загальносвітовий рух в сторону охлократії , коли натовп ведеться на найпримітивніших популізм і навіть не пробує думати наперед. Звідси ростуть ноги і у Трампа, і у Брекзіта, і у всяких менш яскравих подій по всьому світі. Не знаю, як з цього буде вибиратися весь світ, а про Україну мені сумно тому, що через війну у нас набагато менший резерв міцності.