на моїй памʼятї (навіть в пострадянські часи) було лише навпаки
Тут може бути байас - з одного боку, персональні історії, звісно, може і не було нагоди почути, але ж цькування школярів у виконанні Ірини Фаріон транслювалося на всю націю! Якщо ти дійсно того не чув - друже, я тобі заздрю! "Кинути все, і поїхати в Урюпинськ..."
Але про булінг російськомовних я кажу не в тому плані, що "ужас, що робиться, усчємляють!" Я кажу це для ілюстрації феномену, який є суто статистичним (а зверху ще часто притрушений байасами).
Є дві групи, Червона та Блакитна. хай в Червоній групі А є 1% блакитно-фобів. Це небагато, це природний рівень. Ймовірність для "червоного" побачити прояв блакитно-фобії - невеликий, особливо з поправкою того, що ці прояви не завжди є публічними, такими, що ретранслюються на всю популяцію.
А ось ймовірність блакитного особисто зіткнутися з "блакитно-фобією" - наближається до одиниці!
Тепер додаємо до цього феномену зворотній - хай в Блакитній групі є 1% червоно-фобів... Nuff said, I guess?
І це тільки ІНТЕРПЕРСОНАЛЬНЕ ставлення - а є ще і СИСТЕМНІ фобії/-изми/утиски... (Тут приклад з українцями і росіянами-російськомовними як раз гарна ілюстрація - з одного боку століття системних утисків, до яких конкретна російськомовна людина може бути причасна хиба що як бенефіціар. З другого боку є українці, які століттями відчували ці системні утиски особисто. А з третього боку - персональні інтеракції, в яких обидві сторони чисто статистично зіткнуться з -измами рано чи пізно.)
Позитивний момент (щоб не все було про doom and gloom) - робота над системними проблемами, хоч і мало впливає на проблеми інтерперсональні, але життя таки покращує суттєво.
Тут знову приклад з життя: українофобії у поляків дофіга, історичних резонів в них для цього вистачає. Але системна робота таки дає плоди - бути біженцем у Вроцлаві-2022 таки краще, ніж у Києві-2014 - і зняти житло, і найти роботу, і вивчити мову набагато простіше саме в силу системного подходу до цих питань.
Але інтерперсональної українофобії ("by intent") в Польщі більше, ніж русо- чи донбасо-фобії в Україні (як мінімум - по моїм особистим спостереженням)!
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
timeasmymeasure
no subject
Date: 2024-02-04 06:39 pm (UTC)Тут може бути байас - з одного боку, персональні історії, звісно, може і не було нагоди почути, але ж цькування школярів у виконанні Ірини Фаріон транслювалося на всю націю! Якщо ти дійсно того не чув - друже, я тобі заздрю! "Кинути все, і поїхати в Урюпинськ..."
Але про булінг російськомовних я кажу не в тому плані, що "ужас, що робиться, усчємляють!" Я кажу це для ілюстрації феномену, який є суто статистичним (а зверху ще часто притрушений байасами).
Є дві групи, Червона та Блакитна. хай в Червоній групі А є 1% блакитно-фобів. Це небагато, це природний рівень. Ймовірність для "червоного" побачити прояв блакитно-фобії - невеликий, особливо з поправкою того, що ці прояви не завжди є публічними, такими, що ретранслюються на всю популяцію.
А ось ймовірність блакитного особисто зіткнутися з "блакитно-фобією" - наближається до одиниці!
Тепер додаємо до цього феномену зворотній - хай в Блакитній групі є 1% червоно-фобів... Nuff said, I guess?
І це тільки ІНТЕРПЕРСОНАЛЬНЕ ставлення - а є ще і СИСТЕМНІ фобії/-изми/утиски... (Тут приклад з українцями і росіянами-російськомовними як раз гарна ілюстрація - з одного боку століття системних утисків, до яких конкретна російськомовна людина може бути причасна хиба що як бенефіціар. З другого боку є українці, які століттями відчували ці системні утиски особисто. А з третього боку - персональні інтеракції, в яких обидві сторони чисто статистично зіткнуться з -измами рано чи пізно.)
Позитивний момент (щоб не все було про doom and gloom) - робота над системними проблемами, хоч і мало впливає на проблеми інтерперсональні, але життя таки покращує суттєво.