ортогонально до всього: про духовне

[malyj_gorgan]

Щось давно не постив нічого з творчості своєї дружини. Вона останнім часом, переважно, малює (чи правильніше сказати "розписує"? Останні кілька тижнів було кілька замовлень на розсписані вручну ялинкові іграшки.). Але поет не може не писати віршів. Ось, для прикладу, парочка верлібрів. Юля майже не пише верлібри (way too easy) але цих кілька, як на мене, саме в такому форматі повинні були бути. Перший з минулої зими, ФБ нагадав, а другий сьогоднішній.

Три царі -- це три крапки
У Святому Письмі.
А Маля — знак оклику!
А Марія -- знак питання?
Це її зігнута спина.
І крапочка сльози
Звисає в небі Полярною зіркою.
А Йосип?
Перевернута двокрапка.
Він неграмотний:
Ставить хрестика замість підпису,
Дерев'яного, добре збитого:
One size fits all!

* * *
Вишиті хмари парами ходять,
Як рукави однієі сорочки.
Сіють дощ на землю,
Що проростає дрібними хатками,
Латками часу.
Коли б стати на ноги тобі, лісе,
Випростатися
І вдягнути ту вишиванку неба...
Але ні. Ще поки ні.
Ніч поки
У кудлатому кептарі з бісером зірок,
З бісом за корчем,
З сомом у сумних русалчиних водах.
Вишиті хмари
Хрестиком,
По тих хрестиках
ходять ангели
у білих кросівках.
І рукави їхніх сорочок
зв’язані ззаду.